2026 рік для українського агробізнесу стає не просто черговим етапом адаптації до воєнної економіки, а точкою стратегичного зсуву. Гроші агрохолдингів дедалі активніше спрямовуються не в розширення земельного банку, а в переробку, енергонезалежність, альтернативні білки, фудпереробку та вертикальну інтеграцію. Це логічна відповідь на зміну глобальних ринків, обмежену логістику, тиск на маржу й потребу контролювати ланцюг створення вартості «від поля до полиці».
Переробка як нова база зростання
Ключовий тренд 2026 року — агрохолдинги остаточно виходять за межі сировинної моделі. Астарта завершує одразу два масштабні проєкти: у Полтавській області — перший в Україні завод із виробництва соєвого протеїнового концентрату потужністю до 100 тис. т на рік (інвестиції — до $80 млн), а у Хмельницькій області — завод із переробки сої та ріпаку на 400 тис. т сировини щороку з бюджетом $76 млн. Обидва проєкти — це ставка на кормовий та харчовий ринки з високою доданою вартістю.
Хмельниччина загалом перетворюється на осередок олійної переробки. Поруч із потужностями Kernel та Vitagro тут формується кластер, до якого у 2026 році може приєднатися і «Епіцентр Агро» зі своїм ОЕЗ та заводом біоетанолу в індустріальному парку «Поділля-Городок».
Біоетанол і альтернативна енергетика з поля
Біоетанол у 2026 році перестає бути нішевим продуктом. OKKO готує запуск першої черги біоетанольного заводу з переробкою 200–250 тис. т кукурудзи та виробництвом до 85 тис. т біоетанолу на рік. Паралельно розвиватиметься виробництво кормів із сухої барди — побічного, але маржинального продукту.
Ще глибше у переробку йде МХП. У першому кварталі 2026 року холдинг запускає пілотний індустріальний завод з виробництва альтернативного білка на основі комах — відповідь на глобальний дефіцит протеїну та подорожчання рибного борошна. Додатково на Черкащині з’явиться Feednova Center — завод кормових домішок і тваринних жирів із інвестиціями понад €20 млн.
Горох: від експорту до внутрішньої переробки
Горох у 2026 році поступово виходить із суто експортної логіки. Зростання посівів у 2025-му, стабільний попит з боку ЄС і Туреччини та експерименти з внутрішньою переробкою формують нову нішу. У Житомирській області вже запущено виробництво біоклею з гороху для MDF-плит, а потреба таких підприємств сягає до 1 млн т сировини на рік — значно більше, ніж поточне виробництво в Україні.
Паралельно компанія «ТЕРРА» готує запуск першого в країні виробництва горохового протеїну та крохмалю, намагаючись замістити імпортні соєві та кукурудзяні інгредієнти. Це ще один сигнал: агробізнес починає диверсифікувати культури не лише з агрономічних, а й з індустріальних міркувань.
Фудпереробка і продукти з полиці, а не з елеватора
Фудпереробка у 2026 році стає другим магнітом для капіталу. Nestlé планує розширення фабрики з виробництва вермішелі на Волині. Під брендом Maggi до 75% продукції піде на експорт у ЄС, водночас більшість сировини залишається українською.
У Київській області група Sol Union інвестує 200 млн грн у завод Neo Food System — виробництво охолоджених, заморожених та готових страв із потужністю до 60 тис. порцій на добу. Запуск запланований на 2026 рік, а фокус — на швидко зростаючий сегмент ready-to-eat.
Окремо розвивається переробка солі та ягід: від промислового солевидобутку в Одеській області до заморожування ягід у Київській області з перспективою масштабування до 60 т на добу.
Від поля до мегаватів: енергонезалежність як must-have
Агробізнес у 2026 році масово інвестує в генерацію. Kernel планує будівництво СЕС на 250 МВт у Чернівецькій області — найбільшої сонячної станції на заході України. OKKO запускає ВЕС «Іваничі» на 147 МВт і декларує плани довести портфель вітроенергетики до 1 ГВт.
На рівні окремих господарств сонячні та біогазові проєкти стають інструментом зниження собівартості. Приклад МТК «Петриківське молоко» показує, що СЕС на 1 МВт може покривати до половини власного споживання електроенергії. Біогазові станції на 5 МВт і більше стають логічним продовженням для молочних та цукрових активів.
Птахівництво, молоко і сири: ставка на тваринництво
У тваринництві 2026 рік проходить під знаком яєць, м’яса і молочної переробки. «Оліяр» інвестує у птахофабрику на Львівщині з потенціалом понад 1,6 млн яєць на добу. У західних регіонах з’являються нові бройлерні комплекси та птахофабрики на базі старих ферм.
Молочний напрям також рухається до переробки. «Агропродсервіс» разом із «Молокією» планують завод твердих сирів на 100 т молока на добу, а у Полтавській області на базі активів «Гадячсиру» готується масштабний проєкт із потенціалом переробки до 1 тис. т молока на день та інвестиціями близько €180 млн.
Приватизація і порти: великі активи на горизонті
Окремою лінією 2026 року проходять державні активи. На ринок виходять «Сумихімпром», можливий повторний продаж Одеського припортового заводу та концесія терміналів у порту Чорноморськ. Для аграрного капіталу це шанс інтегрувати логістику, хімію та експортні канали в єдину бізнес-модель.
Підсумок
Український агросектор у 2026 році інвестує не в гектари, а в контроль. Контроль над переробкою, енергією, логістикою та кінцевим продуктом. Саме ці напрями — протеїни, біоетанол, фудпереробка, ВДЕ та тваринництво — формують нову архітектуру агробізнесу, який поступово перетворюється з експортера сировини на індустріального виробника з європейською логікою доданої вартості.
