Switch to English
Вход
Инвестиционные предложения
Новости
Аналитика
инвестировать Найти инвестора

Что Украина может предложить иностранным инвесторам?

Юлия Ковалив, глава офиса Национального инвестиционного совета Украины об инвестиционном потенциале национальной экономики и приоритетных инвестиционных проектах

- Каковы первые результаты заседания Национального инвестиционного совета? Известно, что настоящей целью приезда подавляющего большинства ее участников был финал Лиги чемпионов в Киеве, который состоялся на следующий день. Иначе заманить их в Украину было бы трудно.

- Открою вам тайну: на самом деле подготовку к заседанию Национального инвестиционного совета было начато еще в декабре прошлого года. Поэтому члены Совета - как представители украинской власти, так и руководители глобальных корпораций, как правило, планируют свой график заранее на полгода, а то и на год вперед. С этой точки зрения важно заблаговременно предупредить, отправить приглашение и повестку дня самого заседания. Посему и мы начали готовиться еще в ноябре-декабре прошлого года.

В заседании Совета приняли участие руководители всех компаний-членов Совета, а это компании с общей капитализацией почти $1 трлн. Среди членов Совета есть как те, кто давно присутствуют в Украине много инвестируют здесь, так и те, кто буквально в течение последних двух лет зашли на украинский рынок: начинают с небольших проектов и дальше двигаются, потому что видят возможности развиваться. А руководители некоторых компаний вообще впервые приехали в Украину, например, топ-менеджмент японских компаний Marubeni и Sumitomo, которые видят здесь большой потенциал для развития (11 июля 2018 Sumitomo подписали соглашение о приобретении 51% акций украинского поставщика для агропредприятий "Спектр-Агро"). Нашей задачей было, с одной стороны, представить изменения в бизнес-климате, которые произошли в Украине за последние три-четыре года, так как за пределами Украины, в среде международного бизнеса, об этом не так хорошо знают. Поэтому нужно их информировать, рассказывать, что меняется, какие здесь есть возможности. С другой стороны, было интересно услышать из их богатого опыта, что нам еще надо сделать, на чем сфокусироваться, чтобы в Украину заходило больше инвесторов.

Кроме того, участники Совета имели возможность встретиться со своими партнерами в стране - нынешними и потенциальными, обсудить интересующие их вопросы, с бизнес-ассоциациями, с чиновниками, чтобы лучше понять регуляторную среду. Есть некоторые компании, которые за две недели уже вернулись к нам с общими идеями новых проектов.

- Это значит, что мы можем рассчитывать на громкие заявления о новых инвестиционных проектах в Украине в течение ближайших 6-8 месяцев?

- Конечно. Например, Европейский банк реконструкции и развития (ЕБРР) объявил о своих намерениях еще до конца этого года войти в капитал Ощадбанка. Также IFC активно работает над частичным входом в капитал Укргазбанка. И это очень важный сигнал для нашего финансового сектора, который даст толчок для развития наших государственных банков, сейчас они занимают более 50% рынка.

Но часть из этих потенциальных проектов требует от нас домашней работы. Например, мы видим французскую компанию Engie, которая очень заинтересована в реализации строительства солнечной электростанции мощностью 1,2 ГВт и стоимостью EUR1 млрд в зоне отчуждения Чернобыльской АЭС. Этот проект уже движется: его технико-экономическое обоснование (ТЭО) было подготовлено при содействии правительства Франции. Одно из важных вопросов, который члены Совета поднимали на заседании - это необходимость введения аукционов для производителей «зеленой» энергии в качестве прозрачного инструмента государственной поддержки подобных проектов на долгосрочный период, что позволит привлекать проектное финансирование. И вот месяц назад был зарегистрирован первый законопроект.

- Но таких законопроектов уже семь.

- Вместе с основным восемь! Наша команда сделала для удобства сравнительный анализ всех восьми законопроектов. Что дает нам оптимизм? Если еще полгода - восемь месяцев назад об аукционах в Украине в принципе никто и говорить не хотел, а идея введения аукционов получала значительное сопротивление, то сегодня дискуссия об этих законопроектах уже сводится к тому, когда их вводить, с какого минимального порога, насколько большим должен быть гарантийный платеж. То есть дискуссия уже входит в конструктивное русло.

