Нещодавно була опублікована оновлена програма розширеного фінансування України з Міжнародним валютним фондом (МВФ). В ній знову йде мова про пріоритетну дорожню карту реформ інфраструктури фінансового ринку в консультації з міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Тепер це новий структурний маяк на кінець жовтня 2025 року.
Серед іншого вона включатиме "детальні заходи, спрямовані на взаємодію з галуззю щодо реформування ринкових інструментів; визначення пріоритетності нових ринкових інструментів, включаючи сек'юритизацію, облігації з покриттям, кредитні синдикати, суб-участь у кредитах; реформування існуючих інвестиційних механізмів (у тому числі інститутів спільного інвестування) та інструментів кредитування (таких як факторинг та лізинг)".
Нарешті є зобов’язання підготувати до подання до Верховної Ради законопроєкту щодо приведення системи сек'юритизації та облігацій з покриттям у відповідність до міжнародних стандартів, проконсультувавшись з МФО та галуззю. Це також новий структурний маяк з терміном виконання до кінця березня 2026 року.
Як би ви це прокоментували?
Почну з пріоритетної дорожньої карти реформ інфраструктури фінансового ринку. Моє бачення тут не співпадає з баченням МВФ. Я вважаю, що на сьогодні інфраструктура цілком достатня для задач, які наразі стоять перед Україною. У нас не в інфраструктурі проблема, а в капіталі: в Україні немає капіталу, внутрішнього капіталу.
Нерезиденти втекли ще в 2008 році, й з того часу їх було небагато, це показують прямі іноземні інвестиції, а портфельних іноземних інвестицій фактично немає. Можливо, за виключенням ОВДП, куди іноземці вкладалися. В якийсь момент їх частка була 120 млрд грн, але зараз цей портфель менше 20 млрд грн, тобто іноземці володіють всього близько 1% всіх ОВДП.
В корпоративний сектор іноземці теж не вкладають, тому що в Україні в обігу акцій фактично немає. Акції, які торгуються на іноземних ринках – такі як МХП, "Астарта", Ferrexpo, "Кернел" – в Україні майже не торгуються, й тут інфраструктуру не розвиватимуть. Ці компанії інкорпоровані за кордоном, і там і будуть торгуватися: щось в Варшаві, щось у Лондоні. Тому я не думаю, що реформа інфраструктури дасть можливість припливу іноземних інвестицій.
Я вважаю, що основний двигун розвитку ринку капіталу в Україні – це внутрішні гроші. Їх можна перетворювати на капітал двома шляхами: через особові інвестиційні рахунки та через накопичувальну пенсійну реформу.
Законопроєкт про особові інвестиційні рахунки вже років 10 під різними номерами гуляє по Верховній Раді. Остання його реалізація – це законопроєкт №8111 про особові середньострокові і довгострокові рахунки. І ніби всі за, але ніхто не рухає. Стримує цю ідею Мінфін, тому що цей законопроєкт передбачає певні пільги для інвесторів.
В чому суть цих пільг? Якщо фізична особа відкриває середньостроковий рахунок, вона може переказати на нього щороку певну обмежену кількість коштів, не більше 300 мінімальних місячних зарплат (наразі 2,4 млн грн). Звісно, ці гроші проходять фінансовий моніторинг, все безготівкою. Але якщо ці кошти інвестувати з цього інвестиційного рахунку в українські цінні папери – облігації, акції, фонди і так далі, то доходи за такими інвестиціями звільняються від податку на доходи фізичних осіб та військового збору. І якщо три роки кошти були на цьому рахунку, то потім їх можна знімати з нього вже без податку, але якщо зняти достроково, то ця пільга скасовується.
Є в проєкті і друга пропозиція – довгостроковий рахунок, де цей термін 7 років. У цьому разі не буде обмеження щодо максимальної суми.
В Сполучених Штатах на таких рахунках понад 10 трильйонів доларів! І саме ця пільга там стимулює внутрішні інвестиції.
Скільки зараз грошей держава має з оподаткуванням операцій з цінними паперами? Чому Мінфін проти?
Мінфін каже, що їм МВФ забороняє, бо під час війни давати нові пільги не можна. Я впевнений, що і в цьому оновленому меморандумі з Фондом є така вимога.
З іншого боку, така пільга є міжнародним стандартом, який добре показав себе на усіх розвинених ринках. Як тільки країна дає таку можливість, масово на такі рахунки заходять гроші людей, які відмовляються споживати протягом цих 3-7 років, і всі ці роки такі кошти працюють в економіці.
В нас наразі податку на доходи нема під час інвестування в державні облігації.
Так, тобто держава сама користується цією пільгою, а ринковій економіці не дає.
Мінфін традиційно каже, дайте якісь компенсатори випадаючих доходів бюджету. Але це тупиковий шлях. Я в 2015-17 роках активно займався темою оподаткування, коли в комітеті Верховної Ради з податків та фінансів працювала група зі створення нового ліберального Податкового кодексу. В цьому кодексі було кілька новацій, зокрема податок на виведений капітал, який зрештою не ухвалили. Так ось Мінфін завжди говорив: ми це реалізуємо, спочатку дайте нам компенсатори випадаючих дохідів. Ми давали компенсатори, але зрештою закон не ухвалювався, тоді як компенсатори запускали. Проходив рік, ми знову пропонували лібералізацію, але Мінфін просив вже нові компенсатори… – Тож це безкінечна пісня. Я коли це зрозумів, то відійшов від цього процесу, тому що Мінфін зацікавлений в бюджеті цього і наступного року, а що буде потім зазвичай Мінфіну не цікаво. Це, по великому рахунку, вже не його відповідальність, а відповідальність Міністерства економіки.
