Українська екосистема стартапів посідає 30-те місце у світі та є третьою за темпами зростання.
Після падіння ВВП на 28,8% у 2022 році, гостро стоїть питання відновлення цього показника. Розвиток tech-галузі, своєю чергою, відкриває нові ринки, стимулює підприємницьку активність і формує умови для подальшої економічної стабілізації. За даними звіту u.ventures, зараз капітал, залучений в Україну через експорт ІТ-послуг, становить понад 6,5 млрд дол.
Одна з ключових особливостей українських стартапів – висока дохідність інвестицій за відносно невеликих обсягів фінансування. У звіті вказується, що коефіцієнт примноження вкладених коштів становить 1 до 6. Це робить компанії привабливими для інвесторів. За умови формування міжнародних зв’язків та готовності до виходу на глобальний ринок, інноваційні бізнеси можуть самостійно залучити значні обсяги іноземного капіталу в Україну.
Стартапи створюють технології та продукти, які стимулюють оновлення багатьох галузей економіки та забезпечують їх конкурентоспроможність. Для швидкого розвитку інноваційних компаній, які могли б стабілізувати економічну ситуацію, необхідно створити комфортне середовище.
Що таке екосистема стартапів
Основу екосистем формують гравці технологічного ринку, які допомагають стартапам пройти шлях від ідеї до стабільного бізнесу. Вони закривають основні запити підприємців, серед яких пошук ресурсів, налаштування адміністративних процесів, пошук аудиторії.
Ключова перевага залученості в такі структури – постійна підтримка через доступ до ресурсів та експертності. Малий бізнес отримує перевірених партнерів, послуги та програми.
Найвідомішим прикладом успішної спершу, стартап-, а потім і бізнес-екосистеми є Кремнієва долина. Її секрет полягає в концентрації та зв’язках гравців ринку. Вона включає понад 7000 hardware та software бізнесів, а також компанії у сферах юриспруденції, фінансів, маркетингу, бухгалтерії, рекрутингу, адміністративного управління тощо. Такий набір спрощує роботу бізнесів та створює win-win партнерства.
Таким чином хронічна проблема стартапів – нестача фінансування – закривається простіше за умови наявності венчурних фондів у екосистемі. Наприклад, у Kooperativ резиденти та партнери, венчурний фонд Vesna Capital, беруть участь у нетворкінгу та пітчинг-сесіях.
Зазвичай, фонд проводить кілька інтервʼю із засновниками та ключовими співробітниками стартапу, аби визначити їхню мотивацію, попередній досвід та глибину експертизи щодо ніші, в яку заходить компанія. Також інвестори вивчають продуктові та ринкові гіпотези команди, стратегію розвитку стартапу, конкурентне середовище, фінансовий план та структуру акціонерів стартапу. Перелік питань та глибина аналізу, безперечно, залежать від стадії розвитку стартапу.
Які основні фактори, що лежать в основі інвестиційної стратегії більшості фондів?
Галузева спеціалізація. Деякі фонди фокусуються на кількох галузях чи технологічних вертикалях (наприклад, фінтех, кібербезпека чи військова сфера). Існують також фонди-генералісти, що розглядають інвестиції в будь-якій технологічній вертикалі за умови відповідності стартапу низці інших критеріїв.
Стадія життя стартапу. Вона привʼязується до стадії розвитку продукту (ідея, прототип, MVP, готовий до масштабування продукт) та наявності продажів. Більшість фондів фокусують на pre-seed/seed стартапах, Series A стартапах або більш пізніх стадіях.
Країна інкорпорації або походження засновників. Деякі фонди фокусуються на стартапах, що інкорпоровані в конкретних країнах (США) чи регіональних обʼєднаннях (ЄС). Інвестору це дає більшу захищеність його прав та краще розуміння регуляторної сфери, в якій функціонує стартап. Стартапу локалізація дає доступ до певних програм підтримки та внутрішнього ринку, що в деяких галузях може бути обмеженим або закритим для зовнішніх гравців.