На сегодня "зеленая" энергетика - это один из наиболее инвестиционно привлекательных секторов в Украине. Мы видим много компаний, которые уже инвестируют и развивают проекты: норвежские, шведские, французские, турецкие. Есть проекты, которые финансирует ЕБРР, IFC, OPIC, консорциумы международных банков. Но если система поддержки "зеленой" энергетики сохранится в текущей форме, то Украина может за несколько лет дойти до ситуации, произошедшей в Испании, Румынии или Болгарии, когда государство резко снижала тарифы или даже ретроспективно их пересматривала. С точки зрения инвесторов это подрывает доверие к стране. Поэтому по аукционам необходимо взвешенное решение, однако не стоит его откладывать в долгий ящик. Таким образом мы сможем отойти от административного регулирования тарифов.

Свежий пример. Буквально несколько недель назад из-за решения Китая отказаться от стимулирования солнечной энергетики цена на солнечные панели упала более чем на 30%. Может у нас Верховная Рада путем изменения "зеленых" тарифов быстро реагировать на такие изменения? Конечно, нет. И правильно ли это вообще - регулировать законом? Поэтому аукцион - это тот правильный механизм, регулирующий конкурентную цену прозрачно. С другой стороны, он позволяет закреплять механизм государственной поддержки на долгосрочный период. И чем больше этот период, тем больше гарантии для инвестора и тем меньше тариф мы получим. С 20-летним гарантированным контрактом можем рассчитывать на существенное снижение тарифов. Мы видим из последних аукционов в мире, стоимость одного МВт может быть даже ниже по сравнению с обычной энергетикой, а некоторые энергетические компании в Европе начали строить восстановительные установки вообще без государственной поддержки.

Аукционы позволят планировать долгосрочное развитие отрасли, ведь текущий механизм поддержки зеленых тарифов закончится в конце 2029 года. Когда-то это казалось надолго, но пока для тех проектов, которые начнут развиваться после 2022 года, это уже очень близкая перспектива.

- Если взять Engie как модельный случай: есть крупный иностранный инвестор, который объявил об $1 млрд инвестиций ...

- Глобально, это возможность строительства до 1 ГВт мощностей, но первый этап - это строительство 100-150 МВт.

- Хорошо, то есть это $100-150 млн. Какова роль Национального инвестиционного совета? Вы сопровождаете этот проект?

- Мы, с одной стороны, работаем над тем, чтобы законодательное поле стало приемлемым и благоприятным для инвестиций - для любого инвестора, а не только какого-то конкретного. Чтобы мы имели конкуренцию за проекты, и международные компании могли привлекать финансирование под такие проекты. Создание благоприятного законодательного климата в определенном секторе или для проектов - это сверхважно.

С другой стороны, крупным, так называемым flagship инвесторам, мы помогаем непосредственно. В шутку я часто говорю, что мы работаем переводчиками с языка бизнеса на язык бюрократии и наоборот.

- Сколько у вас задействовано людей?

- Нас пятеро. Задача - усилить диалог власти и бизнеса для того, чтобы структурировать и приоритизировать те первоочередные шаги, которые необходимо делать в области инфраструктуры, возобновляемой энергетики и других сектороах экономики, которые привлекают инвесторов. И тем самым готовить и адвокатировать принятия необходимых изменений.

- Какие это приоритеты?

- Мы говорим о пяти секторах, по которым мы подготовили подробные обзоры с рекомендациями ключевых изменений, которые необходимо осуществить для увеличения инвестиций. Это инфраструктура, аграрный сектор, возобновляемая энергетика, добыча газа и IT / телеком.

Если речь идет о секторе возобновляемой энергетики, то кроме перехода на новую, более эффективную модель стимулирования развития, инвесторов очень интересует вопрос подключения к электрическим сетям. Сегодня это одна из самых болевых точек для очень многих инвесторов, которые строят что угодно: новый завод, гостиницу, ветровую или солнечную электростанцию.

В сфере инфраструктуры, ключевым является законопроект о концессии, над которым мы работаем. Я недавно вернулась из Греции, где представители Министерства экономики и нашего аналога ФГИУ поделились своим положительным опытом. Буквально за три последних года они реализовали несколько крупных концессионных проектов. Например, концессионный конкурс на 14 региональных аэропортов выиграл консорциум во главе с немецкой компанией Fraport AG. Первый платеж по этому договору составил EUR1,2 млрд! И компания дополнительно взяла обязательства инвестировать EUR400 млн до 2021 года. Самое интересное, что это произошло в конце 2015 года, а буквально недавно компания объявила о том, что вдвое уменьшает аэропортовые сборы на зимний сезон в течение двух лет, чтобы дополнительно привлечь пассажиропоток в Грецию. Вот такая история успеха.

