Приватна ППО стає новим напрямком інвестицій українського бізнесу в безпеку підприємств та критичної інфраструктури. Майже 100 компаній уже долучилися до державної програми, а вартість активного захисту одного об'єкта може стартувати від 14 млн грн. Нові урядові правила відкривають можливість надавати послуги ППО іншим підприємствам на комерційній основі.
Російські удари по промислових підприємствах, енергетичних об'єктах, логістичних центрах та іншій критичній інфраструктурі змушують український бізнес переглядати підходи до управління ризиками. Якщо раніше інвестиції у безпеку переважно обмежувалися фізичною охороною, відеоспостереженням, пожежним захистом і резервним енергопостачанням, то у 2026 році до цього переліку додалася власна протиповітряна оборона.
У листопаді 2025 року уряд затвердив експериментальний механізм створення груп протиповітряної оборони на підприємствах. Протягом 2026 року ця ініціатива перейшла від нормативних рішень до практичного застосування: приватні компанії почали формувати групи ППО, закуповувати обладнання, навчати персонал і брати участь у захисті українського повітряного простору.
За даними Міністерства оборони, станом на 14 жовтня 2026 року до проєкту долучилися майже 100 підприємств. Було сформовано близько 50 груп ППО, а групи шести компаній уже виконували бойові завдання. Загалом вони знищили понад 60 повітряних цілей.
Наступний етап розвитку ринку розпочався 4 листопада 2026 року, коли Кабінет Міністрів розширив можливості приватної ППО. Зокрема, підприємствам дозволили захищати об'єкти інших компаній на підставі договорів, а також передавати засоби ППО в користування між уповноваженими учасниками проєкту за погодженням із військовим командуванням.
Таким чином, в Україні поступово формується не лише механізм самостійного захисту підприємств, а й потенційно новий сегмент ринку безпекових послуг.
Приватна ППО в Україні: від експерименту до працюючої системи
Основою для створення приватних груп протиповітряної оборони стала постанова Кабінету Міністрів України №1506 від 19 листопада 2025 року.
Її головна ідея — залучити ресурси підприємств різних форм власності до посилення протиповітряної оборони країни. Компанії можуть фінансувати необхідне обладнання, формувати відповідні підрозділи зі своїх працівників та організовувати їхню підготовку.
Водночас приватна ППО не означає появу незалежних озброєних формувань. Групи працюють у складі єдиної системи протиповітряної оборони України під управлінням відповідних повітряних командувань Повітряних Сил ЗСУ.
Саме військове командування погоджує порядок їхньої роботи, визначає завдання та контролює застосування засобів протиповітряної оборони.
Динаміка розвитку приватної ППО у 2026 році
| Період | Кількість підприємств, що долучилися | Результати |
|---|---|---|
| Квітень | 24 | Початок практичної реалізації проєкту |
| Червень | 30 | Понад 20 уражених повітряних цілей |
| Липень | 51 | Понад 50 збитих БпЛА |
| Вересень | 81 | Розширення кола уповноважених учасників |
| Жовтень | Майже 100 | Близько 50 груп ППО, понад 60 знищених цілей |
Дані Міноборони та повідомлень профільних медіа. Кількість уповноважених підприємств не тотожна кількості груп, що вже виконують бойові завдання.
Зростання кількості учасників свідчить про зацікавленість підприємств у додаткових інструментах протиповітряного захисту. Водночас запуск повноцінної групи ППО потребує часу, спеціальної підготовки та значних інвестицій.
Хто вже інвестує у приватну ППО: приклади українських компаній
NOVA («Нова пошта»): власна ППО вже збиває російські дрони
Один із найвідоміших прикладів практичного впровадження приватної протиповітряної оборони — логістична група NOVA, до якої входить «Нова пошта».
27 жовтня 2026 року на Київському міжнародному економічному форумі співвласник групи В'ячеслав Климов повідомив, що компанія реалізувала власний проєкт протиповітряного захисту та вже має підтверджені випадки збиття російських ударних безпілотників.
