Війна та дефіцит кадрів: чому бізнес шукає альтернативу найму
Повномасштабна війна в Україні спричинила безпрецедентну кадрову кризу. Мобілізація, масова міграція та загибель людей призвели до критичного скорочення доступних робочих рук — компанії буквально борються за кожного працівника, підвищують зарплати та перебудовують підходи до найму. За офіційною статистикою, за час війни середньооблікова чисельність штатних працівників скоротилася з 7 млн у 2021 році до 5,3 млн у вересні 2025-го. Тобто трудові ресурси України зменшилися приблизно на чверть. Не дивно, що, за опитуваннями, нестача персоналу стала проблемою №1 для 60% українських компаній — випередивши навіть небезпеку роботи під обстрілами (49%) та зростання цін на сировину (47%).
Причини очевидні. Мобілізація чоловіків: «Вашого працівника можуть призвати будь-якої миті — і це проблема», — сухо зазначив один аналітик. Масова міграція та евакуація: від початку вторгнення країну покинули 6–7 мільйонів українців, і надії на їхнє швидке повернення тануть — менш як половина біженців планують повернутися додому. У результаті на ринку праці одночасно — дефіцит кадрів і високе безробіття (безробіття зросло приблизно до 13% у 2024 році проти 8% до війни). Дисбаланс посилюється тим, що попит і пропозиція не збігаються: в одних регіонах бракує спеціалістів, в інших — надлишок людей без потрібних навичок. Особливо гостро не вистачає робітників і технічних фахівців — робочі руки виїхали або пішли в армію, а мотивація тих, хто залишився працювати офлайн, падає. Важко закривати вакансії й менеджерів із продажів, управлінців середньої ланки, адже їхня робота потребує присутності, а можливості «бронювання» від мобілізації обмежені. «Нестача людей із технічними навичками просто катастрофічна», — підсумовують експерти.
У такій ситуації українському бізнесу хоч-не-хоч доводиться переглядати стратегію зростання. Якщо до війни розширення часто асоціювалося з наймом нових працівників і масштабуванням штату, то тепер логіка змінилася. Компанії розуміють: нарощувати команду фізично складно й ризиковано — людей бракує, а їхня стабільність під питанням. Тому фокус зміщується на зростання завдяки технологіям, автоматизації та підвищенню ефективності чинної команди. Простіше кажучи, бізнес шукає способи робити більше з меншою кількістю працівників.
Нові реалії: мобілізація, міграція та стратегії виживання
Дефіцит кадрів під час війни перестав бути тимчасовою проблемою — це нова реальність, до якої бізнесу доводиться адаптуватися. Після хвиль мобілізації 2023–2024 рр. кадровий голод став хронічним: у 2025 році 74% компаній відчували гостру нестачу персоналу, і лише 5% не помічали проблеми. Причому покращення не передбачається: посилення призову навесні 2024-го різко погіршило відтік працівників, і поки немає причин чекати швидкого відновлення кадрового потенціалу. Ба більше, прогнози НБУ невтішні: чистий відтік населення триватиме щонайменше до кінця 2026 року. Багато біженців облаштовуються за кордоном — опитування показують, що понад половина укорінюються й не планують повертатися. Отже, українським підприємствам доведеться жити й зростати з постійно урізаним штатом.
Бізнес уже змінює стратегії зростання під ці умови. По-перше, пріоритет — утримати тих працівників, що залишилися. Компанії конкурують між собою за кадри, індексують зарплати, пропонують додаткові бенефіти. По-друге, зміщуються акценти в наймі: роботодавці активніше залучають тих, хто раніше був поза фокусом. Наприклад, розширюється найм жінок (зокрема їхнє навчання «нетиповим» раніше професіям) і молоді до 21 року, яка поки не підпадає під призов. Бізнес охочіше бере на роботу людей з інвалідністю та ветеранів: частка компаній, що працевлаштовують людей з інвалідністю, зросла з 36% до 50% у 2024 році. Багато великих підприємств запустили програми реінтеграції ветеранів — війна зробила цю категорію цінною робочою силою.
По-третє, компанії пішли на тісну співпрацю з вишами та активний найм стажерів і студентів. Інвестуючи в навчання та практику молоді ще під час навчання, бізнес формує кадровий резерв на майбутнє. Це довгострокова тактика, але вона вже дає результат — молоді фахівці готові до виробництва з першого дня.
Нарешті, деякі фірми почали шукати кадри за межами України. Парадоксально, але на тлі відтоку українців стартував приплив іноземної робочої сили: підприємства, особливо у будівництві, АПК та логістиці, дедалі частіше наймають працівників з Азії (Індія, Пакистан, Непал тощо). За оцінками, український бізнес готовий щороку залучати до 400–450 тисяч іноземних робітників, щоб компенсувати локальний дефіцит. Це теж нова реальність — мультикультурне робоче середовище та конкуренція за трудові ресурси на глобальному ринку.
Однак усі ці заходи лише частково пом’якшують проблему. В умовах, коли «бізнесу доводиться адаптуватися до нової реальності з меншою кількістю доступних рук», головним драйвером зростання стають не люди, а технології. Підприємці усвідомлюють: щоб розвиватися з обмеженим штатом, треба підвищувати продуктивність кожного працівника та заміщати ручну працю автоматизованими рішеннями там, де це можливо. Так народилася нова логіка зростання у воюючій економіці України — інвестиції не в найм, а в технологічне переоснащення.
