Прямі іноземні інвестиції – найбільш бажана форма капіталовкладень для економік, що розвиваються. Вона дозволяє реалізовувати великі проєкти. Крім того, у державу надходять нові технології та практики. Але з приходом війни й без того не надто висока інвестиційна привабливість української економіки попрямувала до нульової відмітки.
Сьогодні, після 12 місяців бойових дій, чимало держав заявили про намір доєднатися до повоєнної відбудови України. Тому залучення інвестицій в умовах продовження війни є одним із надважливих завдань для української влади на 2023 рік. Проте безліч експертів висловлюють великі сумніви щодо вдалих перспектив інвестування у вітчизняну економіку: обережні іноземні підприємці та банкіри, імовірно, лише приглядатимуться й вивчатимуть наш ринок, бо війна – занадто великий ризик втратити свої кошти. А також від України всі чекають високих результатів у боротьбі з корупцією, реформі судової системи та створенні сприятливих умов для бізнес-середовища.
Про те, над чим сьогодні працює UkraineInvest
– Який наразі формат і функціонал роботи UkraineInvest? У чому полягає ваша стратегія?
– Стратегія єдина – сприяння залученню інвестицій в Україну та супроводження й підтримка вже наявних інвестиційних проєктів. Важливо, щоб інвестори бачили: підприємці тут почуваються комфортно. Ми як установа постійно реагуємо на те, що відбувається в державі.
Залучати інвестиції під час війни – значний виклик. Зрозуміло, інвестори хвилюються за свої кошти, адже ми працюємо з приватними інвестиціями. А вони заходять у країну тоді, коли мають максимальну впевненість у поверненні своїх капіталовкладень.
З 24 лютого 2022 року ми працювали в режимі «швидкої допомоги»: допомагали бізнесам релокуватися до інших регіонів країни та швидко опанувати зміни в регуляторній політиці (певні обмеження НБУ, митні й податкові нюанси щодо виведення/введення коштів тощо). Усе швидко змінювалося, тож потребувало роз’яснень і супроводу.
Сьогодні до нас уже звертаються з інвестиційними планами. Тобто деякою мірою ми перейшли в довоєнний формат роботи – відновлення інвестиційного потенціалу та зацікавленості в Україні, поступова розробка нових проєктів (починаючи з червня 2022 року).
До цього часу ми не лише допомагали бізнесу, а й дивилися, як надалі залучати інвестиції. І бачили потребу в розвитку регуляторного середовища. Тому протягом березня – травня розробляли законодавчі пропозиції, зокрема щодо підзаконних актів і закону про «інвестнянь». Міністерство економіки та прем'єр-міністр підтримали нашу ініціативу. До Верховної Ради було подано законодавчу ініціативу, аби вдосконалити закон про держпідтримку інвестиційних проєктів, знизити інвестиційні пороги й розширити сектори економіки, у яких бізнес може скористатися державною підтримкою.
– Коли законопроєкт буде винесено на голосування?
– Станом на зараз законопроєкт на розгляді комітету економічних питань ВРУ. Маємо надію, що слухання стосовно цього законопроєкту й голосування щодо першого та другого читання відбудуться якнайшвидше. Ми постійно комунікуємо з парламентарями щодо цього питання.
– А скільки наразі у вашому портфелі проєктів, якими подано заявки на підтримку з боку держави (згідно із законом про «інвестнянь»)?
– У листопаді – грудні 2021 року внесено зміни в підзаконні акти до закону про «інвестнянь». Це дало нам змогу подати перші дві заявки. Загальна сума – понад $100 млн. Ще одна заявка зайшла без нашого супроводу. На жаль, угоди не були укладені, тому що відповідно до законодавства робота з документацією забирає майже чотири місяці. Усе мало статися в березні 2022 року, але почалася війна. До речі, один з об’єктів був фізично пошкоджений російськими ракетами.
Наразі ми працюємо над новим переліком. До війни в нас було 28 проєктів на суму $2,2 млрд. І ми мали подати в березні 2022 року нові заявки на більш як $800 млн. Цього теж не сталося, бо змінилися всі фінансові показники та ключові параметри цих інвестиційних проєктів.