При цьому кількість збитих дронів і розмір інвестицій компанія публічно не розкрила.
Для великого логістичного оператора питання протиповітряної оборони має особливе економічне значення. Пошкодження сортувального термінала або логістичного центру може означати не лише втрату будівель і обладнання, а й зупинку операцій, пошкодження товарів клієнтів, порушення ланцюгів постачання та додаткові витрати на відновлення.
Тому вкладення у власну ППО можна розглядати як елемент стратегії безперервності бізнесу та захисту критичних операційних активів.
«Генерал Черешня»: від виробництва дронів до комплексних послуг ППО
Ще одним прикладом є українська DefenceTech-компанія «Генерал Черешня», яка спеціалізується на виробництві безпілотників, зокрема дронів-перехоплювачів.
У липні 2026 року компанія повідомила про отримання дозволу на створення приватної ППО для захисту приватних об'єктів і критичної інфраструктури.
Її бізнес-модель передбачає не лише постачання обладнання, а й створення мобільних груп з підготовленими операторами, використання власних безпілотних технологій та навчання персоналу інших підприємств.
Компанія також розвиває навчальний напрямок: Академія «Генерал Черешня» готує операторів для приватних груп ППО.
Такий підхід демонструє можливість вертикальної інтеграції на новому ринку: від розроблення й виробництва засобів перехоплення до навчання персоналу та організації комплексного захисту.
Водночас публічна інформація про отримання дозволу й підготовку груп не є підтвердженням конкретної кількості бойових чергувань або збитих цілей компанії.
SHERIFF: приватна ППО як новий сегмент охоронного бізнесу
Великі охоронні компанії також розглядають протиповітряний захист як перспективне розширення традиційного ринку безпекових послуг.
У жовтні 2026 року Дмитро Рябий, представник холдингу охоронних підприємств SHERIFF, в інтерв'ю «Інтерфакс-Україна» розповів про економіку таких проєктів та підходи до визначення їхньої вартості.
За його оцінками, мінімальний обсяг інвестицій у приватну ППО може становити близько 4 млн грн, тоді як активні системи захисту одного об'єкта можуть коштувати від 14 млн грн.
Для охоронного сектору приватна ППО відкриває можливість розвитку нового класу послуг, що поєднують фізичну охорону, технології виявлення загроз, спеціалізоване обладнання, підготовлений персонал і взаємодію з військовими.
Однак надання таких послуг можливе виключно в межах визначених державою повноважень і погоджень.
Скільки коштує приватна ППО для підприємства
Питання вартості — один із головних факторів для бізнесу, який розглядає інвестиції у власну протиповітряну оборону.
Універсальної ціни не існує. Бюджет залежить від характеристик об'єкта, погодженої моделі захисту, складу обладнання, кількості персоналу, потреб у навчанні та подальшому обслуговуванні.
За оцінкою представника SHERIFF, оприлюдненою в інтерв'ю «Інтерфакс-Україна», на ринку можна виділити такі орієнтири:
| Рівень інвестицій | Орієнтовний бюджет | Характеристика |
|---|---|---|
| Початковий бюджет | Від 4 млн грн | Мінімальний рівень інвестицій за оцінкою учасника ринку |
| Активна система захисту | Від 14 млн грн | Орієнтир для однієї точки захисту |
| Комплексний захист великого об'єкта | 20–40 млн грн і більше | Можливий бюджет залежно від масштабу та вимог підприємства |
Наведені суми — орієнтовні оцінки представника ринку, а не затверджені тарифи. Заявлена ним ефективність окремих систем понад 75% не є незалежно підтвердженим показником для будь-якого підприємства.
Крім первинного придбання обладнання, бізнесу необхідно враховувати поточні витрати.
До них можуть належати:
- оплата праці та підготовка персоналу;
- обслуговування і ремонт обладнання;
- витратні матеріали та заміна використаних засобів перехоплення;
- транспорт, енергозабезпечення та комунікаційна інфраструктура;
- юридичний супровід, облік, спеціальні дозволи та дотримання вимог безпеки;
- оновлення технічних рішень відповідно до зміни характеру повітряних загроз.
