На тлі затяжного охолодження ІТ-ринку в Україні почала швидко набирати вагу модель кофаундингу — коли продуктову компанію або стартап запускають не лише гроші фаундера чи фонду, а ціла екосистема з капіталом, аналітикою, маркетингом, юридичною підтримкою та готовою операційною інфраструктурою. Про таку трансформацію ринку пише Економічна правда, а самі Genesis та SKELAR уже прямо позиціонують себе як платформи для спільного створення нових технологічних бізнесів.
Для інвестиційного ринку це важливий сигнал: частина попиту на ранній капітал в українському tech-секторі дедалі частіше закривається не класичними венчурними фондами, а самими venture builder-платформами. За даними UVCA, у 2025 році українські технологічні компанії залучили $498 млн equity- та grant-фінансування, з яких $191 млн припало на early stage, тоді як defence tech став найдинамічнішим сегментом і залучив понад $129 млн. Це означає, що боротьба за ранні угоди посилилася, а позафондові моделі запуску стартапів стали ще актуальнішими.
Водночас сам ІТ-сектор уже показує ознаки стабілізації. За підсумками 2025 року експорт ІТ-послуг України зріс до $6,66 млрд, що на 3,3% більше, ніж роком раніше, а частка комп’ютерних послуг у загальному експорті країни становила 12,3%. Крім того, 33% керівників tech-компаній очікують подальшого зростання галузі. На цьому тлі кофаундинг виглядає не антикризовою імпровізацією, а новою формулою масштабування — особливо для продуктових команд, які хочуть швидше виводити нові бізнеси на глобальні ринки.
Одним із найпомітніших бенефіціарів цієї моделі є Genesis. На своїй офіційній сторінці для кофаундерів компанія прямо наголошує, що у класичній VC-моделі після трьох-чотирьох раундів у засновника часто залишається лише 10–20% компанії, тоді як у партнерстві з Genesis фаундер може зберегти більшу частку й отримати готовий back office — від фінансів і legal до PR, compliance та доступу до експертизи всередині екосистеми. При цьому Genesis заявляє, що не “стріляє навмання” сотнями запусків, а працює з десятками бізнесів і розраховує щонайменше на половину успішних кейсів.
Схожою логікою рухається й SKELAR, який офіційно називає себе venture builder’ом міжнародних tech-компаній. Компанія вже має понад 1000 співробітників і декларує ціль за п’ять років побудувати 10 українських продуктових компаній. Іншими словами, йдеться вже не про поодинокі стартапи, а про серійне “виробництво” бізнесів на базі спільної інфраструктури.
Ще один маркер зрілості моделі — Kiss My Apps, яка, за даними профілю компанії на DOU, вже об’єднує 30+ AI-first продуктів і 100+ млн користувачів. Економічна правда також зазначає, що в межах кофаундингової моделі співзасновник може отримати стартовий бюджет до $500 тис. на перші шість місяців, ринкову компенсацію та опціон на частку після досягнення перших результатів. Фактично це вже схоже не на класичний найм, а на структурований формат раннього інвестування в майбутнього фаундера.
Показово, що з цієї ж хвилі вже народжуються проєкти, здатні залучати зовнішній капітал. У березні 2026 року перший продукт нової студії Rist Labs — edtech-платформа Kodree — залучив $10 млн user acquisition financing від PvX Partners для глобального масштабування. Це один із перших сигналів, що українські venture builder-моделі можуть бути не лише внутрішнім механізмом запуску, а й повноцінним джерелом нових investable-компаній для зовнішніх інвесторів.
У підсумку кофаундинг в Україні поступово перетворюється з управлінської моделі на окремий інвестиційний сегмент. Для ринку це означає появу нової воронки угод: замість того щоб чекати на “сирі” стартапи з ринку, інвестори дедалі частіше отримуватимуть проєкти, які вже пройшли первинну перевірку попиту, юніт-економіки та команди всередині сильних технологічних екосистем. Це не скасовує класичний венчур, але робить ринок більш структурованим і ближчим до моделі серійного створення компаній, яка вже давно працює глобально. За оцінкою галузевих досліджень, у світі кількість startup studios у 2018–2023 роках подвоїлася до 877, що лише підсилює інтерес до такого формату і в Україні.
