Контакти
Інвестиції в Україну: як перетворити інтерес інвесторів на реальні угоди

Інвестиції в Україну: як перетворити інтерес інвесторів на реальні угоди

Андрій Цимбал, керуючий партнер KPMG в Україні: "Міжнародний капітал цікавиться Україною, але не завжди доходить до проєктів. Що стримує укладання угод і як перетворити інтерес інвесторів на ...

Ринок інвестицій в Україну входить у фазу, коли інтерес більше не є ключовим обмеженням. Україна вже є у фокусі міжнародних інвесторів — питання більше не в тому, чи дивляться вони на країну, а в тому, чи доходить цей інтерес до реальних угод.

Саме це стало центральною темою дискусії в Гданську під час side event Ukraine Recovery Conference 2026 «Investing in Ukraine at Scale: The Private Capital Equation for Ukraine», організованого KPMG та Horizon Capital.

Сьогодні на глобальному рівні вже накопичено значний обсяг капіталу, який готовий розглядати Україну як інвестиційний напрям. Водночас практичний досвід показує, що ключовим викликом залишається не доступ до фінансування, а здатність перетворити цей ресурс у конкретні угоди. Ринок має справу не з дефіцитом грошей, а з розривом між їх наявністю та фактичним входженням у проєкти.

Де саме зупиняється інвестиція

Ключове питання: на якому етапі інвестиційний процес найчастіше дає збій.

Практика показує, що в Україні формується значна кількість інвестиційних ініціатив, проте лише частина з них доходить до стадії угоди. Багато проєктів залишаються на рівні ідей або попередніх домовленостей і не проходять повний цикл підготовки до інвестиційного рішення.

Учасники дискусії сходилися в тому, що значна частина ініціатив не доходить до фінансування. Причина зазвичай не в браку капіталу, а в тому, що проєкти не доведені до стану, коли інвестор може ухвалити рішення.

Угода як багаторівнева конструкція

Сучасні великі інвестиційні угоди дедалі рідше є прямими. Натомість вони формуються як багаторівневі конструкції, де приватний інвестор — лише один із елементів. Типова структура включає поєднання міжнародних фінансових інституцій, експортно-кредитних агентств, інструментів страхування та гарантій, а також приватного капіталу.

Такі структури базуються на комбінованому фінансуванні: частина ризику покривається донорами або міжнародними інституціями, частина — гарантіями чи страховими інструментами. Це дозволяє зробити проєкт прийнятним для приватного інвестора з точки зору співвідношення ризику та дохідності.

Кожен із цих елементів виконує свою функцію у зниженні ризиків. Без такої комбінації реалізація великих проєктів суттєво ускладнюється або стає неможливою.

Де втрачається проєкт

Ключове «вузьке місце» знаходиться значно раніше, ніж етап переговорів з інвесторами — на стадії підготовки проєктів. Частина ініціатив випадає ще до того, як взагалі стає предметом інвестиційного розгляду.

Основна причина — недостатній рівень інвестиційної готовності. У багатьох випадках проєкт існує як концепція, але не має достатнього рівня початкового капіталу (equity) та відповідного досвіду українських партнерів в реалізації схожих проєктів. Без цього навіть перспективні проєкти не доходять до стадії угоди.

Читайте також: «Мир і дружба можливі». Мерц нагадав полякам, чому зараз варто підтримувати Україну
Вирішальними також залишаються базові параметри: чітка модель доходів, передбачуваний грошовий потік, підготовлена документація, визначені партнери, формалізовані ризики та зрозуміла структура проєкту. Саме на цьому етапі фактично формується інвестиційна готовність.

Важливим аспектом є залучення міжнародних фінансових інституцій, які допомагають знизити певні ризики, наприклад використовуючи інструменти гарантій і страхування.

Ризик як питання структури, а не факту

Ризик в Україні залишається важливим фактором, однак ключове значення має не сам його рівень, а спосіб розподілу та мінімізації для інвесторів.

Інвестори готові працювати в умовах підвищеного ризику, якщо він зрозумілий, піддається оцінці та чітко розподілений між учасниками угоди. Саме механізми розподілу ризиків — між інвесторами, державою, міжнародними інституціями та страховими інструментами — визначають, чи відбудеться угода.

Іншими словами, проблема не в наявності ризику як такого, а в здатності його правильно структурувати.

Що насправді обмежує масштаб

Загальні висновки дискусії виглядають доволі прагматично. Обмеження масштабування інвестицій полягає не у відсутності інтересу і не у нестачі капіталу.

Ключовий виклик — у здатності ринку формувати якісно підготовлені, структуровані угоди, які відповідають очікуванням інвесторів і можуть бути профінансовані.

Вирішальними стають кілька факторів: здатність правильно сформувати структуру угоди, узгодити інтереси всіх сторін, забезпечити реальну реалізацію проєкту та довести його до завершення. Саме виконання, а не декларації, визначає результат.

Україна вже інтегрована у глобальний інвестиційний порядок денний. Подальше масштабування залежатиме від того, наскільки системно будуть розв’язані практичні питання: підготовка проєктів, розвиток інструментів розподілу ризиків, вибудова логіки залучення капіталу та забезпечення виконання домовленостей.

У підсумку ключове завдання виглядає досить прикладним: перейти від інвестиційних концепцій до якісно підготовлених та структурованих інвестиційних проєктів. Саме від цього залежить, чи зможе Україна перейти від окремих угод до стабільного, масштабованого інвестиційного потоку.

Читайте також