Місяць тому Єврокомісія офіційно рекомендувала розпочати переговори щодо вступу України до Євросоюзу. Тепер на саміті ЄС має відбутися голосування з цього приводу.
Навіть якщо рішення буде позитивним, на шляху до євроінтеграції стоїть великий виклик – корупція. Але її подолання – завдання не тільки для влади. Бізнес також повинен долучитися.
Корпоративне шахрайство гальмує вступ України до ЄС
Тогорічне дослідження ACFE навіть назвало Україну лідером східної Європи за кількістю виявлених випадків шахрайства в компаніях. І мова тут не про крадіжку каністри бензину за складу, а про схеми на мільйони доларів.
Ось кілька прикладів корпоративного шахрайства, які я розслідував лише цього року.
- Жертва – велика будівельна компанія. Збитки – 6 млн євро. А викрав їх бізнес-партнер, з яким власник будівельної компанії працював не один рік.
- Жертва – підприємство з важкого машинобудівництва. Втрати - 10 млн доларів. Крадій – найманий СЕО, якому власник підприємства ще й додатково подарував долю в бізнесі. Такий подарунок було зроблено для того, щоб утримати СЕО від спокуси красти, але не допомогло.
- Жертва – підприємство деревобробки. Втрати - 38 млн (!) доларів. Це – абсолютний антилідер у моїй практиці. В усіх інших випадках, з якими я мав справу, «успіхи» шахраїв були набагато скромніше. Винуватиця тут – головний бухгалтер. Вона тупо виводила гроші з рахунків компанії на власні ФОП та ТОВ. Ось так легким помахом руки жіночка стала хоч і тимчасовою, але міліонеркою.
А тепер питання: чи готово ЄС прийняти до себе країну, де одні тільки бухгалтери крадуть на мільйони? Чи готовий іноземний бізнес серйозно працювати в такій країні, інвестувати в неї, шукати тут бізнес-партнерів?
Ми звикли, що крадуть ті, хто при владі. Але правда така, що корпоративний сектор так само страждає від крадіжок та зловживань. І це так само заважає нам розвивати економіку та вступити в ЄС. Якщо не вживати заходів, Україна, як Туреччина, може роками залишатися лише кандидатом до ЄС. А з Туреччиною у нас чимало спільного, якщо вірити рейтингам «Індекс міжнародної злочинності» та «Індекс сприйняття корупції»: і там, і там високий рівень корупції, фінансового шахрайства, а от рівень заходів для боротьби з тим та іншим залишається низьким.
Що тут має робити бізнес?
Розвивати системи внутрішніх контролів. Тобто, бізнес має таким чином вибудовувати свою роботу, щоб абсолютно все можна було перевірити. Від здійснених платежів до того, ким та чому було прийнято те чи інше рішення. Відмова від готівки у платежах, камери відеоспостереження на складах і інших ключових для компанії локаціях, регулярний аудит, запровадження гарячої лінії для повідомлення про випадки корпоративного шахрайства – все це є частинами системи внутрішніх контролів.
Всі системи контролю не тільки мають запроваджуватися, але й перевірятися на ефективність. Тут на допомогу приходить форензик. Він є інструментом комплексного аналізу бізнесу. Також форензік є механізмом вирішення спорів між акціонерами, він допомагає збирати доказову базу для судових спорів та дозволяє вирішувати спори шляхом медіації. У західних компаніях навіть існує окремо виділена частина в бюджеті на форензік-аудит. Європейські та американські підприємці дотримуються думки, що краще виділити кошти на проведення форензік-аудиту, ніж пізніше зазнати багатомільйонних збитків.
У нас досі все не так
По-перше, український бізнес звик працювати на довірі. Як бачимо, вітчизняні підприємці готові дарувати частку бізнесу менеджерам з надією, що це утримає їх від шахрайства, ніж просто замовити форензик-аудит та перевірити роботу тих самих менеджерів.
По-друге, український бізнес ставить у пріоритет фінансову сторону питання. Підприємці хочуть швидше виконувати свої бізнес-плани й з якомога меншими витратами. Але проведення форензик-аудиту завжди вимагає певного часу, в деяких випадках він може навіть гальмувати роботу компанії.
По-третє, підприємці бояться репутаційних ризиків. Тому, якщо вони стикаються з шахрайством у себе в компаніях, то намагаються розв'язувати проблему самі. Зазвичай, це приводить або до суду, або до компромісу з шахраєм. У першому випадку все одно доводиться проводити форензик, щоб зібрати переконливі докази для перемоги в суді. У другому випадку компроміс може призвести до повторного шахрайства, просто пізніше і, можливо, через діяльність вже іншої особи.
Зберемо все три чинники разом – і маємо бурхливий розвиток корпоративного шахрайства. Під час війни його масштаби тільки збільшилися, бо більшості бізнесів просто ніколи думати про системи контролів. Але така ситуація негативно впливає на міжнародний імідж України та, повторюся, гальмує її перспективи вступу до ЄС.
Підбивачи підсумки
Якщо ми хочемо жити я в Європі, отримувати більше інвестицій та можливостей для роботи на європейському ринку, то маємо думати як в європейці. Наша влада корумпована, її представники крадуть гроші – це факт, але те саме відбувається і в нашому бізнесі. Факти фінансового шахрайства ми фіксували навіть у благодійних фондах, спрямованих на допомогу українській армії та населенню.
І якщо корупція у владі – це така проблема, що бізнес сам не вирішить, але зведення корпоративного шахрайства до мінімального рівня у межах власної компанії – інша справа. І краще її не відкладати, а розпочинати ще вчора.