У Бюджетній декларації на 2026-2028 роки є тільки згадка про підготовку накопичувальної пенсійної системи, але без конкретних термінів.
Фондовий ринок для очільників нашої держави – це нічого, можемо визнати прямо. ОВДП вони ще якось визнають, тому що це фінансування бюджету. Тож з цим і Нацбанк працює, і Мінфін, навіть в "Дії" запустили продаж ОВДП. Все інше вони вважають, що це не на часі.
Якщо ж ми подивимося на керівників інших держав, того ж Трампа, то для них зростання фондового індексу – це ключовий показник роботи. Зростає S&P500, значить бізнесу подобається те, що ти робиш, компанії отримують більше прибутків, бюджет – більше податків, а люди вірять та більше інвестують. Замість купити телефон зайвий, американець купляє акції.
І все ж таки, якими є наразі надходження до бюджету від оподаткування доходу від цінних паперів?
На жаль, ця цифра десь в загальному рахунку з податками на депозити. Навіть податкова точно не знає, скільки доходів бюджет отримає від податку на депозити, а скільки – від податку на облігації, акції та дивіденди. ОВДП в нас без податків, а строкових депозитів, на які нараховуються відсотки, 300 млрд грн, тож саме вони складають левову суму, бо всіх інших фінансових інструментів в Україні для фізосіб дуже мало. Тим не менше, остаточну цифру ми отримати не можемо. Тобто Міністерство фінансів завело нас в глухий кут, й далі особистих бесід про "давайте ми подумаємо" справа не йде.
СЕО холдингу OKKO GROUP Василь Даниляк нещодавно на форумі влади і бізнесу також скаржився на відсутність в Україні фондового ринку, запропонував ідею амністії капіталу через купівлю акцій та облігацій: якщо тримаєш в них гроші п’ять років, то немає значення, звідки ти їх взяв. Як ви до цього ставитесь?
Якщо порівняти ці дві ідеї — амністія і просто запровадження інвестиційних рахунків, то вони близькі й суть в них однакова: гроші працюють в економіці, а інвестори-фізичні особи отримують певні пільги. Я за обидві ідеї.
Але ідея не питати, звідки доходи, суперечить нашим міжнародним зобов'язаним щодо боротьби з відмиванням коштів. FATF, де Україна була колись у чорному списку, це не сподобається. І хоча я не вірю, що якісь колумбійські наркобарони прийдуть в Україну купляти наші облігації чи акції, навряд чи це реально. Хіба що Україна отримає послаблення по цих вимогах у зв'язку з війною та з відновленням на 5-10 років.
Щодо особових інвестиційних рахунків – то це вже західна практика, яка працює. Тому ще раз, запровадження таких рахунків – це перше джерело внутрішнього капіталу.
Друге джерело внутрішнього капіталу, про яке ми вже 25 років говоримо, – це накопичувальна пенсійна реформа, я на цю тему навіть дисертацію написав. У нас на сьогодні фонд оплати праці понад 3 трлн грн на рік. Якщо накопичувальна частин буде хоча би 3%, то це приблизно 100 млрд грн щороку ресурс плюс інвестиційний дохід з нього. Зараз є ОВДП із загальним обсягом ринку 1,85 трлн грн, але коли буде зрозуміло бізнесу – тому ж ОККО або "Новій пошті", що є такий ресурс і якусь частину з нього можна інвестувати не тільки в ОВДП, а в акції й облігації з реальної економіки, вони старатимуться зробити фінансовий інструмент, який був би привабливий для цих грошей. Мова про ідеальне корпоративне управління, доходність, тощо. Чому зараз випуски облігацій такі поодинокі? – Тому що хто їх купить: немає грошей.
Отже, на моє переконання вирішення проблеми не в розвитку інфраструктури, а в створенні цих двох джерел: особових рахунків та накопичувальної пенсійної системи. В мене немає точних прогнозів, скільки дадуть особові рахунки коштів на ринок, але це десятки мільярдів гривень за рік плюс 100 млрд грн пенсійних. Якщо перерахувати в доларах, то це $3-4 млрд в рік довгострокових грошей, які будуть працювати в українській економіці вічно.
Радник голови Офісу президент та заступник голови правління Ощадбанку Юрій Каціон пропонував для розвитку ринку та створення інструментів приватизацію державних банків, "Укрнафту", енергетику.
Це ідея Каціона, а також голови НКЦПФР Руслана Магомедова, що треба провести IPO якихось державних банків чи державних компаній, які мають більш-менш прийнятне корпоративне управління. Я в цю ідею слабо вірю до того часу, поки держава не повернулася обличчям до інвестора. Наразі держава не бачить малих інвесторів, для неї дрібний інвестор – ніхто. Доказом тому є конфіскація у міноритаріїв наприкінці 2022 року їхніх маленьких пакетиків "Укрнафти", "Мотор Січі", ще кількох компаній. Якщо ви хотіли забрати пакети олігархів, то заберіть! На що впливає free float в 5-7%? Все одно з 90-95% можна ухвалювати будь-які рішення. Для чого підривати довіру? Інвестор, наприклад, має 7 акцій "Мотор Січі" на кілька тис. грн, і в нього ці акції забирають без будь-яких пояснень. Може колись після війни держава тобі поверне акції, а може гроші виплатить, а може й ні…
Особисто моя основна претензія до НКЦПФР, що Комісія не виступила голосно проти цього та не намагалася захистити міноритарних акціонерів, як і у випадку з клієнтами "Фрідом Фінанс Україна".
Комісію не поставили до відома, і в неї не було можливостей. Наприклад, закон з дозволом НКЦПФР вводити тимчасового управляючого до компанії-ліцензіата був прийнятий тільки навесні 2024 року. У нас РНБО суворий орган, з ним судиться тільки Порошенко. Всі бояться. Ми ж розуміємо, що наша держава б'є не за те, що ти винен, а за те, що може. Тому регулятор має свої недоліки, але ані у випадку з "Фрідомом", ані у випадку з націоналізацією я недоліків Комісії не бачу.