Ставка на технології: точки зростання та економії для бізнесу
Якщо раніше інвестиції в технології були бажаними для підвищення ефективності, то тепер вони стали нагальною необхідністю для виживання та зростання. Останні два роки наочно показали: автоматизація — це не примха і не про «заміщення людей залізом», це про життєздатність і стабільність бізнесу. Розглянемо, які саме технології сьогодні виводять українські компанії вперед і допомагають компенсувати нестачу персоналу:
Автоматизація процесів і роботизація виробництва. Масове впровадження автоматизованого обладнання, промислових роботів і спеціалізованого софту дозволяє зняти навантаження з людей на рутинних, повторюваних операціях. Наприклад, багато виробничих підприємств, встановивши роботизовані лінії, скоротили кількість операторів у зміні з 5 до 1–2 осіб, досягнувши при цьому 40% зниження собівартості одиниці продукції. Автоматичні системи забезпечують безперебійну роботу 24/7, зменшують частку браку на 60% (завдяки точності замість «на око») та скорочують простої обладнання у рази. Роботизація стала для промисловості стратегією не скорочення людей, а перерозподілу: машини беруть на себе одноманітну працю, а люди переходять на інженерні, управлінські, креативні ролі. Причому в умовах війни роботизація — це ще й питання безпеки та безперервності: автоматизований цех може працювати навіть під час тривоги (за наявності захисту та віддаленого керування), коли персонал змушений спускатися в укриття.
Впровадження ERP-систем і цифровізація управління. Повноцінні системи планування ресурсів підприємства (ERP), а також CRM, SCM та інші цифрові платформи для управління нині переживають бум впроваджень в Україні. Бізнес прагне перейти від розрізнених, ручних управлінських задач до єдиної «цифрової нервової системи», де всі процеси — від закупівель і складу до продажів і фінансів — інтегровані та частково автоматизовані. В умовах, коли працівники можуть працювати віддалено або бути розподіленими між різними локаціями, хмарні ERP і CRM стали порятунком: майже половина українських компаній за час війни опанувала хмарні сервіси та перевела комунікацію в «цифру». Це не лише економить час і знижує залежність від людського фактора (наприклад, менше ручних помилок), а й дає керівництву дані в реальному часі для швидких рішень. CRM-системи з вбудованою аналітикою дозволяють залишатися близькими до клієнта навіть зі скороченим відділом продажів — усі дані про ліди, угоди та потреби автоматично фіксуються, нагадують менеджерам про важливі кроки, генерують пропозиції для клієнтів. У підсумку навіть невелика команда здатна обробляти клієнтську базу як велика — завдяки системності та автоматизації.
Штучний інтелект і інтелектуальна автоматизація. Хоча використання AI українським бізнесом лише починається (лише до 15% компаній уже застосовують ШІ для вирішення кадрових проблем), потенціал тут величезний. Чат-боти та віртуальні асистенти допомагають обслуговувати клієнтів 24/7 без участі живого оператора — банки, ритейл, телеком активно розгортають AI-ботів для консультацій і підтримки. Системи обробки даних на основі ШІ дозволяють аналізувати великі обсяги інформації (від фінансів до маркетингу) силами однієї-двох аналітичних програм, тоді як раніше потрібні були цілі відділи. Машинне навчання впроваджується в логістиці (для оптимізації маршрутів доставки, прогнозу попиту), у виробництві (предиктивна діагностика обладнання — прогнозує поломки та планує ремонт без штатних техніків), у HR (системи на основі ШІ допомагають фільтрувати резюме, оцінювати відповідність кандидатів і навіть проводити первинні інтерв’ю). Важливо, що бізнес уже усвідомлює цінність AI: 40% опитаних компаній готові інвестувати у впровадження штучного інтелекту та автоматизації процесів. Це означає, що найближчими роками ми побачимо експоненційне зростання AI-рішень у всіх галузях — від чат-ботів в інтернет-магазинах до алгоритмів прогнозування врожайності в агрохолдингах.
Онлайн-торгівля та сервіси «без людей». Війна прискорила перехід в онлайн у багатьох сферах. Там, де раніше покладалися на живе обслуговування, тепер ставлять за мету максимум процесів перевести в self-service. Інтернет-магазини витісняють офлайн: навіть традиційні ритейлери — продуктові мережі та аптеки — активно розвивають e-commerce, щоб охопити клієнтів по всій країні та серед емігрантів. Онлайн-оплата і фінтех-сервіси зробили покупки та послуги незалежними від наявності персоналу на місці — через застосунки можна оплатити комунальні, замовити доставку, оформити страховку чи кредит без візиту в офіс. Багато ресторанів і магазинів впровадили системи самообслуговування: від терміналів замовлення й оплати без касира до цілодобових пунктів видачі замовлень. Для бізнесу це означає менше витрат на персонал, ширшу географію клієнтів і стійкість навіть під час локдаунів або небезпеки для офлайн-точок. Символічно, що український monobank, у якого немає жодного фізичного відділення, за роки війни лише зміцнив позиції: на початок 2025 року він досяг приблизно 10 мільйонів клієнтів і став другим банком країни за активними користувачами карт. Його успіх — найкращий доказ, що безофісна, технологічна модель може масштабуватися навіть у найважчих умовах, коли класичні банки змушені закривати відділення через обстріли.
