Чому у 2026 році власники продають бізнеси в Україні, а інвестори — купують

Вступ: зріліший ринок угод у 2026 році

В компанії InVenture вбачають, що ринок купівлі-продажу бізнесів в Україні у 2026 році суттєво змінився порівняно з довоєнним часом і навіть періодом 2023–2024 років. Він став більш зрілим, прагматичним і структурованим. Якщо раніше власники часто виходили на ринок ситуативно — «подивитися, чи є інтерес» або «спробувати продати ідею», то зараз продаж бізнесу дедалі частіше є свідомим управлінським рішенням, частиною стратегії управління капіталом. Власники вже не розглядають продаж компанії лише як вимушений крок, а бачать у цьому інструмент для реінвестування, залучення партнера чи оптимізації бізнес-портфеля.

Цю еволюцію підтримує і макроекономічна ситуація: попри всі виклики війни, економіка України поступово відновлюється. У 2025 році реальний ВВП зріс приблизно на 3% за рахунок внутрішнього попиту та адаптації бізнесу до умов війни.

Інвестиційна активність також оживає: згідно дослідження InVenture загальний обсяг оголошених і завершених M&A-угод у 2025 році досяг $1,35 млрд, що на 10% більше, ніж у 2024 році. Кількість угод зросла до 123 (проти 114 роком раніше), що свідчить про поступове відновлення інвестиційної активності попри воєнні ризики та обмежений доступ до капіталу.

Причому основним рушієм ринку стали українські інвестори: 65% угод у 2025 році здійснено за участі внутрішнього капіталу, на який припало понад 80% обсягу ринку. Це відображає пристосування українського підприємницького середовища до умов війни та готовність працювати з проблемними й недооціненими активами. Натомість іноземні інвестори лишалися обережними — вони взяли участь лише у 35% угод і забезпечили близько 19% від обсягу ринку (через високі країнові ризики та фокус лише на точкових стратегічних можливостях).

У 2026 році очікується подальше пожвавлення ринку, хоча темпи залежать від розвитку безпекової ситуації. Будь-яка стабілізація чи деескалація війни може посилити інвестиційну впевненість і розблокувати відкладений попит, тоді як нові ескалації, навпаки, стримуватимуть активність через високий рівень ризику.

Причини, чому власники продають бізнеси у 2026 році

Продавець бізнесу в Україні у 2026 році – це, як правило, не розорений підприємець, а власник, який успішно пройшов фазу адаптації у воєнних умовах і свідомо вирішив змінити свою роль або повністю вийти з бізнесу. На ринку все рідше зустрічаються емоційні оголошення типу «продам терміново за будь-яку ціну»; набагато частіше продаж готується структуровано, із чітким баченням умов угоди. Ключові мотиви, з яких власники МСБ вирішують продати бізнес у 2026 році, включають:

• Втома та складнощі воєнного часу. Після більш ніж двох років життя в умовах війни багато підприємців відчувають вигоряння і постійну втому від управління бізнесом у високостресовому середовищі. Воєнні реалії принесли численні виклики: загроза обстрілів, перебої з енергетикою, дефіцит кадрів (через мобілізацію й міграцію), розірвані логістичні ланцюги, нестабільний попит та зростаюче регуляторно-податкове навантаження. Навіть прибутковий бізнес під час війни потребує від власника постійного антикризового менеджменту і швидких рішень в умовах невизначеності. Не дивно, що для багатьох продаж стає способом зняти з себе цей щоденний тягар відповідальності та повернути контроль над власним часом. Іншими словами, власники прагнуть «cash-out» після виснажливого періоду, зафіксувавши накопичений капітал і нерви. До цієї категорії належить і мотив податкового тиску: у 2023–2024 роках уряд поступово відновив податки та перевірки, тож частина малого бізнесу зросла витратність. Підвищення податків та зборів для фінансування бюджету на тлі воєнної економіки підштовхує окремих власників «вийти в кеш», щоб більше не балансувати між вимогами фіскалів і виживанням бізнесу. Прикладом такої угоди InVenture у 2025 році став продаж кондитерської фабрики у Вінницькій області.