Я розумію, що війна. Але війну проходили й інші демократії: Британія, Франція, Сполучені Штати, але в них такого не було. В нас немає взагалі в країні органу, який би сказав, що ми хочемо тут створити капіталізм, ринок капіталу. Комісія – регулятор, не знаю, чи є в її функції розвиток ринку.
Захист інвесторів точно має входити в її функції.
Захист інвесторів входить, але функції створення ринку немає. Тобто, чи повинна Комісія боротися за особові інвестиційні рахунки? – Не знаю. Це ж не захист інвесторів, це пільга. Тому хоча Комісія й підтримує запровадження цих рахунків, ставити їй в вину їх відсутність не можна. Тим більше, що профільний парламентський комітет, з яким у Комісії конфлікт, також за, Нацбанк та прем'єр-міністр підтримують, ринок тим більше… Проти Мінфін та, можливо, МВФ, і цього достатньо.
Тому, повторюсь, справа не в інфраструктурі. Її можна покращувати, але для кого? Чому наші біржі померли? Вони були погані? Ні, вони виконували ту функцію, яка була потрібна ринку. У нас навіть інтернет-трейдинг був.
Ви ж досі є акціонером Української біржі (УБ)?
Так, я маю пакет акцій особисто, тому можу говорити про УБ. Вона, як і всі інші наші біржі, надзвичайно низькорентабельна. Чому у "Української біржі" свого часу з'явився великий акціонер "Фрідом Фінанс" (проти якого потім були введені санкції, що призвело до втрати біржою ліцензії)? Тому що біржа проїдала свій капітал і його потрібно було доливати.
Така ж проблема була у іншої біржі – ПФТС. Вона її якось вирішила, бо учасники заплатили за рік вперед. Біржа "Перспектива" також не жирує.
Проблема в тому, що основний фінансовий інструмент на ринку – це ОВДП. На біржах операції з ним проводяться з нульовою комісією. А інших інструментів немає. Давайте уявимо, що ми створили ідеальну біржу, – нову, супертехнологічну, яка має чудовий софт з Нью-Йоркської біржі, прекрасне корпоративне управління, великий капітал… На чому вона зароблятиме? Вона буде ще більш збиткова, ніж сьогоднішні наші біржі, тому що утримання цієї прекрасної корпоративної системи та софту потребує грошей, а доходів немає. А якщо ця біржа поставить комісії 0,5% чи 0,1%, то ніхто взагалі торгувати не буде, бо можна буде робити операції з ОВДП безкоштовно на ПФТС або "Перспективі". Я б все ж таки виступав за те, щоб в Україні залишалося як мінімум дві біржі, бо одна біржа – це в наших умовах ризик неринкових комісій.
Тож який сенс робити красиву, класну інфраструктуру, якщо ці організації не зможуть генерувати доходи? Тому я не вірю, що якась нова біржа щось вирішить чи якийсь супер-пупер кліринговий центр.
В оновленому меморандумі з МВФ мене також здивувала норма, що НКЦПФР , щоб створити необхідні передумови для залучення міжнародних інвесторів, передасть управління державною часткою акцій Національного депозитарію України (НДУ) Національному банку. Я розумію, що Комісія теж не повинна цієї часткою управляти, але ж раніше передбачалося, що й Нацбанк вийде з капіталу НБУ, а не збільшить свій контроль над ним.
А ви станьте на їхню точку зору. Національний депозитарій – це повинна бути супер-капіталізована та надійна структура, так само, як і Розрахунковий центр (РЦ), який в нас виступає кліринговою структурою. Якщо вони з їх ризиками втратять гроші клієнтів, то повинні своїм капіталом покрити ці збитки. А у РЦ власний капітал на кінець 2024 року був 274 млн грн. З таким капіталом відкрити на РЦ ліміти на десятки мільярдів гривень не вийде. Тому власник Нацбанк трохи мінімізує ці ризики. Хоча, ще раз повторюся, щоб утримувати цю дорогу інфраструктуру потрібні доходи, яких нема
ЄБРР, який просуває цей проєкт, хоче завести в український інфраструктурний холдинг якогось великого іноземного гравця – умовно Euroclear, Deutsche Boerse. Можливо Варшавська фондова біржа зацікавиться, бо вона вже була співвласником біржі "Іннекс".
Варшавська біржа не полишила своїх намагань, вони періодично, як кажуть, перевіряють покльовку.
Наявність такого великого стратегічного інфраструктурного гравця, на ваш погляд, може щось змінити?
Припустимо вони завели сюди капітал – 1 млрд грн або навіть 10 млрд грн, а це $250 млн. Все одно доходів, які вони будуть отримувати на ринку, не вистачить на зарплату кількох менеджерів.
Можливо ідея пропустити через цю інфраструктуру мільярдний міжнародний капітал, який, як очікується, піде на відновлення України після війни?
А чи буде цей капітал заходити через фінансові інструменти? Чи це будуть прямі інвестиції?
Кажуть про якісь фінансові інструменті відновлення, муніципальні облігації…
Можливо вони й з’являться, але точно не відразу після закінчення війни.
А ви залучені до якихось груп, на яких обговорюється ось ця цільова модель інфраструктури ринку капіталу?
Я був залучений, але з усіх подібних груп вийшов, тому що я в це не вірю. Потрібен внутрішній капітал, тоді з'являється і зовнішній. Коли українці самі не хочуть інвестувати, бо не довіряють, коли українські гроші втікають до Нью-Йорку, чому приватні нью-йоркські гроші будуть заходити в Україну? Немає у нас таких інструментів, а інструментів немає, тому що немає капіталу.
