На що і на кого можна розраховувати задля економічного виживання України

Україна потребує значних коштів для забезпечення економічної стійкості (ну або якщо говорити прямо — економічного виживання країни) та повоєнної відбудови. Якщо перше завдання вирішується переважно за рахунок міжнародної фінансової допомоги в різних формах на міждержавному рівні, то порівняно швидке та ефективне відновлення потребує масштабного залучення приватного капіталу. І це питання сьогодні активно дискутується в Україні та на різного роду міжнародних форумах з проблем повоєнного українського відновлення.

Як на мене, таким дискусіям бракує аналізу сучасних трендів та особливостей розвитку інвестиційних процесів у світі. Це дуже складне та багатоаспектне питання. Тому варто зупинитися на кількох моментах, які важливо зрозуміти для формування раціональних очікувань щодо залучення іноземних інвестицій в країну.

Отже, про які тенденції сьогодні говорять міжнародні організації та експерти?

Після значного постковідного відновлення у 2021 році обсяг світових прямих іноземних інвестицій впав на 2% у 2022 році — до $1,3 трлн. Це пояснюється цілою низкою криз, які наклались одна на одну, а саме: російська агресія проти України, високі ціни на продовольство та енергоносії, стрімке зростання державного боргу в глобальних масштабах.

Топ-10 країн-експортерів прямих іноземних інвестицій — це наша цільова аудиторія

Цікаво, що прямі іноземні інвестиції в розвинутих економіки впали на 37% — до $378 млрд. Водночас прямі іноземні інвестиції країн, що розвиваються, зросли на 4%, хоча загалом ситуація з прямими іноземними інвестиціями в різних країнах складалася дуже по-різному. До речі, в 2022 році баланс притоку-відтоку прямих іноземних інвестицій в РФ склав мінус $19 млрд, тоді як у 2021 році РФ мала позитивне сальдо в обсязі $39 млрд. Притік прямих іноземних інвестицій в Україну за цей час зменшився з $7 млрд до $1 млрд.

Таблиця 1. Нові інвестиційні проекти: розподіл за сферами.

Джерело: UNCTAD. World Investment Report, 2023

Як бачимо, зростання відбулося в трьох секторах, де відбувались серйозні структурні зміни. Очевидно, що такі структурні зміни визначають динаміку та особливості інвестиційних процесів. Тому при формуванні очікувань та політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну слід адекватно розуміти напрями та сфери міжнародного інвестування та конкурентів України в цих сферах за потенційних інвесторів.

Таблиця 2. Топ 10 країн-експортерів капіталу, 2022 року, $ млрд.

Джерело: UNCTAD. World Investment Report, 2023

Очевидно, що топ-10 країн-експортерів прямих іноземних інвестицій (або краще топ-20) — це наша цільова аудиторія як джерело прямих іноземних інвестицій за інших рівних умов. Воночас за гроші топ-десятки активно конкурують всі розвинуті держави та країни, що розвиваються. Ну а це, за логікою, має безпосередньо визначати зміст української політики залучення іноземних інвестицій. Як це реалізувати на практиці, потребує окремого обговорення.

І ще раз про конкурентів. На мою думку, потреби поточного та повоєнного відновлення України будуть багато в чому схожі на потреби країн, що розвиваються, в контексті реалізації цілей стійкого розвитку. Мова, зокрема, про те, що протягом 2021−2022 років найбільше зростання кількості нових приватних інвестиційних проектів зафіксовано в сфері інфраструктури (+26%), забезпечення водою та очищення води (+20%) та будівництва об'єктів відновлювальної енергетики (+8%, всі джерела). Тому в названих секторах Україна багато в чому буде конкурувати за інвестиційні гроші саме з цією групою країн. До речі, саме країни, що розвиваються, активно запроваджують різного роду фіскальні і нефіскальні стимули для «перехоплення» інвесторів.

Нові економічні реалії вплинули також на національну інвестиційну політику. Пріоритетом політики країн, що розвиваються, було і залишається залучення інвестицій як ключового елементу економічного відновлення та стратегій розвитку. Водночас, пріоритетом розвинутих країн була і залишається підтримка розвитку відновлювальної енергетики та вуглецевої нейтральності.

Слід зазначити, що в 2022 році низка розвинутих країн запровадили спеціальні податки для компаній, що вплинуло на їхню інвестиційну поведінку. Мета цих податків — це, по-перше, забезпечення справедливого розподілу прибутків в економіці шляхом вилучення частини доходів тих компаній, які найбільше «заробили» за часів пандемії. І, по-друге, мобілізувати необхідні кошти для фінансування програм відновлення та виплати субсидій споживачам енергетичних послуг.

Важливим елементом інвестиційної політики сьогодні стають так звані цільові обмеження інвестицій з міркувань безпеки та захисту стратегічних інтересів. Це явище не є чимось принципово новим, але останнім часом інтенсивність цих процесів зростає. При цьому якщо традиційно ці міркування були «прерогативою» розвинутих країн, то останнім часом вже і деякі країни, що розвиваються, починають застосовувати заходи для захисту окремих стратегічних галузей. І тут ми повертаємось до старої-нової дискусії щодо визначення стратегічних сфер та галузей економіки та державної політики щодо них.

Одним з інструментів забезпечення національних стратегічних інтересів є так званий інвестиційний скринініг, який сьогодні здійснюють 37 країн. Перші механізми такого скринінгу почали виникати у другій половині 2000-х років, і надалі зростала як кількість країн, які запровадили або такий скринінг, або удосконалювали чинні скринінгові режими. Станом на сьогодні можна спрогнозувати, що скринінгові режими посилюватимуться у зв’язку з запровадженням санкцій проти РФ. Тому в цій сфері можна очікувати посилення міжнародної співпраці.

До цього моменту йшлося про контроль інвестицій, які «заходять» у країну, з міркувань захисту національних безпекових та економічних інтересів. Водночас, у 2023 році в США та ЄС активізувались дискусії стосовно створення так званих «спеціальних оглядів інвестицій за кордоном» (outbound investment review mechanism). Зокрема, в США відповідна процедура має бути врегульована спеціальним виконавчим наказом президента США. Поки важко сказати, чи та як вплинуть ці рішення на прямі іноземні інвестиції в Україну.

Ну а висновок традиційно простий. За прямі іноземні інвестиції Україні треба активно боротися.