• Зміна пріоритетів, релокація та особисті обставини. Війна змусила підприємців переоцінити життєві пріоритети та плани на майбутнє. Дехто зі співвласників бізнесу емігрував за кордон, релокував родину або отримав нові можливості за межами України. В таких випадках продаж бізнесу стає логічним кроком, адже керувати компанією дистанційно у воєнний час надзвичайно складно. Переїзд бізнесу: значна частина підприємств у 2022–2023 рр. була переміщена із зони бойових дій до відносно безпечних регіонів. Після цієї релокації деякі власники усвідомили, що не готові продовжувати операційну діяльність на новому місці або просто хочуть змінити сферу діяльності. Також дається взнаки зміна поколінь у сімейних компаніях: бізнеси, створені 20–30 років тому, наразі часто переходять від батьків до дітей. Якщо спадкоємці не зацікавлені продовжувати справу або не готові взяти на себе управління, засновники вирішують продати компанію стороннім інвесторам. Тобто продаж розглядається як завершення підприємницького циклу у цьому бізнесі та можливість передати естафету іншому власнику. Прикладом такої угоди InVenture у 2025 році став продаж заводу, який займався металообробкою та виробництвом теплотехнічного обладнання.

• Оптимізація бізнес-портфеля (стратегічні продажі). У 2026 році помітна тенденція, коли власники бізнес-груп і холдингів переглядають свої портфелі та позбуваються другорядних або непрофільних активів. Причина в тому, що під час війни капітал дорогий і дефіцитний, тож його прагнуть сконцентрувати на напрямах, які дають найбільшу віддачу. Відбувається перефокусування на ключових бізнесах: менш перспективні або немасштабовані підрозділи виставляються на продаж, щоб виручені кошти спрямувати в основний бізнес із вищою маржинальністю чи потенціалом росту. Продаючи «непрофіль», власник не рятується від збитків, а оптимізує структуру – такі виставлені на ринок компанії часто є цілком здоровими й прибутковими, просто вони більше не вписуються у довгострокову стратегію групи. Таким чином, продаж стає частиною стратегії управління активами, а не сигналом біди. Прикладом такої угоди, яку супроводжувала InVenture у 2025 році став вихід Fozzy Group з одого зі своїх агро активів - рослинницької компанії із земельним банком 4500 га в Чернігівській області.

• Брак обігового капіталу, боргове навантаження чи потреба у відновленні. Хоча більшість продажів у 2026 році – це свідомі та неаварійні угоди, все ще значну частку ринку складають ситуативні продажі, продиктовані фінансовим тиском. Сюди відносяться випадки, коли бізнес продається, щоб закрити борги чи кредити, відновити втрачені обігові кошти або залучити фінанси на відбудову після руйнувань (скажімо, якщо підприємство постраждало від обстрілів і потрібно відновити виробництво). Часто в таких кейсах власник вимушений продати, аби зберегти сам бізнес, передавши його більш фінансово стійкому інвестору, поки проблеми не добили компанію. Мотивація змішана: з одного боку, економічний пресинг (немає коштів платити за боргами чи проводити ремонти), з іншого – бажання дати підприємству вижити в інших руках. Для таких угод характерні гнучкі структури розрахунків: розстрочки платежів, поетапний викуп часток, партнерські моделі, коли новий інвестор поступово збільшує свою участь. Це дозволяє «звести кінці з кінцями» продавцю і водночас знайти рішення для бізнесу.  Прикладом такої угоди, яку супроводжувала InVenture у 2025 році став продаж виробництва залізобетонних конструкцій та будівельних матеріалів у Хмельницькій області.

Отже, портрет продавця бізнесу 2026 року виглядає доволі раціональним: це не людина, яка панічно «тікає» з корабля, а хазяїн, що шукає оптимальну точку виходу або трансформації своєї ролі. Розуміння його реальної мотивації є критично важливим для потенційного покупця – від цього залежить і оцінка компанії, і структура угоди, і успішність подальшої передачі бізнесу в нові руки.

Причини, чому інвестори активно купують бізнеси

Попит з боку інвесторів на українські МСБ у 2024–2026 роках помітно зріс. Головними покупцями у 2026 році виступають: (1) стратегічні інвестори – компанії, що прагнуть розширити свою присутність на ринку або вертикально інтегрувати ланцюг постачання; (2) локальні підприємці – бізнесмени, які воліють придбати діючий бізнес із історією замість того, щоб починати «з нуля»; (3) фінансові інвестори – приватні фонди та заможні особи, які шукають активи з стабільним кешфлоу для вкладень. Окрему роль відіграє українська діаспора: багато вихідців з України, що заробили капітал за кордоном, розглядають покупку бізнесу на батьківщині як спосіб повернути гроші в країну з прийнятним рівнем ризику. Поступово активізуються й міжнародні інвестори, але майже завжди в партнерстві з місцевими гравцями чи менеджментом, щоб мати “наземну” експертизу і краще контролювати ризики. Нижче основні чинники, що приваблюють цих інвесторів купувати українські бізнеси саме зараз:

• Очікування післявоєнного зростання ринку. Попри всі негаразди, Україна розглядається як ринок із високим потенціалом відновлення економіки. Інвестори усвідомлюють, що діятиме ефект «низької бази» – після спаду 2022 року багато галузей можуть стрімко піти вгору у разі покращення ситуації. За підтримки західних партнерів запускаються програми повоєнної відбудови інфраструктури та промисловості, а це означає нові можливості для бізнесу у найближчі роки. Тому в 2025–2026 роках стратегічні гравці скуповують діючі активи на випередження, щоб зайняти вигідні позиції до початку буму розвитку. Наприклад, американська корпорація Bunge у 2025 році викупила контрольний пакет Вінницького олієжиркомбінату (ViOil) за $138 млн — угода, що підтвердила інтерес міжнародних стратегів до українського агропереробного сектора навіть під час війни. Великі локальні компанії також не пасуть задніх: телеком-група «Київстар» у 2025 році придбала сервіс таксі Uklon за $155 млн, демонструючи прагнення українських корпорацій масштабувати цифрові бізнес-моделі та консолідувати ринки. На початку 2026 року агрохолдинг «Кернел» доволі опертивно закрив угоду з придбання групи компаній «Агро-Регіон» за рекордною ціною для агросектору у воєнний час – біля $100 млн. Такі угоди сигналізують про довіру інвесторів до довгострокових перспектив України.

• Низькі ціни входу та недооцінені активи. Війна суттєво знизила вартість багатьох бізнесів, особливо малого і середнього сегмента. Чимало власників готові продавати за мультиплікаторами, значно нижчими від довоєнних, адже для них важливіша швидкість угоди та зниження ризиків, ніж максимальна ціна. Для інвесторів це створює ситуацію «buy low» – можливість увійти в перспективні компанії за привабливою оцінкою, яку було б неможливо отримати в мирний час. Фактично, формується ринок покупця. Як зазначають аналітики, українські локальні інвестори у 2024–2025 рр. активно шукали компанії з оборотом до ~$5 млн на продаж, бо такий готовий бізнес із налагодженою клієнтською базою, обладнанням і персоналом можна придбати відносно дешево і швидко запустити в роботу. Готовий бізнес із реальними активами дає покупцю значно більше безпеки і прогнозованості, ніж стартап або ідея, та дозволяє одразу генерувати дохід. Отже, для багатьох інвесторів 2025–2026 рр. – це шанс отримати недооцінені активи, розраховуючи в майбутньому на зростання їх вартості до справедливого рівня.

• Державна підтримка та грантові програми. Український уряд і міжнародні донори впровадили низку програм на підтримку бізнесу в останні два роки. Зокрема, діють державні гранти «єРобота» для створення або розвитку власної справи (100 тис. – 1 млн грн на мікро- та малий бізнес). Для переробних підприємств держава компенсує частину витрат (спеціальні гранти на розвиток переробки). Також міжнародні фонди (США, ЄС, міжнародні організації) надають гранти та пільгове фінансування українським малим підприємствам – особливо у сфері інновацій, агро, енергоефективності. З’явилися і спеціалізовані фонди, як-от Ukraine Phoenix Fund, Startup EDGE від Українського фонду стартапів, які інвестують у технологічні компанії та сприяють M&A у цій галузі. Держпідтримка проявляється й у стимулюванні приватизації: у 2023–2025 рр. уряд успішно провів доволі багато аукціонів з продажу держпідприємств, відкривши доступ інвесторам до привабливих активів (наприклад, продаж Будівельно компанії «Укрбуд» за сумум близько $20 млн, Вінницького заводу «Вінницяпобутхім» за $15 млн, пакету акцій АТ «Завод «Квант» за $10 млн. у 2025 році). Таким чином, покупці отримують більше можливостей і заохочень вкладати гроші – чи то через пряму фінансову підтримку, чи завдяки розширенню пропозиції на ринку.