І ще одна теза, яку я часто повторюю: якщо на розвинутому ринку найкращий головний бухгалтер – той, який вміє показати великий прибуток у компанії, то в Україні найкращий головний бухгалтер – той, який вміє не показати прибуток. Бо показувати прибуток – це ознака здорового ринку, коли власники заробляють на капіталізації. У нас же власники на капіталізації не заробляють, а заробляють на операційних доходах: щось заробив і десь там вивів – через ФОПи, через офшори, маса способів є. Але в такому випадку ця компанія не може створити фінансовий інструмент, тому що вона збиткова чи з нульовим прибутком.
Що стосується державних банків чи там "Укрнафти". Так, вони прибуткові сьогодні, але тут інша проблема, про яку я вже казав – довіра до захисту прав міноритарів нульова: хто заважає завтра державі знову це все конфіскувати?
Я говорив с тоді ще головою правління Сергієм Корецьким, який зараз очолив "Нафтогаз", зо теоретично після війни компанія розрахується з міноритаріями.
Щоб люди почали заходити в IPO, треба повернути людям те, що їм належить, тоді, можливо, люди і будуть інвестувати. Безумовно, нехай СБУ чи БЕБ перевірять, щоб серед отримувачів не було "русні" чи підсанкційних осіб, але держава має виконати свої попередні зобов'язання. А ми розуміємо, що до кінця війни вона їх не виконає.
Тому до цього часу в IPO ані "Укрнафти", ані "Укрпошти", ані ПриватБанку я не вірю.
А в IPO приватних компаній в Україні ви вірите? Чи взагалі можливо тут відродження фондового ринку? Бо в мене не так давно була сумна розмова з представником в уряді, який вважає, що ринку в Україні вже не буде: країна інтегрується в Євросоюз, де вже є своя інфраструктура, й робота українських брокерів полягатиме тільки у зборів грошей і передачі їх в європейські центри ліквідності. За словами мого співрозмовника, навіть Варшавська фондова біржа далеко не факт, що виживе. І це не один він так прогнозує, а ще кілька людей, думці який я довіряю.
Я вірю у побудову чи відродження в Україні ринку. І не просто вірю, а над цим працюю. Україна досить велика країна, з великим населенням та досить диверсифікованою економікою, щоб тут у нас з'явилися десятки компаній з мільярдною капіталізацією. Ми вже з вами обговорювали державні банки та компанії, є інші банки, металургійні компанії, "Нова пошта" та інші нові бізнеси, які можуть тут заробляти. Тому нам всього достатньо, а немає тільки розуміння у держави, що цей ринок капіталу треба плекати.
Я часто люблю наводити слова нашого донедавна прем'єра – Дениса Шмигаля, який, коли очолив уряд у травні 2020 року, сказав, що відсутність в Україні фондового ринку – це злочин.
Пройшло вже п’ять років
Так, він нещодавно знову згадував, вже правда не казав, що винні попередники. Але, виходить, що недостатньо великого бажання прем'єра для того, щоб це запустити. По великому рахунку, з точки зору розвитку ринку капіталів, нічого не вдалося. Можна знаходити причини – спочатку Ковід, потім війна – але, тим не менше, сьогодні ми приблизно в тій самій точці.
Чому я вірю, що в Україні може розвинутися фондовий ринок? Тому що, по-перше, українці схильні до інвестування: українці дуже багато інвестують за кордоном, українці інвестують в ОВДП. Коли вони довіряють, коли вони розуміють, що їхні інтереси захищаються, вони інвестують. Я слідкую за чатами щодо інвестування в Америці – там сотні, тисячі людей, які велику частину своїх заощаджень інвестували туди.
Цю готовність інвестувати ми ще встигли побачити до війни, коли свої застосунки запустили mono-invest, Альфа Банк…
Ми – "УНІВЕР" – були першими, хто зробив "брідж" на західні біржі. І побачили величезний попит, а досвід mono, у якого набагато більша клієнтська база, просто підтвердив, що це просто космос, скільки бажаючих.
Чи можна інвестувати в Україну? Можна, якщо інвестора захищати. І мова не про захист від війни – це зрозуміло. Мова про захист від чиновників, щоб вони на все це не накладали лапу, щоб вони не могли забрати в інтересах держави міноритарні пакети, щоб БЕБ не приходив і не арештовував рахунки, щоб не було маски-шоу – маса таких дрібних речей псує інвестиційний клімат. Ці чиновники не розуміють, що ці маски-шоу – це не про ось цю конкретну компанію, а про сотні, тисячі інвесторів, які в Україну не прийдуть. Вони краще у Польщу інвестуватимуть, де такого немає.
Я не пропоную припинити розслідувати всі кримінальні провадження, але розслідуйте в цивільний спосіб, без маски-шоу, візьміть документи, напишіть запити і так далі. За сучасного фінмоніторингу ви все одно знайдете та доженете цього порушника, він не зможе нормально жити. Але в нас треба прийти, покласти на підлогу та забрати те, що компанія і так готова віддати. Преса, іноземні інвестори, які в Україні все ще є, все це розповідають, й створюється картинка, що Україна – це найгірша інвестиція.
Але я та мої колеги віримо в Україну. Ми могли б давно вже це напрямок закрити, бо є цікавіші ринки, де інвестор захищений, де якщо ти показав, що твої кошти мають чисте походження, то інвестуй скільки хочеш. Сподіваюся, що реформи правоохоронної системи, БЕБ, податкової, митниці – все-таки затиснуть трохи бажання правоохоронців, і в нас інвестиційний клімат покращиться. І тоді українці та українська економіка точно здатні побудувати достатньо великий ринок, щоб нам тут не потрібна була Варшавська фондова біржа (WSE).
