Український виробник ракет і deep-strike дронів хоче до кінця 2027 року вивести на ринок власну систему протиракетної оборони. На тлі дефіциту Patriot і обмеженого випуску SAMP/T це формує новий інвестиційний кейс у сегменті ППО.
Fire Point, виробник крилатої ракети Flamingo, веде переговори з європейськими компаніями про створення нової системи ППО, яку в компанії позиціонують як більш доступну альтернативу Patriot. За словами співзасновника і головного конструктора Дениса Штілєрмана, мета — знизити вартість перехоплення балістичної ракети до менш ніж $1 млн і вперше перехопити таку ціль наприкінці 2027 року. Reuters зазначає, що це відбувається в момент, коли Patriot стає дедалі дефіцитнішим, а європейський SAMP/T виробляється у відносно невеликих обсягах.
Економіка проєкту виглядає особливо сильною саме з інвестиційної точки зору. За оцінкою CSIS, один перехоплювач PAC-3 коштує близько $3,7 млн, тоді як Fire Point стверджує, що Patriot для ураження балістичної цілі часто потребує двох-трьох ракет. Якщо українській компанії справді вдасться опустити вартість одного перехоплення нижче $1 млн, це означатиме кратне зниження вартості бойового застосування і потенційно відкриє великий експортний ринок для країн, які не можуть швидко отримати Patriot або SAMP/T.
Водночас Fire Point не будує систему повністю самостійно. Компанія прямо говорить, що шукає партнерів по радарах, системах наведення та зв’язку, а серед можливих технологічних контрагентів називає Weibel, Hensoldt, Saab і Thales. Це означає, що модель проєкту, найімовірніше, буде не “з нуля”, а у форматі інтегрованої платформи: власний interceptor плюс зовнішні критичні підсистеми. Додатково Reuters пише, що майбутня система ППО має використовувати ракету FP-7, тобто Fire Point намагається зменшити інвестчек за рахунок уже наявних напрацювань.
Окремо компанія чекає на рішення українського регулятора щодо угоди, яка передбачає продаж 30% Fire Point за $760 млн при оцінці бізнесу в $2,5 млрд. Але, за Reuters, ці кошти пов’язані насамперед із космічним напрямом — проєктом launch terminal в ОАЕ та низькоорбітальними супутниками, а не прямо з новою ППО-програмою. Тобто сума інвестицій саме у протиракетний проєкт наразі публічно не розкрита.
За розрахунковою оцінкою на основі відкритих аналогів, доведення Fire Point до випробуваного прототипу й першої батареї може потребувати близько $200–600 млн. Це не офіційний бюджет компанії, а інференція з ринку: CSIS вказує, що США надали $1,99 млрд на development and procurement системи David’s Sling у 2006–2020 роках, а ще у 2009 році Rafael виділив понад $100 млн Raytheon лише на розробку перехоплювача Stunner і вертикальної пускової. Для Fire Point нижча межа може бути меншою, бо вона не створює весь комплекс з нуля і прагне використати власну FP-7 та зовнішні партнерські модулі.
Якщо ж проєкт дійде до серійного виробництва та експортної конфігурації, його загальна капіталомісткість може легко перейти за $1 млрд. Для орієнтиру: угода з продажу David’s Sling Фінляндії оцінювалася у €317 млн, а запропонований пакет PAC-3 MSE для Саудівської Аравії — у $9 млрд. Це різні конфігурації і їх не можна порівнювати напряму, але вони добре показують масштаб контрактів у сегменті протиракетної оборони.
Для інвестринку це один із найцікавіших українських defence-tech кейсів 2026 року. Fire Point уже має виробничу базу у далекобійних дронах і ракетах, планує масштабувати Flamingo після запуску нового двигуна та паливного заводу в Данії, а світовий попит на перехоплювачі лише зростає — настільки, що Пентагон вже оголосив про семирічну рамкову угоду, покликану потроїти виробничі потужності по seeker’ах PAC-3 MSE. Якщо Fire Point встигне довести систему до результату у 2027 році, це може стати не лише оборонним, а й великим експортно-інвестиційним продуктом України.