Дистанційні та хмарні робочі місця. Технології для віддаленої роботи — ще один «рятівний круг» для бізнесу під час війни. Масове впровадження відеоконференцій, хмарних сховищ, онлайн-платформ для спільної роботи дозволило тисячам компаній продовжити діяльність, попри роз’їхавшіся команди та загрози безпеці. Тепер можна наймати талановитих спеціалістів із будь-якого безпечного місця (зокрема з-за кордону) і підключати їх до роботи через інтернет — це частково згладжує проблему локального дефіциту кадрів. Ба більше, компанії знизили витрати на офіси, подорожі та релокації, оптимізувавши структуру затрат. Важливий аспект — резервне копіювання та кібербезпека: бізнес активно інвестує у хмарні бекапи, резервні ІТ-інфраструктури та захист даних, щоб ні ракетні удари по дата-центрах, ні відключення електроенергії не паралізували операції. Ця технологічна стійкість стала новим виміром конкурентоспроможності.
Звісно, перелік технологій можна продовжувати: IoT (інтернет речей) для віддаленого моніторингу обладнання та приміщень, 3D-друк для локального виробництва запчастин, дрони й супутниковий моніторинг в агросекторі (контроль полів, посівів, навіть розмінування територій), FinTech-рішення для автоматизації бухгалтерії та казначейства, EdTech-платформи для навчання персоналу онлайн тощо. Спільний знаменник один: ті компанії, які оперативно впроваджують сучасні технології, виграють в ефективності, швидкості та гнучкості, отримуючи переваги на ринку, попри кадровий голод і інші воєнні ризики.
Вигода на всіх фронтах: ефективність, ризики, капіталізація
Інвестиції в технології замість розширення штату є виправданими не лише з операційної, а й з фінансово-інвестиційної точки зору. Розглянемо, які переваги отримує бізнес і його інвестори, роблячи ставку на цифрову трансформацію у воєнний час:
1. Зростання продуктивності та маржинальності. Автоматизація дозволяє суттєво знизити витрати на одиницю продукції чи послуги. Приклад з української практики: інженер-робототехнік Олександр Білоусов допоміг одному підприємству комплексно автоматизувати лінію — результатом стало скорочення на 70% витрат на ручну працю (штат на ділянці зменшився з 5 до 2 осіб), зниження загальних витрат на виробничу одиницю на 40% та одночасне підвищення якості (брак знизився на 60%). Подібних кейсів багато: мережа супермаркетів «Рукавичка» після впровадження ІТ-системи управління викладкою збільшила товарооборот на 18% і на стільки ж підвищила продажі за рахунок усунення порожніх полиць. Інша мережа, «КОЛО», впровадивши систему автоматизованого замовлення товарів, за один квартал скоротила надлишки на 43% і прискорила оборотність на 17%, що дало +20% до виручки. Зростання продажів за одночасної оптимізації запасів і трудовитрат напряму покращує показники прибутковості. Маржинальність бізнесу підвищується, адже витрати зростають повільніше за оборот: кожна гривня виручки «з’їдає» менше витрат на персонал. На рівні економіки це вже помітно — попри всі потрясіння, низка українських компаній відзвітувала про рекордну прибутковість у 2023–2025 рр., чому значною мірою сприяли цифровізація процесів і жорсткий контроль затрат.
2. Швидка окупність інвестицій. Впровадження технологій — це часто капітальні витрати (CAPEX), що може лякати в кризу. Однак український досвід доводить: такі інвестиції окуповуються дуже швидко. У ритейлі та дистрибуції проєкти з автоматизації запасів і логістики давали 100% повернення інвестицій уже в перший рік, а на другий-третій — до 200–300% віддачі. Простіше кажучи, вклавши умовно 1 млн грн у сучасне софт-рішення, компанія за рік економить або додатково заробляє стільки ж, а далі виходить у чистий плюс у 2–3 рази більше вкладеного. Це підтверджує й зростання попиту: одразу після стабілізації перших місяців війни українські бізнеси відновили заморожені ІТ-проєкти, а потім стався справжній бум впроваджень — багато мереж (Коло, Box Market, Велмарт, Антошка, Epicentr K тощо) у 2023–2024 рр. запустили нові системи автоматизації. Власники бачать, що сучасні рішення з оптимізації дають ефект «тут і зараз», а не через десятиліття. А в умовах дорогих кредитних ресурсів швидка окупність — ключовий фактор. Ба більше, існують грантові програми та пільгове фінансування від держави й партнерів (ЄС, Світовий банк) саме під цифровізацію, автоматизацію, інновації в бізнесі — отже, витрати можна частково компенсувати.
3. Зниження ризиків і залежностей. Бізнес, менш залежний від людського фактора, стає більш передбачуваним і стійким, що надзвичайно цінно у воєнний час. Автоматизований склад не «звільниться» і не виїде за кордон, робот на лінії не йде у відпустку й не панікує під обстрілами. Звісно, люди залишаються критично важливими, але технології нівелюють ризики простою через людські фактори — хвороби, міграцію, мобілізацію, емоційне вигорання. Для інвесторів автоматизація — сигнал зрілості ринку: роботизовані процеси означають контроль якості, прогнозованість і безпеку вкладень. Інвестиційні аналітики зазначають, що цифрово трансформовані компанії мають кращий антикризовий профіль: вища ймовірність, що вони продовжать генерувати виручку навіть у стресових умовах. Крім того, зниження частки ключових незамінних людей у процесах зменшує ризик, що вихід одного спеціаліста паралізує проєкт. Наприклад, якщо банк має цифровий бек-офіс, він менш уразливий до від’їзду головбуха чи ІТ-директора — процеси описані й автоматизовані. Також технології знижують операційні ризики: алгоритми й датчики помиляються значно рідше, ніж люди (менше помилок під час збору даних, розрахунків, виробництва). Сюди ж належить і кібербезпека — сучасні системи захищають бізнес від кібератак, тоді як людський фактор (фішинг, витоки) часто є слабкою ланкою.