Чому я проти Варшави? – Тому що вона сюди прийде з метою перетягнути обсяг до себе. Якась кооперація можлива. Наприклад, проєкти подвійного лістингу компаній, які вже котируються на WSE.
Нагадаю, що в нас у 2011-2012 році був досить розвинутий ринок на "Українській біржі", навіть інтернет-торгівля була. Був індекс "Української біржі", був фʼючерс на індекс, опціони якісь, були й плани ще більші. Але все це закінчилося не через кризу, а через рішення РНБО, ким були накладені санкції на софт, яким користувалася "Українська біржа". Це нонсенс, хоча біржовий софт й справді був походженням з російської РТС, яка була засновником "Української біржі". Але всі документи показували, що платежів на Росію немає, що біржа вже достатньо доросла, щоб цей софт обслуговувати. Чому не можна перед введенням санкцій оцінити, які є потенційні збитки від цього рішення? Бо потенційних вигод не було – ринок просто на цьому закінчився. "Українська біржа" не працювала рік чи два, її новий софт вийшов гіршим, бо написати його – це дуже дорого, це мільйони доларів. Українська економіка втратила, український фінансовий сектор та інвестори втратили, можливості зникли.
І куди інвестори пішли? – В крипту. Це щось дало українській економіці, окрім відтоку капіталу?
Та я вірю, що ми можемо це повторити, якщо спочатку буде капітал, потім інструменти, а тоді інфраструктура. Починати з інфраструктури – це просто спалити гроші.
За рахунок чого зараз виживає "УНІВЕР"? Я знаю, що хтось допомагає інвестувати на міжнародних ринках, ще краще, коли за кордоном вже є легальні гроші. Хтось пропонував операції з іноземними облігаціями та ОВДП для юридичних осіб, хоча з кінця минулого року по червень цього ці легальні схеми Комісія прикрила під тиском Нацбанку та МВФ. Які ще послуги дозволяють сьогодні вам виживати?
Всі ці операції ми робили, тому що вони законні та повністю легальні. Наприклад, торгівля іноземними цінними паперами, які потім можна було вивести за кордон у минулому році. Ми навіть попали в лист Нацбанку, що ICU, "Домінанта" та "УНІВЕР" найбільші оператори цього ринку. Хоча коли клієнт робить замовлення на купівлю, а інший клієнт – на продаж, і все це на біржі, то ми просто не можемо не виконати це замовлення. Інакше Комісія прийде і забере у нас ліцензію за те, що ми не виконуємо замовлення клієнта. Так само, якщо потім клієнт переказує ці цінні папери за кордон, ми не можемо їх не переказати. І все це відповідає вимогам фінмоніторингу: ми аналізуємо походження коштів та кінцевих бенефіціарних власників. Але держава вирішила закрити, ми закрили: з 1 січня цього року ми такі операції не виконуємо.
Щодо валютних ОВДП – те ж саме: держава сказала, що тепер не можна – значить не можна. Але це у нас були точно не основні види діяльності.
Так а на чому ви все ж таки заробляєте?
Наша місія, як прописано в нашій візії, це дати можливість кожному українцю інвестувати в українські фінансові інструменти просто і зручно. Нам треба вирішувати для виконання такої візії кілька задач. Перша – просвітницька: треба кип'ятити цей океан, підвищувати фінансову грамотність. "УНІВЕР" організує купу всіляких курсів, лекцій, в нас накопичена величезна база знань в додатку про те, як це все працює. Я особисто проводжу регулярно лекції в бізнесових клубах, читаю вже другий раз курс на "Прометеусі" (ресурс онлайн навчання) – "Інвестиції для початківців". Ця діяльність неприбуткова, тому що це все витрати, але це дозволяє залучати клієнтів.
Наприклад, коли ми показуємо, що ОВДП – це краще, надійніше та прибутковіше, аніж депозити.
В нас також є багато інтеграцій. Наприклад, саме "УНІВЕР" знаходиться, якщо можна так сказати, під капотом застосунку Novapay – дочірньої компанії "Нової Пошти" (Компанія запустила на ринок РЕПО-операції з власними облігаціями на термін від місяця до року як аналог депозитам). Коли клієнт Novapay натискає "купити облігації", то в цей момент "УНІВЕР" відкриває рахунок в цінних паперах цьому клієнту, проводить фінансовий моніторинг, заповнює всі анкети. Клієнт це все підписує електронним підписом, пересилає на банківський рахунок гроші, і ми продаємо йому облігації із зобов’язаннями Novapay викупити їх через місяць чи три.
Ваша частка в нових рахунках фізичних осіб, про які щомісячно звітує Розрахунковий центр, мабуть значна?
Я думаю, що завдяки всім нашим зусиллям просвітницьким та рекламним ми зараз лідер по кількості рахунків, що відкриваються: десь приблизно тисячу нових рахунків на місяць. Novapay – це наш найбільший партнер.
За рахунок чого Novapay може конкурувати з депозитами?
На відміну від банків, вони не резервують кошти під залучені депозити. Хоча, з іншого боку, ці вклади не захищені Фондом гарантування, як депозити. Але клієнти це розуміють, бо їх відкрито про це попереджають.
Але окрім Novapay ми пропонуємо нашим клієнтам найбільший в Україні вибір цінних паперів, його можна побачити в нашому додатку, який, як ми вважаємо, є найкращим серед всіх брокерів і банків. (Додаток) "Сенс" подібний до нас, але в "Сенсі" тільки ОВДП, тоді як у нас окрім 10 серій ОВДП ще понад 30 інструментів. Наприклад, ОЗДП (єврооблігації України). Минулого року дуже багато клієнтів заробили на їх реєструктуризації, коли ціни на ці облігації виросли.
