Український оборонно-технологічний сектор входить у нову фазу розвитку, де ключовим обмеженням стає вже не виробництво, а капітал. В інтерв’ю Forbes радник президента Олександр Камишін заявив, що сектор ОПК виріс у 50 разів, у 2026 році українські виробники здатні випустити озброєння приблизно на $50 млрд, але галузь уже вперлася у «фінансову стелю». Водночас Камишін окреслює український defense tech як середовище, здатне сформувати щонайменше 10 компаній рівня unicorn.
Офіційні дані держави підтверджують цю зміну масштабу. Міністерство оборони України повідомляло, що оборонна промисловість вже забезпечує понад 50% потреб Сил оборони, а виробничі спроможності галузі зросли до $50 млрд. РНБО оцінює потенціал української оборонної індустрії у $55 млрд у 2026 році та зазначає, що у 2025 році понад 70% витрат на закупівлю зброї було спрямовано саме на внутрішнього виробника.
Для інвестринку це означає, що український defense tech перестає бути лише сектором воєнної необхідності й дедалі більше стає окремим ринком промислового зростання. За даними UCDI Investor Club, обсяг публічно розкритих інвестицій в українські оборонні технології у 2025 році сягнув $105,2 млн, а найбільші залучення концентрувалися у сегментах безпілотних та автономних систем.
Наступним тригером для нової хвилі інвестицій може стати експорт. РНБО повідомила, що в лютому 2026 року Україна видала перші дозволи на контрольований експорт озброєння, фактично відкривши механізм продажу продукції ОПК за кордон під державним контролем. У Раді нацбезпеки прямо наголошують: внутрішніх ресурсів недостатньо, щоб профінансувати весь обсяг виробництва, а контрольований експорт має дати сектору валютну виручку, підтримати темпи випуску, зберегти кадри, масштабувати R&D і запускати ко-продакшн із партнерами.
Міжнародний контур цього ринку вже формується. Президент Володимир Зеленський раніше заявив про запуск у 2026 році 10 експортних центрів української зброї в Європі, а також про виробництво українських дронів у Німеччині та роботу подібних ліній у Великій Британії. Наприкінці березня Reuters також повідомив про нову оборонну угоду між Україною та Саудівською Аравією, що передбачає майбутні контракти, технологічну співпрацю та інвестиції, а також про зростання інтересу з боку країн Перської затоки до українських рішень у сфері перехоплювачів, ППО проти дронів і безпілотних систем.
У підсумку український defense tech сьогодні виглядає як один із небагатьох секторів, де вже сформовано одночасно бойову валідацію продукту, масштаб виробництва, глобальний попит і державний курс на міжнародну комерціалізацію. Головне питання для ринку тепер звучить не як “чи може Україна виробляти більше”, а як “хто профінансує це масштабування швидше за інших”.