• Релокація виробництва та зміна ланцюгів постачання. Повномасштабна війна перебудувала економічну карту України. Бізнеси масово релокувалися із прифронтових регіонів на Захід та Центр країни, ближче до європейських кордонів. Влада ще у 2022 році започаткувала програму релокації, що допомогла перевезти сотні підприємств; багато з них закріпилися на нових місцях і потребують інвестицій для розвитку. Для інвесторів це можливість увійти в бізнес, вже перевезений у безпечнішу зону, з відновленою операційною діяльністю. Паралельно міжнародні компанії переглядають свої ланцюги постачання: ризики роботи в росії, Білорусі та навіть віддаленість від ЄС сприяють тому, що виробництва переносять ближче до Європи. Україна, яка очікує на вступ до ЄС і має конкурентні виробничі витрати, стає потенційною базою для nearshoring (перенесення виробництв з Азії ближче до ринків збуту). Вже зараз спостерігається попит на виробничі майданчики: склади, елеватори, заводські приміщення, що виставлені на продаж, приваблюють інвесторів, які планують інтегрувати їх у більші регіональні проєкти. Наприклад, логістичні комплекси та склади дуже популярні, адже перебудова логістичних маршрутів (через блокаду портів та переорієнтацію на західний кордон) підвищує цінність складів і перевалочних пунктів. Інвестори фактично ставлять на те, що виробничі активи в Україні будуть затребувані у процесі відбудови та інтеграції в європейський ринок.

У компанії InVenture ми майже щоденно отримуємо запити від підприємців із Харківської, Сумської, Запорізької, а останнім часом і Дніпропетровської області щодо пошуку об’єктів промислової нерухомості та складських комплексів з метою релокації бізнесу. Лише протягом 2025 року нам вдалося супроводити та успішно закрити сім таких угод, допомігши підприємствам перевести виробничі потужності у безпечніші регіони. Один із показових кейсів — продаж виробничо-складського комплексу площею 3 770 м² в селі Щасливе поблизу Києва підприємцю з Дніпра, — зазначає Олексій Олейніков, керуючий партнер InVenture.

• Зниження вартості активів та вигідна “вхідна ціна”. Цей пункт тісно пов’язаний із зазначеним про недооціненість активів. Вартість бізнесів упала не тільки через війною зумовлені ризики, а й через валютні коливання та інфляцію. Гривня за час війни знецінилась (офіційний курс долара зріс з ~27 грн до ~43 грн), тож еквівалентна доларова ціна українських активів для зовнішнього інвестора стала нижчою. Ба більше, багато власників за останні роки недоінвестували у свої підприємства (відкладали оновлення обладнання, маркетинг тощо), що призвело до просідання оцінки цих бізнесів на ринку. Для покупців це означає дисконт на вході. Особливо це помітно у сегменті distressed assets – компаній, що пережили важкі часи: такі активи продаються за ціною нижче балансової вартості, але новий власник з ресурсами може швидко підняти ефективність. Гнучкі умови угод у 2026 році також грають на руку інвесторам: продавці часто погоджуються на поетапні виплати, опціони «заробити-аут» (earn-out) та інші механізми, щоб закрити угоду. Відтак інвестор може мінімізувати ризик, виплачуючи основну суму лише за досягнення бізнесом певних результатів після придбання.

Підсумовуючи, інвестори купують бізнеси зараз, бо це шанс отримати “більше за менші гроші” та стати власником працюючих активів у перспективному ринку. Вони стали обачнішими й вибагливішими: у 2026 році на продаж мають шанси тільки керовані, прозорі компанії з реальним прибутком. Інвестор хоче бачити чіткі фінансові показники, надійну команду менеджменту або принаймні план передачі управління. «Бізнес без цифр і налагоджених процесів у 2026 році практично не має шансів на успішну угоду — навіть якщо працює в модному секторі чи має відомий бренд». Таким чином, гроші йдуть у якісний бізнес, а не просто в ідеї. Це ознака зрілості як інвесторів, так і ринку загалом.

M&A на ринку МСБ: тенденції, сегменти і приклади

Пожвавлення ринку М&A середнього і малого бізнесу. Після майже повної паузи в 2022–2023 роках активність злиттів і поглинань в сегменті МСБ відчутно зросла у 2024–2025 рр.. Кількість угод продажу малих і середніх підприємств стрімко збільшилась, особливо у сферах, що показали стійкість або зростання під час війни. Найактивніші галузі, де спостерігалось багато покупок/продажів бізнесів у 2024–2025 роках, це: виробництво продуктів харчування та напоїв, логістика, складське господарство і транспорт, агропереробка (харчова промисловість на стику з агросектором), B2B-послуги (аутсорсинг, ремонти, обслуговування бізнесів) та ІТ і діджитал-маркетинг. У цих сегментах підприємства найчастіше пережили воєнні потрясіння і виявились цікавими для інвесторів. Показово, що угоди відбуваються переважно у форматі придбання 100% компанії або контрольного пакету (51–75%) – тобто інвестори хочуть отримати реальний контроль над активом. Середній розмір M&A-угоди в Україні залишається відносно невеликим за світовими мірками (у 9 міс. 2025 р. середній чек ~$34 млн, а більшість M&A в МСБ ще менші), проте кількість угод є значною і зростає. Це свідчить, що йде широка консолидація бізнесів, особливо у межах країни.

