Інвестора надурити важче, аніж виборця

Інвестора надурити важче, аніж виборця

Володимир Омелян, колишній міністр інфраструктури України

Заступник Єрмака Ростислав Шурма заявив, що в іноземних інвесторів "немає апетиту" інвестувати в українську економіку, тому ключовими інвесторами стануть українські компанії.

Усе наче логічно (війна), і навіть патріотично — українські державні компанії залишаться українськими, "просто" зміниться форма власності.

Однак диявол ховається у дрібницях. Причому, дрібниці великі.

1. Іноземні інвестори насправді готові розглядати українські активи, бо через війну вони суттєво втратили у вартості й після завершення активної фази воєнних дій їхня капіталізація зросте навіть без суттєвих вливань. Декілька "маленьких" проблем: проєкти не готові, держвласність проблемна, якісною презентацією державних активів у світі ніхто з влади системно (спеціально) не займається. Фактично, створені умови, коли іноземних інвесторів ніхто особливо не чекає і вони це розуміють чудово.

2. Український бізнес тікає з України в силу різних причин, і війна тут не завжди на першому місці. Ключову роль відіграє свавілля правоохоронних і фіскальних органів, важке бізнес-середовище для "не своїх", наміри Уряду посилювати податковий тиск.

3. Фактично, "нові обличчя" української політики та бізнесу, які за останні 5 років значно збільшили свої статки (переважно незаконним шляхом), заручившись підтримкою влади, готові легалізувати брудні кошти через підставні компанії, викупивши за безцінь державні активи з метою подальшого перепродажу іноземним компаніям, і шляхом такої нехитрої маніпуляції Україна отримає нову плеяду "легальних" мільйонерів та мільярдерів.

Щодо "непривабливості" українських активів.

Це які з них непривабливі:

  • сільське господарство — зерно, кури, яйця, мед, олія, тваринництво;
  • титанові, залізорудні, літієві, газові та нафтові родовища;
  • виробництво алюмінію і титану, скла і нафтопродуктів;
  • будівництво: дороги, мости, метро, будинки, соціальні та комерційні обʼєкти;
  • порти, аеропорти, залізниця, пошта, автомобільні перевезення та інша логістика;
  • енергетика: АЕС, ГЕС, газова, альтернативна;
  • оборонка?

Цей список легко доповнити ще десятками пунктів. Було б бажання і вміння.

А з ким і для чого ми тоді підписуємо меморандуми, оголошуємо про відкриття спільних підприємств?

Тобто країна з понад 600 000 кв. км, з населенням у 30-40 млн людей існує без бізнесу і прибутку, лише на натуральному господарстві, - що виростила, те й зʼїла?

Щодо "еліти" так не скажеш…

Кажіть чесно: для того, щоб їм продати, нам треба спершу самим купити.

А тим часом українцям будуть розповідати, що все складно, всі бідні й світло в кінці тунелю далеко, але точно є…

Інтеграція в ЄС і НАТО — це не лише політична і безпекова історія, а насамперед економічна.

Інвестора надурити важче, аніж виборця.

Читайте також