4. Збільшення вартості бізнесу та довіри інвесторів. Компанія, що успішно впровадила технології, зазвичай отримує вищу оцінку під час залучення інвестицій або продажу. Чому? По-перше, така фірма демонструє здатність адаптуватися та інноваційність — тобто має більший потенціал зростання. По-друге, бізнес із налагодженими технологіями масштабований: додавання нових філій, ринків, клієнтів потребує меншого пропорційного зростання витрат. Інвестори люблять масштабовані моделі, тому готові вкладати кошти за вищими мультиплікаторами. По-третє, технологія часто створює інтелектуальні активи (власні ІТ-розробки, дані, алгоритми), які додають цінності бізнесу, окрім матеріальних активів. У контексті України це особливо актуально: війна прискорила інтеграцію українського ринку в глобальні цифрові ланцюги, і наявність технологічних компетенцій підвищує шанси компанії на міжнародне фінансування. Не випадково український технологічний сектор залучив $498 млн венчурних інвестицій у 2025 році, на 8% більше, ніж у 2024-му, — попри всі ризики, капітал йде туди, де бачить технологічну складову та глобальний потенціал. Автоматизовані українські компанії цінуються дорожче ще й тому, що таким чином бізнес частково вирішує структурну проблему дефіциту кадрів. Інакше кажучи, якщо ти не можеш найняти 100 працівників, щоб подвоїти виробництво, ти інвестуєш в обладнання та ПЗ — і подвоюєш випуск із тим самим штатом. Для інвестора це сигнал стійкого зростання без експоненційного зростання витрат на персонал.
5. Репутаційні та стратегічні вигоди. Перехід до інноваційної моделі є позитивним сигналом і для партнерів, і для клієнтів. Українські компанії, що активно впроваджують технології, показують, що навіть у війну готові не лише виживати, а й змінюватися на краще. Це зміцнює довіру клієнтів (вони бачать, що бізнес обслуговуватиме їх швидко й надійно, навіть якщо десь «людський ресурс» на межі). Для іноземних партнерів і фондів технологія — маркер прозорості: цифрові процеси легше аудіювати, дані зберігаються й доступні, менше ризику корупції або хаосу. Як зазначив експерт Київського економічного форуму: після війни індустріалізація України має будуватися одразу на високотехнологічній основі, щоб “Made in Ukraine” асоціювалося з якістю та інноваціями. Кожен робот на заводі, кожен софт в офісі — внесок у майбутню репутацію країни як сучасної економіки. Тому підтримку таких трансформацій розглядають і міжнародні інституції: наприклад, ЄБРР та Світовий банк мають програми фінансування бізнес-проєктів із цифровізації, розуміючи, що технологічна стійкість економіки зменшує вразливість країни загалом.
Підсумовуючи: інвестиції в технології окупаються не лише цифрами ROI, а й зниженням ризиків та зростанням стратегічної цінності бізнесу. Це особливо важливо для українських підприємств у воєнний час, коли класичні фактори зростання (дешева робоча сила, надлишок ресурсів) або недоступні, або ненадійні. Технології стали новим драйвером маржі та мультиплікаторів.
Практичні кейси: трансформація українських компаній (2023–2026)
Розглянемо кілька прикладів українських компаній із різних галузей, які за роки війни успішно реалізували принцип «зростання через технології» та отримали відчутні результати. Ці кейси — наочне підтвердження нової логіки ведення бізнесу.
Агросектор: дрони над полями замість найму трактористів
Сільське господарство України, традиційно трудомістке, зіткнулося з гострою нестачею робочих рук — особливо трактористів і механізаторів, яких мобілізували або які виїхали (дефіцит персоналу в агро оцінюється до 15%). Відповіддю великих агрохолдингів стало прискорене впровадження агротехнологій. Наприклад, попри війну, багато господарств інвестують у системи точного землеробства — GPS-керовану техніку, сенсори, безпілотники для посіву й обприскування. «Руйнування від війни створили можливість допомогти українцям модернізувати сільгоспвиробництво — за рахунок precision farming, автоматизації та цифрових інструментів», — зазначає Бо Ларсен, фінансовий директор Titan Machinery.
Конкретний приклад — фермери на заході України, куди змістилися багато агрооперацій: там традиційно був низький рівень механізації, але зараз, коли господарства евакуювалися з прифронтових зон, виник терміновий попит на нову техніку й технології на нових локаціях. Роботизація збирання врожаю набирає популярності — комбайни з елементами автопілота знімають навантаження з комбайнерів, дозволяючи одному оператору контролювати кілька одиниць техніки. Автономні дрони застосовуються для контролю стану полів і навіть для охорони від диверсій.
Інноваційний кейс — ферма «Victoria’s Sense» у Київській області: попри близькість бойових дій, власник не лише зібрав перший урожай лохини у 2022-му за гострої нестачі робітників, а й оснащив поля системою крапельного зрошення з дистанційним керуванням через смартфон. Тепер одним натисканням у застосунку він поливає та підживлює рослини, виконуючи роботу, на яку раніше потрібна була бригада працівників. Таким чином, навіть невеликий фермер упровадив технологію, що економить працю й підвищує стабільність виробництва.
