Паливні термінали, біопереробка, власна генерація та інфраструктура для нових суднових палив можуть стати основою енергетичного кластера біля порту Південний. На горизонті 10+ років його конкурентоспроможність визначатимуть вартість логістики, доступ до сировини й енергії та довгострокові контракти зі споживачами.
Відбудова України створює можливість переглянути роль морських портів у забезпеченні країни енергією. Портовий вузол може поєднати імпорт пального, його зберігання та розподіл із виробництвом біопалив, енергозабезпеченням промисловості й експортом продукції з вищою доданою вартістю.
Південний варто розглядати як одну з локацій для такої моделі. Водночас інвестиційна концепція має враховувати наявні активи, можливість кооперації з ними та конкуренцію з іншими маршрутами постачання.
Чому це актуально
-
Енергетична стійкість. Додатковий морський маршрут і резерви пального можуть зменшити залежність від окремих сухопутних переходів та постачальників.
-
Попит відбудови. Будівництво, вантажні перевезення, агросектор і промисловість формуватимуть потребу в пальному, електроенергії та теплі.
-
Переробка української сировини. Виробництво палив дає можливість залишати в Україні частину доданої вартості, яку сьогодні отримують закордонні переробники.
-
Нові експортні ринки. Європейський попит на сертифіковані низьковуглецеві палива створює додатковий напрям збуту.
-
Поетапне інвестування. Спочатку можна створити логістику й інженерну основу, а виробництва додавати під підтверджені замовлення.
Залежність від імпортного пального вже є практичним викликом: у березні 2026 року Reuters повідомляло про переговори Нафтогазу щодо збільшення поставок СПГ та дизелю через Грецію на тлі руйнування українських нафтопереробних потужностей.
Чому повноцінний хаб досі не сформувався
Говорити, що енергетичної інфраструктури в Південному немає, некоректно. Тут уже сформована база для роботи з наливними вантажами, зокрема морський нафтовий термінал «Південний».
Формування інтегрованого кластера стримують кілька взаємопов’язаних чинників. До війни нові об’єкти мали конкурувати з усталеними маршрутами та наявною інфраструктурою. Під час війни визначальними стали ризик ураження, перебої судноплавства, страхування та вартість фінансування.
Окрема складність — узгодити інтереси власників землі, термінальних операторів, енергетичних компаній, залізниці та майбутніх виробників. Потрібні одночасно транспортний доступ, інженерні потужності, дозволи й гарантоване завантаження.
Завершення війни може суттєво покращити умови інвестування, хоча інвестори оцінюватимуть довгострокову безпеку, захист активів і стабільність морських перевезень.
Які енергетичні напрями варто розглядати на горизонті 10+ років
| Напрям | Роль у хабі | Інвестиційний пріоритет |
|---|---|---|
| Термінал нафтопродуктів і резервуарний парк | Імпорт, зберігання, змішування компонентів, відвантаження залізницею й автотранспортом | Першочергове опрацювання під контракти трейдерів |
| LPG — пропан-бутан | Зберігання та розподіл автомобільного й промислового пального | Окремий модуль за підтвердженого попиту |
| Біоетанол, біодизель | Переробка агросировини, внутрішній ринок та експорт | Високий за конкурентної собівартості |
| HVO та SAF — відновлюваний дизель і стале авіапаливо | Продукція для дорожнього транспорту й авіації | Друга черга під сертифіковану сировину та покупця |
| Газова когенерація, накопичувачі енергії, локальна мережа | Електрика й тепло для підприємств, керування піками навантаження | Базова інфраструктура відповідно до потреб резидентів |
| Біометан і біо-СПГ | Використання органічних залишків, газове паливо та експорт | Вибірково; виробництво часто доцільніше біля сировини |
| Бункерування, метанол, берегове електроживлення | Заправка та енергозабезпечення суден | Поетапно відповідно до складу флоту |
| СПГ-термінал із регазифікацією | Морський імпорт природного газу | Умовний стратегічний напрям |
| Водень, низьковуглецевий аміак, синтетичні палива | Сировина для промисловості та експорт | Довгострокова опція під енергію і контракти |
| Новий традиційний НПЗ | Переробка імпортної нафти | Окремий великий проєкт із високим порогом обґрунтування |
1. Паливна логістика як перша черга
Першим напрямом для перевірки доцільності є комплекс приймання, зберігання та розподілу нафтопродуктів. Резервуарний парк, наливні естакади, лабораторія та морський фронт можуть обслуговувати декількох замовників і створювати дохід від інфраструктурних послуг.
Ключове питання — повна вартість доставки до кінцевого споживача. Велика морська партія може здешевити закупівлю й перевезення, але цю перевагу можуть поглинути страхування, портові витрати, простої та подальша доставка територією України.
Резервуари й трубопроводи слід проєктувати під конкретні продукти, у тому числі передбачати адаптацію до біокомпонентів або метанолу.
