«Нові інвестиції будуть створювати більш продуктивні робочі місця з вищими зарплатами, — зазначає Володимир Дубровський, старший економіст аналітичної організації Case Ukraine. — Якщо зарплати й не зростуть надто сильно, то принаймні це зростання буде стійким».
Нині аж 70% компаній, які працюють в Україні, планують нові інвестиції попри війну. Торік таких компаній було лише 57%, згідно з дослідженням Європейської Бізнес Асоціації.
У що інвестують українські компанії, які сектори приваблюють іноземців та як це вплине на економіку — розбиралося hromadske.
Чому змінився інвестиційний клімат
Національний банк відзначає, що у третьому кварталі 2024-го внесок інвестицій дуже прислужився для економічного зростання на 2,1%. У жовтні індекс очікувань ділової активності покращився до 49,4 пункту з 48,7 у вересні. Особливо це стосується настроїв у секторі послуг.
Хоч інвестиційний клімат дещо поліпшився, причина не в цьому. Так, кількість керівників бізнесу, що вважають український інвестклімат несприятливим, складає 79%, а минулого року таких було 84%, за даними ЄБА.
Причина запланованого раунду інвестицій в Україну — це потреба придбати обладнання, провести відкладені ремонти, вкластися в електроенергетичні рішення. Все це чекало свого часу.
«Найперше, звісно, інвестують компанії, що вже присутні на ринку України, — пояснює Анна Дерев’янко, виконавча директорка ЄБА. — Справді, чимало інвестують саме у підтримання бізнесу, операційну активність, команду. Частина інвестицій — це відбудова зруйнованого, відновлення активів».
«Компанії повідомляють і про інвестиції у резервне живлення, нові та альтернативні джерела енергії, що особливо актуально напередодні зимового сезону, — додає вона. — А також посилення кібербезпеки, інвестиції у власну інфраструктуру».
Крім перерахованого, компанії розширюють виробничі лінії, а ще вкладаються в збільшення експортних потужностей, здійснюють інвестиції в нерухомість та землю. Особливо інвестиційно активними є сфера машинобудування, фармацевтика, сільське господарство, енергетика, будівництво, логістика.
Якщо нинішній раунд переважно українських інвестицій буде успішним, то можна говорити про те, що в майбутньому до них доєднаються й іноземні інвестиції, щойно це дозволить безпекова ситуація в країні.
«Україна здатна посилити європейську стратегічну автономію у багатьох важливих напрямах, — говорить Юлія Свириденко, віцепрем'єрка з економіки. — Ми можемо стати для ЄС новим виробничим майданчиком, енергетичним хабом, надійним постачальником критичних матеріалів та важливим елементом ланцюгів доданої вартості у нових технологіях».
Який вигляд мають інвестиції в Україну сьогодні
Міністерство економіки, яке щойно презентувало українські інвестиційні можливості у Польщі, рекомендує інвесторам звернути увагу на такі галузі, як видобувна промисловість, енергетика, металургія та оборонна індустрія.
Навіть анонсований президентом План перемоги містить пункт про важливість іноземних інвестицій у галузь критичних матеріалів.
«ЄС відчуває дефіцит критичних матеріалів, які важливі у високотехнологічних виробництвах. Натомість в України є великі запаси титану, урану, літію, графіту та інших корисних копалин, — зазначають у Міністерстві економіки. — Інвестиційні проєкти в цих сферах в Україні допомогли б зменшити геополітичну залежність ЄС. Ба більше, наш пріоритет — не просто видобуток сировини, а її перероблення і подальша участь в європейських ланцюгах доданої вартості».
Якщо ж говорити про оборонну індустрію, то в цій сфері Україна чекає на появу трьох нових великих європейських інвесторів, які зацікавлені у створенні тут спільних підприємств з українськими партнерами. Про це оголосила віцепрем'єрка з економіки Свириденко.
Втім, цими галузями інвестиційний потенціал України точно не обмежується.
«Вірю, що космічні технології, робототехніка та ІТ — це ті індустрії, які важливі не лише для майбутнього людства, а й потрібні для позиціювання нас як країни в цьому висококонкурентному світі», — зазначає Михайло Відякін, бізнес-консультант і викладач Київської школи економіки.