Наразі у нас новий перелік проєктів – загалом їх сім. Зі старих залишилося лише два, інші – нові. Загальна сума проєктів – $1,3 млрд. Заявки зараз направляються в Мінекономіки та знаходяться в стадії підготовки. Маємо надію, що до березня-квітня заявок буде подано приблизно на $500 млн. Конкретні дати подання заявок переважно залежать від бізнесу та його готовності надати повний перелік документації у відповідності до закону й підзаконних актів.
Про надходження від іноземних інвестицій та нові проєкти
– Розкажіть про наявність іноземних інвестицій в Україні сьогодні, зокрема великих. Яка ситуація по регіонах? Скільки іноземних компаній у нас зареєстровано? З якими компаніями зараз працюєте (найбільші проєкти в роботі)?
– Коли дивимося на статистику, важко сказати, де саме працює підприємство. Бо переважна кількість зареєстрованих юросіб і юридичних представництв іноземних компаній – Київ. Але це не означає, що вони ведуть там свою діяльність.
Наразі в нас працюють такі потужні інвестори, як ArcelorMittal (друга за розмірами у світі металургійна компанія), а також компанії: Eurocar, Philip Morris, Shell, «Епіцентр», Varus, Eva, Volia, «Астарта-Київ», Zammler, Shell, Bosch, Electrolux, Biosphere, Cemark, Barlinek, Turkish Airlines, Hjort Knudsen та інші.
Продовжують працювати й компанії середнього рівня. Наприклад, Morgan Furniture – у Рівному вони виробляють меблі для світових лідерів, як-от IKEA.
А якщо розглядати податок на прибуток підприємств, що були створені за участі іноземних інвесторів, то він знизився з 18 млрд грн до 15 млрд грн. Тобто впав майже на 15%.
Проте під час війни ми супроводжуємо нову інвестицію ірландської глобальної компанії Kingspan – це світовий лідер на ринку енергоефективних будівельних матеріалів. Вони планують інвестувати більше ніж 200 млн євро. У компанії понад 200 підприємств у більш ніж 70 країнах світу. А в Україні планують побудувати найбільший завод і найсучасніший технологічний кампус із виробництва будматеріалів. Будівництво заводу почнеться на Заході України, коли закінчиться процес планування й загальні умови дозволятимуть це робити.
Компанія назвала цей проєкт дуже символічно – «Сірше», що в перекладі з давньоірландської означає «свобода від агресії / завойовників». Отже, прихід Kingspan сьогодні в Україну – важливий сигнал іфі приклад для компаній, які хочуть зробити такий крок уперше.
– А кого ще з інвесторів назвете?
– Швейцарська транснаціональна компанія Nestlé оголосила про інвестицію в 40 млн євро – завод із виробництва продуктів харчування. А німецька аграрна компанія Bayer, яка працює в Україні теж не перший рік, – про бажання вкласти 35 млн євро в підприємство з обробки насіннєвого матеріалу.
Вони для нас важливі тим, що вже працювали на ринку України. І якщо оголошують про нову інвестицію – це означає, що ведення бізнесу для них є комфортним і прибутковим. Так вони стимулюють тих, хто ще вагається або ніколи не вкладав кошти в Україну. А ми допомагаємо розуміти наше законодавче й правозастосовне поле, забезпечуємо контакти з місцевою владою і бізнесом, аби вони швидше асимілювалися на нашій території.
Про те, кого Україна «переманила» з російського ринку
– Влітку ви казали, що Україна зацікавлена в іноземних компаніях, які припинили роботу в рф (337 компаній заявили про вихід і 161 призупинила інвестиції), і що саме ці компанії мають перспективу розпочати діяльність в Україні. Які з них цікавлять нас понад усе? Кого вже вдалося залучити: у які сфери, з якими грошима?
– Kingspan є типовим прикладом, кого ми залучили з цього списку, бо вони вийшли з російського ринку на початку агресії. Наразі ми на контакті з компаніями, що зупинили інвестиційні плани в росії, уже маємо декілька потенційно зацікавлених.