Іншими критеріями, якими можуть керуватися фонди при виборі стартапів для інвестування, є композиція команди з точки зору суми компетенцій та здатність фонду допомогти стартапу у різних проявах.
Важливим капіталом, який варто вкладати в компанію, вважаються контакти, партнерства та експертиза. Накопичення цього ресурсу стартапом самостійно часто буває довгим та складним процесом, тому необхідно надавати інноваторам доступ до вже сформованих структур.
Чи має Україна сформовану стартап-екосистему
І так, і ні. Венчурна екосистема України значною мірою народилася з ІТ-аутсорсу. Щороку тисячі інженерів в Україні приходять в компанії, що надають клієнтам послуги з розробки продуктів та систем. З часом, частина цих інженерів задумується над створенням власних продуктів і засновують стартапи.
Відлік існування української стартап-культури варто починати з 2011 року, від появи "Львівського ІТ Кластера". Заклала початок створення мережі IT Arena, яка є найбільшою українською конференцією для айтівців. Пік розвитку екосистеми стартапів прийшовся на 2021-й, коли в Україні сформувався 21 IT-кластер.
Велика війна завдала шкоди спеціалістам, які створюють та розвивають підприємства. Окрім цього, війна зменшила обсяги доступного фінансування для тих стартапів, які продовжують функціонувати в Україні. Політична та економічна нестабільність в країні створюють високі ризики для інвесторів, що стримує приплив іноземного капіталу. Водночас ми маємо низькі обсяги внутрішнього кредитування для підприємців та відсутність підтримки інноваційної сфери на державному рівні.
Тому, відповідаючи на питання "Чи має Україна екосистему?", найправильніше буде сказати, що вона все ще на стадії формування державних механізмів, фінансової підтримки та інноваційної інфраструктури.
Навіщо стартапам інноваційна інфраструктура
Локальні прояви екосистем у вигляді хабів, акселераторів тощо, можуть дати поштовх для розвитку та простимулювати нові партнерства, знайомства та спростити пошук інвесторів, спеціалістів та працівників. Створення такого ком’юніті та середовища вимагає зусиль: аби перетворити простір на growth studio для стартапів, необхідно зважати на фактори існування подібної бізнес-спільноти.
1. Доцільний набір резидентів.
Необхідно зібрати бізнеси, які можуть закрити потреби один одного: рекрутингові компанії, стартапи, венчурні студії, юридичний та бізнес-консалтинг тощо.
2. Можливості для ком’юніті-білдингу та нетворкінгу.
Проведення заходів, пітчинг-сесій, презентацій та панельних дискусій – один із інструментів, які підсилюють бізнеси через нетворкінг. Створювати умови, за яких буде відбуватися неформальна комунікація – також відповідальність платформи.
3. Запуск, підтримка та популяризація менторських та навчальних програм.
Вони дозволяють представникам екосистеми отримати не тільки знання та досвід, а й розширити мережу контактів.
4. Комфортні умови та ресурси для роботи.
Функціональний простір підвищує ефективність роботи команди та дозволяє креативити.
Які тенденції розвитку демонструє українська екосистема
Основним вектором руху сьогодні є стрімкий розвиток defence tech, військових стартапів, що працюють виключно на забезпечення українського війська та держави.
Ця тенденція зберігатиметься принаймні до кінця війни. Після цього, розумне регулювання може призвести до народження потужної, сучасної військово-промислової галузі, що почне працювати на експорт та стане важливою ланкою взаємодії з нашими партнерами та союзниками.
Розвиток цивільної частини стартап-екосистеми значною мірою залежатиме від тривалості війни та швидкості повоєнного відновлення та інтеграції в структури ЄС. Останнє не тільки відкриває доступ до фондів та програм Євросоюзу та приватного капіталу, а й забезпечує простіший доступ до ринку та швидкий обмін досвідом. Це зможе перетворити українські стартапи на потужні міжнародні компанії, що залучають іноземний капітал та підсилюють економіку України.
