Уквітні засновник і власник інвесткомпанії Concorde Capital Ігор Мазепа у розмові з Forbes був сповнений песимізму: казав, що вартість майже будь-якого українського активу близька до нуля, а професія інвестбанкіра фактично зникла. Він очікував на падіння економіки не менше ніж на 50% та повернення в економічному сенсі ситуації, схожої на 1990-ті.
Нинішнє інтервʼю виявилося оптимістичнішим. Мазепа знову бачить широке поле для діяльності своєї компанії, попри гостру економічну кризу, та вірить у післявоєнне зростання країни. «2023-й – це стартовий майданчик для зльоту», – каже він.
У розмові з Forbes Мазепа розповів, на чому планує заробляти Concorde найближчим часом, як відновлюється робота компаній, де він є стратегічним інвестором, та що має зробити уряд, щоб утримати економіку на плаву.
«Не думаю що ми перейдемо межу в 50 грн/$»
У квітні ви були налаштовані песимістично, оскільки надії на швидкий мир не виправдалися. Як зараз оцінюєте ситуацію?
Починаючи з квітня, сталося кілька важливих речей. По-перше, надходить західна фінансова допомога. Як результат, уряд продовжує виконувати фінансові зобовʼязання, зокрема, робити виплати військовослужбовцям. Ці гроші – гарний драйвер економіки. По-друге, відкрилися чорноморські порти. Це дозволило вивезти залишки врожаю минулого року та частково цього.
Завдяки цьому економіка виявилася більш живучою, ніж ми очікували на початку року. Тоді наш прогноз падіння був 40–50%. Нині – близько 30%.
Але зʼявилося більше тривог щодо перебоїв із енергетикою. Її відсутність критично впливає на бізнес, де є безперервне виробництво. З нинішніми повітряними тривогами неможливо тримати людей за верстатами. Негативні настрої посилились і в населення. Є побоювання, що із країни додатково може виїхати певний відсоток споживачів.
Близько 30% енергетичної інфраструктури постраждало від обстрілів, сказав міністр енергетики. Як це може вплинути на економіку та бізнес?
Якщо ситуація стабілізується на нинішньому рівні, найімовірніше, економіка впорається. Значна частина споживачів електроенергії і так уже відпала.
Ми сподіваємося, що інтенсивність війни знижуватиметься. А західна допомога продовжиться у не меншому обсязі, ніж зараз. Що люди почнуть повертатися, якщо буде затишшя. А з ними повернеться і споживчий попит, який пожвавить ринки. Сума цих факторів дасть розумне зростання економіки на 5-10% у 2023 році. Хоча я здивуюся, якщо це буде 10%.
Ми ще довго відхаркуватимемо цю війну. Сподіваюся, що 2022 рік буде найгіршим роком у нашій історії.
Які у вас прогнози щодо курсу?
Не думаю, що ми переступимо межу в 50 грн/$. Але курс потрібно коригувати та повертати ближче до ринкового. Фіксація була правильною у перші тижні війни. А далі – завдяки курсовій різниці наші імпортери заробили рекордний прибуток. Тоді як експортери сидять у розтяжці, бо купують імпортні товари із розрахунку ринкового курсу 40 грн/$, а продавати виручку змушені по 36,6 грн/$, що стимулює їх притримувати гроші. Це головна причина дисбалансу на валютному ринку, який «зʼїдає» резерви НБУ.
НБУ може тривалий час утримувати поточний офіційний курс та витрачати на його підтримку валюту від західних партнерів. Щонайменше до середини наступного року (а може, й до кінця війни) нинішній курс може протриматися. Важко передбачити курсову динаміку після війни. Все залежатиме від можливості України оперативно отримати компенсації збитків за рахунок росіян.
У вас немає претензій до тієї політики, яку проводив НБУ за Кирила Шевченка?
Він був більш-менш незалежний, напевно, це і стало приводом для відставки. Президент і уряд під час війни хотіли лояльного голову НБУ щодо питань, скільки грошей надрукувати і кинути в економіку.
Головне питання до Нацбанку – це нинішній розмір облікової ставки. Логіка зрозуміла: зробити ставку завбільшки з інфляцію, щоб її приборкати. Але якщо хотіли підігнати до розміру інфляції ставки за депозитами чи гривневими ОВДП, то, за підрахунками самого НБУ, ключову ставку треба було робити вищою. Щоб розміщувати гроші під 25%, облікова ставка має бути 35%. Нацбанк на це не пішов.