Консолідація та укрупнення бізнесів. В капіталомістких галузях війна стимулювала укрупнення гравців – крупні компанії скуповують менші, щоб наростити масштаб і оптимізувати витрати. Зокрема, в агросекторі продовжується скупка фермерських господарств, елеваторів, комбікормових заводів більшими агрохолдингами. У будівельній галузі великі будівельні корпорації викуповують місцеві заводи з виробництва бетону, цегли, металоконструкцій для вертикальної інтеграції. В харчовій промисловості спостерігається об’єднання виробників продуктів харчування (перекуповуються регіональні молокозаводи, м’ясокомбінати, фабрики снеків тощо) задля розширення лінійки та охоплення ринку. Така консолідація формує нові вертикально інтегровані структури, де кожна придбана компанія доповнює певну ланку виробничого ланцюга і підсилює групу загалом. Для власників малих підприємств це шанс увійти до складу більш потужного об’єднання, а для великих гравців – можливість швидко розширитися, придбавши готові виробничі потужності та клієнтів.

Попит на технологічні компанії. Окремий пласт M&A-транзакцій припадає на техно- та інноваційні бізнеси. 2025 рік відзначився бумом угод у технологічному секторі: після активізації українських венчурних фондів і появи державних ініціатив (згаданих вище фондів для стартапів) купівля IT-компаній стала трендом. Особливо популярні напрямки: AI та DeepTech рішення (наприклад, для промисловості чи агро), GreenTech (утилізація, переробка, енергоефективність), DefenseTech (військові та безпекові технології), EdTech і HealthTech стартапи, які шукають стратегічних партнерів. Попит на українські IT-активи підтримується тим, що галузь успішно адаптувалась до війни: після двох років спаду експорт ІТ-послуг у 2025 році знову почав зростати. Українські технологічні компанії навіть на ранніх стадіях наразі продаються за суттєві суми — середній чек продажу IT-бізнесу перевищує $1 млн. Інвестори готові платити за інновації, але стали і вимогливішими: у 2026 році до продажу доходять лише ті IT-компанії, що мають стабільну команду, підтверджені контракти чи регулярну підписку (recurring revenue) і зрозумілий шлях передачі управління. Проєкти, залежні від харизми одного фаундера чи без чіткої монетизації, наразі майже не знаходять покупців.

Топ-сегменти малого бізнесу на продаж у 2026. Якщо подивитися на масові оголошення про продаж бізнесів (на платформах на кшталт OLX), то вимальовується цікава картина пропозиції. Найбільша категорія — це різні бізнеси у сфері громадського харчування: кафе, кав’ярні, ресторани, пекарні, фуд-корти, dark kitchen тощо. На початок 2026 року було понад 1000 активних оголошень про продаж закладів HoReCa лише на OLX. Причому домінують невеликі кав’ярні та кафе, тоді як повноцінні ресторани складають меншу частку. Ця тенденція пояснюється тим, що увійти в ресторанний бізнес легко (низький поріг входу – достатньо орендувати приміщення і найняти кухаря), тому багато нових гравців пробують свої сили, особливо переселенці або люди, що втратили іншу роботу. Але втриматись важко: операційна складність, залежність від локації та персоналу призводять до того, що чимало власників намагаються вийти з цього бізнесу вже через 1–3 роки після запуску. В результаті кафе і бари постійно переходять з рук в руки. Другою найбільшою категорією оголошень є «інші види бізнесу» (~1000 пропозицій) – туди входять дрібні майстерні, сервісні фірми, студії, локальні послуги, креативні проєкти тощо. Це такий собі зріз “усього потрошку” малого підприємництва, де також відбувається багато дрібних угод купівлі-продажу. Більш детально про цю статистику читайте в нашому матеріалі "Який бізнес продається в Україні в 2026 році".