Але специфіка міжнародних корпорацій у тому, що вони не можуть оголошувати про свої наміри, доки не ухвалять остаточного рішення. На сьогодні можу сказати, що перемовини ведуться з 5–7 компаніями зі згаданого переліку, у якому станом на сьогодні 179 компаній.
Я певен, що інвестори прийдуть до нас, але багато з них чекають сприятливих умов в Україні і більш доступних систем страхування. І чим ближче ми будемо до перемоги, тим більшою стане геометрична прогресія по запитах на інвестиції та реальне планування.
Розмовляючи з потенційними інвесторами, пояснюємо: ухвалюючи рішення інвестувати в Україну, не обов’язково сюди їхати. Адже, наприклад, побудова підприємства забирає до трьох років, і половина цього строку – етап планування (знайти локацію, отримати дозвільні документи, набрати команду тощо). При цьому вартість планування є дуже низькою – інколи це може бути навіть менше 0,5–1% від загальної вартості проєкту.
Ми спілкуємося з різними бізнес-асоціаціями (у тому числі в США, Німеччині та Франції). Наприкінці березня плануємо участь у заході Enterprise Europe Network, що відбудеться в Словаччині. Днями зустрічалися з японськими інвесторами: у них значна зацікавленість щодо проєкту в енергетично-аграрній сфері (розташування – центральні та південні регіони України). Деталі зможемо оголосити лише після проходження певних етапів перемовин.
– А якою є вартість проєкту й терміни його запуску?
– Вартість – понад $500 млн. Щодо старту – важко сказати, бо цей проєкт передбачає координацію між декількома міністерствами та регіонами України. Також передбачено координацію і з боку японського інвестора, який зацікавлений отримати фінансування та страхування інвестицій Японії на території України. Їхня компанія виступає інвестором, вона повинна бути й оператором; японська сторона також залучає фінансування і страхування діяльності в Україні.
До речі, аналогічні проєкти японці дивилися в інших країнах. Період окупності ву нас мінімум на 3–4 роки менший, ніж у інших. І ми пояснюємо й іншим потенційним інвесторам, що слід починати планування вже сьогодні, майже не витрачаючи коштів, а не чекати закінчення війни. Адже потім доведеться витратити зайвих від 1 до 2 років лише на процес планування.
– Ви зазначили, що наразі ведете перемовини з 5–7 компаніями, які пішли з російського ринку. З яких сфер ці компанії?
– Сфера транспортних засобів (зокрема, машин, що використовуються в сільському господарстві), хімічний сектор і будівельні матеріали. Щодо фінансової складової – усе залежить від конкретного проєкту (заводу).
До початку війни ми супроводжували великий автомобільний холдинг, який розглядав Україну як місце для свого підприємства. Інвестиція на $1 млрд передбачала створення 10 000 робочих місць. Ми вели його десь пів року: вже була обрана ділянка на Західній Україні, і я мав із ними зустрітися у Львові 15 лютого. На жаль, представники інвестора не змогли прилетіли з безпекових причин. Зараз проєкт реалізується в іншій країні.
Але цей випадок не означає, що ми не залучимо в Україну такий самий завод після закінчення війни. Адже вважаємо галузь виробництва транспортних засобів (особливо електротранспорту) однією з пріоритетних.
Можливий повний цикл – видобування мінералів, інженерна база, спеціалісти й підприємства, які можна оформити через приватизацію, державно-приватне партнерство чи шляхом побудови гринфілдів (нових підприємств).
Це має бути стратегічним напрямком, бо завдяки цьому Україна може стати стратегічним партнером ЄС та інших країн. Якщо в нас вироблятиметься велика кількість транспорту, необхідного Європі, – Україна буде важливою для світових ринків. Таке стратегічне партнерство також сприятиме посиленню безпекової ситуації в Україні.
Про бонуси та стимули для іноземних інвесторів в Україні
– А як інвесторам, що досі залишилися в Україні, поліпшуєте умови роботи й пояснюєте, чому сюди варто й вигідно надалі вкладати кошти?
– Україна навіть без стимулів є привабливим місцем для інвесторів. Звісно, за воєнних реалій вартість активів знижується. І після закінчення війни активи будуть занижені у вартості, що привертатиме суттєву увагу інвесторів з усього світу, особливо в перші післявоєнні роки.
