Варшава та Сеул домовилися підвищити двосторонні відносини до рівня всеосяжного стратегічного партнерства, зробивши центром співпраці оборонну промисловість, спільне виробництво, трансфер технологій та інвестиції у виробничу базу в Польщі.
Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск 13 квітня в Сеулі погодилися підвищити двосторонні відносини до формату comprehensive strategic partnership. Перед переговорами сторони прямо заявили, що ядром нової моделі співпраці стане оборонна індустрія, а також пов’язані з нею напрями — енергетика, інфраструктура, наука і технології, передові виробництва та космос. Туск назвав Південну Корею “найважливішим союзником Польщі після США, особливо в оборонній сфері”, і пообіцяв особисто контролювати розширення двосторонньої кооперації.
Інвестиційний зміст цієї новини полягає в тому, що політичне зближення спирається не лише на експорт озброєння, а на довгу промислову інтеграцію. Лі наголосив, що співпраця розвиватиметься в межах рамкової оборонної угоди на $44,2 млрд, підписаної у 2022 році, і виходить далеко за межі поставок: йдеться про спільне виробництво, передачу технологій і підготовку кадрів. У польській армії вже використовуються корейські танки K2, САУ K9, легкі бойові літаки FA-50 та реактивні системи Chunmoo.
Для Польщі це означає не просто закупівлю техніки, а побудову нової оборонно-промислової платформи на своїй території. Ще у 2022 році Reuters повідомляв, що перший етап корейсько-польського пакета передбачав 180 танків K2 і 48 гаубиць K9, а другий — понад 800 танків і 600 гаубиць, причому частина виробництва мала бути локалізована в Польщі.
Ця модель уже матеріалізується в конкретні капітальні проєкти. У липні 2025 року Польща завершила переговори з Hyundai Rotem щодо другої партії 180 танків K2 приблизно на $6,5 млрд; угода передбачає локальне складання в Польщі у співпраці з польськими оборонними підприємствами. Наприкінці 2025 року Польща та Південна Корея також перейшли до спільного виробництва ракет для систем HOMAR-K/Chunmoo: за даними польського Міноборони, контракт охоплює створення виробництва в Польщі, а Reuters раніше повідомляв про формування СП за участю Hanwha Aerospace та WB Electronics.
Новий політичний апгрейд відносин також підсилює ширший інвестиційний кейс Польщі як європейського хабу для корейського капіталу та технологій. За даними МЗС Південної Кореї, Польща вже стала п’ятим найбільшим торговельним партнером Кореї в ЄС, а Корея — найбільшим азійським інвестором у Польщі станом на 2024 рік. На цьому тлі оборонне партнерство перетворюється на один із наймасштабніших каналів промислових інвестицій у Європі.
Фінансовий контекст також працює на користь такого зближення. Польща залишається найбільшим у НАТО оборонним витратником відносно ВВП: Reuters раніше повідомляв, що країна планує спрямувати на оборону 4,7% ВВП у 2025 році та хоче довести цей показник до 5% у 2026 році. Для корейських виробників це означає не разовий продаж, а доступ до одного з найдинамічніших ринків оборонного капексу в Європі.
Таким чином, домовленість між Сеулом і Варшавою є не лише дипломатичним жестом. Для інвесторів і промислових груп це сигнал, що корейсько-польський альянс переходить у фазу довгострокових виробничих інвестицій, де експорт озброєнь доповнюється локалізацією, трансфером технологій, створенням спільних підприємств і розширенням суміжних секторів — від інфраструктури до енергетичних ланцюгів постачання. Це висновок, який прямо випливає з заяв лідерів і вже підписаних контрактів.
Для України цей кейс показовий, але коректніше говорити не про повну відсутність таких програм, а про те, що вони поки не набули такого ж масштабу й інституційної форми. Польща є членом НАТО і ЄС, має передбачуване багаторічне оборонне фінансування і може укладати великі довгі контракти з локалізацією виробництва всередині країни. Україна ж, навпаки, працює в умовах воєнного ризику, обмеженого доступу до довгих грошей і ситуації, коли власна оборонна промисловість уже випереджає спроможність держави викупити весь доступний обсяг продукції. Саме тому Київ у 2026 році відкрив військовий експорт і почав створювати європейські експортні хаби, намагаючись знайти зовнішній попит і капітал для сектору.
Є і ще один важливий фактор: обережність самого Сеула щодо прямої військової моделі співпраці з Україною. Reuters раніше повідомляв, що в Південній Кореї зберігався сильний суспільний спротив прямим поставкам зброї Україні, а влада країни обмежувалася нелетальною допомогою і дуже обережними політичними сигналами. За таких умов для Кореї значно простіше будувати масштабний defence-industrial alliance з Польщею — країною НАТО з передбачуваним фінансуванням, страховими механізмами та нижчим політичним ризиком для корейського уряду й бізнесу.
Водночас це не означає, що великі оборонно-інвестиційні програми з Україною неможливі. Навпаки, за останні місяці Київ почав розблоковувати військовий експорт, а українські компанії намагаються монетизувати бойово перевірені технології — від дронів до систем ППО. Reuters також повідомляв про спробу залучити $760 млн інвестицій у Fire Point від близькосхідного стратегічного інвестора, хоча процес поки наштовхнувся на регуляторні перепони. Тобто проблема не в дефіциті технологій чи попиту, а в тому, що Україна ще не зібрала цей потенціал у єдину міждержавну програму локалізації та трансферу технологій масштабу корейсько-польської моделі.