Еще один успешный проект - концессия порта. А сейчас греки заканчивают концессию одного из участков автобана около 90 км.

Можно взять к примеру и Казахстан. Страна недавно завершила переговоры с турецко-корейским консорциумом концессионеров по строительству новой кольцевой дороги вокруг Алматы. Это 20-летний проект на сумму EUR720 млн, предусмотрено строительство шестиполосной дороги и 21 мостового перехода. Часть его финансируют международные финансовые организации (МФО), часть - коммерческие банки.

- Допустим, Рада примет закон о концессии. Вам известны компании, которые готовы будут войти в Украину на  подобных условиях?

- Что касается портов, то давно известно об интересе Hutchison Ports и DP World. Французская Bouygues, крупный оператор дорожной инфраструктуры и многих концессионных проектов, также давно проявляют интерес, несколько турецких компаний, в том числе, участвующие в строительстве крупнейшего в мире аэропорта в Стамбуле. Мы вместе с Мининфраструктуры работали над подписанием меморандума с Bouygues. Он должен стать отправной точкой к более конкретной работы по подготовке ТЭО проекта.

Сейчас IFC завершает подготовку ТЭО двух пилотных проектов по концессии меньших портов - Херсонского и "Ольвии". Если закон будет принят в сентябре, то уже к концу года можем ожидать первые концессионные конкурсы.

В общем, крупных международных компаний, которые готовы посоревноваться в украинских концессионных конкурсах в случае принятия закона, более десяти-пятнадцати. Как показывает практика, часть из них объединяется в консорциумы. Так, в Сербии, в конкурсе по концессии Белградского аэропорта участвовали и консорциумы, и международные финансовые учреждения. То же было в Греции. Потому что для реализации финансовой договора компании должны предоставить гарантии финансовой состоятельности. Это важный критерий для концессионного конкурса, так же как наличие опыта и экспертизы.

По объектам концессии, то это дороги, порты, аэропорты, сектор ЖКХ. Водоканалы и ТКЭ - это те компании, которые находятся в коммунальной собственности и имеют, мягко говоря, сомнительную эффективность. Но, например, концессия того же "Киевтеплоэнерго" потенциально будет интересна крупным системным компаниям. Кстати, они уже работали вместе с МФО над идеей концессии тогда еще "Киевэнерго". Сейчас идет процесс передачи активов коммунальному предприятию, но после принятия закона и при условии заинтересованности в этом, в первую очередь, владельца - общины, потенциальные инвесторы, думаю, будут. Это крупнейший объект, это столица, большая финансовая состоятельность, большая потребность в оптимизации, в инвестициях.

- Если говорить об агросекторе, без приватизации земли Украине есть что предложить крупным иностранным инвесторам?

- Да. Большинство инвестиций в последние годы, в первую очередь, шли в аграрную логистику: элеваторы, портовую инфраструктуру - в нее инвестировано более $1 млрд. Уже долгое время одной из самых больших проблем для экспортеров является логистика, связанная с дефицитом локомотивов и вагонов.

Сейчас многие компании задумываются над приобретением собственного вагонного парка: это хорошая инвестиция с достаточно быстрой окупаемостью. Но мы также видим достаточное количество небольших сделок объемом от $5 до $30 млн в сектор экспортно-ориентированной аграрной переработки. Это производство меда, ягод, сухофруктов, органической продукции, мукомольное производство. Это нишевые небольшие проекты, но они потихоньку наращивают объемы экспорта.

- Здесь, пожалуй, больше украинских инвесторов?

- Отчасти это украинском, а частично - иностранные с финансированием МФО. Сегодня этим сектором интересуются европейские, арабские инвесторы, и фонды прямых инвестиций. Они смотрят на него как на один из приоритетов в Украине.

- Непосредственно к проблемам, с которыми сталкиваются иностранные инвесторы. Вот, например, на последней встрече в Американской торговой палате от очень известного международного зернотрейдера была жалоба на Экологическую инспекцию. По его словам, ситуация с коррупцией в этой сфере неизменна последние 25 лет, что бы там власть не провозглашала. Берет на себя обязательства украинская власть наконец решить эти проблемы перед важными инвесторами с капитализацией $1 трлн?

