Чи замислювались ви, який бізнес може бути прибутковим під час війни? Я — так, тому погортала статті, які розкривають прибутки компаній в Україні. На жаль, у них я не побачила компаній, які займаються переробкою сміття. Їх немає, бо гарно розвинених бізнесів у цій сфері просто не існує в Україні. Міжнародним інвесторам ця сфера може бути особливо цікавою, оскільки в ній майже немає конкуренції. Тим більше, Україна починає процес вступу до ЄС, де переробка сміття має велике значення як для урядів, так і для суспільства.
Що стається зі сміттям у ЄС: еволюція законодавства
Законодавство ЄС про відходи включає Рамкову Директиву про відходи, Директиву про сміттєзвалища, Директиву про пакування, Директиви про відпрацьовані транспортні засоби, батареї та акумулятори, а також відходи електричного та електронного обладнання, Директиву про управління відходами видобувної промисловості. Питання спалювання відходів регулювалося Директивою 2000/76/ЄС, проте вона скасована Директивою про промислові викиди.
Рамкова Директива про відходи вимагає від країн-членів ЄС збільшити частку муніципальних відходів, підготовлених для повторного використання або перероблених, до 55% від усіх муніципальних відходів, що утворюються до 2025 року, 60% — до 2030 року і 65% — до 2035 року. Водночас до 2035 року не більше 10% всіх муніципальних відходів мають бути захороненні на полігонах, як того вимагає Директива ЄС про полігони.
Стаття 4 Директиви про відходи встановлює ієрархію відходів. Порядок поводження з відходами від найбільш пріоритетного є наступний: запобігання утворенню, підготовка до повторного використання, переробка, інше відновлення (наприклад, отримання енергії) та захоронення на полігонах. Це ж саме встановлює рамковий Закон України «Про управління відходами», який набрав чинності 9 липня 2023 року.
Продаж бізнесу з утилізації небезпечних відходів з ліцензією та технологічним обладнанням
У 2015 році був прийнятий План дій щодо економіки замкнутого циклу, який був переглянутий у 2018 році. План зосереджений на побудові економіки без відходів і забруднення навколишнього середовища, повторному використанні продуктів і матеріалів, а також відновленні природних екосистем. Основою всього є те, що відходи можуть бути використані повторно або бути перероблені, щоб принести ще користь. Це називається процесом відновлення, після якого відходи можуть втрачати статус відходів та повністю повернутися в користування.
План затвердив введення розширеної відповідальності виробника (РВВ) до 2025 року для всього пакування. РВВ є вже обов'язковою для електромобілів, батарейок, відходів електричного та електронного обладнання. Наразі задумуються над введенням РВВ для відходів текстилю та їжі.
План сортування відходів передбачає, що з 2015 року сортування є обов'язковим для паперу, металу, пластику та скла, до 31 грудня 2023 року стане обов'язковим для біологічних відходів і до 1 січня 2025 року — для текстильних та небезпечних відходів.
План дій з розвитку економіки замкненого циклу визначає пластик як один із пріоритетних секторів. У 2018 році ЄС прийняв Стратегію щодо пластику.
У 2019 році Європейська комісія ухвалила Європейський зелений курс, який є набором політичних ініціатив з загальною метою зробити Європейський континент кліматично нейтральним до 2050 року.
Європейський зелений курс, серед іншого, передбачає План дій з розвитку економіки замкнутого циклу 2.0, зокрема ініціативу «Сталий продукт». Вона має на меті створити конкурентний ринок екологічно чистих продуктів, надаючи споживачам більш достовірну інформацію про продукцію в точках продажу, в тому числі про її життєвий цикл та екологічні характеристики. Однак необхідного правового інструменту ще не прийнято.
План дій з розвитку економіки замкнутого циклу 2.0 також посилює РВВ, приділяє особливу увагу секторам, які вимагають багато ресурсів (текстильна промисловість, будівництво, промисловість електроніки та пластику). Уся упаковка на ринку ЄС має бути придатною для багаторазового використання або переробки до 2030 року. План вводить регуляторну базу для біорозкладного та біологічного пластику, що розкладається та є на біологічній основі, та впроваджує заходи щодо пластику одноразового використання.
У листопаді 2022 року Європейська комісія запропонувала нові загальноєвропейські правила щодо пакування. Вони включають пропозиції щодо покращення дизайну упаковки, зокрема чіткого маркування, сприяння повторному використанню та переробці, а також заклик до переходу на біологічно чисті, біологічно розкладні та компостовані пластмаси.