Великі агрохолдинги також переходять на «розумне» управління: супутниковий моніторинг і AI-аналітика допомагають визначити, куди внести добрива або де потрібна техніка, без зайвих оглядів полів. І хоча війна тимчасово ускладнила доступ до деяких технологій, інтерес до них лише зріс. «Бажання українських аграріїв компенсувати воєнну нестачу робочої сили призвело до зростання інтересу до високотехнологічного обладнання», — підкреслює той самий Бо Ларсен. Автоматизація та потужна техніка дозволяють обробляти більше землі з тими самими силами: у 2023–25 рр. в Україні фіксується попит на широкозахватні сівалки, потужні трактори й комбайни з автоматизованими системами — усе, що підвищує продуктивність на одного працівника. Можна сказати, що агросектор переживає цифрову революцію, спровоковану війною: необхідність змусила прискорити модернізацію, яка й так назріла. У перспективі це зробить українське сільське господарство продуктивнішим і менш залежним від людського фактора.
Ритейл: автоматизація запасів і онлайн-продажі у відповідь на відтік персоналу
Торговельні мережі та дистриб’ютори одними з перших відчули удар по кадрах — особливо ті, що працювали в прифронтових регіонах. Наприклад, мережа супермаркетів «Mida» (Миколаївщина) з початком вторгнення втратила значну частину персоналу, багато магазинів закрилися. У перший період бізнес просто боровся за виживання — скорочував асортимент до найходовіших товарів, оптимізував логістику, як міг. Однак дуже швидко стало ясно: переможуть ті, хто систематизує процеси та впровадить ІТ-рішення. У випадку «Mida» переломним моментом стало звільнення частини півдня України: мережа одразу впровадила систему управління запасами ABM Inventory, яка автоматизувала закупівлі та розширила базу постачальників. У результаті, попри пройдений шторм, «Mida» не лише відновила полиці, а й змогла відкрити 5 нових супермаркетів — без нарощування штату, а завдяки грамотному управлінню асортиментом.
Інший приклад — дитячі магазини «Антошка». Маючи 42 точки та великий інтернет-магазин, компанія у 2023 році вирішила покращити оборотність товару, адже «заморожені» на складі гроші стали неприпустимою розкішшю під час війни. Впровадивши систему автоматизованого поповнення запасів, «Антошка» довірила 96% рутинних задач замовлення товару алгоритму — і вже за кілька місяців отримала результат: товари надходять рівно тоді, коли потрібні, залежалих залишків менше, оборотність зросла. Працівників, яких звільнили від ручного формування заявок, перевели на роботу з клієнтами та онлайн-продажі — тобто люди зайнялися тим, чого машина поки не вміє, а машина взяла на себе цифри й заявки.
Чудовий кейс — національна аптечна мережа «Бажаємо здоров’я». На початку війни вона змушена була закрити частину точок (небезпека, виїзд працівників і клієнтів). Процеси похитнулися: співробітникам доводилося вручну перебудовувати асортимент у решті аптек, замінюючи відсутні товари й намагаючись відповідати попиту в нових умовах. Цей хаос став тригером давно назрілого рішення: стандартизувати й автоматизувати мерчандайзинг у всіх аптеках. Мережа впровадила систему ABM Shelf — тепер планограми (схеми викладки товарів) для кожної аптеки генеруються програмою, і 1 працівник може швидко переставити товари за схемою на екрані смартфона. Завдяки цьому жоден товар не «губиться» на складі — усе вчасно опиняється на полиці, збільшуючи продажі. Керівництво мережі зазначає, що для оптимізації викладки в торговій точці тепер достатньо одного працівника, тоді як раніше потрібно було кілька, і то не завжди встигали підтримувати порядок. Крім того, єдиний стандарт мерчандайзингу покращив клієнтський досвід і сприйняття бренду — покупці бачать однаково повний асортимент у будь-якій аптеці мережі, попри кадрові перестановки.
Найбільший непродовольчий ритейлер «Епіцентр К» також зробив ставку на автоматизацію. У перші місяці війни компанія втратила три торгові центри, логістичні ланцюги зірвалися, попит упав. Потрібно було терміново оптимізувати процеси та скоротити витрати, зберігши діяльність. Рішення — впровадження тієї ж системи ABM Shelf для управління мерчандайзингом і асортиментом. Автоматизовані планограми допомогли максимально ефективно використовувати кожен метр полиці й швидко перебудовувати викладку під мінливий попит. У результаті навіть за обмеженого товарного запасу та скороченого персоналу магазини підтримували пристойний вибір товарів, мінімізуючи порожній простір. Представники «Епіцентру» зазначають, що залишилися задоволені попередніми результатами та радять іншим бізнесам не боятися складнощів, а шукати ефективні шляхи через кризу. Показово, що така цифрова гнучкість дозволила мережі швидко включитися в процеси відновлення — «Епіцентр» одним із перших завозить товари для ремонту зруйнованого житла, оперативно реагуючи на потреби, адже бачить усі дані попиту та складу онлайн.
Нарешті, показовий кейс західноукраїнської продуктової мережі «Рукавичка». Маючи 200+ магазинів, компанія зіткнулася з проблемою: відсутність єдиного інструменту для управління планограмами й аналізу мерчандайзингу призводила до того, що полиці то порожніли, то завалювалися неліквідом. Керівництво вирішило інвестувати в систему автоматизації викладки (аналогічну ABM Shelf). Попри ресурсомісткість такого переходу, він пройшов успішно. Результат: покращення оборотності на 12%, зниження втрачених продажів на 18% і зростання продажів на 18% лише за короткий час після впровадження. Окрім цифр, важливо, що тепер навіть нові працівники швидко опановують систему — людський фактор мінімізовано, а глибока аналітика за категоріями дозволяє приймати обґрунтовані рішення, чого й близько не було за старих методів. Автоматизація відкрила нові можливості: процеси стали більш стійкими та ефективними навіть у нестабільних умовах, а досвід українських ритейлерів уже переймають колеги з Молдови, Грузії, Казахстану — настільки високо оцінили цю антикризову оптимізацію.