«На жаль, ми втратили багато знань та часу, і тепер маємо багато наздоганяти та вчитися, та це ніколи не пізно, — додає експерт. — Ба більше, у сфері ІТ та цифровізації у нас, українців, уже є чудові досягнення, успішні проєкти та наявність людського капіталу».
Власне, цифровізаційний потенціал України вже відчули інвестори, чим і пояснюється нещодавня купівля мобільного оператора Lifecell та інтернет-провайдера «Датагруп-Воля» французьким мільярдером Ксав’є Ньєлем. Він це зробив через холдинг NJJ, плануючи інвестиції в Україну на рівні 1,5 мільярда доларів.
Новий раунд інвестиційної активності очікується від компаній, які вже працюють в Україні. У 2025 році 16% з них планують масштабні інвестиційні проєкти із середнім чеком у 9 мільйонів доларів, за даними ЄБА.
Ми звернулися до кількох таких компаній, аби вони поділилися своїми інвестиційними планами.
Так, один із найбільших інвесторів в Україну — данська броварна компанія Carlsberg — з початку великої війни посилив рівень своїх інвестицій, вклавши 2,5 мільярда гривень. На наступні три роки компанія планує інвестиції в розвиток бізнесу в Україні — а це заводи в Києві, Запоріжжі та Львові — на рівні до 1,5 мільярда гривень на рік.
«Україна — привабливий ринок, а для Carlsberg Group — один із найбільш пріоритетних, — розповіли hromadske в компанії. — Цьому сприяє декілька чинників: хороший потенціал країни, висококваліфіковані спеціалісти, орієнтовані на результат, високоякісний сервіс, конкурентоспроможна структура витрат, близькість розташування до регіональних ринків».
Серед найбільших інвестиційних проєктів Carlsberg Ukraine — посилені заходи безпеки на Запорізькому заводі, будівництво додаткового укриття на Київському, відкриття мініпивоварні на території музейно-культурного комплексу «Львіварня» у Львові, інноваційна баночна лінія Київського пивоварного заводу, яка збільшує потужність виробництва напоїв у банці на 80%.
А ще — інвестиції в людей.
«З 2022 року компанія розпочала ремонтні роботи офісних та виробничих приміщень. Щороку декілька разів позапланово підвищуємо заробітні плати всім співробітникам, зберігаємо платню для мобілізованих, а також створюємо нові робочі місця», — розповідають у Carlsberg Ukraine.
Оборонна промисловість, своєю чергою, отримає додатково 55 мільярдів гривень з державного бюджету 2025 року на розвиток виробництва та впровадження нових технологій. Ще 500 мільйонів гривень виділено для забезпечення доступних кредитів оборонним підприємствам. Це може стати серйозним стимулом для галузі, на який дуже розраховують українські компанії.
Амбітні плани має один із найбільших приватних виробників озброєння — компанія «Українська бронетехніка».
«Наступний рік стане роком боєприпасів. Ми плануємо розвивати цей напрям, розширюватися та нарощувати об’єми виробництва, — кажуть у компанії. — В планах також запуск виробництва нових для нас калібрів».
Окрім боєприпасів, «Українська бронетехніка» воліє й надалі розвивати власну лінійку бронеавтомобілів, з можливістю інтегрувати в них засоби радіоелектронної боротьби.
Не пройшла компанія і повз дрони. У вересні вона представила дистанційно керований наземний робот Protector на виставці у Польщі.
«В умовах сучасної війни напрям розвитку різноманітних дронів перспективний і дуже важливий, бо зберігає життя військових, — пояснюють у пресслужбі компанії. — Тому, у планах — продовжувати роботу в цьому напрямку».
Ще одним пунктом у списку інвестиційних можливостей України є критичні мінерали. У жовтні Кабмін схвалив продаж Об’єднаної гірничо-хімічної компанії групі Neqsol, що володіє мобільним оператором Vodafone Ukraine, за 4 мільярди гривень.
ОГХК є великим гравцем на ринку титанових руд, які вона видобуває та збагачує на фабриках у Житомирській та Дніпропетровській областях. Ці речовини потрібні для виробництва промислових фарб і фарбників, зокрема білого кольору. А цей колір є чи не найзатребуванішим у промисловості, від виробництва автомобілів до виробництва побутової техніки.