На які бізнеси найбільший попит у 2026 році? На основі закритих угод та запитів інвесторів можна виокремити кілька ніш, що поєднують стабільний попит, операційну стійкість та прозорий кешфлоу – саме тут формується основний пул M&A-угод. Окрім згаданих кафе/ресторанного бізнесу і IT, це: виробництво товарів широкого вжитку (косметика, побутова хімія, пакування – невеликі заводи з контрактним виробництвом на замовлення рітейлу чи інших брендів); агробізнес та переробка (елеватори, зерносховища, млини, ферми – словом, активи, за якими стоїть земля або експортні контракти, що дає “якір” бізнесу); логістика і склади (особливо об’єкти “останньої милі”, cold storage для продуктів, крос-докінгові термінали – все, що затребувано в новій логістичній конфігурації країни); B2B-сервіси (аутсорсингові та сервісні компанії з портфелем корпоративних контрактів, SLA та стабільним доходом – такі бізнеси часто продаються, коли власник хоче масштабуватися залученням партнера); приватна медицина та освіта (клініки, діагностичні центри, приватні школи, садки – попри високі регуляторні бар’єри, саме наявність ліцензій і приміщень робить їх цінними активами для терплячих інвесторів). Усі ці сегменти об’єднує спільна риса: бізнес повинен бути “близьким до реальності” – з матеріальними активами, реальним грошовим потоком і налагодженими процесами. Як підсумували аналітики, «продаються ті бізнеси, які можна швидко зрозуміти, перевірити і інтегрувати. Чим ближче бізнес до реального кешфлоу, активів і процесів — тим вищі його шанси на успішний продаж».

Таким чином, ринок M&A для МСБ у 2025–2026 роках характеризується структуризацією і дорослішанням. Зросла роль посередників і онлайн-платформ: професійні брокери, інвестиційні портали (напр. InVenture) допомагають оцінити бізнес, підготувати документи, знайти покупця та провести переговори. Це робить процес продажу прозорішим та зрозумілішим навіть для іноземних учасників. Вимоги до фінансової звітності також підвищились – компанії з аудитованою бухгалтерією, CRM-системою та зрозумілою управлінською звітністю отримують на 20–30% вищу оцінку при продажу. Отже, ринок готового бізнесу в Україні увійшов у нову фазу, де головні тренди – прозорість, технологічність, консолідація та зростання ролі приватного інвестора. Повертається інтерес іноземних партнерів, а українські підприємці дедалі професійніше підходять до підготовки угод. Продаж компанії нині сприймається не як поразка чи втеча, а як стратегічний інструмент розвитку – спосіб об’єднати капітал, посилити ринкові позиції чи запустити новий виток для бізнесу.

Чому саме 2026 рік став сприятливим для угод

По-перше, накопичився значний відкладений попит і пропозиція. У перші роки війни багато хто відкладав рішення про продаж або купівлю бізнесу, очікуючи ясності. До 2024–2025 рр. компанії адаптувалися, ситуація стабілізувалася настільки, наскільки це можливо в умовах війни. Тож 2026 рік зустрів одночасне збільшення кількості охочих продати і охочих купити. Власники, що витримали найважчі часи, тепер готові капіталізувати свій успіх або втомилися від постійної напруги і хочуть “вийти в кеш”. З іншого боку, інвестори бачать, що найгірші шоки позаду: бізнеси пройшли фазу виживання і повернулися до прибутковості, багато ніш звільнилися (через закриття конкурентів), і зараз з’явився шанс дешево зайти на ринок, що починає рости.

По-друге, макроекономічна та регуляторна ситуація покращилася. Фінансова система вистояла: банки працюють, гривня відносно стабільна (завдяки інтервенціям НБУ та донорській допомозі резерви зросли до ~$47 млрд), інфляція сповільнюється. Держава повернула передбачуваність у податки (скасувала пільговий 2%-податок і єдиний податок з обороту, відновила відшкодування ПДВ експортерам), що хоч і збільшило податкове навантаження, зате усунуло невизначеність і вирівняло правила гри. З 2023 року діють оновлені закони про акціонерні товариства та корпоративне управління, які зблизили українські правила M&A із європейськими (спростилися процедури для покупців контрольних пакетів, запроваджено поняття деривативних угод, squeeze-out тощо). Також відновив роботу Антимонопольний комітет, який попередньо узгоджує великі угоди — бізнес тепер розуміє, як легально структуризувати злиття. Одночасно держава стимулює приватизацію: оголошено аукціони з продажу кількох великих об’єктів (Одеський припортовий завод, підприємства Укроборонпрому тощо), що сигналізує – Україна відкрита для інвестицій і великих оборудок. Уряд також декларує курс на післявоєнне відновлення економіки приватним капіталом, тож 2026 р. бізнес-середовище відчуває підтримку та оптимізм.