Логістика: роботи та сортувальні центри як відповідь на зростання навантаження
У логістиці воєнного часу попит на послуги часто зростає (пересилання для армії, міграція населення, e-commerce замість офлайну), а от людей може не вистачати. Лідер галузі «Нова пошта» ще до війни почала автоматизацію сортування, і це дуже допомогло з 2022 року. Компанія активно залучила роботів до сортування посилок: уже до кінця 2021-го роботизовані системи працювали на 20 сортувальних терміналах по країні, а до 2023-го роботами оснащені сортувальні лінії у 14 великих містах. У 2023 році, попри всі складнощі, «Нова пошта» не лише не скоротила діяльність, а й доставила понад 400 млн відправлень — на 10% більше, ніж у довоєнному 2021-му. Для порівняння: державна «Укрпошта» лише у 2023 році запустила першу автоматичну лінію сортування посилок, тоді як приватна «НП» мала їх десятки — перевага очевидна.
Ключовою подією стало відкриття у 2023 році двох нових автоматизованих сортувальних центрів у Києві та Одесі. «Це потужні центри, які дозволяють нам утримувати високу швидкість доставки при зростанні обсягів вантажів», — пояснив CEO «Нової пошти» Олександр Бульба. Тобто завдяки технологіям компанія справляється зі стабільно зростаючою кількістю посилок без пропорційного збільшення штату. Роботи типу «robot-train» самі перевозять дрібні посилки до сканера та розподіляють за напрямами; для великогабариту використовуються інші автоматичні конвеєри. Один оператор може контролювати групу роботів. Підсумок — за дефіциту вантажників і сортувальників «Нова пошта» не лише не знизила швидкість обробки, а й б’є рекорди: 2,01 млн відправлень на день було доставлено 18 грудня 2023, побивши попередній рекорд. Фінансово це також відчутно: за 9 місяців 2023 виручка «НП» зросла на 62,8%, а чистий прибуток — на 74,2% р/р; автоматизація явно зіграла роль, дозволивши обробляти більше відправлень із тим самим рівнем витрат.
Варто зазначити, що логістичні інновації стосуються не лише сортування. У відповідь на воєнні ризики «Нова пошта» розпочала будівництво власного аеропорту та термінала зі злітною смугою — там планується встановити 6 автоматизованих ліній сортування від провідних світових виробників. Це створює основу для експрес-доставки повітрям із мінімальним часом обробки. Інший гігант, «Укрпошта», хоч і повільніше, теж рухається за трендом: у 2023 році анонсовано відкриття 4–5 нових автоматичних ліній сортування, що має прискорити обробку листів і посилок по всій країні, особливо в західних регіонах, куди переорієнтувалися потоки.
Таким чином, логістичний сектор України переходить на рейки роботизації та цифрового управління — без цього масштабувати операцію в умовах і кадрового голоду, і воєнних загроз неможливо. Інвестиції в технології тут напряму покращують сервіс для клієнтів (швидша доставка, менше помилок), а бізнесу дають стійкість: навіть якщо частину персоналу мобілізовано, посилки все одно сортуватимуться й їхатимуть до адресатів.
Фінтех і банки: цифрові сервіси замість відділень
Фінансовий сектор — один із тих, хто увійшов у війну найбільш підготовленим технологічно. Українські банки та фінтех-компанії ще до 2022 року були лідерами з диджиталізації у Східній Європі, і це окупилося сповна. Коли бойові дії та обстріли поставили під загрозу фізичну інфраструктуру (відділення, банкомати), сервіси змогли перейти в онлайн-режим без втрат для клієнтів. Показово: сукупна прибутковість українських банків у 2023 році залишалася високою, а деякі з найприбутковіших — digital-гравці на кшталт monobank.
Кейс Monobank особливо показовий. Цей мобільний банк без відділень із перших днів війни включився у фінансову оборону: швидко впровадив функції, що дозволили клієнтам донатити на армію в два кліки, випускав патріотичні картки, залучав кошти у фонди допомоги. Але головне — забезпечив безперебійний банківський сервіс для мільйонів користувачів, коли традиційні банки тимчасово закривали офіси. У результаті довіра до monobank лише зросла, і він стрімко нарощував клієнтську базу. Якщо на початку 2022 року у monobank було близько 5 млн клієнтів, то до січня 2025 року — вже майже 10 млн активних клієнтів (9,77 млн карт). Банк міцно тримає друге місце в країні за кількістю клієнтів, поступаючись лише держбанку Приват, і увійшов до трійки лідерів за обсягом залучених депозитів. Це феноменальне зростання у воєнних умовах, досягнуте мінімальним «живим» штатом — ставка зроблена на потужний ІТ-підрозділ і зручний застосунок замість мережі відділень.