Для інвесторів є два ключових моменти, на які вони звертають увагу. По-перше, це війна. А по-друге, це правила ведення бізнесу. Я маю на увазі антикорупційну діяльність. І чим більше ми бачитимемо антикорупційних справ (а я маю надію, що останні такі справи дійдуть до суду й буде винесено належні вироки), тим більше зацікавленості від приватних інвесторів отримуватимемо щодня.
Надважливим є курс на зближення з ЄС. Щойно Україна отримала статус кандидата в члени ЄС, ми почали отримувати більше інвестиційних запитів. І чим більше ми будемо рухатись в напрямку ЄС, тим більшою буде зацікавленість інвесторів.
А щодо стимулів, то є, зокрема, така ініціатива, як «індустріальні парки», де скасовується оплата податку на прибуток строком до 10 років. Проєкти від 20 млн євро можуть користуватися перевагами закону про «інвестнянь», отримуючи до 30% державної підтримки від загальної вартості капіталовкладень в інвестпроєкт. Якщо говорити про менший бізнес, то це програма «5-7-9», де надається допомога до 60 млн грн.
Звісно, ми розуміємо, що сусідні країни мають свої стимули для залучення інвесторів, тож відстежуємо їх. Наразі активно працюємо з Комітетом з питань економічного розвитку ВР і надаємо їм аналітичний зріз про те, що роблять сусіди в цьому питанні.
– І що цікавого пропонують наші «конкуренти»?
– Наприклад, у деяких країнах інвестор може отримати грошове відшкодування за кожне створене робоче місце. Тому нам треба розуміти й знати такі моменти, щоб тримати свою законодавчо-регуляторну базу у відповідності та бути конкурентними.
Але для України зараз ключове – це прозора робота митниці, податкової, судової та дозвільної систем. Це буде найкращим стимулом сьогодні й одразу після закінчення війни, щоб інвестори йшли до нас масово. Якщо будуть лише стимули без прозорої діяльності названих складових – можемо не побачити інвесторів взагалі.
І мені дуже імпонує, що зараз ми побачили суттєві антикорупційні справи та звільнення українських топпосадовців. Інвестор це сприймає як сигнал, що країна відкривається й працює за європейськими та світовими стандартами.
Також розраховуємо на спрощення процедури переведення призначення земель в статус промислових та вирішення питання з підключенням до інженерних мереж. Цей процес повинен стати більш прозорим та передбачуваним. Практику необґрунтовано завищеного заробляння монополістами на підключенні підприємств, зокрема, до електромереж потрібно припинити.
Про спад іноземних капіталовкладень
– А чи маєте статистику, скільки грошей додали в нашу економіку іноземні інвестори з початку війни?
– У нас є статистика прямих іноземних інвестицій. Але слід розуміти, як вона складається. Статистика прямих іноземних інвестицій – це не обов’язково в кінцевому підсумку іноземний інвестор. Будь-яка інвестиція, що входить із-за кордону, рахується як пряма іноземна. Та часто це можуть бути українські компанії, що використовують іноземні структури для заведення коштів в Україну. Тобто не можна ототожнювати суму прямих іноземних інвестицій із сумою капіталовкладень іноземних компаній.
Другий момент: торік ми бачили суттєве зниження іноземних інвестицій в Україну. За результатами 2021-го обсяг ПІІ сягнув $7,3 млрд – рекордна сума за всі роки незалежності України. Але слід розуміти, що велику частку в цій структурі становило реінвестування (інвестиції компаній, які вже зайшли в Україну й додатково інвестують свій прибуток для розвитку власних підприємств). Це добре, але нам потрібно більше нових капітальних інвестицій.
А капітальних інвестицій у 2021 році було понад $1,1 млрд. Минулого року (виключно з останнім кварталом) загальний рівень прямих іноземних інвестицій був близько $350 млн. Це дуже суттєве зменшення.
