Уряд України оголосив про намір централізувати управління державними комерційними активами (компаніями та нерухомістю, що належать державі).
Це дуже приємна новина, оскільки державний комерційний сектор в Україні є значною частиною економіки. Вкрай важливо, щоб такий важливий сектор був переданий під професійне управління на благо суспільства в цілому.
Однак ускладнення процесу неперевіреними ідеями, такими як земельні банки та інвестиційні фонди, або залишення за урядом функції продажу землі, призведе лише до непрозорої реструктуризації сектору, що спричинить неправомірну передачу суспільних благ приватному сектору.
Ефективне лідерство вимагає якісної інформації для підтримки розумних і своєчасних рішень. Якщо говорити більш фундаментально, сучасна демократія сама покладається на інформацію, яка може бути зрозумілою громадянам і викликати їхню довіру, а також бути інтерпретована всіма зацікавленими сторонами.
Ніде це не є більш важливим, ніж в управлінні державними ресурсами.
Успіх економічного відновлення та зростання України значною мірою залежатиме від інвестиційних потоків приватного сектору, які, в свою чергу, залежать від прозорого та рівного ігрового поля, вільного від домінування державних компаній, що керуються політичними інтересами.
Враховуючи масштаби державного сектору та його присутність у багатьох конкурентних галузях, таких як енергетика, транспорт, фінанси, виробництво та нерухомість, приватні інвестори прагнутимуть отримати гарантії того, що державний портфель працює на суто комерційних засадах, без політичних упереджень, несправедливих переваг чи ринкових викривлень.
Трансформація врядування та управління державними комерційними активами, як наслідок, відкриє шлях до ширшого залучення інвестицій в країну та її майбутнього розвитку як сталої ринкової економіки.
Запровадження професійного управління державними комерційними активами може змінити спосіб ведення бізнесу в Україні, стати рушієм економічного зростання та фіскального простору, а також сприяти впровадженню європейських практик ведення бізнесу, які надають пріоритет прозорості та підзвітності.
Демонстрація здатності України допомогти фінансувати власне відновлення також матиме вирішальне значення для забезпечення ефективного використання коштів міжнародних донорів та уникнення марнотратства.
Через очевидний конфлікт інтересів у ролі регулятора та власника комерційних активів, уряду було б вигідно розмістити портфель активів в окремій екосистемі – Фонді суспільного добробуту (ФСД), як, наприклад, Temasek у Сінгапурі.
Важливо, щоб цей Фонд суспільного добробуту був на відстані витягнутої руки від регуляторної ролі галузевих міністерств, зосереджуючись на максимізації вартості як інструменті, що допомагає поліпшити чисті активи держави (активи мінус зобов'язання). Дослідження МВФ показують, що уряди з більш потужними чистими активами швидше оговтуються від рецесії і мають нижчу вартість запозичень.
Формулювання процесу трансформації у фінансовому вимірі з чіткими цілями і термінами виявляється більш ефективним, ніж розгляд його виключно як реформи корпоративного управління. Міністерство фінансів має нести повну відповідальність та підзвітність як офіційний власник Фонду суспільного добробуту.
Таким чином, ФСД діятиме як фінансовий інструмент для отримання додаткових доходів для уряду, покращення боргової стійкості і, зрештою, зниження вартості капіталу для уряду.
Це відрізняється від Суверенного фонду добробуту (СФД), такого як GIC у Сінгапурі, який передусім займається управлінням резервною ліквідністю, зазвичай інвестуючи в цінні папери, що торгуються на основних розвинених ринках. СФД призначені для оптимізації портфеля шляхом торгівлі цінними паперами, щоб збалансувати ризик і дохідність, і нерідко перебувають під опікою центрального банку.
Фонд суспільного добробуту подібний до вогню – він може бути потужною силою для добра, але також може завдати великої шкоди. Temasek є, мабуть, найкращим прикладом сили добра: з моменту свого заснування у 1974 році він приніс 14% річного доходу в комбінованому вираженні. Разом з GIC він зміцнив чистий капітал Сінгапуру на благо майбутніх поколінь і перетворив економіку з країни, що розвивається, на розвинену за життя одного покоління.
Україні варто було б моделювати свій Фонд суспільного добробуту за прикладом Temasek та Сінгапуру, а не за прикладом багатих на ресурси країн, які використовують фонди суспільного добробуту для диверсифікації своєї економіки та зменшення залежності від сировинних товарів.
У поганих руках Фонд суспільного добробуту може не виконати своїх амбіцій щодо забезпечення фіскального простору та економічного зростання, як це сталося з ФСД у Греції, створеним після GFC, або бути використаним проти суспільства, як це сталося з багатьма подібними фондами, контрольованими військовими в таких країнах, як Єгипет, Пакистан та М'янма.
Іншим прикладом є 1MDB, ФСД Малайзії, де понад 4,5 мільярда доларів США було перенаправлено на користь урядовців, в тому числі прем'єр-міністра Наджиба Разака.
Ось чому такий потужний інструмент потребує потужної мережі зацікавлених сторін і гарантій для запобігання зловживанню ним.
Міжнародна участь є життєво важливою для забезпечення правильного створення холдингової структури та підтримки реформаторів в українському уряді. Використання ринків капіталу сприятиме прозорості та залученню міжнародних інвесторів.
Усі активи мають комерційну структуру, яка допомагає оптимізувати їхнє найефективніше використання. Раціоналізація та фокусування цього портфеля передбачає визначення того, які активи досягли справедливої вартості та отримають вигоду від своєчасного продажу, а не від подальшого розвитку. Це можливо лише в рамках холдингової компанії, тому будь-який продаж може бути здійснений у найкращий момент відповідного ринкового циклу в рамках ширшого бізнес-плану для максимізації прибутковості всього портфеля.
Будь-який компроміс у фундаментальних засадах належного управління державними комерційними активами, включаючи прозорість, чіткі цілі та політичну ізоляцію, миттєво призведе до зниження прибутковості як портфеля, так і окремих активів. Це також призведе до "політичної" знижки з ціни, яку потенційний інвестор буде готовий заплатити, розглядаючи можливість інвестування в державний актив, оскільки він не розглядатиметься як повністю комерційний.
Переосмислення того, як уряд ставиться до своїх державних активів, зараз є як моральною, так і економічною метою. Здійснити цю зміну буде складно, але докази очевидні – стале управління через професійний Фонд суспільного добробуту може принести величезні вигоди суспільству в цілому.