- С проблемных вопросов, о которых шла речь на заседании Национального инвестиционного совета в аграрной сфере, я могу выделить проблему возмещения так называемого "старого" НДС. Это НДС, возникшего до введения автоматической системы в феврале 2016 года. Оно требует решения, потому что уже годами заморожены оборотные средства. Компании обращались с предложением урегулировать этот вопрос на законодательном уровне. (В то же время надо отметить, что все признают отсутствие проблем с возмещением текущего НДС, и это разительная перемена, потому что раньше эта тема составляла 99% вопросов).

Также важной проблемой, требующей решения и которая сейчас особенно остро встала, по информации бизнес-ассоциаций, - это так называемый "серый" рынок зерна. Мы с бизнесом сейчас работаем над разработкой законодательных механизмов, которые бы делали такую ​​деятельность в Украине невозможной. Вопрос экологической инспекции не поднимался, пока оно не звучит как системная проблема от экспортеров.

Отдельно также было выделено необходимость усиления на законодательном уровне прав кредиторов и реформирования корпоративного управления государственными банками (5 июля Верховная Рада приняла законопроект №8331-д о совершенствовании корпоративного управления госбанками и законопроект "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно возобновления кредитования" №6027-д и институционального закрепления учреждения бизнес-омбудсмена).

- І що пропонується щодо "сірого" ринку зерна?

- Працюємо разом з бізнес-асоціаціями над законопроектом, який би дозволив фінансовими методами зробити схеми обірваного експорту зерна неможливими. Думаю, до кінця літа разом з Мінфіном, асоціаціями та парламентським комітетом ми напрацюємо спільний проект.

Крім того, наголошували на необхідності продовження співпраці з МВФ, тому що це прямо чи опосередковано впливає на діяльність компаній в Україні й залучення фінансування. Та й загалом питання макростабільності країни є базовим для всіх бізнесів.

Інша важлива річ, про яку йшлося, це спрощення торгівлі. Компанії піднімали питання боротьби з нелегальними операціями експорту, імпорту та контрабандою. Але вони також наполягали на ширшому застосуванні принципу єдиного вікна й запровадження інституту уповноважених економічних операторів. (5 липня Верховна Рада прийняла законопроект №7010 про єдине вікно на митниці)

Компанії, які представляли технологічні сектори й телеком, позитивно відзначили запровадження 3G та 4G, при цьому такі компанії інвестували значний обсяг коштів не лише в ліцензії на аукціонах, а й в обладнання, і очікують зростання онлайн сервісів, в тому числі зі сторони державних установ. Це переведення частини адміністративних послуг та процедур онлайн, впровадження елементів регулювання "розумних міст", які вони вже реалізовували в інших країнах. В контексті діджиталізації говоримо й про медичні послуги в селах, де інструмент телемедицини може бути зручним і дешевим механізмом для отримання якісного сервісу на базі ФАПів. Сьогодні компанії розробляють і надають свої пропозиції про те, як можна побудувати таку мережу. Такий досвід уже є в Туреччині, Китаї, в країнах Латинської Америки, і його треба враховувати. Ми не вигадуємо український велосипед, багато технічних рішень вже існують.

До речі, цікавими були пропозиції розглянути можливість розвитку таких проектів, як спеціальні експортні зони.

– Реінкарнація Вільних економічних зон?

- Тут скоріше йдеться про логістичні майданчики, а не про пільгове оподаткування. А то у нас щойно виникає тема ВЕЗ, то це у нас "нуль ПДВ", "нуль мита", "нуль податку на прибуток".

– Законопроект про промислові парки вже в першому читанні прийнято. І там все це є, і є велике лобі щодо його прийняття в цілому. Але інвестори говорили трошки про інше?

– Досвідом спеціальних експортних зон ділилась компанія DP World, яка була одним із ідеологів великої економічної зони в порту Дубаї і приносить до 30% всього ВВП Дубаї як емірату. Я була там. Це не лише порт, це величезна інфраструктура логістики, переробки. Наприклад, в порту Дубаї є величезне підприємство, яке вирощує рибу в закритому форматі, ще одне – збирає меблі, є підприємство з виробництва машин та устаткування. Величезний кластер біля порту працює й на експорт. Це закрита територія, супервеликий майданчик з різного роду виробничими потужностями, де працює декілька сотень тисяч людей. До таких проектів слід правильно підходити, в тому числі з обережною оцінкою всього, що стосується державної допомоги. В першу чергу, розглядати їх з точки зору зручності логістики та інфраструктури, а не надання податкових пільг. Якщо навіть розпочати із запровадження єдиного вікна на митниці або єдиного оператора, який допомагає з наданням дозвільних процедур від будівництва до різних підключень, то й в такому форматі це може бути дуже цікавий проект. Навіть без податкових пільг.

