Налагоджена логістика завжди була тією магією, яка робила Нібулон прибутковим і давала компанії силу для експансії по всій Україні. Ось чому до 2022 року на додачу до мережі елеваторів будувався річковий флот, на Дніпрі, а потім і на Південному Бузі з’явилася потужна портова інфраструктура – технологічно все це нагадувало потужний зерновий насос, орієнтований на експорт.
Війна зруйнувала цю систему, її засновник – Олексій Вадатурський – загинув. У 2022 році "насос" перетворився на купу окремих елементів, деякі з яких були зіпсовані або навіть знищені, решта працювали на упівсили. Тепер, два роки потому, Нібулон знову один із провідних експортерів українського зерна. Що зроблено для того, аби зерновий насос знову запрацював – в інтерв’ю із власником і керівником Нібулону Андрієм Вадатурським.
Щойно почалася війна, витрати Нібулону – і не тільки – на експорт зерна збільшилися в десятки разів. Але тепер Нібулон зменшив витрати на логістику втричі. Що для цього зроблено?
Ми завжди багато інвестували саме в логістику. Нібулон від самого початку своєї історії будував елеватори та зерносховища, розвивав суднобудування, вкладав гроші у розвиток річкової інфраструктури.
У перші дні війни, в лютому 2022 року, ми з батьком об’їхали кордони, порти та зрозуміли, що експорт з України буде заблоковано. Росіяни зроблять усе, щоб не дати нікому вивозити українське зерно.
Отже, коли ми побачили проблему блокади зернового експорту, ми вклали $22,5 млн в термінал, що в порту Ізмаїл. Далі були інвестиції в автотранспорт, в залізничні вагони. Завдяки цим крокам ми почали скорочувати витрати на доставлення зерна: зі $150 за тонну у 2022 році до $100, а потім до $70 і нарешті до $62.
Нагадаю, до війни цей показник у Нібулоні становив $12 на тону.
$62 за доставлення тонни зерна – це вже стеля чи, швидше, підлога – нижче котрої неможливо зменшити витрати на експорт через Дунай?
Ми бачимо прогрес. Повноцінно працює український коридор, пущені в дію порти Одеси. Єдине питання, яке не вирішене, – це розблокування порту Миколаєва. Його потенціал – перевалка 15% експорту зерна країни. Якщо запрацює Миколаїв, з’явиться конкуренція, скоротяться витрати на експорт – ще на $10 з кожної тонни. Отже, весь агросектор отримає додаткові надходження з прибутку експортерів, відповідно, це також надходження до держбюджету.
Проміжне рішення – це вивід зернового флоту з Миколаєва до Дунаю. Це зменшить витрати на експорт у процесі транспортування з Ізмаїла до румунської Констанци. Ще один крок – впровадження дотацій для перевезення зерна Укрзалізницею в напрямку дунайських портів. Це дозволить вирівняти конкурентні умови з портами Одеси.
Але найбільш дієвим буде саме розблокування порту Миколаєва, що має додати потужності українському коридору. Ефект відчують усі аграрії, адже це дозволить їм отримувати більше за вирощений урожай. І далі ланцюжком – вони зможуть інвестувати в землю, в техніку, підтримувати рівень орендної плати. Так працює економічний мультиплікатор.
Ви збираєтеся нарощувати парк вагонів-зерновозів?
У нас 212 таких вагонів, 50 з яких нам надав проєкт USAID. Так, в планах нарощувати їх кількість. Усе впирається в кошти. Наші бажання обмежені наявністю доступу до кредитних ресурсів.
Зауважу також, що, крім придбання вагонів, ми разом із Scania оновили автомобільний парк. Користуючись з інвестицій на суму $15 млн зменшені витрати на пальне, на ремонти – цей напрям має високу ефективність.
Як ви наростили флот за час великої війни?
Ми завантажували суднобудівний завод ("Суднобудівно-судноремонтний завод "Нібулон"), зберегли людей, зарплати. Закінчили проєкти, які поставили собі на баланс: баржу і катер. Також повністю відремонтували наш флот. Ми повністю підняли, пофарбували, замінили метал тому флоту, який заблокований, аби не чекати, поки "відкриється" Миколаїв, а потім починати ремонтувати.
Які судна можете виробляти?
Ми готові виробляти будь-які судна для будь-яких цілей. В Україні майже немає флоту, тільки в портах буксирами виконуються сервісні функції.
Друге, звичайно, це військовий напрям, де Україна все-таки є. Україна повинна мати свій сучасний флот для того, щоб охороняти порти і збільшувати економічні інтереси в Чорному морі.
Можна порахувати, скільки Україна втратила через блокування морських портів. Чи не краще направити десяту частину на те, щоб побудувати флот, який міг би захистити порти від таких речей?
