Ескалація війни США та Ізраїлю проти Ірану вже виходить далеко за межі Близького Сходу і перетворюється на глобальний економічний шок. Головний удар припав на енергетику, морську логістику, авіаперевезення та інфляційні очікування інвесторів. Через фактичну зупинку судноплавства в Ормузькій протоці, яка забезпечує близько п’ятої частини світових поставок нафти та LNG, ринки закладають сценарій довшого періоду дорогих енергоносіїв, вищих транспортних витрат і слабшого глобального зростання.
Нафтовий ринок уже реагує як на повноцінну кризу пропозиції. Goldman Sachs попередив, що ціни на нафту можуть перевищити $100 за барель уже найближчим часом, якщо потоки через Ормуз не почнуть нормалізуватися, а Barclays допускає сценарій зростання Brent до $120 за барель протягом кількох тижнів і навіть до $150 у стрес-сценарії. Станом на 6 березня Brent торгувався біля $93,6 за барель, а WTI — біля $91,6, при цьому близько 85 млн барелів уже заблоковано на танкерах у регіоні.
Найбільший ризик для світової економіки — не лише ціна на нафту, а й розрив ланцюгів постачання. Reuters повідомляє, що щонайменше 200 суден залишаються на якорі біля узбережжя країн Перської затоки, а сотні інших не можуть зайти в регіон. Maersk уже тимчасово зупинив два ключові сервіси між Близьким Сходом, Азією та Європою, а в затоці сховалися 147 контейнеровозів, що вже провокує затори в портах і зростання ставок фрахту. За даними Bloomberg, бронювання контейнерних перевезень до портів східніше Ормузу за два дні впали на 81%, а завантаженість портів Індії, Сінгапуру та Коломбо стрімко зростає.
Другий фронт кризи — авіація та повітряна логістика. Через закриття повітряного простору Катару та обмеження в інших хабах регіону великі авіакомпанії зупиняли або різко скорочували рейси. Reuters називає це найбільшим збоєм для авіаперевезень у регіоні з часів пандемії Covid-19. Навіть після часткового відновлення окремих рейсів повернення до нормального розкладу займе час, а для перевізників це означає довші маршрути, більші витрати на пальне та тиск на маржу. Для чотирьох найбільших авіакомпаній США додаткові витрати на пальне за рік можуть сягнути $5,8 млрд, якщо нинішній ціновий рівень збережеться.
Вплив поширюється і на інші сировинні ринки. Bloomberg Economics оцінює, що під ризиком опинилися майже 7% світового експорту добрив, близько 6% дорогоцінних металів, 5,3% алюмінію та алюмінієвої продукції і 4,4% цементу та інших неметалевих мінералів, які відвантажуються через порти Перської затоки. Reuters окремо повідомляє про стрибок цін на добрива перед весняною посівною, а також про зростаючу вразливість західного ринку алюмінію. Це означає подорожчання не лише енергії, а й агровиробництва, промислових матеріалів та будівельних проєктів.
Фінансові ринки реагують класично для воєнного шоку: інвестори скорочують ризик, переоцінюють траєкторію інфляції та відсувають очікування зниження ставок. 6 березня глобальний індекс акцій MSCI впав на 1,01%, європейський STOXX 600 знизився на 1,02%, а індекс волатильності VIX піднявся до найвищого рівня з квітня. На валютному ринку долар іде до найсильнішого тижневого зростання більш ніж за рік, оскільки конфлікт підвищив попит на захисні активи. Одночасно ринок дедалі більше говорить не просто про інфляцію, а про ризик стагфляційного сценарію — поєднання повільнішого зростання та дорожчих енергоносіїв.
Про зміну середовища для інвесторів сигналізують і міжнародні інституції. За словами керівниці МВФ Крісталіни Георгієвої, якщо ціни на енергоносії виростуть на 10% і протримаються на цьому рівні рік, це додасть світовій інфляції 40 базисних пунктів і зменшить глобальне економічне зростання на 0,1–0,2 відсоткового пункта. Вона наголосила, що світова економіка входить у новий шок із уже “виснаженими буферами” після пандемії, інфляційної хвилі та періоду високих боргів.
Для глобальних інвестицій це означає зміну пріоритетів. У короткостроковій перспективі виграють нафтогазові компанії, перевізники з позарегіональною експозицією, виробники альтернативної сировини та захисні активи. Натомість під тиском опиняються авіація, хімія, автопром, логістика, споживчі сектори та всі бізнеси з високою енергоємністю або залежністю від імпортної сировини. Особливо вразливими виглядають Азія, єврозона та Велика Британія, які сильніше залежать від імпортної енергії, ніж США.
Отже, війна США проти Ірану вже стала не лише геополітичною, а й макроекономічною подією. Якщо конфлікт затягнеться, світ може отримати новий цикл енергетичної інфляції, дорожчу логістику, слабше споживання та переоцінку ризику на фінансових ринках. Для інвесторів це означає повернення до моделі “risk-off”: більше уваги до сировини, долара, оборонних і захисних секторів — і менше апетиту до активів, чутливих до глобального попиту та низьких ставок.