– Я повернуся до питання інвестора про Екологічну інспекцію. Чи є зараз можливість у вас, у президента, у пана Гройсмана вирішити подібні проблеми інвесторів, які, за їхнім досвідом, не вирішуються тут роками? Чи чекати, доки створиться Антикорупційний суд і всі ці справи дійдуть до нього?

– Про корупцію треба говорити. Це двосторонній рух: з одного боку, дозвільних процедур має бути менше – бо це і є джерела корупції, але, з іншого боку, якщо хтось відверто вимагає хабарі, то не можна такі факти замовчувати.

– Тобто ви закликаєте інвесторів звертатися до правоохоронних органів?

– Звичайно. За короткий час – рік, два, три – всі проблеми вирішити важко, особливо коли вони точкові. Але якщо ми бачимо, що проблеми наростають і стають системними, то це можна вирішити. От минулого року була посилена активність правоохоронних органів. Коли це вже стало системним явищем, то відбулася зустріч президента, прем’єр-міністра, керівників усіх силових органів і бізнесу. В форматі Chatham House більше трьох годин бізнес розповідав, як він зі своєї сторони бачить цю проблему. З цього народився закон "Маски-шоу стоп". Зараз ми моніторимо ситуацію і чуємо від бізнес-асоціацій, що проблем стало менше.

– У великого бізнесу?

– Так. Малий бізнес каже, що проблеми все ще є, але вони не такі масові. Важливо моніторити, щоб і надалі ризик якогось осіннього загострення був мінімальним.

– Передвиборчого загострення?

– Не впевнена, що це може бути пов’язано. Але це приклад того, що системні проблеми, які є у бізнесу, можна вирішувати буквально протягом двох місяців. І бізнес-асоціації відзначають, що такий діалог працює, адже президент, уряд та парламент реагують на проблеми.

– Ви описали позитивну картину, в той же час статистика показує, що справи не так вже й добре йдуть. За даними Нацбанку, скорочення іноземних інвестицій за 4 місяці цього року склало 37% порівняно з 4 місяцями минулого року. Хоча торік теж не було великого зростання…

– В минулому році НБУ звітував про $2,3 млрд прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Цього року ми очікуємо $3 млрд. Але, по-перше, це залежатиме від того, чи буде цього року проведена приватизація. Бо приватизація – це сигнал для інвесторів, і це джерело тих самих іноземних інвестицій, які рахують Держстат та Нацбанк. По-друге, на цей показник впливає співпраця з МВФ. Восени це теж буде таким маяком.

В 2017 році формально загальна цифра ПІІ впала, але обсяг інвестицій в реальний сектор виріс, бо до цього ключову роль в ПІІ грала докапіталізація банків. Нагадаю, що коли НБУ підняв вимоги до капіталу, іноземні банки та частина українських докапіталізовувалися – це й було джерелом того, що статистика показувала як прямі іноземні інвестиції. Тож 2017-й став роком, коли якість ПІІ реально покращилась. Цифра їх далека від бажаної і очікуваної. Але якщо цього року у нас пройдуть хоча б два конкурси на приватизацію, якщо цього року ми запустимо концесію і почнемо готувати концесійні конкурси, то на наступний рік цифра буде більшою.

– ФДМУ вже оприлюднив перелік тих компаній, які готуються до приватизації…

– Реально найбільше готова зараз "Центренерго". Радники завершують підготовку повної data-room, оцінку. Але нелогічно оголошувати конкурс на приватизацію "Центренерго" влітку, коли у більшості міжнародних компаній чи банків період відпусток. Вересень або жовтень – оптимальний час.

– Але, за вашими даними, бажаючі взяти участь у цьому конкурсі є? Бо вугільна генерація зараз в Європі точно не в фаворі.

– Звичайно, більшість європейських енергетичних компаній задекларували стратегію чистої енергії, декарбонізації. Вони прямо не інвестують у вугільну генерацію. Але є Китай, Середній Схід, Туреччина, Індія. А у нас – великий актив, одна з найбільших генерацій.