Ми готові братися і за військовий флот, для нас головне – замовлення.
Гаразд, якщо ви вичавили майже все з логістики й "заліза", то які ще напрямки підвищення прибутковості компанії? До речі, а які фінансові результати компанії?
Уже підтверджена аудитом EBITDA за минулий рік становить $131 млн. За маркетинговий рік 2023-2024, що завершився 1 липня, цей показник становить $99 млн.
Відповідаючи на запитання, які ще напрямки є важливими для компанії, дозволю собі таку аналогію. Нібулон зараз як спортсмен, який опинився в складних умовах. Уявіть альпініста, який піднявся на восьмитисячник і через злочинців залишився без кисневих балонів. Так от ми зараз як цей спортсмен – концентруємось, залишаємо найнеобхідніше, шукаємо позицію, з якої будемо знову рухатися на вершину.
Наведу приклад: ви, можливо, чули про те, що Нібулон виходить із галузі тваринництва, а саме – продає свинокомплекс і м’ясопереробний цех. Це, дійсно, так, ми готові до продажу цього бізнесу через те, що це не профільний актив. Ми ж будуємо міцну, чітку структуру, в якій залишаємо лише повністю зрозумілі елементи, ті, в яких у нас найкраща експертиза.
Як це виглядає на аграрному напрямку. Наступного року на півдні будемо сіяти пшеницю та ріпак, на півночі й центрі – кукурудзу та сою. Це дозволить нам, по-перше, забезпечити оптимальну сівозміну. По-друге, економно маневрувати наявною сільгосптехнікою, своєчасно "перекидаючи" її з півдня на північ. Разом з тим фахівці, які на ній працюють і обслуговують, зароблятимуть більше. Отже, так оптимізація дозволяє покращити показник витрат на 1 га.
А який цей показник у Нібулону за минулий рік?
Нам вдалося зменшити витрати приблизно на 25%.
Нібулон взявся за IT-рішення. На них витрачено понад $2 млн. Чи не є це розконцентрацією?
Це насамперед покращення нашого сервісу для партнерів. Йдеться, наприклад, про проєкт з робочою назвою "кабінет фермера", який дозволить ефективніше працювати нашому елеваторному напрямку. Всі, хто співпрацюють з нами, отримають максимально оперативну й повну інформацію про обсяги операцій, параметри якості, стан платежів. Разом із тим там будуть біржові котирування, аналітика ринку з трендами та тенденціями. Усе це дозволить виробникам зерна орієнтуватися на ринку, знизити ризики й більше заробляти.
Скільки ви готові інвестувати в штучний інтелект?
— Серйозні кошти. Ми готові розробляти, вкладати в чат-боти, в автоматизацію процесів, у комунікацію з виробниками, допомагати їм софтами, допомагати ухвалювати рішення. Щоб усе було в телефоні: відносини, документи. Щоб ти натиснув кнопку, відправив машину і отримав кошти. Мінімум роботи й часу, з інструментами хеджування, щоб ти міг оптимізувати, контролювати ризики, оптимізовувати прибуток.
Загальна сума інвестицій Нібулону за минулий маркетинговий рік становить $50 млн. Ви можете описати головні статті в структурі інвестицій Нібулону, щоб читачі сформували уявлення про пріоритети компанії?
Так, основні інвестиції в минулому маркетинговому році – це $17 млн в аграрний напрямок. Вдячні експортно-інвестиційному фонду Данії (EIFO), завдяки підтримці якого ми придбали сучасні комбайни, трактори, сівалки й іншу техніку, а також інвестували у забезпечення сучасних технологій під час посівної. $20 млн становлять інвестиції в логістику, з останніх придбань – це сучасні вантажні авто та причепи, а також портальні крани. $7 млн спрямовані на елеваторне господарство – його модернізацію, оновлення лабораторного обладнання й нове будівництво на нашій філії "Хмільник", що у Вінницькій області. $2,2 млн інвестували в IT-рішення, цифровізацію, про яку ми вже говорили.
Болюча тема для "Нібулону" – реструктуризація кредитного портфеля, яка тягнеться з 2022 року. Ви очікували, що вона завершиться до кінця 2023 року.
Я думав, ми зробимо реструктуризацію за три місяці. Це не наша провина. Це не поганий менеджмент чи якісь помилки. Причина у війні, через яку і наша компанія постраждала. Я не бачив жодної причини, чому кредиторам не погодитися на те, щоб дати час. Ми за 70% кредитного портфеля вже прописали умови, пройшли процедури, більшість банків погодилися. Але залишилися банки, на які я покладався з самого початку, такі як ЄБРР та IFC.