Виконавчий директор компанії «АРМАДА» у коментарі Mind також оцінював оснащення однієї групи ППО у кілька мільйонів гривень, наголошуючи на необхідності враховувати комплекс обладнання, зв'язок, транспорт та інші компоненти.
Таким чином, створення приватної ППО слід розглядати як повноцінний інвестиційний проєкт із початковими капітальними та регулярними операційними витратами.
Інвестиції у приватну ППО: як оцінити економічну доцільність
На відміну від традиційних інвестиційних проєктів, власна протиповітряна оборона не створює прямого доходу для підприємства, яке використовує її виключно для самозахисту.
Її економічний ефект полягає насамперед у потенційному скороченні втрат від повітряних атак.
Для великого промислового підприємства, енергетичного об'єкта або логістичного комплексу наслідки одного успішного удару можуть значно перевищувати первинну вартість системи захисту.
Прямі збитки можуть включати пошкодження будівель, виробничого обладнання, запасів і транспортної інфраструктури.
Непрямі — вимушену зупинку виробництва, зрив контрактів, втрату виручки, перенесення поставок, витрати на відновлення операцій та погіршення відносин із клієнтами.
Для інвестиційного аналізу доцільно враховувати кілька складових:
1. Вартість активів під загрозою. Скільки коштуватиме відновлення основних фондів, обладнання та інфраструктури після потенційного пошкодження?
2. Економічні втрати від простою. Якого обсягу EBITDA або операційного грошового потоку підприємство може недоотримати внаслідок зупинки діяльності?
3. Імовірність та масштаб можливих збитків. Які сценарії ризику характерні для конкретного об'єкта та наскільки вони можуть вплинути на його фінансові результати?
4. Вартість заходів захисту. Якими будуть капітальні вкладення, щорічні витрати, обслуговування та можливе оновлення обладнання?
5. Реалістичне зниження ризику. Який ефект можна обґрунтовано очікувати від додаткових заходів захисту, не припускаючи гарантованого перехоплення повітряних цілей?
У спрощеному вигляді економічну доцільність можна оцінювати через порівняння очікуваних збитків за сценаріями із захистом та без нього, враховуючи сукупну вартість володіння системою.
Наприклад, якщо гіпотетичне підприємство має виробничі активи вартістю 1 млрд грн, а один значний інцидент може призвести до збитків у сотні мільйонів гривень, інвестиції в додаткові заходи безпеки на рівні десятків мільйонів гривень можуть бути економічно обґрунтованими.
Проте сама співмірність вартості активів і бюджету ППО не доводить доцільності конкретного рішення. Необхідні індивідуальна оцінка ризиків, технічна експертиза, погодження з військовим командуванням і порівняння доступних заходів захисту.
Для великих промислових та інфраструктурних об'єктів захист від повітряних атак може поступово ставати частиною загальної інвестиційної стратегії поряд зі страхуванням, диверсифікацією виробництва, резервуванням енергопостачання та плануванням безперервності бізнесу.
Новий етап ринку: приватна ППО як комерційна послуга
Найважливішою зміною для потенційних інвесторів стало рішення уряду від 4 листопада 2026 року, яке передбачає розширення можливостей уповноважених підприємств.
Серед основних нововведень:
-
Підприємства, які беруть участь у проєкті, можуть забезпечувати захист об'єктів інших компаній на підставі договору.
-
Передбачена можливість передачі засобів ППО між уповноваженими підприємствами за погодженням із Повітряними Силами.
-
До критеріїв участі додано статус резидента Defence City та/або статус критично важливого підприємства, визначений Міноборони.
-
Дозволено застосування пілотованих повітряних суден у складі груп ППО.
-
Розширено правові можливості використання дронів-перехоплювачів, зокрема щодо бойових частин та електродетонаторів.
-
Мінімальний вік учасників груп знижено з 21 до 18 років.
Особливе значення для формування нового ринку має перший пункт.
Фактично держава створює правові передумови для розвитку моделі Air Defense as a Service — «ППО як послуга».