«Попри складну ситуацію, інвестиційні можливості в Україні залишаються. На мою думку, успішно реалізувати інвестиційний потенціал України зможуть насамперед ті інвестори, які розуміють український ринок, мають відповідний управлінський досвід роботи в умовах війни та додатково присутні на міжнародних ринках і мають там добре розвинені бізнес-партнерства», — каже Володимир Лавренчук, регіональний директор Neqsol Holding Ukraine.
Над чим варто працювати, щоб інвестицій стало більше
Безумовно, подальша інвестиційна активність в Україні значною мірою залежить від безпекової ситуації — ситуації на фронті, інтенсивності обстрілів міст та селищ, ефективності ППО, можливих мирних домовленостей та пов’язаних із цими домовленостями політичних рішень.
«Я гадаю, що зараз дуже багато речей буде поставлено на паузу в очікуванні угоди, анонсованої новообраним американським президентом Дональдом Трампом, — зауважує Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU. — Принаймні спробу досягти миру ми побачимо. На мою думку, від конструкції цього миру і залежатимуть серйозні інвестиції в Україну. Лише за умови, коли наша країна матиме чіткі гарантії безпеки від повторного нападу, можна буде говорити про інвестиційну активність».
«Без цієї умови ми можемо розраховувати на статус-кво, коли основні гроші надходять від іноземних країн, а приватні інвестиції надходять переважно від місцевих компаній, які зосереджені на нашому ринку», — додає аналітик.
Його слова підтверджують події на фінансових ринках. Так, на тлі заяв Трампа про плани припинити війну в Україні, українські доларові облігації додали в ціні аж 12% упродовж місяця.
«Основна частина нових вкладень в українські облігації базується на очікуваннях завершення війни або принаймні тієї можливості, що Трамп дотисне сторони до початку перемовин», — зазначає Тис Лоув, менеджер компанії Ninety One, яка купує українські цінні папери.
Окрім безпеки, є й інші проблеми, зокрема — фінансування інвестицій в Україну та її бізнесові спроможності. З одного боку, американська міжнародна корпорація розвитку DFC домовилася з приватними компаніями про запуск механізму страхування від воєнних ризиків, про що й оголосила 13 листопада на конференції у Польщі.
Але з іншого — українським фондам та банкам слід жвавіше погоджуватись інвестувати в Україну, адже вони добре знають ситуацію в країні. Згідно з аналітикою банку «Південний», у 2023-му обсяг внутрішніх інвестицій в Україні склав понад 390 мільярдів гривень, однак 72% цих коштів проінвестували самі підприємці, а банківські кредити становили лише 3%.
Ця ситуація змінюється. Станом на вересень, українська банківська система демонструє приріст виданих компаніям кредитів на 8%, а за весь 2024 рік ця цифра має сягнути 12-13%, а це додаткові 70 мільярдів гривень внутрішніх інвестицій.
Втім, бізнес-консультант Михайло Відякін нагадує, що інвестиційний капітал можна отримати не лише в банках.
«У будь-яких джерел ресурсів є обмеження, тож слід розглядати різні можливості залучення капіталу — від приватних внутрішніх до міжнародних інституційних інвесторів, — говорить він. — Певні компанії пропонують професійні послуги з залучення фондування, тож можна також порадитись і з такими учасниками ринку».
Водночас в Європейській Бізнес Асоціації говорять про цілу низку інших проблем, що перешкоджають інвестувати в Україну.
«Серед потреб — мораторій на перевірки та подальше пом’якшення валютних обмежень, відкрита комунікація з органами влади, — говорить Анна Дерев’янко, виконавча директорка ЄБА. — За словами бізнесу, найбільше допомоги наразі компанії потребують у напрямку покращення умов бронювання співробітників та покриття воєнних ризиків».
«Інвестори розраховують мати постійний персонал, тому потрібні прозорі механізми бронювання працівників, потрібне економічне бронювання», — додає економіст Володимир Дубровський.
Він також нагадує про необхідність судової реформи та реформи правоохоронних органів — «щоб вони позбулися корумпованих кадрів, щоб були партнером для бізнесу, а не сприймали його як дійну корову на короткому зашморзі».
Та найбільше, за результатами досліджень компанії Advanter Group, на бізнес впливає непередбачуваний розвиток подій через війну, несподівані дії держави, яка може в будь-який момент погіршити умови для бізнесу, та нестача кваліфікованого персоналу.