– У вас доволі позитивні очікування щодо цього конкурсу?

–Все залежить від ціни, якості підготовки, умов приватизації і активної промоції. Для того і наймаються радники. В їхні завдання якраз і входить road-show, маркетинг цих об’єктів. Щоб потенційні інвестори взагалі знали, що в Україні відбувається приватизація, що змінюються правила ринку електричної енергії і в Україні на ньому продаються великі активи.

– Фонд уже назвав перші шість об’єктів, для яких буде відібрано радників – ОГХК, "Президент-Готель", ОПЗ, "Електроважмаш", "Індар" та вугільна компанія "Краснолиманська". Наскільки вдало, на ваш погляд, всі ці шість об’єктів були вибрані, щоб показати success-story?

– Якщо чесно, то у нас в принципі всі державні компанії, відібрані до приватизації, – це не є легка success story. Сказати, що вони всі зараз готові, не можна: раднику дається ще чотири-шість місяців на глибоку роботу від технічного аналізу, юридичних питань до розробки умов продажу. Це дуже велика підготовча робота.

До приватизації цих активів не варто мати завищених очікувань. Швидше йдеться про зменшення обсягу державної власності в принципі. Про те, чи взагалі доцільно державі такими підприємствами володіти. Бо досвід доводить, що чим довше держава ними володіє, тим дешевшими вони стають.

Але інтерес до окремих об‘єктів з боку інвесторів є. Наприклад, до обленерго – на них є претенденти.

– Але їх не виставили серед перших на відбір радника.

– Тому що немає зрозумілого тарифного регулювання. Треба нормальне довгострокове RAB-регулювання.

– Цей рік передвиборчий. І ми бачимо останні рейтинги, де нинішній президент чи то четвертий, чи то п’ятий, а іншої сили з правлячої коаліції взагалі не видно. Як, на ваш погляд, це може позначитися на настроях інвесторів? Чи не займуть вони позу очікування?

– Політичний фон менше впливає на угоди чи проекти, які не стосуються держпідприємств, приватизації чи державної підтримки. Якщо інвестори бачать хорошу угоду, вони її будуть робити. Буквально нещодавно грецька компанія Sarantis Group купила виробника товарів для дому "Ергопак". Виграла конкуренцію в українського інвестора. Минулого тижня я зустрічалася з керівництвом Sarantis: вони дуже позитивно оцінюють Україну, готові додатково інвестувати в найближчі два роки, бачать Україну експортним майданчиком для поставок в сусідні країни.

Минулого тижня була презентація у Львові великого девелоперського проекту – ІТ-парку, якірним інвестором в якому виступає канадський Brookfield & Partners. Це один із величезних фондів, який кілька місяців тому купив Westinghouse, виробника ядерного палива. Це їхня перша пряма інвестиція в розмірі близько $80 млн. Це тільки перший проект. Якщо він буде успішним, Brookfield готовий розглядати інші проекти в інфраструктурі, відновлюваній енергетиці.

В серпні в Києві відкриється перший магазин H&M, у Вінниці планують збудувати завод по виробництву спортивного обладнання одного зі світових лідерів, Alstom відкрив в Україні своє представництво, IKEA набирає людей в свій український офіс, DP World вже працює в Україні, Sumitomo щойно розширила свій аграрний напрям в Україні, Cargill завершує будівництво портового терміналу, арабські компанії активно цікавляться агросектором, список можна продовжувати.

Бізнес голосує грошима. Ми бачимо пожвавлення на ринку M&A в Україні: в сфері девелопменту, в агропереробці, FMCG. Воно потихеньку йде, але потрібен час. Не буває, щоб економіка впала на 10%, а завтра – економічний бум. Звичайно, нам хочеться інвестицій одразу на $3 млрд чи $5 млрд, але це – щоденна праця: завод у Вінницькій області на $20 млн, ІТ-парк на $80 млн… І навіть тоді, коли компанія починає будувати завод, ці цифри потраплять в макростатистику ПІІ тільки через рік.

– Коли засновували Національну інвестиційну Раду, її тодішній секретар Борис Ложкін у якості мети заявляв про необхідність започаткувати кілька масштабних проектів

– З точки зору того, де держава може бути драйвером, я особисто бачу такі проекти в концесіях. Бо приватизація обмежена тільки тими активами, які зараз дозволені до продажу. І якщо ми всі ці активи докупи зберемо – наберемо $1 млрд, можливо, $1,5 млрд залежно від того, як вони будуть продаватися – з реструктуризованою заборгованістю чи без неї.