Інші банки також прискорили цифрову трансформацію. ПриватБанк розширив функціональність свого застосунку Privat24, додавши нові послуги, інтегрувавши оплату воєнного збору, продаж військових облігацій, консультації через чат-боти. Ощадбанк скоротив витрати, закривши частину відділень, але паралельно запустив цифровий застосунок «Ощад 24/7» і активно розвивав дистанційні канали обслуговування. Загалом по системі клієнти масово перейшли в онлайн: у 2023 році 83% усіх банківських операцій населення здійснювалися віддалено (через інтернет-банкінг або мобільні застосунки), тоді як візити у відділення скоротилися до мінімуму (переважно для зняття готівки у критичних випадках). Банки оптимізували й внутрішні процеси: OCR та автоматичне розпізнавання документів дозволили прискорити оформлення кредитів і рахунків без збільшення чисельності персоналу; системи скорингу з AI беруть на себе рутинну оцінку позичальників.
Фінтех-стартапи також знайшли нові ніші. Бурхливо розвиваються платіжні сервіси: українські LiqPay, Fondy та інші впроваджують нові інструменти для онлайн-торгівлі, що підсилює сектор e-commerce. Багато малих бізнесів під час війни взагалі відмовилися від офлайн-точок, працюючи лише через Instagram/веб і доставку, — і фінтех-інтеграції (онлайн-оплата, buy-now-pay-later, електронні чеки) зробили це можливим. Страхові компанії активно впроваджують цифрові канали врегулювання збитків (подати заяву про випадок можна через застосунок, без візиту і паперових довідок). Ломбардний бізнес пішов в онлайн: з’явилися застосунки, де можна отримати мікропозику під заставу техніки з кур’єрським вивозом — повністю дистанційно.
Окремо варто відзначити роль державного застосунку «Дія» для бізнесу. Хоч це держ-ІТ, він напряму впливає на приватний сектор. Через «Дію» за останні два роки підприємцям стали доступні десятки послуг: від реєстрації ФОПа онлайн за 15 хвилин до подання заявок на гранти та компенсації. Наприклад, аграрії оформлюють гранти на розвиток садів і теплиць через «Дію» — це спростило доступ до фінансування для 150+ господарств. У підсумку створення бізнесу, отримання ліцензій, подання податкової звітності — усе це «цифра», яка знижує бюрократичне навантаження і час, що підприємці раніше витрачали на походи по інстанціях (а отже, менше відволікає персонал від основної роботи).
Таким чином, фінансовий сектор України під час війни показав приклад стійкості завдяки технологіям. Він не просто пережив шок, а й зміг задовольнити зрослі запити суспільства (наприклад, потік благодійних платежів — лише через monobank у 2023 році українці задонатили близько $720 млн, утричі більше, ніж у 2022). І все це — з мінімальними затримками та без масового набору нових людей. Цифрові системи масштабувалися під навантаженням, забезпечивши економіці «кровоносну систему» платежів і фінансів навіть під бомбами.
Промисловість: курс на «Індустріалізацію 2.0»
Для промислового виробництва війна стала і ударом, і поштовхом водночас. З одного боку — зруйновані підприємства, втрата людей, розрив кооперацій. З іншого — з’явилася можливість перебудувати галузь на нових принципах і, як кажуть експерти, одразу перейти до «Індустріалізації 2.0» на базі роботизації та розумних фабрик. Держава й бізнес в Україні все голосніше говорять: відновлювати промисловість треба не за старими лекалами з дешевою ручною працею, а з нуля закладати автоматизацію, цифровий контроль, мінімізацію «людських» вузьких місць. Тим більше, що світові тренди цьому сприяють: Європа та США переживають курс на реіндустріалізацію — повернення виробництв додому з одночасними мільярдними інвестиціями в промислові технології, робототехніку та AI. Україна може вбудуватися в ці нові ланцюги, якщо запропонує сучасну індустріальну базу.
Уже є приклади компаній, які під час війни інвестували в робототехніку, попри всі ризики. Наприклад, київський завод «Артем» (виробництво електроніки) у 2023 році завершив проєкт із роботизації складальних операцій, розпочатий ще до війни: роботи-маніпулятори тепер виконують тонке паяння та складання блоків, звільнивши дефіцитних інженерів для більш творчих задач. Ajax Systems, провідний виробник систем безпеки, з 2022 по 2025 рік подвоїв виробництво, запустивши нові автоматизовані лінії на заводах в Україні та за кордоном — людських рук там потрібно мінімально, здебільшого для контролю якості. У підсумку, навіть коли частина працівників Ajax пішла до Сил оборони, заводи продовжили роботу, а компанія у 2023-му вийшла на рекордний експорт.
Машинобудівні підприємства західних регіонів, які прийняли евакуйовані заводи зі сходу, зіткнулися з кадровим вакуумом — місцевих фахівців потрібного профілю бракувало. Рішення — тотальна перекваліфікація та механізація. Так, один з евакуйованих заводів за підтримки міжнародного гранту закупив сучасний обробний центр (верстати з ЧПУ замість ручних) і навчив місцевих робітників керувати ними за лічені місяці. Хоч людей задіяно менше, випуск продукції вже майже досяг довоєнного рівня. Інший приклад — львівський кластер ІТ та електроніки запустив проєкт LvivTech.City, де на гранти закуповують роботизовані комплекси для невеликих виробництв, а інженерів навчають працювати з ними. Це заділ на майбутнє: навіть якщо кадри не повернуться в повному обсязі, роботи допоможуть виконати роботу.