Останні два роки я з ранку до вечора ухвалюю рішення і несу відповідальність, а потім зустрічаюся з людьми, які живуть у комфортних умовах і не можуть ухвалити рішення. Я не прошу коштів. Дайте можливість перебудувати бізнес, щоб він знову став спроможний повернути борги. Вони не знають, як допомагати бізнесу в таких умовах.
Усі ці банки були створені і зарегульовані не на такі випадки, коли в 21-му сторіччі йде окопна війна, знищення нації. Вони не знають, що робити. Вони кажуть: "Ризики". Якщо є ризики, а я ставлю підпис, то значить, я буду нести відповідальність. Ну і навіщо мені як бюрократу це потрібно?
У вас залишаються 30% нереструктуризованого портфеля. Це борги перед ЄБРР та IFC. Хто ще?
Трохи менше 30%, якщо бути точним. В основному залишилося завершити реструктуризацію з міжнародними фінансовими інституціями, такими як EBRD та IFC, а також EIB (European Investment Bank), FMO (Нідерландський банк розвитку), DЕG (Німецький банк розвитку) і кількома українськими банками. Ця робота – на фінішній прямій. Щодо банків розвитку: я розумію, що це кошти платників податків, але ми прозорі, хочете перевіряти – перевіряйте.
Вони надають запити, ми постійно готуємо різні звіти. Надаємо купу документів, а банки вимагають ще більше: а покажіть модель, а хто може підтвердити, що ви правильно порахували? Найміть юристів, фінансових радників, аудиторів, які можуть вас перевірити.
Це просто зайва трата часу, створення рівня комфорту чиновника, який не може самостійно ухвалити рішення і вивчити документи. От в чому проблема. Вони йдуть за своїми внутрішніми правилами, бо вони зарегульовані. Цікаві діалоги були, багато чого дізнався за цей час.
Скажімо, дізнався, як банки ухвалюють рішення. От вони працюють, працюють, а потім зупиняються. Чому? Тому що треба їхати у відпустки, літній сезон – це святе. І ти нічого не зробиш. Потім зимові лижі, це теж святе. Ніхто нічого не буде робити під час таких відпусток. І нічого страшного, що там в Україні. Ми ж допомагаємо, ми ж підтримуємо.
Коли мали бути погашення цих боргів?
Від шести місяців до пʼяти років, якщо казати на лютий 2022 року. Проте ми вже виплачуємо і частину коштів виплатили. Але ми кажемо: дивіться, у нас було 570 мільйонів доларів боргу на початок великої війни. Ми структуризували кошти, показали, скільки нам треба часу для того, щоб ці кошти виплатити.
Є банки, які фінансували зерно, а його вкрали росіяни. Є банки, які залишилися без застави, бо немає активу чи актив контролюють росіяни. Ми беремо цей тягар на себе.
Ми втратили 70% компанії, залишилося 30% у перший рік великої війни. Ми кажемо, що виплатимо борги за компанію, тільки дайте нам трішки більше часу. Я думав, що ми просто покажемо, відкриємо, домовимося, підпишемо і будемо працювати. А ні. Починаються суперечки, чому хтось з кредиторів перший, а хтось останній.
Тобто кошти під знищеними активами все одно залишаються на вас?
Мені особисто казали, що треба оголосити банкрутство, списати борги і почати заново. Я довго мучився з цим, але вважаю, що це неправильний шлях.
Неправильно карати тих, хто довіряв компанії. Тут навпаки – банки, які нам дали кошти, не винні в тому, що ми втратили. І ми не винні. Нам не потрібно воювати між собою. Нам треба об’єднати зусилля і покарати тих, хто спричинив цю ситуацію. Це російська агресія. Треба об'єднатися навколо того, щоб отримати компенсації від РФ.
Якщо весь борг 570 мільйонів доларів, то скільки з них тих, під якими вже немає активу?
Борг групи дещо знизився і становить менше 530 мільйонів доларів. У середньому за банками це близько третини портфеля. Є банки, які втратили суттєву частину свого забезпечення. Навіть є випадок, коли банк втратив 100% активів під заставу. Є банки, які нічого не втратили, а є випадки, коли застава суттєво перевищує суму боргу.
Останнє питання. Як на бізнесі Нібулону позначилася блокада польськими фермерами західного кордону України?
Чесно кажучи, ніяк. Упевнений, що від цієї блокади Польща втратила більше, ніж Україна. Подивіться на полиці супермаркетів, кількість польських товарів поменшала, українці не хочуть їх купувати. Загалом ця блокада – це типовий приклад пропаганди, коли більше інформаційного шуму, ніж реальних наслідків.
Нібулон ніяк не відчув цих акцій. Для нас відчутніше інше – інертність західних фінансових установ. Реальних проєктів фінансової допомоги від західних банків майже немає, є лише протоколи про наміри. Від кого є реальна співпраця – так це від українських банків, і, в першу чергу, державних. Ми вдячні їм за це.