Наша друга основна діяльність – ми або реєструємо, або допомагаємо створювати нові фінансові інструменти. Це і облігації, і фонди, і ще низка інструментів.
Розкажіть про них.
У випадку з облігаціями, ми, напевно, зараз найбільший андерайтер. Наприклад, ми були андерайтерами Novus на 400 млн грн. МВФ тільки згадує у меморандумі про необхідність прийняття закону про інструменти з покриттям, а ми вже допомогли випустити Novus облігації з покриттям нерухомості згідно того закону, що є. Застава з торговлельних центрів Novus сформована в обсязі 480 млн грн у великій юридичній компанії Integrites, яка є тримачем цієї нерухомості. Якщо Novus, не дай Бог, не справляється з виплатою, то без його погодження Integrites може це все продати і клієнтам роздати гроші.
Ще один приклад – велика фінтех-компанія Activitis, яка випустила облігації на 300 млн грн. Плюс є ще низка менших емітентів, де ми виступаємо як андерайтери або адміністратори. А брокерами ми є фактично в усіх найбільших останніх випусках облігацій, наприклад, "Нової пошти".
Всі ці інструменти зазвичай потрапляють в додаток, і клієнт в кабінеті має вже досить великий вибір інструментів.
А ви якось аналізуєте якість цих інструментів, здійснюєте попередній відбір?
Ми точно в кабінет не допускаємо те, у що не готові інвестувати якусь частину своїх портфелів. У нас є свої інвестиційні фонди – давайте якраз перейдемо від облігацій до інвестфондів.
На сьогодні є три типи фондів. Перші – старі, традиційні, які самі інвестують в ціні папери: "Михайло Грушевський", "Тарас Шевченко" – інвестують в Україну; "Ярослав Мудрий" та "Отаман" – до війни інвестували відповідно в індекси S&P500 та Nasdaq, але зараз їх інвестиції обмежені. Результаті цих фондів хороші: фонд "Михайло Грушевський" показав 50 з чимось відсотків доходності у 2023 році та 32% у 2024 році. Клієнт бачить, що це сталий дохід, і він інвестує, хоча й ми попереджаємо, що це не значить, що і в наступному році буде такий дохід. Втім в нього завжди є можливість вийти з цих фондів, бо вони відкриті.
Другий тип – це інвестиції в нерухомість. Андрій Журжий зі своїм "Інжуром", ще кілька компаній у нас в додатку є, . Наприклад, є фонди Standard One – це великі дохідні будинки з апартаментами, що будують: біля ВДНГ (S1 ВДНГ) та на Оболоні (S1 Obolon). Тобто інвестори заходитимуть у фонд, а він купуватиме апартаменти.
Тобто це не фонди фінансування житлового будівництва?
Ні, такими фондами ми принципово не займаємося. Це квартири, які потім здаються в оренду. Такі фонди – будівництво житлове з ціллю здачі в оренду – постійно з’являються. Ми розуміємо ці активи й допускаємо їх до кабінету.
Ці фонди – кваліфікаційні. В них є вимоги до мінімального внеску – 122 тис. грн. Але клієнти збираються і купляють.
І третій тип фондів – це земельні: "Твоє коло", "Грунтовно", "Перший український аграрний фонд" – вони купляють на баланс землю, а потім здають її в оренду. У фондів є якісь дивіденди за рахунок плати за оренду, але великий інтерес клієнта – це за невеликий чек на 100-200 тис. грн купити шматочок землі. Бо напряму купити пай та їм управляти, це важко – їздити до нотаріусу, здавати в оренду це все, розбиратися, чи цей пай чистий.
А ви свої подібні фонди не створюєте?
Ні, ми зараз зосереджені тільки на управлінні фондами, які інвестують в цінні папери.
Бо, наприклад, Ігор Мазепа та його Concorde залучають гроші у свої подібні проєкти
Ми єдина компанія в Україні, яка продає чужі фонди. Ми будуємо платформу, бо наша місія – дати можливість українцям інвестувати в різноманітні активи, всі найкращі, які є на ринку. Багато хто з конкурентів питає, а для чого ви продаєте крім своїх фондів ще чужі? А ми зараз плануємо ще додавати інші фонди, які навіть в ціні папери інвестують, тобто це вже зовсім фонди-конкуренти.
Тобто такий фондовий маркетплейс?
Так, ми робимо маркетплейс, щоб в одному місці українець міг купити і ОВДП, і фонди, і якісь корпоративні облігації, і якісь іноземні ціні папери, які ще до війни були заведені в Україну. Коли наші клієнти хочуть продати, ми виставляємо їх в кабінет, і інші наші клієнти їх купляють.
Це вже не просто маркетплейс, а й внутрішня біржа
Трошки біржа.
Тож ми готові, щоб наші фонди конкурували з іншими. У кого вище дохідність, у того клієнт й купляє. Клієнту зручно тримати всі фінансові інструменти в одному місці. Наприклад, прийшов йому купон за державними облігаціями, й він тут же за ці гроші може купити більш ризиковані інструменти. Більша частина клієнтів так себе й веде – ефективно використовує навіть невеличкі кошти в вигляді купону.
Це також зручно, бо в одному місці вся звітність: брокерський звіт та звіт депозитарія показує, що в тебе є, по якій куплено. Це спрощує податкову звітність: людина бере наш брокерський звіт і в податкову декларацію просто цю цифру переписує. Ми податковий агент, оскільки ми брокер, тож ми всі ці доходи розраховуємо та платимо за клієнта, якщо в нього є гроші, або клієнту кажемо, що він повинен стільки-то заплатити до першого серпня наступного року. Виключення, тільки дохід, з якого утримує податки емітент. Тобто ось таку платформу ми будуємо.