Щодо IV кварталу 2022 року статистики ще немає, але думаю, що там будуть дещо кращі показники. Але в будь-якому разі ми не досягнемо рівня 2021 року. Це неможливо зараз. Проте зможемо наздогнати й перегнати цей рівень протягом двох-трьох років. Адже відбудова України – це буде проєкт, який передбачатиме суттєві інвестиції.
Про стійкість іноземних інвесторів попри війну
– Яка кількість інвесторів згорнула свою діяльність після 24 лютого 2022 року чи перенесла виробництво в Західну Україну або в сусідні країни?
– У нас є дані щодо релокації взагалі. За інформацією Мінекономіки, з територій, які були під впливом агресії рф, переміщено на Західну Україну понад 700 підприємств. Найбільше з них перебазувалися до Львівської області, далі – у Закарпатську, Чернівецьку, Івано-Франківську й Тернопільську області. Цим самим збережено 35 000 робочих місць, адже ці підприємства продовжили працювати.
Також ми спостерігали міжнародну експансію деяких українських підприємств у сусідні країни. Зокрема, компанія Biosphere придбала підприємство в Румунії. Тобто відбувалася не лише релокація, а й вихід українських компаній і покриття ними ринків сусідніх країн.
Але повірте, що для підприємств з іноземними інвестиціями, які працюють в Україні (а це потужні середні компанії з вкладеннями понад $50 млн в об’єкт), простіше на пів року – рік зупинити чи частково звести свою діяльність до мінімального рівня в разі якоїсь загрози, ніж переносити підприємство в інше місце.
До того ж певні підприємства мають свою специфіку. Наприклад ті, що виробляють харчові напої, потім потрібно повністю модернізувати й запускати з нуля (навіть якщо зупинка тривала один-два місяці). Тому деякі іноземні підприємства зменшили обороти своєї діяльності, але наразі масово не переносять свої заводи на територію ЄС.
Наприклад, австрійська компанія Kronospan (один із найбільших світових холдингів із виробництва дерев’яних плит) працює далі й думає над розвитком в Україні; німецький Bayer залишився та працює, Sumitomo Electric Bordnetze (постачальник компонентів для міжнародної автомобільної промисловості) теж наразі в Україні.
Певний час була інша проблема. Великі міжнародні компанії, що закуповували в Україні продукцію, яка вироблялася для західних ринків, зупиняли контракти щодо закупівлі. Але не тому, що продукція не вироблялася, а через можливий ризик пошкодження підприємства (якщо вони не зможуть отримати продукцію і постачати клієнтам). Ситуація була доволі непростою, і ці підприємства навіть зверталися в UkraineInvest. Ми тоді контактували з міжнародними компаніями і просили, щоб вони й надалі працювали з Україною.
Якщо говорити про пошкоджені внаслідок агресії рф підприємства (частково або повністю) – наразі їх понад 400. Це суттєва цифра. Взагалі в Україні більш ніж 500 великих підприємств, 16 000 середніх і сотні тисяч малих. Проте, незважаючи на пошкодження майже 400 підприємств, це не той випадок, коли зупиняється економіка та скасовуються всі контракти.
– Раніше інвестуванням в нашу економіку дуже цікавилися Кувейт і Катар. А зараз?
– Йдеться не лише про Кувейт і Катар. Саудівська Аравія та ОАЕ теж проявляють інтерес до інвестицій в Україну. З усіма тривають комунікації щодо створення інвестиційних механізмів. Постійно надаємо їм аналітичну інформацію, зокрема, зараз почалася робота з Ukrainian Business Council в ОАЕ, з якими ми напрацьовуємо інвестиційні ідеї та проєкти.
Проте ці країни особливо зацікавлені в секторі харчової безпеки: земельний банк, виробничі потужності для харчової промисловості, морська логістика (зокрема, порти).
Щодо морської логістики, то наразі з цим складно у зв’язку з російською агресією. Але всім нам відомо, що Катар ще 2020 року уклав першу суттєву концесійну угоду на $140 млн по порту «Ольвія». Тобто перший крок зроблено.
Щодо інших проєктів ми зараз на стадії планування й переговорів. Зацікавленість є. А хвиля інвестицій буде глобальною вже під час етапів завершення війни та відбудови України.