По-третє, міжнародний контекст сприятливий. Поки в світі спостерігається уповільнення економік і навіть рецесійні ризики у розвинених країнах, Україна може стати точкою зростання завдяки очікуваній відбудові. Геополітично Україна отримала статус кандидата в ЄС, і реформи, що впроваджуються в цьому контексті, покращують інвестиційний клімат (боротьба з корупцією, дерегуляція в деяких сектора, цифровізація держпослуг). Серед іноземних партнерів формується консенсус щодо масштабного плану Маршалла для України після війни, а окремі проєкти вже фінансуються зараз (європейські фонди виділяють кошти на відновлення критичної інфраструктури, США та інші донори підтримують малий бізнес грантами і гарантіями). Тобто західні інвестори поступово готові заходити, принаймні у форматі співінвестування з українцями або через фонди. У 2025 році іноземці почали повертатися на ринок точково – це видно з угод на кшталт згаданого вище придбання ViOil компанією Bunge, або купівлі ТРЦ “Нікольський” у Харкові чеським інвестфондом (угода відбулася всупереч близькості до фронту, “на перспективу”). 2026 рік виглядає для таких сміливих гравців ще привабливішим: ризики вже більш зрозумілі, ніж у 2022-му, а конкуренція за активи поки невисока, тож можна встигнути купити “першокласні” активи дешево.

Нарешті, психологічний фактор часу: до кінця 2025 року війна затягнулася довше, ніж багато хто очікував. Бізнес та інвестори перестали чекати «ідеального моменту» і вирішили діяти в тих умовах, які є. З’явилося певне звикання до воєнних ризиків: компанії навчилися працювати під сиренами, мати генератори, дублювати ІТ-інфраструктуру, перевозити запаси і команди у разі загрози. Тому 2026-й став роком прийняття нової реальності – коли угоди відбуваються «не завдяки, а всупереч» війні. І власники, і покупці усвідомили, що чекати повної перемоги чи ідеальної стабільності можна ще довго, а можливості бізнесу існують вже зараз і їх не варто втрачати.

Прогнози та потенційні ризики для сторін угоди

Прогноз. Якщо безпекова ситуація не погіршиться, очікується, що у 2026 році ринок M&A в Україні продовжить зростання помірними темпами. За оцінками InVenture, реальний обсяг ринку M&A у 2026 році може первищити показник 2025 року і перевалити за відмітку $2 млрд. Найбільше угод прогнозується в секторах агро та переробки, енергетиці (альтернативна енергетика, генерація), комерційній нерухомості (склади, промислові майданчики), технологіях (AI, оборонні рішення, SaaS) та виробництві товарів широкого вжитку. Тобто ті галузі, які вже зараз на підйомі, будуть концентрувати інтерес інвесторів. Іноземний капітал, ймовірно, більш сміливо заходити почне лише після чітких ознак деескалації конфлікту – у такому випадку можливий сплеск великих угод ближче до кінця 2026 або у 2027 році, коли знизяться країнові ризики. Водночас за песимістичного сценарію (ескалація бойових дій, нові удари по інфраструктурі) M&A-активність може тимчасово просісти, особливо з боку міжнародних гравців. Загальний консенсус – обережний оптимізм: бізнес-середовище України продемонструвало надзвичайну стійкість, тож інвестори очікують продовження відновлення і готові поступово збільшувати свою присутність. Але фактор війни лишається головною змінною у цьому рівнянні.

Потенційні ризики для продавців і покупців:

• Ризики для продавців: 1) Цінові ризики та недооцінка. В умовах обмеженого кола покупців власник ризикує продати бізнес занадто дешево, за “воєнним дисконтом”, і потім шкодувати, якщо через кілька років цей актив виросте в ціні після відновлення економіки. 2) Ризик не знайти надійного покупця. Не всі, хто бажає купити, насправді доводять угоду до кінця – через дефіцит фінансування чи зміну планів. Продавець може втратити час у переговорах з ненадійним інвестором. 3) Довгий процес підготовки. Вимоги ринку до прозорості високі: бізнес без належного обліку та звітності практично не продається у 2026 р., тому власнику доводиться вкладатися в аудит, наводити лад у документах, що потребує ресурсів і часу. Якщо цього не зробити – ризик взагалі не продати або отримати суттєву знижку на “хаос”. 4) Репутаційні та пост-угодні ризики. Продаж бізнесу не означає повного зняття відповідальності: якщо структура угоди передбачає відкладені платежі (наприклад, виплати частинами, залежно від доходів бізнесу), то продавець залежить від добросовісності покупця. Є ризик, що після переходу компанії новому власнику її показники впадуть або виникнуть конфлікти, і продавець не отримає повністю обумовлених коштів. 5) Податкові та юридичні нюанси. Продавцю важливо правильно оформити угоду, щоб мінімізувати податки з продажу та уникнути претензій від податкових органів або контрагентів. Непередбачені зобов’язання (напр., штрафи, гарантії якості товарів тощо), які перейдуть до нового власника, можуть обернутися позовами, в яких можуть залучити і колишнього власника. Війна внесла правову турбулентність, тож важливо все врегулювати в договорі.