22 листопада 2023 року Європейський парламент дуже послабив законодавчі зміни та розмив заходи зі зменшення утворення відходів пакування під впливом бізнесу, що виробляє одноразові товари-пакування. Це законодавство викликало палкі дискусії та суперечки.
Отже, законодавство ЄС є досить просунутим в сфері поводження з відходами, але воно не могло б так розвиватися без високого рівня законодавчої імплементації з боку країн-членів, відповідальності виробників та відповідальності кожного громадянина.
Що стається зі сміттям у ЄС: практика
За даними Європейського парламенту, щороку в ЄС утворюється 2,2 мільярда тонн відходів. Понад чверть із них (27%) — це муніципальні відходи: повсякденні відходи, які збирають і переробляють муніципалітети і які в основному утворюються домогосподарствами. Дані показують, що кількість відходів і способи поводження з ними дуже різняться в різних країнах ЄС, але спостерігається тенденція до більшої переробки та меншого захоронення відходів на полігонах.
Статистика за 2021 рік показує, що 49,6% всіх муніципальних відходів в ЄС переробляються або компостуються — це на 3,6% більше, ніж у 2017 році.
Німеччина, Болгарія, Австрія та Словенія вже досягли або перевищили показник повторного використання та переробки муніципальних відходів на рівні 60%.
У таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, Данія, Швеція, Німеччина, Австрія, Люксембург, Словенія та Фінляндія, захоронення відходів майже не практикується. Тут спалювання відіграє важливу роль, як і переробка. Литва, Латвія, Ірландія, Італія, Франція, Чехія, Словаччина та Польща також використовують спалювання і відправляють на полігони до третини своїх відходів.
Частка сміттєзвалищ в ЄС зменшилася з 24% у 2017 році до 18% у 2020 році.
Практика захоронення відходів на полігонах залишається популярною у східній та південній частинах Європи. У Болгарії та на Мальті вона становить понад 70%. У Греції, на Кіпрі та в Румунії — понад 50%, тоді як в Іспанії та Португалії, порівняно з 2017 роком, цей показник знизився до менш ніж 50%.
ЄС також експортує частину своїх відходів. У 2021 році експорт відходів з ЄС до країн, що не є членами ЄС, сягнув 33 мільйонів тонн. Це на 77% більше, ніж у 2004 році. У 2021 році 45% відходів з ЄС було відправлено до Туреччини, Індії, Єгипту, Швейцарії і Великої Британії.
Окрім статистики, важливо підкреслити, що кожен важливий у процесі управління з відходами. Наприклад, у Польщі виробники пива та мінеральної води у скляних пляшках пропонують споживачам здавати тару та повертати за неї кошти, які входили у вартість товару, що показує зацікавленість самих виробників у сортуванні та виховує громадян.
Полігони відходять у минуле. На їхньому місці, наприклад, відкриваються парки розваг як в Німеччині, а сміття використовують для опалення прилеглих житлових масивів. У Латвії на полігоні побудували теплицю і тепер там ростуть помідори і огірки. Овочі обігрівають теплом від полігонної електростанції. Крім того, зі сміття, можна добувати і очищувати воду, а також з відходів виробляється будівельний щебінь, території звалищ перетворюють на пасовища для овець.
Чому інвесторам в Україні потрібно розуміти законодавство ЄС?
Перед підписанням Угоди про асоціацію Міністерство екології та природних ресурсів України затвердило наказ №659 від 17 грудня 2012 року про Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства ЄС (Базовий план апроксимації), який включав пропозиції щодо проведення роботи з питань наближення екологічного законодавства України до законодавства ЄС.
Додаток ХХХ глави 6 «Навколишнє природне середовище» у секторі «Управління відходами та ресурсами» Угоди про асоціацію визначають Директива 2008/98/ЄС про відходи, Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів та Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості. Строк впровадження зазначених документів відповідно до Додатка становить від 3-х до 5-6 років. Крім ключових трьох директив, питання управління відходами пов’язане з імплементацією Директив 2004/12/ЄС про упаковку та відходи упаковки та 2010/75/ЄС про промислові викиди. Остання стосується інтегрованого підходу до дозволів, використання найкращих доступних технологій тощо. Крім того, Директива 2010/75/ЄС замінила Директиву щодо спалювання відходів 2000/76/ЄС.
Отже, інвестор, який хоче інвестувати у сферу переробки сміття в Україні, ознайомившись зі згаданими директивами та регламентами, може зрозуміти тенденції зміни законодавства України та навіть варіанти, що можна зробити з відходами.
