Україна та Група кредиторів України, до якої входять країни G7 і Паризького клубу, підписали меморандум про призупинення обслуговування боргу, що підлягав сплаті з лютого 2026 року. Документ підписали міністр фінансів Сергій Марченко та представники Канади, Франції, Німеччини, Японії, Італії, Нідерландів, Великої Британії, США і Південної Кореї. За умовами меморандуму, і відсоткові платежі, і погашення основної суми боргу перенесені до кінця лютого 2030 року.
Важлива деталь, на яку звертають увагу офіційні заяви кредиторів у Європі: нова домовленість не лише подовжує рішення 2022 та 2023 років, а й поширюється на борг, залучений після кінця липня 2022 року та до 26 листопада 2025 року. У заяві Group of Creditors of Ukraine прямо сказано, що меморандум є першою фазою фінансових гарантій, які кредитори надали для схвалення нової 4-річної програми МВФ, затвердженої 26 лютого 2026 року.
Після завершення періоду відтермінування Україна не уникне виплат зовсім: відкладені суми мають погашатися рівними піврічними платежами у 2035–2039 роках, а відсотки за цей час капіталізуватимуться. МВФ уточнює, що група кредиторів, яка тримає більшість офіційного двостороннього боргу України, погодила двоетапний підхід: спочатку продовження standstill, а потім остаточне врегулювання боргу після зниження “exceptionally high uncertainty”. Кредитори також закликали інших офіційних та зовнішніх комерційних кредиторів надати Україні не менш сприятливі умови.
Для інвесторів це рішення означає насамперед не списання боргу, а купівлю часу для бюджету та зовнішньої ліквідності. Нова програма МВФ обсягом $8,1 млрд має слугувати якорем ширшого пакета міжнародної підтримки на $136,5 млрд у 2026–2029 роках. За оцінкою Фонду, лише у 2026 році фінансовий розрив України становить $52 млрд і має закриватися коштом МВФ, механізмів ЄС, коштів G7 та двосторонньої підтримки. Reuters також цитує Сергія Марченка, який у Вашингтоні заявив, що питання 2026 року буде закрито після надходження великого пакета ЄС, але щодо 2027 року дискусії ще тривають.
Чисельно рішення виглядає логічним на тлі боргової динаміки. У базовому сценарії МВФ показник державного та гарантованого державою боргу України у 2026 році сягає 110,4% ВВП. Водночас середньострокова боргова стратегія Мінфіну, затверджена наприкінці 2025 року, оцінювала платежі за держборгом у 2026 році на рівні 1,17 трлн грн, або 11,3% ВВП, а середній обсяг виплат у 2025–2028 роках — у 1,193 трлн грн на рік. Саме тому продовження standstill напряму вивільняє ресурс для оборони, соціальних витрат і підтримки економіки.
Фактично нинішня угода закриває ще один сегмент у ширшій перебудові боргового профілю України. У 2024 році країна вже реструктуризувала єврооблігації приблизно на $20,5 млрд, що, за оцінкою Мінфіну, скоротило боргові виплати на $11,4 млрд у 2024–2027 роках і на $22,8 млрд до 2033 року. Наприкінці 2025 року Україна також завершила обмін $2,6 млрд ВВП-варантів, після чого S&P підвищило суверенний рейтинг до CCC+ зі SD. Тобто нинішнє рішення стосується саме офіційного двостороннього боргу і посилює тезу, що найближчі роки для України — це не про повернення на ринок, а про утримання макрофінансової стійкості за рахунок міжнародної підтримки та контрольованого боргового профілю.
