Поки Європа перебудовує свою енергетичну безпеку, українські ПСГ стають неочікуваним центром фінансової вигоди.
Коли Європа шукає нову енергетичну модель після відмови від російських ресурсів, Україна несподівано опиняється в центрі цієї трансформації. Причина — не видобуток, а потужна інфраструктура підземних сховищ газу (ПСГ). Загальна ємність українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів — це найбільші потужності зберігання в Європі. І головне, що робить їх привабливими для інвесторів це не лише розмір, а поєднання низької вартості, податкової нейтральності, стратегічної географії та міжнародного захисту, яких немає у жодній іншій юрисдикції ЄС.
Українські ПСГ — це не просто актив для зберігання газу, а стратегічний інструмент для інвесторів, які прагнуть поєднати низькі витрати з юридичною безпекою та доступом до ключових ринків ЄС.
Чому інвестору вигідно вкладатися в українські ПСГ
По-перше, це низька вартість, яка формує конкурентну перевагу.
Так, середня ціна зберігання в українських сховищах становить лише $3–5 за 1000 кубометрів на місяць. Для порівняння: в Угорщині цей показник сягає $15, а в Німеччині — до $25. Для великих трейдерів і фондів, які оперують мільярдами кубометрів, різниця у вартості зберігання конвертується у мільйони доларів щороку. І ця економія не просто зниження витрат, а можливість збільшити прибутковість у порівнянні з конкурентами, що працюють у Центральній Європі.
По-друге, податково-правова нейтральність, це коли інвестор платить лише тоді, а коли приймає відповідне рішення.
Згідно зі статтями 100 та 206 Митного кодексу України, газ можна зберігати у режимі «митного складу» до 1095 днів без ПДВ, акцизу та мит. Стаття 197.1.27 Податкового кодексу прямо звільняє такі обсяги від оподаткування, а стаття 186.1.1 уточнює: операції з постачання газу на ринки ЄС не створюють жодних податкових зобов’язань в Україні. Податок виникає лише тоді, коли трейдер вирішує продавати газ на внутрішньому ринку.
Для інвестора це означає максимальну гнучкість, а саме, можливість контролювати час і місце виникнення податкових зобов’язань, оптимізуючи загальну податкову ставку через вибір юрисдикції (Швейцарія, Нідерланди, Люксембург, ОАЕ).
По-трете, міжнародна захищеність як гарантія від політичних чи регуляторних сюрпризів.
Україна є стороною Договору до Енергетичної хартії (Energy Charter Treaty), що дозволяє інвесторам звертатися до арбітражів ICSID, LCIA чи ICC у разі дискримінаційних дій держави. Практика таких справ підтверджує ефективність механізмів захисту. Так, наприклад: справи: AES Summit Generation Limited v. Hungary (ICSID ARB/07/22), коли інвестор отримав компенсацію за несправедливу зміну тарифного регулювання. Також справа Nykomb v. Latvia (SCC) — інвестор домігся відшкодування за дискримінаційні тарифи або справа Plama v. Bulgaria (ICSID ARB/03/24), у якій арбітраж визнав порушення через непрозорі зміни законодавства.
Наведені приклади демонструють, що інвестор, який працює в енергетичному секторі України, має реальні інструменти для захисту прибутку та активів навіть у разі державного втручання.
Вчетверте, це географічна стратегія, а саме, доступ до всіх головних ринків ЄС. Західна Україна є природним енергетичним хабом. Сховища розташовані поруч із Польщею, Словаччиною, Румунією та Угорщиною, що забезпечує прямий доступ до основних хабів ЄС: TTF, CEGH, VTP, CNGX. Для трейдерів і фондів це означає оперативність і дешеву логістику, що прямо впливає на маржинальність.
Безперечно, бо інвестиції в Україні – це завжди питання ризику. Однак практичний досвід показує, що більшість загроз можна передбачити й контролювати.
Так, воєнний фактор зводиться до мінімуму завдяки розташуванню ПСГ у відносно безпечних західних областях. Додатковий рівень безпеки забезпечується страховими програмами від MIGA (група Світового банку) та OPIC.
Регуляторні й податкові ризики можна нейтралізувати стабілізаційними застереженнями у договорах та можливістю звертатися до арбітражів. Як показали справи Occidental v. Ecuador (ICSID ARB/06/11) та AES Summit Generation v. Hungary, арбітражі реально присуджують компенсації за незаконні дії держав.
Валютні ризики перекриваються використанням деривативів та укладенням контрактів у євро або доларах США.
А ризик постійного представництва в Україні можна вирішити корпоративним структуруванням: інвестори працюють через холдингові або SPV-компанії наприклад, у Нідерландах, Люксембурзі чи Швейцарії, без фізичної присутності в Україні (ст. 14.1.193 ПК України).
Щоб мінімізувати ризики і підвищити дохідність, більшість фондів і трейдерів можуть використовувати структуру, що складається з декілька рівнів.
Так, наявність холдингу у податково дружній юрисдикції (Швейцарія, Люксембург, Нідерланди). Результат це отримання доходу та акумуляція прибутку.
Далі, SPV-компанія в ЄС може здійснювати операційну діяльність і укладати контракти з «Укртрансгазом». А гарантією захисту у разі будь-яких змін можуть бути передбачені у договорах арбітражні та стабілізаційні положення. Наведене структурування дозволить уникати подвійного оподаткування, обмежити ризики і зберегти контроль над доходом.
Підсумовуючи, українські підземні сховища газу — це не лише про енергію. Це про фінансову ефективність, міжнародний захист і стратегічний контроль над новою енергетичною архітектурою ЄС. Інвестори, які заходять на цей ринок сьогодні, отримують: найнижчу ціну зберігання в Європі, гнучкі податкові інструменти, юридичні гарантії через Energy Charter Treaty та арбітражі ICSID/LCIA та доступ до найбільших енергетичних хабів ЄС.
І це не просто можливість заробити, а це унікальний шанс закріпити за собою ключову роль у формуванні нової енергетичної моделі України та Європи, коли ринок і конкуренція лише починають формуватися. Сучасний інвестиційний клімат в Україні, який дедалі більше підтримує інновації та розвиток у енергетиці, створює сприятливі умови для тих, хто готовий діяти активно та визначати тренди майбутнього. Саме зараз відкриваються перспективи сприяння енергетичній незалежності та сталому розвитку нашої країни.