Водночас банк, який до війни кредитував під 11–12%, не лонгуватиме зараз кредити за такою ставкою. Адже він може отримати 23% на депсертифікатах НБУ без будь-якого ризику. Тож нові ставки за кредитами будуть не менше 30%. Це смертельно для багатьох позичальників. Не всі компанії можуть дозволити закласти зростання відсоткових витрат у ціну своїх товарів. З двох бід – високої інфляції чи проблем для економіки – Нацбанк обрав обидві.
Сьогодні 80–90% кредитного портфеля хворі. Необхідно, щоб кредитори і позичальники домовилися про реструктуризацію, списання частини боргу і виведення залишку в здоровий кредит. Але цього не відбувається. Якщо нічого не зміниться, вже навесні може повторитися ситуація 2015–2016 років, коли банки «посипалися».
«Отримав десятки дзвінків від інвесторів на тему: «що продається»
Навесні ви скоротили третину колективу, ще третину перевели на аутсорсинг. Яка ситуація зараз?
Працюємо зі скороченою кількістю людей. За цей час ми повернули до життя цілу низку проєктів і стартапів, наприклад, KupiPai. Він, на диво, «вистрілив», є результати не гірші за довоєнні. У серпні–вересні хлопці закривали понад 50 угод.
Сільськогосподарська земля виявилася стійким активом. Є охочі інвестувати. І ціни особливо не просіли. Середня ціна 1 га у довоєнний період становила 41 700 грн ($1541), під час війни – 57 200 грн ($1464). У гривні земля подорожчала на 37%, але у перерахунку за комерційним курсом долара – знизилася на 5%.
Після такої математики стає зрозумілішою привабливість такого активу, як земля:
По-перше, це чи не єдиний актив, який неможливо знищити навіть під час війни (виняток – окупація територій).
По-друге, це валютний актив, який при падінні економіки на 30% знизився у вартості лише на 5%. До речі, середня доходність землі збереглася на рівні 6% річних.
Як працюють інші напрями в Concorde Capital?
Зі змінним успіхом, десь на 70% від довоєнного показника, як і вся наша економіка. Інвестиційно-банківський сектор – перший, хто відчуває відновлення економіки. Ми плануємо набирати людей, оскільки бачимо велику сферу для роботи.
Насамперед це ринок М&А, борговий та кредитний ринки, де буде багато реструктуризацій. А також дуже віримо в історію недооцінених євробондів деяких українських компаній. Під це просто зараз збираємо кошти.
Де ви бачите можливості для М&А і чи є інвестори?
Я отримав десятки дзвінків як від локальних, так і зарубіжних інвесторів з бажанням подивитися, що продається. Головна складність – це адекватність оцінки. Продавці не дуже схильні коригувати ціну продажу, але покупці виходять із ризиків, що посилюються. Тому gap значно виріс.
Багато транзакцій фінансувалися у борг. Зараз кредитори не мають бажання фінансувати М&А. Зростає роль різних фондів, зокрема суверенних, які можуть робити 100% покупок за власний капітал.
Чи зможуть додати впевненості інвесторам держпрограми із захисту інвестицій?
Застрахувати такі складні ризики можуть лише західні компанії. У 2015–2016 роках такий ризик страхувався і коштував розумні гроші: кілька відсотків вартості інвестиції. Нині не зрозуміла ціна можливої страховки.
Велика війна триває вже вісім місяців. Весь цей час говорять про необхідність таких страховок. Є ініціативи з боку чиновників, але поки що ніхто не запропонував схему, що реально працює.
Чи є інтерес інвесторів до російських активів, багато з яких, ймовірно, буде націоналізовано?
Є, але він найчастіше обмежується бажанням покерувати. Висока вирогідність, що власники таких активів (особливо якщо це приватні інвестори) у разі націоналізації звертатимуться до міжнародних судів. Будь-який покупець двічі подумає, чи хоче він купувати квиток на судову війну. Є складні кейси.