• Ризики для покупців: 1) Воєнні ризики зберігаються. Найбільший страх інвестора – фізичне знищення або пошкодження придбаного бізнесу через воєнні дії. На жаль, цей ризик реальний. Компанії на сході й півдні країни досі під ударом, та й в інших регіонах ракетні обстріли не виключені. Страхування від воєнних ризиків поки обмежене, тому покупець фактично сам несе цю небезпеку. 2) Економічні ризики та попит. Бізнес, що нормально працює під час війни, все одно залишається вразливим до економічних потрясінь. Висока інфляція, падіння купівельної спроможності населення, перебої з експортом – все це може підірвати очікувані прибутки купленої компанії. Інвестор може зіткнутися з тим, що очікуване зростання ринку не матеріалізується швидко (наприклад, якщо відбудова затягнеться, або міжнародна допомога виявиться меншою за очікування). 3) Інтеграційні та управлінські ризики. Придбати бізнес – це тільки початок; потрібно ще успішно його інтегрувати або принаймні налагодити управління. У МСБ часто бізнес тримався на особистості власника; після його виходу може піти частина клієнтів чи команди. Якщо не передбачити механізм передачі знань і контактів, покупець ризикує втратити вартість активу відразу після угоди. 4) Юридичні “скелети в шафі”. Через низьку прозорість українського ринку іноді при купівлі спливають приховані борги, судові спори, проблеми з правами на нерухомість чи землю тощо. Не всі МСБ ідеально “чисті” юридично, особливо якщо бізнес роками працював у тіні. Проводити ретельну due diligence вкрай необхідно, але у воєнних умовах перевірити все складно (реєстри можуть бути неповними, контрагенти знищені або за кордоном). Це створює ризик для інвестора отримати з бізнесом ще й купу проблем, вирішення яких потребуватиме додаткових вливань. 5) Регуляторні зміни. Інвестор повинен зважати, що правила гри можуть змінитися. Наприклад, після війни податкову систему можуть реформувати (скажімо, скасувати спрощенку для певних видів діяльності, запровадити нові акцизи чи мита), вимоги ЄС можуть додати регуляторного навантаження. Те, що було вигідно під час війни (пільгові кредити, мораторій на перевірки), може зникнути або навпаки з’являться нові обмеження (екологічні норми, вимоги до працевлаштування ветеранів тощо). Отже, регуляторний ризик для покупця – що бізнес-модель доведеться підлаштовувати під нові закони, які складно передбачити заздалегідь.

Висновок

2026 рік став переломним для ринку M&A малого і середнього бізнесу в Україні. Власники масовіше та усвідомленіше виходять на продаж, керуючись як особистими, так і стратегічними мотивами – від втоми й бажання спокою до прагнення зафіксувати капітал чи перефокусуватися на іншому. Інвестори ж проявляють підвищену зацікавленість в українських активах, розуміючи, що наразі можна вигідно зайти на ринок, який у перспективі зростатиме. Ключовим фактором є баланс ризику і можливостей: Україна все ще залишається країною з воєнними ризиками, але ті, хто готовий їх брати, можуть отримати значну вигоду у майбутньому. Не дарма внутрішні інвестори стали драйвером M&A-активності, краще розуміючи локальні реалії.

Для успішних угод у 2026 році обом сторонам треба ретельно готуватися: продавцям – приводити бізнес до ладу, прозоро показувати цифри і чітко розуміти свою мотивацію; покупцям – проводити глибоку перевірку, структурувати угоди з урахуванням ризиків і мати план розвитку придбаного.

Як продати бізнес в Україні: практична інструкція для власників бізнесу

Олексій Олейніков, керуючий партнер InVenture про те, як ефективно і швидко продати бізнес: від оцінки вартості бізнесу до проходження due dilligence та структурування угоди

2026 рік вже увійшов в історію українського підприємництва як час, коли ринок злиттів та поглинань ожив навіть попри війну – і це вселяє обережний оптимізм щодо майбутнього відновлення та розвитку економіки України.