Це означає, що підприємство, яке не має ресурсів або можливості сформувати власну групу ППО, потенційно зможе залучати уповноваженого оператора на договірних умовах.
Для спеціалізованих компаній така модель відкриває можливості отримання доходу від комплексних безпекових послуг. Для виробничих і логістичних підприємств — альтернативу самостійному формуванню та постійному утриманню відповідного підрозділу.
Водночас комерційний договір не замінює державних дозволів, погоджень із військовими чи вимог щодо персоналу та обладнання. Конкретні механізми реалізації нових правил необхідно оцінювати за офіційним текстом нормативних змін після набрання ними чинності.
Куди можуть спрямовуватися інвестиції на ринку приватної ППО
Формування нового сегмента ринку створює потенційний попит не лише на готові засоби перехоплення, а й на ширшу екосистему технологічних і сервісних рішень.
Виробництво обладнання. Розробники та виробники засобів виявлення, моніторингу, протидії безпілотникам, автоматизованих систем і спеціалізованої електроніки можуть отримати додатковий канал збуту.
Системна інтеграція. Підприємствам потрібні комплексні, юридично погоджені рішення, а не лише окремі одиниці обладнання. Це створює потенціал для компаній, здатних інтегрувати різні технології в єдину систему.
Навчання персоналу. Зі збільшенням кількості груп ППО зростатиме потреба у підготовці сертифікованих фахівців, інструкторів і технічного персоналу.
Технічне обслуговування. Сервіс обладнання, ремонт, модернізація та постачання комплектуючих можуть сформувати джерела регулярного доходу.
Оператори комплексної безпеки. Після нормативного врегулювання договірного захисту сторонніх об'єктів може розвиватися сегмент спеціалізованих компаній, які надаватимуть послуги підприємствам на регулярній основі.
Програмне забезпечення та аналітика. Зростатиме роль захищених інформаційних систем, технологій моніторингу, обробки даних і управління обладнанням, використання яких має відповідати вимогам військового командування та інформаційної безпеки.
З інвестиційного погляду найбільш цікавими можуть бути бізнес-моделі, які поєднують обладнання із сервісом, довгостроковими контрактами та повторюваними доходами.
При цьому ринок залишається регульованим, а реалізація проєктів залежить не лише від комерційного попиту, а й від державних погоджень та потреб оборони.
Юридичні аспекти: як підприємству створити власну ППО
Попри появу ринкових можливостей, створення приватної групи ППО залишається процедурою зі спеціальними юридичними вимогами.
Правовою основою є постанова Кабінету Міністрів №1506, а також подальші зміни до неї.
Як роз'яснює партнер практики технологій та інвестицій Juscutum Петро Білик у матеріалі Forbes Ukraine, для підприємства принципово важливо пройти погодження до закупівлі спеціального обладнання.
Хто може створити приватну групу ППО
До експериментального проєкту можуть долучатися юридичні особи різних форм власності, які відповідають установленим критеріям.
Для операторів критичної інфраструктури передбачено спеціальну процедуру участі.
Для інших підприємств значення мають передбачені законодавством дозволи, ліцензії, декларації або визначені державою статуси.
Після рішення уряду від 4 листопада 2026 року перелік критеріїв участі розширюється, зокрема за рахунок окремих категорій підприємств оборонної промисловості.
У кожному випадку необхідно перевіряти актуальну редакцію нормативного акта та відповідність компанії встановленим вимогам.
Основні етапи створення приватної ППО
Перший етап — організаційна підготовка. Підприємство визначає відповідальних осіб, бюджет, джерела фінансування, кадрові можливості та необхідні внутрішні рішення.
Другий етап — погодження участі з Міноборони. Залежно від статусу підприємства проходиться передбачена процедура повідомлення або подання заяви й необхідних документів.
Третій етап — спільне рішення з Повітряним командуванням. Саме воно визначає погоджену модель роботи групи, необхідні засоби, кадровий склад та взаємодію з військовими.
Четвертий етап — забезпечення та навчання. Після необхідних погоджень компанія організовує придбання дозволеного обладнання, формування групи та підготовку персоналу.