Наприклад, як націоналізувати «Київстар», якщо серед акціонерів є багато західних, інституційних інвесторів? До речі, ринок має багато питань до АРМА, діяльність якої абсолютно непрозора. Вона впевнено перетворюється на чорну діру.
Зараз багато говорять про можливу націоналізацію Альфа-Банку Україна. Ви бачите його можливого покупця?
Я не маю рецепта для таких активів. Є два чинники, які зупиняють нашу владу від націоналізації. По-перше, банк – це не тільки активи, але й пасиви – зобовʼязання, які потрібно виконувати перед вкладниками. І питання ще, наскільки погіршиться кредитний портфель? По-друге, будь-яка націоналізація – це тонкий лід та судова перспектива.
«Є варіанти, як із запасом перекрити доларову інфляцію»
Які у вас очікування щодо прибутковості вашого бізнесу цього року? Інфляцію у доларах зможете перекрити?
Я на ринку з 1997 року, а Concorde Capital працює з 2004 року – за цей час ми пережили багато криз. Думаю, 2023-й – це стартовий майданчик для зльоту. Виникнуть нові ринки, багато роботи чекає у банківському секторі. Є низка недооцінених активів, але продавців не так багато. Потрібно попрацювати, щоб знайти гарну угоду. Для цього потрібні ми.
Якщо говорити про поточні інвестиційні можливості, то мало що сьогодні зрівняється з доларовою прибутковістю євробондів України та будь-кого з українських приватних емітентів. Прибутковість до погашення стартує від 30% річних.
Доларову інфляцію за сприятливого збігу обставин перекриває з лишком. Очевидно, не всі ці папери виглядають гарно. Але ми бачимо, що ринок значно дисконтував усіх без розбору. І вибрали собі перспективні папери із зрозумілим, як для України, ризиком.
Що із мережею медичних клінік «Добробут»? Наскільки відновився попит та відвідуваність?
«Добробут» визначив кількість людей, які залишилися в країні на початок літа та до 1 вересня. На початку літа повернулося 48% людей із нашої бази, після 1 вересня показник зріс до 60%. Здебільшого, це кияни, але до них додалися наші співвітчизники із південно-східних регіонів.
До війни ми встигли закінчити корпус на Севастопольській площі у Києві. І зараз завершуємо реновацію корпусу колишньої клініки «Борис» на проспекті Бажана. Там багато чого зроблено, найближчим часом буде новітня клініка.
Експансія до регіонів залишилася на рівні кількох поліклінік. Повноцінний захід до регіону передбачає відкриття лікарні, мережі поліклінік, швидкої допомоги. Поки що нічого такого не відбувається.
Що з іншими вашими проєктами: MakeUp, Shelest, бурштиновим і газовим бізнесом, цементним заводом у Кривому Розі?
Завод пропрацював два місяці і зараз стоїть. Вироблену продукцію, напевно, продаватимуть до наступного сезону (квітня–травня). Ринок будматеріалів упав і становить 30% довоєнного рівня. Будівництво зупинено, і повноцінне відновлення відбудеться не раніше, ніж через рік–два після закінчення війни. Післявоєнне відновлення ринку нерухомості має бути за рахунок стимулів уряду, наприклад, тих самих компенсацій відсоткових ставок за іпотекою.
Можна сказати, що операційно у Shelest все працює. А в девелопменті ситуація, як і на всьому ринку – закриваємо відкриті зобовʼязання, але нових продажів дуже мало.
MakeUp працює, як і весь інтернет-роздріб, з продажами на рівні 80–90% від довоєнних. Значно скоротилися «кости» за рахунок зниження витрат на рекламу, але логістика зросла в ціні, тому маржа залишилася на тому самому рівні.
Бурштиновий та газовий бізнес дає роботу сотням людей. Нещодавно взяли на аутсорсинг тямущих працівників із Маріуполя зі своєю технікою. Але ми зіткнулися з геологічними ризиками, які притаманні будь-якій ресурсній компанії. Розраховували, що родовище дасть 25 г бурштину з куба породи, а фактично воно дає в два рази менше.
Із газом на промислове виробництво ми не вийшли. Шукаємо технологію, що дозволить відповісти на складні геологічні виклики. Однією з проблем є відсутність в Україні належної компетенції у місцевого персоналу. Західні компанії, які приносили знання та технології в Україну, не пускають сюди своїх фахі