Війна також дала імпульс розвитку подвійних технологій — на стику цивільного та військового секторів. Багато стартапів, що розробляють дрони, безпілотні наземні платформи, системи спостереження, налагодили малосерійне виробництво з високою часткою роботизації. Наприклад, кілька команд-резидентів платформи Brave1 (держпрограма підтримки DefenseTech) створили міні-лінії складання дронів, де люди лише задають параметри й виконують фінальне складання, а основну роботу роблять верстати з ЧПУ та автоматизовані стенди тестування. Це дозволяє швидко нарощувати випуск, не впираючись у брак кваліфікованих робітників. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров навіть заявив, що на полі бою скоро буде більше роботів, ніж солдатів — і хоча це про перспективу, в оборонпромі вже виробництво дронів в Україні зросло у 120 разів за рік. Такі темпи можливі лише за максимальної технологічності, інакше кадрів просто не вистачило б.
З точки зору інвесторів, те, що відбувається, — шанс заново відкрити для себе українську індустрію. Як пише експерт Євген Гусаров: «Для інвесторів автоматизація — це сигнал зрілості ринку. Роботизовані процеси означають якість, передбачуваність і безпеку інвестицій». Відновлюючись на новій техно-основі, промисловість України може залучити більше капіталу, ніж залучала б, залишаючись «олдскульною». Низка приватних і державних фондів (той самий UFuture, фонд відновлення при Мінекономіки) вже фінансують проєкти з модернізації виробництв замість втрачених. Роботизація — основа нової індустріальної стратегії України, і бізнес, який цим займається, фактично стає піонером майбутнього.
Звісно, виклики залишаються — висока вартість обладнання, складнощі логістики, ризик бомбардувань заводів. Але поступово формується розуміння: інвестувати в людей без інвестицій у технології більше не працює. Український бізнес, що пережив війну, має стати технологічним «за замовчуванням», інакше його чекає відставання. Багато власників заводів кажуть: «Краще ми зараз вкладемо мільйон в автоматизацію, ніж роками шукатимемо й навчатимемо сотню робітників, яких може й не бути». Така філософія стане запорукою того, що після війни економіка не просто відновиться, а здійснить стрибок.
Висновки: адаптація бізнесу та нова роль інвесторів
В умовах війни український бізнес засвоює жорсткий урок: зростання, стійкість і конкурентоспроможність тепер залежать не стільки від чисельності персоналу, скільки від гнучкості та технологічності. Компанії, що змістили фокус «від людей до технологій», уже демонструють кращі результати та більше спокою щодо майбутнього. Це не означає відмову від людей — навпаки, звільняючи працівників від рутини, бізнес може ефективніше використовувати їхній талант і креатив. Але кількісне нарощування штату більше не є універсальним рецептом зростання.
Як бізнесу адаптуватися до нової реальності? По-перше, визнати, що дефіцит кадрів — надовго, і будувати стратегію з огляду на це. Кожне рішення — відкриття філії, запуск нової лінії, вихід у новий регіон — має супроводжуватися питанням: «Чи достатньо у нас автоматизації та ІТ-інструментів, щоб упоратися наявним штатом?». Якщо ні — спочатку інвестувати в технології, і лише потім масштабуватися. По-друге, важливо виховувати культуру навчання та адаптивності: персонал має безперервно підвищувати навички, вчитися працювати з новими системами. Той, хто вміло використовує нові інструменти, буде ціннішим, ніж просто додаткова пара рук. По-третє, бізнесу варто активніше використовувати зовнішню підтримку — гранти, держпрограми, міжнародні фонди — які готові фінансувати цифрову трансформацію. Ці ресурси допоможуть пережити дорогий перехідний період.
На рівні управління компаніям доведеться переглянути структуру витрат: можливо, скоротити статті на найм і утримання зайвих площ, але збільшити бюджети на ІТ, навчання, кіберзахист. Гнучке планування стало обов’язковим: стратегії тепер пишуться з урахуванням кількох сценаріїв, зокрема найгірших (наприклад, що робити, якщо завтра мобілізують ще 20% чоловічого персоналу?). Ті, хто завчасно вклався в автоматизацію, зустрінуть такі сценарії у всеозброєнні.
Чому інвесторам варто підтримати цей зсув? Тому що він робить український бізнес більш прозорим, ефективним і глобально конкурентним. Інвестуючи в технологічну компанію, інвестор фактично знижує свої ризики та вкладається в майбутнє. Український ринок, що пережив війну, сформував унікальний тип підприємців — гнучких, інноваційних і стійких. Підтримка їхнього переходу на нові рейки дасть мультиплікативний ефект: такі бізнеси швидше наростять капіталізацію, вийдуть на міжнародні ринки, залучать валютну виручку та стануть драйверами відновлення економіки. Це вже відбувається: приплив венчурних і приватних інвестицій у технологічні сфери (ІТ, DefenseTech, агротех) в Україні відновлюється. Війна, парадоксально, створила попит на сучасні рішення та відкрила великі ніші, куди можна вкладати гроші з розрахунком на повоєнний бум.
Зрештою, зв’язка «бізнес — технології — інвестиції» стане основою нового економічного дива України після Перемоги. Кожна компанія, яка вже зараз трансформується і вчиться працювати по-новому, наближає це майбутнє. А кожен інвестор, який не злякався війни й допоміг українському бізнесу стати сучасним, впише своє ім’я в історію відновлення та зростання. Україна проходить прискорений курс розвитку під тиском обставин — і той, хто зробить ставку на технології замість гонитви за кількістю людей, виграє і сьогодні, і завтра. Адже, як показує досвід, інновації перемагають навіть там, де безсилі старі методи, — отже, за ними й майбутнє українського бізнесу.