Біопереробка як джерело доданої вартості
Для біоетанолу та біодизелю портова локація має сенс, якщо економія на експорті готової продукції та постачанні компонентів перевищує витрати на доставку сировини. Частину виробництв може бути вигідніше розмістити в аграрних регіонах, залишивши в порту накопичення, змішування й експорт.
HVO і SAF відкривають інший сегмент ринку, але потребують складнішої технології, водню та контрольованої сировинної бази. Звичайна переробка ріпакової чи соняшникової олії не означає автоматичної відповідності вимогам до авіапалива. Європейська комісія визначає допустимі категорії SAF та критерії сталості, а ReFuelEU Aviation передбачає поступове збільшення його частки в постачанні авіапального.
Практичний приклад портової біопереробки — Роттердам: у січні 2026 року адміністрація порту повідомляла про розширення заводу Neste до 2,7 млн тонн відновлюваних продуктів на рік із плановим завершенням у 2027 році.
Газ та електроенергія: забезпечити роботу промисловості
Когенерація може постачати підприємствам електроенергію, пару й гарячу воду. Накопичувачі — покривати короткочасні піки та підтримувати критичне навантаження. Сонячні установки доцільно насамперед розглядати на дахах і допоміжних площах, порівнюючи їхню цінність із промисловим використанням дорогої припортової землі.
Батарея не замінює джерела енергії під час тривалого відключення. Потужність генерації та запас енергії потрібно визначати за реальними графіками споживання, а когенерацію — ще й за стабільним попитом на тепло.
Біометан може доповнити цей комплекс. За даними IEA, Україна розпочала його експорт до ЄС у 2025 році, використовуючи наявну газову інфраструктуру. Тому портовий біометановий проєкт має довести власну логістичну перевагу: перевезення великої кількості вологих органічних відходів до моря може бути дорожчим за виробництво газу біля джерела сировини.
СПГ: можливість, яка залежить від маршруту
СПГ-термінал, зокрема з плавучою установкою зберігання та регазифікації FSRU, потенційно може диверсифікувати газопостачання. Проте його економіка починається з можливості регулярного проходу газовозів через турецькі протоки.
Middle East Eye повідомляло про заперечення турецької сторони щодо такого маршруту з міркувань безпеки. Це не слід підміняти твердженням про універсальну юридичну заборону, але без підтвердженого режиму проходу будувати бізнес ризиковано.
FSRU також потребує морської інфраструктури, приєднання до газотранспортної системи, контрактів на постачання та бронювання потужностей. Проєкт необхідно порівнювати з доставкою регазифікованого газу через інші європейські країни.
Нові суднові палива та промислові гази
На перспективу варто передбачити можливість бункерування біопаливними сумішами, біо-СПГ і метанолом. FuelEU Maritime встановлює поступове скорочення вуглецевої інтенсивності енергії для суден, що підпадають під його дію та заходять до європейських портів. Це створює попит на відповідні палива й сервіс.
Водень та аміак доцільно розглядати наступним етапом — за наявності великих обсягів конкурентної низьковуглецевої електроенергії й довгострокових покупців. Поруч із біоетанольним або біогазовим виробництвом можна також оцінити очищення та зрідження біогенного CO₂ для промислових споживачів або синтетичних палив.
Сервісна база для морської енергетики та майбутнього шельфового видобутку — ще одна опція: склади обладнання, ремонт і портове обслуговування. Її запуск має спиратися на конкретні програми розробки родовищ чи енергетичних проєктів.
Чи потрібен новий НПЗ?
Відновлення внутрішньої переробки має стратегічну цінність для України. Однак актуальність нового НПЗ залежатиме від постачання нафти, завантаження, енерговитрат, екологічних вимог і конкуренції з великими закордонними виробниками.
Економічний ефект для країни та інвестора
Економічний ефект від створення енергетичного хабу у припортовій зоні України може складатися зі зниження логістичних витрат, диверсифікації постачання, створення запасів, робочих місць, податків та експорту продуктів переробки.
Масштаб можна показати умовним розрахунком: якщо новий маршрут забезпечує 1 млн тонн пального на рік і зменшує повну вартість логістики на $10–20 за тонну, сукупна економія становитиме $10–20 млн на рік. Обидва параметри — припущення для ілюстрації, а не прогнозу.
Для інвестора джерелами доходу можуть бути зберігання, перевалка, оренда підготовлених ділянок, енергетичні послуги та переробка.
Земельна основа для нової спеціалізації
Практичною основою для опрацювання такої концепції може стати представлений InVenture масив ділянок площею 100 га поблизу порту Південний із доступом до води та залізничного сполучення.
Масив складається з декількох локацій 3 га, 4 га, 14 га, 23 га, та 56 га. Для інвестора це можливість сформувати конфігурацію майбутнього хабу під власну бізнес-модель — від паливного термінала до поєднання логістики, переробки та енергетичних сервісів.