І скільки у вас таких вже клієнтів? Або яка загальна сума їх активів на відкритих у вас рахунках?
Порядку 20 тисяч у нас клієнтів, і приблизно тисячу в місяць ми відкриваємо нових рахунків. Обсяг грошей я точно не скажу, але це багато мільярдів гривень, які інвестовані в різного роду фінансові інструменти.
До речі, забув сказати, що ми також продаємо акції акціонерних товариств, наприклад "Аксес Файненс Груп" групи AccessFinance, а також навіть частки в ТОВ-ках. Поки що не з брокерського рахунку, хоча ми ведемо з Комісією цей діалог, але можна купити частки в ТОВ, які залучають в свій капітал гроші від міноритаріїв: 0,5%, 1% або 2%. Законодавство зараз дозволяє, щоб в ТОВ було більше 150 учасників. Національний депозитарій (НДУ) може ввести облік власників часток ТОВ, що дає гарантії від чорних нотаріусів, а електронний підпис поки ніхто не підробив. І ми перші, хто в Україні зробив подальшу частину – ми в нашій депозитарній установі можемо вести облік частки клієнта в ТОВ.
Казали, що там якісь занадто великі тарифи на облік часток ТОВ
Тариф високий, якщо зберігати безпосередньо в НДУ. Якщо зберігати в депозитарній установі, то там тариф значно нижчий. Плюс часто емітенти беруть цю плату на себе.
Ми це не рекламуємо, але якщо клієнт хоче залучати кошти в ТОВ, то ми даємо таку можливість. І це буде простіше, ніж йти до нотаріуса. Плюс ми також тут виступаємо податковим агентом.
Цілком можливо, що оскільки в нас законодавство про акціонерне товариство дуже зарегульоване – мільйон звітностей – то невеличкі акціонерні товариство можуть далі перейти у ТОВ, бо вони просто не здатні нормально весь цей обсяг звітності надавати. Це ж не "Укрнафта", де 20 юристів, тому й кількість акціонерних товариств в нас постійно зменшується.
Тож у нас біля 20 тис. клієнтів, які нам довіряють. Тому що за 20 років, які ми днями відсвяткували, ми не помічені в якихось скандалах. Хоча, якщо реально працюєш, то були й штрафи, були й якісь кримінальні провадження. З цікавих, з 2018 року ніяк не закриється провадження СБУ щодо купівлі депутатами ОВДП через якихось брокерів, тоді як СБУ прийшла до всіх. Це до теми актуальності аудиту кримінальних проваджень. Ми ніяким чином не впливаємо на це – коли закриють, тоді закриють. Але це заважає працювати, бо кожен раз, коли ми відкриваємо рахунок, банк запитує всі дані по нас та бачить ось це відкрите у 2018 році кримінальне провадження. У нас на цей випадок є вже стандартні кілька листів пояснень, і добре, що там окрім нас є й Укргазбанк, і ще якісь державні банки, тому питання знімається.
А управління венчурними фондами ви пропонуєте?
Так. Венчурні фонди – це теж цікавий напрямок, який не зовсім ринковий, не для публічного інвестування. Цим займається компанія з управління активами "УНІВЕР Менеджмент", яка веде і публічні фонди, і венчурні. В моменти, коли ринку немає, а такі моменти дуже часто бувають у нас, на жаль – і 2014 рік, і 2020, і 2022 – це дозволяє виживати.
Це зараз поширений спосіб структуризації бізнесу в Україні.
Структуризація, податкове планування, бо в цих фондах вже реалізований податок на виведений капітал. Тобто прибуток ти не оподатковуєш до того моменту, поки не виводиш його на власників.
До речі, МВФ це теж не подобається.В останньому меморандумі українська сторона взяла зобов’язання "підготувати до кінця липня 2025 року дорожню карту для усунення прогалин в ІСІ щодо міжнародної передової практики та у консультації з міжнародними фінансовими установами, включаючи посилення регулювання та моніторингу, водночас повністю враховуючи фіскальні наслідки та пов'язані з цим податкові витрати".
Що я на цю тему можу сказати. По-перше, це не стільки МВФ, скільки Мінфін, де не дуже розуміють цей бізнес. Якщо ми подивимося на міжнародні компанії, які вони у виграшному стані щодо наших компаній, бо вони користуються всією міжнародною інфраструктурою, у тому числі й низькоподатковими юрисдикціями. Всі користуються: Google, Facebook, інші. Це Ірландія, Кіпр, Багами. І коли така компанія працює в Україні, вона тут показує мінімальний прибуток, а платить за торговельну марку кудись на Багами, щоб збільшити собівартість. Ефективна ставка податку на прибуток у західних компаній – 3-4%, а не 18-20%. Так було, коли я займався цим питанням у 2016-2017 роках, і саме тому ми запропонували податок на виведений капітал.
Українські компанії, на жаль, по-різному мінімізують: десь через збільшення витрат, десь через податки. Венчурні фонди – це легальна можливість конкурувати з західними компаніями. І компанії користуються венчурними фондами тоді, коли вони переходять з чорної сторони на білу. Вони зараз "білі", у повному обсязі сплачують ПДВ, тому що венчурні фонди не просто не дозволяють мінімізувати ПДВ, а фактично заставляють його платити ПДВ, бо перекладається на майбутнє податок на прибуток.
Мінфін думає, що якщо ці пільги забрати, то ці компанії стануть платити на загальній системі повністю. Моя точка зору, підкріплена спілкуванням з такими компаніями, – вони повернуться в сіру зону. Тобто, податок на прибуток не з'явиться, а, можливо, ще і ПДВ зменшиться.
