Подія зібрала понад 1800 учасників – власників і керівників виробничих компаній, інвесторів, представників держави, фінансового сектору, освіти та експертного середовища.
Ключова тема форуму – як українському виробництву перейти від виживання під час війни до конкурентоздатності. Учасники говорили про фінансування, індустріальні парки, дефіцит кадрів, експорт, енергостійкість, автоматизацію, R&D та роль держави у розвитку промисловості.
Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев у вступному слові наголосив, що війна змінила підхід держави до виробництва.
Ми зрозуміли: якщо ми чогось не виробляємо, ми цього не маємо. Промислова політика – це частина політики національної безпеки. Промисловість – це не лише економіка, це те, що захищає нас зараз і буде захищати в майбутньому, - сказав Соболев
За його словами, стратегічна ціль України – збільшити частку переробної промисловості у ВВП до 20%. Нині цей показник становить 8,8%. У 2025 році переробна промисловість стала найбільшим платником податків серед секторів економіки – 18% надходжень зведеного бюджету, або на 70 млрд грн більше, ніж раніше.
Окремим фокусом форуму стали індустріальні парки. За даними, озвученими під час дискусій, в Україні вже близько 40 активних індустріальних парків – це майданчики, де будується інфраструктура, зводяться заводи або вже працюють підприємства. У них створено близько 1,2 млн кв. м промислової нерухомості, побудовано близько 300 МВт підстанцій, а обсяг інвестицій зріс майже до 45 млрд грн.
Засновник інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку «Біла Церква», ініціатор форуму Василь Хмельницький назвав виробництво ключовою точкою економічного зростання.
Виробництво – це точка зростання економіки. Ми створюємо робочі місця, сплачуємо податки в державний і місцевий бюджети та підвищуємо купівельну спроможність людей. Якщо український бізнес буде успішний, іноземці до нас точно прийдуть, - зазначив Хмельницький
За його словами, іноземні компанії, обираючи локацію для виробництва, дивляться не лише на податки чи географію. Вони оцінюють, чи може в країні успішно працювати місцевий бізнес. Якщо українські виробники будують, розвиваються й заробляють, це стає сигналом для міжнародних інвесторів.
Серед головних висновків форуму – виробництво знову стає центральною темою економічної політики. Бізнес уже не лише відновлює втрачене, а й інвестує в нові потужності, глибшу переробку, технології та експорт.
Водночас учасники назвали кілька обмежень, які стримують зростання:
- Доступ до фінансування. Промисловим проєктам потрібні довші й дешевші гроші, страхування воєнних ризиків і зрозумілі гарантії для інвесторів.
- Кадри. Виробникам бракує інженерів, технологів, операторів сучасного обладнання та кваліфікованих робітничих спеціальностей. Бізнес очікує більш практичної співпраці з освітою, розвитку дуального навчання, корпоративних шкіл і програм перепідготовки.
- Продуктивність. Українські компанії не зможуть конкурувати лише нижчою вартістю праці. Їм потрібні автоматизація, R&D, продукти з більшою доданою вартістю та вихід на зовнішні ринки.
- Роль держави. Бізнес очікує не разових програм, а послідовної промислової політики: підтримки експорту, локалізації в закупівлях, розвитку індустріальних парків, зрозумілої регуляторики та інструментів для масштабування.
Головний висновок форуму: майбутнє української економіки залежатиме не лише від обсягів міжнародної допомоги чи інвестицій, а й від здатності країни виробляти більше самій
