Інвестиційний клімат в Україні нині схожий на березневий день: повітря ще холодне, але з-за хмар вже виглядає сонце.
Тепло несе новина про те, що після шоку початкової стадії повномасштабного вторгнення іноземні інвестори трохи ожили та знову почали вкладатися в національну економіку. Проте — і це охолоджує першу новину — суми цих вкладень ще відчутно менші за довоєнний рівень. Та й подекуди є наслідком обмежень, що не дозволяють виведення капіталу з України.
Ренесанс
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — довгострокові вкладення компаній-нерезидентів — своєю поведінкою завжди нагадували полохливого птаха. Адже на їхній розмір впливала як економічна стабільність, так і політичні фактори, включно з рівнем корупції та загальним станом бізнес-середовища. Так було ще в мирні часи, пояснює Ольга Погарська, начальниця управління економічного аналізу Нацбанку. Тому значні скорочення ПІІ в Україні ставалися і після фінансової кризи 2008 року, і після потрійної кризи 2014‑2015 років, і під час пандемії 2020-го.
Тому Погарську не здивувало те, що повномасштабне вторгнення Росії призвело до лавиноподібного зниження надходження ПІІ — одразу в 36 разів: з $8 млрд у 2021 році до $221 млн у 2022-му.
Проте експертка із задоволенням зазначає, що торік стався своєрідний ренесанс: показник ПІІ зріс до рівня $4,8 млрд. Однак більшу частину цих грошей становлять реінвестовані доходи тих бізнесів, що вже працюють у країні.
Головною перешкодою для прямих іноземних інвестицій, на думку Віталія Ваврищука, голови департаменту макроекономічних досліджень групи ICU, є війна та породжені нею безпекові ризики. І цей фактор спинятиме інвесторів доти, доки не настане мир.
А от обмеження на рух капіталу, які зараз діють в державі (через них тимчасово неможливо повертати інвестовані кошти та прибуток за кордон) для великих компаній не проблема. Адже, за словами Ваврищука, вкладення вони роблять на десятиліття, отже, тимчасові обмеження цій категорії інвесторів не завадять.
Обережні гаманці
А от приватні, індивідуальні інвестори злякалися великої війни сильніше.
Дмитро Тараненко, молодший економіст інвесткомпанії Dragon Capital, зазначив, що у 2022 році рівень приватних іноземних інвестицій (ПрІІ) впав з $2,5 млрд до нуля. На щастя, у 2023‑му стан справ поліпшився і цей показник відіграв частину втраченого, сягнувши позначки у $1 млрд.
За попередніми даними НБУ, відновлення ПрІІ продовжилось і в першій половині 2024 року — за шість місяців приватні інвестори-іноземці вклали в країну $0,9 млрд, що втричі більше від показника першої половини 2023‑го.
Тараненко уточнив, що всі ці дані зазначені без реінвестицій, адже останній показник — суто технічний: він відображає серед іншого неможливість вивести з країни зароблені гроші, зокрема через чинні валютні обмеження.
Своєю чергою Ваврищук наголошує, що всі відображені з початку великої війни у статистиці платіжного балансу України приватні іноземні інвестиції — це прибутки від попередніх вкладень.
За даними НБУ, у 2021 році найбільшими інвесторами в національну економіку були Нідерланди ($2,2 млрд) і Кіпр ($0,5 млрд) — тобто країна з низьким рівнем оподаткування та офшорна держава. До речі, кіпрські гроші в експертному середовищі традиційно вважаються пов’язаними з вітчизняними бізнесменами.
Тараненко додає, що ці дві країни залишилися основними джерелами ПрІІ і у 2023 році.
Приватних інвесторів, як і раніше, найбільше приваблюють дві сфери — промисловість і роздрібна торгівля.
Однак частка першої зменшилася з 65 % у 2021 році до 37 % у 2023-му через руйнування та окупацію частини української території. Водночас відповідний показник роздрібної торгівлі подвоївся до 28 %, хоча в абсолютних значеннях він залишився майже без змін — на рівні $0,3 млрд.
Повільно, але на краще
Приклад Ізраїлю показує: можна не бути в НАТО, мати тривалий період війн різної інтенсивності, але власна високотехнологічна армія та союз з ядерною державою зменшують безпекові ризики і дозволяють конкурувати за інвестиції. Проте Ізраїль, на відміну від України, каже Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу Concorde Capital, може розраховувати на пряму військову підтримку від західних союзників.
Поки що НБУ прогнозує поступове відновлення рівня прямих іноземних інвестицій.
За оцінками Погарської, їхній обсяг цього року може становити $5 млрд, наступного — $5,6 млрд, а 2026‑го — навіть $7,9 млрд.
Вона вважає, що зростання стимулюватимуть нормалізація функціонування економіки, поліпшення інвестклімату та відбудова країни. Особливу роль відіграють і подальші євроінтеграційні реформи.
Ваврищук залишається менш оптимістичним щодо приватних і прямих іноземних інвестицій. Мовляв, навіть за умов стабілізації ситуації їхній рівень особливо не збільшуватиметься через війну.
За прогнозами аналітика, у 2024−2025 роках Україна залучить лише символічні обсяги нових прямих інвестицій — кілька сотень мільйонів доларів щороку.
Хто виявиться правий — Погарська чи Ваврищук? Відповіді на це запитання поки що не існує.
