Війна радикально змінила підхід до енергетичної безпеки України. Якщо раніше головним критерієм була економія на масштабі та централізація, то сьогодні ключовими стають стійкість, диверсифікація та автономність. Саме тому дискусія навколо відбудови теплопостачання переходить у нову площину: чи варто відновлювати великі ТЕЦ радянського зразка, чи будувати розподілену систему малих генеруючих потужностей?
Ексглава НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв переконаний: повернення до великих централізованих ТЕЦ буде стратегічною помилкою. Альтернатива — децентралізовані системи теплогенерації, які складніше вивести з ладу та легше модернізувати.
Чому великі ТЕЦ — вразливе рішення
Великі теплоелектроцентралі (ТЕЦ) мають низку переваг у мирний час — економію на масштабі, централізоване управління, контрольовану логістику палива. Проте в умовах війни їхня концентрація перетворюється на слабкість:
-
Один ракетний удар — мінус тепло для сотень тисяч споживачів.
-
Висока вартість захисту систем ППО.
-
Тривалий цикл будівництва та відновлення.
-
Залежність від централізованих мереж.
Модель великих ТЕЦ фактично створює «енергетичні вузли», які легко ідентифікувати та атакувати.
Децентралізована модель: як це може працювати
Альтернатива — сотні та тисячі малих автономних джерел тепла і електроенергії, серед яких:
-
модульні газові котельні;
-
когенераційні установки (газ + тепло);
-
дахові або локальні сонячні станції;
-
акумуляторні системи зберігання енергії (BESS);
-
автономні системи опалення для окремих будинків або квартир.
Якщо розподілити генерацію на сотні об’єктів, атакувати їх стає в рази складніше і дорожче для ворога. Втрата одного вузла не паралізує систему в цілому.
Кейс Ужгорода та досвід Німеччини
Модель відмови від централізованого опалення вже реалізована в Україні. Місто Ужгород кілька років тому повністю відійшло від ТЕЦ, перейшовши до локальних систем — як для будинків, так і для окремих квартир.
Подібний досвід є і в Європі. У Берлін реалізовували масштабні програми модернізації теплопостачання, коли за рік переводили тисячі будівель на нові системи. Ключовими елементами були:
-
централізоване планування;
-
стандартизація обладнання;
-
пільгове кредитування споживачів;
-
гарантовані поставки компонентів.
Скільки це може коштувати?
За оцінкою Коболєва, переобладнання близько 5 000 старих багатоквартирних будинків у Києві на автономні системи коштуватиме приблизно €1,5 млрд.
Для порівняння:
-
це дешевше за масштабні інвестиції у протиповітряну оборону;
-
значно підвищує стійкість міста;
-
знижує довгострокові витрати споживачів;
-
дає людям контроль над власним споживанням.
З точки зору інвестора — це ринок з масштабом у мільярди євро тільки для одного мегаполіса.
Інвестиційна логіка: де можливий дохід
Ключові напрями для капіталу:
1. Акумуляторні системи зберігання енергії (BESS)
-
Балансування мережі.
-
Резервування теплової та електричної генерації.
-
Швидка окупність при правильному тарифному регулюванні.
2. Газова генерація та когенерація
-
Швидкий запуск.
-
Відносно невисокий CAPEX.
-
Гнучкість у пікових навантаженнях.
3. Вітрова та розподілена відновлювана енергетика
-
Зниження залежності від імпорту.
-
ESG-компонент для міжнародних фондів.
4. Модульні котельні та локальні тепломережі
-
Приватно-публічні партнерства.
-
Концесійні моделі.
-
Довгострокові договори з муніципалітетами.
Ризик та страхування: роль DFC
Для зниження воєнних і політичних ризиків залучаються міжнародні інституції. Зокрема, DFC забезпечує страхування ризиків для інвесторів.
Модель виглядає так:
-
Україна пропонує підвищену дохідність через воєнний ризик.
-
Частина цього ризику покривається страховими інструментами.
-
Різниця між премією за ризик і вартістю страхування формує привабливу маржу.
Це робить українські енергетичні проєкти конкурентними навіть у глобальному масштабі.
Надлишкова потужність як стратегія
Цікавий стратегічний аспект — концепція «надпотужності». Українська газотранспортна система та підземні сховища будувалися з великим запасом міцності, що сьогодні дозволяє їм залишатися стійкими навіть під обстрілами.
Логіка для теплопостачання така ж:
не мінімальна ефективність, а надлишкова стійкість.
Так, це дорожче в CAPEX. Але в умовах війни та постійної загрози це єдиний спосіб забезпечити безперервність постачання.
Потенціал ринку: десятки мільярдів євро
Якщо масштабувати:
-
Київ — €1,5 млрд.
-
Великі обласні центри — ще кілька мільярдів.
-
Модернізація всієї країни — десятки мільярдів євро інвестицій протягом 5–10 років.
Для українських та міжнародних фондів це:
-
довгостроковий інфраструктурний актив;
-
прогнозований грошовий потік;
-
можливість входу на ранній фазі відновлення;
-
потенційна премія за ризик, що перевищує середньоєвропейські показники.
Висновок
Відновлення теплопостачання в Україні — це не просто технічне завдання. Це перезавантаження архітектури енергетичної безпеки країни.
Модель великих ТЕЦ — спадщина минулого.
Модель автономних, диверсифікованих систем — це майбутнє.
Для інвесторів це означає:
-
масштаб,
-
високу потенційну дохідність,
-
міжнародну підтримку,
-
стратегічну значущість.
І головне — це сектор, який формує основу економічної стійкості України на десятиліття вперед.