П'ятий етап — підтвердження готовності та інтеграція. Група проходить необхідні процедури допуску й включається до єдиної системи управління ППО.
Шостий етап — виконання завдань та звітність. Робота здійснюється під контролем військового командування з дотриманням установлених правил обліку й звітування.
Додатково підприємствам необхідно враховувати правила ввезення, перевезення та зберігання окремих видів обладнання й матеріалів, відповідальність постачальників, гарантії, страхування та права на використання програмного забезпечення.
Особливої уваги потребує строк дії експериментального проєкту: він обмежений періодом воєнного стану, але не більш як двома роками від набрання чинності постановою, якщо нормативне регулювання не буде змінено.
Для довгострокових інвестицій це означає необхідність враховувати регуляторний ризик та можливі зміни правового режиму.
Які підприємства найбільше зацікавлені у приватній ППО
Потенційний попит формується насамперед у секторах, де повітряні атаки можуть спричиняти особливо великі втрати або зупиняти критично важливі процеси.
Енергетика. Електростанції, розподілена генерація та інші енергетичні об'єкти, робота яких має значення для промисловості й населення.
Логістика. Великі сортувальні центри, складські комплекси, транспортні вузли та інші об'єкти, зупинка яких впливає на ланцюги постачання.
Промисловість. Підприємства із дорогим технологічним обладнанням, безперервними виробничими процесами та значними запасами готової продукції.
Агропереробка. Великі елеватори, олійноекстракційні заводи, харчові підприємства й інші об'єкти, де потенційні втрати можуть охоплювати не лише обладнання, а й значні товарні запаси.
Оборонна промисловість. Виробники критично важливої продукції, для яких додатковий захист виробничих потужностей може мати стратегічне значення.
Телекомунікації та інфраструктура. Компанії, діяльність яких забезпечує безперервність зв'язку, водопостачання та інших суспільно важливих послуг.
Для цих секторів інвестиції у приватну ППО можуть розглядатися як один з інструментів зниження воєнних ризиків, хоча доцільність конкретного проєкту залежатиме від нормативних, технічних та економічних обставин.
Перспективи приватної ППО: новий інвестиційний ринок України?
Розвиток приватної протиповітряної оборони може мати одразу кілька економічних наслідків.
По-перше, зростання витрат на захист промислових та інфраструктурних об'єктів формуватиме додатковий попит на українські оборонні технології, виробничі потужності й інженерні компетенції.
По-друге, можливість надання послуг стороннім підприємствам створює передумови для виникнення спеціалізованих операторів, які працюватимуть на стику охоронного бізнесу та DefenceTech.
По-третє, приватна ППО потенційно здатна підвищувати стійкість окремих виробництв, зменшувати ризики тривалих простоїв та підтримувати збереження капіталу в реальному секторі економіки.
По-четверте, розвиток ринку може стимулювати попит на професійне навчання, інженерні послуги, ремонт і модернізацію спеціалізованого обладнання.
Водночас масштаб цього ринку поки складно оцінити. Відсутні повні публічні дані про загальні інвестиції підприємств, середні бюджети запущених систем, кількість комерційних контрактів і фактичну ефективність окремих рішень.
Крім того, основне призначення приватної ППО залишається безпековим, а її діяльність підпорядковується військовим пріоритетам, а не винятково комерційній логіці.
Для інвесторів це означає, що перспективи сегмента слід оцінювати з урахуванням регуляторних вимог, технологічних ризиків, платоспроможного попиту та можливості побудови стійкої бізнес-моделі.
У підсумку приватна ППО в Україні поступово переходить від експериментальної ініціативи до нового сегмента індустрії безпеки. Для одних підприємств це інвестиція у збереження власних активів, для інших — можливість розвивати виробництво технологій, інтеграційні рішення та спеціалізовані послуги.
І хоча економіку такого ринку ще належить сформувати, вже очевидно, що додатковий захист критично важливих активів стає одним із факторів інвестиційної стійкості українського бізнесу.
