Контакти
Ліквідність замість IPO: як вторинний ринок змінює венчурний капітал

Ліквідність замість IPO: як вторинний ринок змінює венчурний капітал

Вікторія Тігіпко, засновниця та керуюча партнерка TA Ventures, засновниця ангельського синдикату ICLUB пояснює, як вторинний ринок приватних активів змінює венчурний капітал і чому інвестори ...

Поки світ захоплено стежить за стрімким розвитком штучного інтелекту, найбільш фундаментальна трансформація приватних ринків відбувається майже непомітно. Вона стосується самої архітектури венчурного капіталу і того, як найближчими роками працюватимуть приватні інвестиції.

Ми звикли сприймати венчурний ринок як гру на довгу дистанцію. Інвестор входить у компанію на ранній стадії, роками чекає її розвитку, а потім сподівається на IPO чи поглинання стратегічним покупцем. Саме так десятиліттями працювала класична модель private markets. Ліквідність була фінальною винагородою за терпіння, а десятирічний горизонт інвестування – природною частиною правил гри.

Проте сьогодні змінюється саме поняття венчурного інвестування. Якщо ще десять років тому більшість інвесторів була готова чекати десять-дванадцять років до IPO чи великого M&A, то тепер світ став набагато швидшим. Штучний інтелект, геополітичні зміни, нові технології та висока швидкість трансформації ринків змушують інвесторів переосмислювати підхід до ліквідності.

Сьогодні змінюється не довгострокова природа венчурного капіталу, а очікування від самого ринку. Якщо раніше достатньо було забезпечити інвестору доступ до перспективної компанії, то тепер цього вже недостатньо. Він хоче розуміти не лише, як зайти в угоду, а й які сценарії виходу існуватимуть через три, п'ять або сім років.

Ліквідність перестає бути приємним бонусом і перетворюється на окрему цінність та важливу конкурентну перевагу.

Причини цієї трансформації накопичувалися роками. Світовий приватний ринок став значно більшим, кількість фондів зросла, а технологічні компанії навчилися залишатися приватними набагато довше. Якщо раніше IPO було майже неминучим етапом розвитку успішного бізнесу, то сьогодні компанії можуть залучати мільярди доларів приватного фінансування, не виходячи на біржу протягом десяти чи навіть п'ятнадцяти років.

Це відкриває більше свободи для засновників, але створює нові виклики для інвесторів. Капітал не може нескінченно залишатися заблокованим, навіть якщо компанія демонструє чудові результати. Сімейні офіси переглядають структуру активів, інституційні інвестори мають повертати кошти своїм вкладникам, а ангельські інвестори прагнуть реінвестувати прибуток у нові компанії. Усі вони залишаються довгостроковими інвесторами, але водночас дедалі більше потребують гнучкості.

Саме тому стрімко зростає вторинний ринок приватних активів. Ще кілька років тому secondary transactions сприймалися як нішевий інструмент для окремих ситуацій. Сьогодні вони перетворилися на одну з найдинамічніших складових глобального private market. За підсумками 2025 року обсяг угод на вторинному ринку досяг історичного максимуму – близько $233 млрд. Це свідчить про перехід ринку в нову фазу розвитку.

Вторинна ліквідність – це не про бажання швидше продати актив. Це ознака зрілості ринку. Як свого часу фондові біржі створили ефективний механізм обігу публічних активів, так сьогодні приватний ринок формує власну інфраструктуру руху капіталу.

Саме тому дедалі більше фондів переглядають власні стратегії. Замість того щоб розглядати ліквідність як фінальну подію інвестиційного циклу, вони починають проєктувати її ще на етапі створення фонду.

Така стратегія передбачає не очікування десять років до першого повернення капіталу, а створення можливостей для ранньої ліквідності вже на третьому-четвертому році після інвестиції через часткові вторинні продажі під час наступних раундів фінансування – Series A, Series B або Growth.

Йдеться не про повний вихід із компанії. Навпаки, фонд може реалізувати лише невелику частину пакета, зафіксувати частину прибутку для своїх інвесторів і водночас залишитися значним акціонером компанії. Такий підхід дозволяє інвесторам отримувати ранній DPI, не втрачаючи потенціалу подальшого зростання активу.

І саме ця інфраструктура стає новим полем конкуренції.

Протягом багатьох років головною перевагою фонду або інвестиційної платформи був доступ до найкращих угод. Сьогодні цього вже недостатньо. У світі, де приватного капіталу більшає, а компанії довше залишаються приватними, інвестор частіше ставить не лише запитання "У що інвестувати?", а й "Як я управлятиму цим капіталом через п'ять років? Які варіанти виходу матиму?"

Саме тому конкуренція поступово зміщується від боротьби за найкращий deal flow до боротьби за якість інвестиційної інфраструктури. Перемагатимуть не ті, хто просто відкриває доступ до угод, а ті, хто здатен супроводжувати інвестора протягом усього життєвого циклу його капіталу – від першої інвестиції до різних сценаріїв виходу.

У цьому контексті важливою стає не лише стратегія фонду, а й екосистема навколо нього. Фактично це формує потенційне коло майбутніх покупців для вторинних угод. Таким чином фонд перестає бути лише джерелом капіталу, а перетворюється на платформу, яка супроводжує компанію протягом усього життєвого циклу – від першого чека до залучення growth-капіталу та створення ліквідності.

Для України цей тренд має особливе значення. Ми лише формуємо культуру приватного інвестування, і дедалі більше українських підприємців та топменеджерів виходять на глобальний венчурний ринок. Водночас більшість найуспішніших українських стартапів уже будують міжнародну корпоративну структуру: реєструються у США, Великій Британії, Делавері чи інших юрисдикціях, а їхні наступні інвестиційні раунди очолюють міжнародні фонди. Це означає, що вони стають частиною глобального вторинного ринку, де ліквідність дедалі частіше виникає не лише під час IPO, а й у процесі наступних раундів фінансування, коли до компанії заходять великі growth-фонди, sovereign wealth funds або стратегічні інвестори.

Тому для українських компаній ліквідність дедалі більше перестає залежати виключно від виходу на біржу. Вона може створюватися значно раніше – у міру дорослішання компанії та зростання її міжнародної інвестиційної привабливості.

Парадоксально, але найбільшою темою наступного десятиліття у венчурі може виявитися не чергова технологія. Не штучний інтелект, не квантові обчислення і навіть не біотехнології. Вони визначатимуть, у які компанії вкладатимуть кошти. Але розвиток самої індустрії визначатиме інше питання: наскільки ефективно приватний капітал зможе рухатися всередині ринку.

Private markets уже не є альтернативою публічним ринкам. Саме тут сьогодні народжуються компанії, які визначатимуть економіку наступного десятиліття. А ліквідність стає тією інфраструктурою, без якої цей розвиток уже неможливий.

Майбутнє венчурного капіталу – не в тому, щоб чекати ліквідності. Майбутнє – у тому, щоб проєктувати її ще на етапі створення фонду.

Читайте також