Дійсно великі інвестиції допоможе залучити концесійне законодавство. Коли воно запрацює, то далі запуск конкретних проектів – це питання одного-двох року. Вони дозволять впоратися з проблемами, які без приватного капіталу вирішити важко. Концесія покриє великий кластер будівництва доріг, сміттєпереробки, сфери переробки побутових відходів, сектору ЖКГ.

Ми зможемо дати цей інструмент всім органам місцевого самоврядування. Наприклад, у Києві довго обговорюють проект кільцевої дороги. Зрозуміло, що без приватного капіталу її зробити складно.

– Ми ще не торкнулися нафтогазового сектору

– Якщо подивитися на сектор видобутку газу, то він один із пріоритетних з точки зору залучення інвестицій. До України з'являється все більше інтересу. За останній рік тут зроблено багато. З 1 січня працюють стимулюючі рентні ставки для нових свердловин. Дерегульовано частину процедур щодо відведення землі. Нарешті вийшли зміни до постанови про проведення конкурсів на отримання спецдозволів. Тобто з точки зору регуляторного поля умови покращились. Залишилося провести конкурси. Але провести їх у тому форматі, який розуміють гравці галузі: правильно сформувати лот, підготувати інформацію про кожен з лотів – від геологічної інформації (за умови її наявності) до координат земельних ділянок.

Важливо також правильно це промотувати. Ніхто в світі не читає оголошення наших державних органів. Треба брати ці пропозиції і їхати, скажімо, до країн-сусідів – Румунії, Польщі, Хорватії, також до США, Канади. Презентувати проекти там, формувати data room. Фактично так, як робиться приватизація. По суті, для правильної організації конкурсів та ліцензійних раундів  потрібно залучити радників, щоб правильно їх сформувати та зробити маркетинг. Можна зробити це і своїми силами – через Офіс UkraineInvest, нас, бізнес-асоціації. Але потрібно зробити крок до оголошення цих конкурсів. Хоча б заявити про намір їх провести і показати, які ділянки будуть виставлятися, підготувати пакети документів. Де необхідно – підготувати дозвільні документи чи врегулювати питання з оцінкою впливу на довкілля, яке сьогодні викликає занепокоєння багатьох інвесторів, які не розуміють, як ці процедури будуть відбуватися.

– Так, було багато питань після прийняття закону щодо оцінки впливу на довкілля.

– Питання в його імплементації, бо не була готова підзаконна нормативна база: інвестори зверталися до органів місцевого самоврядування, а там ніхто не знав, що робити. Знадобилося кілька місяців, щоб це почало врегульовуватися. Тільки зараз чуємо сигнали, що процес ніби стає кращим.

Але досі немає куди інвестувати, бо за два роки не було жодного конкурсу на нафтогазові ділянки. Ні на умовах ліцензій на видобуток або розвідку, ні на умовах СРП.

– Така ситуація не тільки з нафтогазовими родовищами.

–Після реформи ринку, після того, як частина ринку газу стала ліквідною, в Україну зайшло багато міжнародних трейдерів. Це все допомагає переконати тих, хто інвестує в сегмент видобутку. Оскільки ринок працює - є багато покупців, економіка відновлюється – це все додає необхідної впевненості інвесторам, бо сектор видобутку газу потребує великих інвестицій. Одне чи два родовища – це десятки, а то й сотні мільйонів доларів інвестицій. Тобто не такими великими зусиллями, але можна в перспективі року-півтора залучити кілька професійних компаній на цей ринок. Ми зараз працюємо з бізнес-асоціаціями, з Державною службою геології та надр, представниками уряду, щоб запустити ці аукціони.

– Коли очікувати другого засідання Національної інвестиційної ради? Ще до виборів?

– Після літніх канікул ми зустрінемось у форматі так званої малої ради, куди запросимо представників українських асоціацій і будемо обговорювати прогрес по тих питаннях, які виносились на перше засідання. А далі плануватимемо наступне. Найважливіше – зробити свою домашню роботу. Тому ми зараз сконцентруємося на тому, щоб втілити в життя рекомендації, які звучали від інвесторів 25 травня, під час засідання Ради.

Читайте также

Заполните, пожалуйста, ваши контактные данные, чтобы получать ежемесячную рассылку!
Обратный звонок
Спасибо! Мы с вами свяжемся.