Попри публічні заяви Москви та Пекіна про «стратегічну близькість», російські спроби залучити нову хвилю китайського капіталу після 2022 року дають обмежений результат.
Українська зовнішня розвідка стверджує, що накопичені китайські інвестиції в Росії з 2022 року практично не зростають і тримаються біля $17,4 млрд, а зрушення відбуваються переважно у фінансових сервісах, які обслуговують розрахунки й торгівлю — а не у створенні нових виробничих потужностей.
Що саме заявила СЗРУ України
За повідомленням Служби зовнішньої розвідки України (публікація 6 лютого 2026 року), у 2022 році був разовий стрибок майже на 20% (інерція раніше ухвалених рішень + «ефект заміщення» після виходу західних інвесторів), але до 2025 року динаміка “зійшла нанівець”.
Ключові акценти СЗРУ:
-
фінансові послуги — єдиний сегмент із суттєвим відносним зростанням (+50%), але сенс цих вкладень — канали платежів/розрахунків для двосторонньої торгівлі, а не індустріальні greenfield-проєкти;
-
сировинний сектор (традиційно привабливий для Китаю) навіть трохи скоротився: з $9,0 млрд до $8,8 млрд;
-
китайські інвестори діють «у межах безпечного» через санкційні/вторинні санкційні ризики.
Чому в різних джерелах можуть відрізнятися «китайські інвестиції» в РФ
Варто розуміти, що “інвестиції” в публічних дискусіях часто змішують різні метрики: FDI-stock (прямі інвестиції), ширші показники накопичених вкладень/участі в капіталі, інструменти через третій країни/офшори, фінансові канали, кредитування тощо.
Показовий приклад: у листопаді 2024 року посол КНР у РФ у матеріалі, опублікованому на ресурсах МЗС Китаю, наводив оцінку прямих інвестицій Китаю в РФ на кінець 2023 року: $10,67 млрд.
Це не суперечить тезі СЗРУ про «$17,4 млрд накопичених інвестицій», але натякає, що:
-
або рахуються ширші компоненти, ніж лише “класичні” FDI-stock,
-
або частина потоків/структур іде через непрямі юрисдикції/інструменти, які в різних статистиках відображаються по-різному.
Головний “стоп-фактор”: вторинні санкції та платіжні ризики
Після посилення санкційного тиску саме банківський і платіжний контур став «вузьким горлом», яке автоматично знижує готовність до великих довгострокових інвестицій (особливо з участю великих держбанків/компаній КНР).
Що це означає на практиці (приклади з міжнародних джерел):
-
Російські та китайські компанії/банки змушені шукати обхідні платіжні механізми, включно з «неттинг-системами» та іншими схемами, щоб зменшити видимість для західних регуляторів і ризик вторинних санкцій.
-
Проблеми з оплатами через китайських контрагентів і банки періодично загострювалися, а частину транзакцій брали на себе менш “глобальні” регіональні банки, які, однак, теж діють обережно.
-
Рейтингово-репутаційний та санкційний ризик стримує навіть боргові інструменти: Reuters описував, що побоювання санкцій заважають російським компаніям із “panda bonds” (юаневими облігаціями в Китаї), бо китайські фінінститути не хочуть ризикувати доступом до глобальних ринків.
У підсумку формується логіка, яку фактично описує й СЗРУ: Китай підтримує торгівлю й розрахунки — але не поспішає з великими капітальними ставками на РФ, якщо це підвищує санкційний ризик.
Чому зростання йде саме у фінансових сервісах, а не в заводи/шахти/переробку
Фінансові «вкладення» (присутність банків/розрахункових структур) мають іншу природу ризику:
-
їх легше масштабувати/згорнути,
-
вони прямо обслуговують оборот (торгівлю),
-
і, головне, вони можуть бути побудовані так, щоб мінімізувати санкційні “тригери”.
Саме тому й виглядає логічним тезис СЗРУ: відчутне зростання — у фінансових послугах, але це не про індустріалізацію РФ китайським капіталом, а про інфраструктуру розрахунків.
Додатковий сигнал: Китай «прикручує» сірі схеми в торгівлі з РФ (кейс авто)
Окремий індикатор обережності — наведення порядку в чутливих торгових каналах, які можуть привертати увагу регуляторів або нести репутаційний ризик.
У листопаді 2025 року Китай офіційно оголосив про посилення контролю експорту “нових авто під виглядом уживаних”, зокрема для машин, зареєстрованих менш ніж 180 днів до експорту; правила мали запрацювати з 2026 року.
На цьому тлі в медіа з’являлися повідомлення про затримання партій авто, призначених для РФ, саме через порушення цього підходу (схема «zero-mileage used cars»).
Це не про “інвестиції” напряму, але про загальну тенденцію: Пекін намагається тримати взаємодію з РФ у межах, які не створюють зайвих юридичних/санкційних ризиків.
Що це означає для РФ
“Гроші Китаю” не стають повноцінною заміною Заходу у форматі довгострокового капіталу, технологій і large-scale інвестицій у модернізацію.
Натомість Китай, скоріше, оптимізує торгівлю та розрахунки, а також бере вибіркові позиції там, де ризик контрольований.
Для російського уряду це означає, що навіть за високої політичної риторики “інвестпауза” може бути структурною: без зниження санкційних ризиків важко очікувати масового входу китайського капіталу.