Додам ще, що дуже великий попит на венчурні фонди з'явився тоді, коли в Україні з'явилося антиофшорне законодавство у 2020-2021 роках та країна почала підписувати документи про обмін податковою інформацією. І це класно, тому що тепер у нас тут все всередині, не треба звертатися по міжнародну допомогу, якщо хтось щось "косячить": достатньо зробити запит в КУА та фонд, і ви отримаєте всю інформацію. Бо раніше доводилося писати в офшор – кудись на Багами, де невідомо чи дадуть відповідь та коли. І, великий плюс, гроші не тікають з України.
Вдасться відстояти цю позицію?
Не знаю. Мінфін не хоче це розуміти. Мінфін вважає, що це пільга. МВФ каже, що всі пільги треба прибрати, й це знову закріплено в меморандумі.
МВФ напирає на те, що 50% венчурних фондів мають одного власника, а 90% – до п'яти власників, тому це не інститути спільного інвестування (ІСІ).
Це так, але в законі про ІСІ написано, що навіть, якщо один власник – то це ІСІ. Це пряма норма закону. Хоча можливо її й приберуть. Втім, в світовій практиці в венчурних фондах невелика кількість інвесторів, бо це ж не публічні фонди. Там буває 3, 5, 7, 20 – спільно, разом кілька людей вирішили створити якийсь там бізнес й користуються саме таким механізмом.
Можливо справу в тому, що венчурні фонди асоціюються з дуже ризикованими інвестиціями, а у нас це може бути звичайний бізнес. Але ведення бізнесу в Україні саме по собі дуже ризиковане. Тому, я думаю, що треба дуже ретельно аналізувати на кейсах можливості втрати цих речей.
Я знаю, що є значна кількість "венчурів" (хоча в нас таких принципово немає), через які йдуть продажі продукції. Наприклад, у будівництві: якщо продавати нерухомість через фонд, то ПДВ не платиться. Але тут також треба зрозуміти, чи зможе будівництво без цього працювати.
А щодо визначення кінцевих бенефіціарів, то наразі тут претензій до фондів нема?
Бенефіціара кожного фонду ви зможете побачити в YouControl чи подібних системах.
Але є вимога відмовитися від пайових інвестфондів, де такого власники не видно. Щоб кожен фонд був окремою бридичною особою.
Це наші зобов'язання перед Європою, щоб у нас були впроваджені UCITS (Undertakings for Collective Investment in Transferable Securities - директиви ЄС, які регулюють інвестиційні інвестиційні фонди). В цьому напрямку щось треба робити, напевно. Але проблема точно не в цьому, бо на ринку приблизно 95% від загальної кількості фондів – це венчурні фонди: десь 1900 з 2000.
Ще хотів уточнити. При структуризації бізнесу через венчурні фонди їх власники доволі часто створюють ще й підконтрольні компанії з управління активами (КУА). За рахунок чого вам вдається залучати сторонніх клієнтів?
Це довіра, яка викристалізувалася роками, бо за наявності всієї звітності все одно страшно в Україні передати свої активи в управління якісь чужій КУА. Але в нашому випадку всі знають, що ми не пов'язані ані з якимись олігархами, ані з підсанкційними особами.
Підсумовуючи, цей бізнес – не сильно дохідний, але він дозволяє переживати кризи, коли ринку немає. Якась реформа цього ринку буде, але головне з водою немовля не виплеснути, бо це може бути ударом по величезному сектору економіки. Тому треба дуже-дуже акуратно розбиратися: сідати з представниками галузі, МВФ, Мінфіну, Комісія і опрацьовувати разом, що ми втрачаємо, а що отримуємо. Не робити так, як робили з софтом "Української біржі".
Останнє запитання. В рамках співпраці з МВФ та євроінтеграції очікується також підвищення рівня вимог до капіталу, в тому числі і небанківських фінансових установ. Які тут ризики? Наскільки ринок може бути очищений за рахунок такого нормативу?
Ми всі вимоги виконуємо. Не скажу, що вони сильно обтяжуючі.
Але якщо це буде EUR3 млн або EUR7 млн – вже точно не пам’ятаю, які рівні пропонувалися?
Начебто EUR3 млн. Головне питання – чи буде це рентабельно? Нацбанк для фінкомпанії поставив 10 млн грн – це нормально. Для депозитарної установи, яка зберігає активи на мільярди гривень, також логічно мати вимоги щодо певного капіталу та вимагати поступового їхнього виконання. Але чи треба, як зараз написано, щоб компанія-радник, яка просто надає консультації, мало капітал багато-багато мільйонів? Думаю, що непотрібно. Ми ж хочемо, щоб на ринку залишилася конкуренція. Щоб не був один "УНІВЕР", а щоб таких компаній було 10-20-30, тому що ми всі "кип’ятимо океан".
В Європі ці вимоги запровадили, коли там ринок став величезний. А у нас спочатку пропонують встановити вимоги, а потім вже налити воду.
Тоді просто прийдуть європейські компанії…
Вони не прийдуть, ми просто вб'ємо те, що є. А схематозники все одно завжди знайдуть якийсь шлях.
Ми в "УНІВЕР" запровадили справді незалежну наглядову раду, напевно перші на ринку, хто це зробив. Я, як власник, віддав велику часову повноважень наглядовій раді, в якій є просто членом, навіть не головою. У нас в наглядовій раді два колишніх CEO – Денис Міхов, який був головою департаменту інвестицій в BNP Paribas, та Олександр Куліков. Її членом також є дуже відомий на ринку юрист Шаді Саад, колишній казначей Альфа Банку Віктор Сізоненко, керівна партнерка рекламно-комунікаційної групи Havas Village Ukraine Наталля Морозова та директорка майданчику U.biz з "Прозорро. Продажі" Марія Карнаухова. Всі ці люди дорожать своєю репутацією. Тому компанія стабільна, будує великий, сталий та довгостроковий бізнес.
