Які напрями зараз обирає для інвестування український бізнес і що вважають найпривабливішим самі банки? Чи готовий Захід беззастережно підтримувати Україну? Чи справді відновлення зруйнованої інфраструктури та енергетики стане ключовим драйвером економічного відновлення? А що з агросектором та мілтехом — чи зберігають вони потенціал для зростання?
Саме ці питання стали центральними під час масштабного заходу «Діалоги з NV. Бізнес і нова реальність», де підприємці та фінансисти обговорили трансформацію української економіки у воєнний час.
Серед учасників дискусії були:
-
Олександр Повшедний, голова Правління ПроКредит Банку
-
Ігор Мазепа, засновник та СЕО Concorde Capital
-
Вадим Уткін, радник генерального директора ДТЕК ВДЕ
-
Артем Конік, директор комерційного напряму Philip Morris Україна
-
Максим Цимбал, перший заступник голови Правління банку Південний
-
Ігор Ліскі, засновник інвестиційної компанії EFI Group
Олександр Повшедний, голова Правління ПроКредит Банку
«Досі наші закордонні колеги не вірять, що в нас не зупинялися платежі після початку повномасштабного вторгнення. Тому я відчуваю велику гордість за всіх колег по цеху, що нам це вдалося. Інше питання — обсяги бізнесу. Для прикладу, ми на початок 2022 року мали удвічі більший кредитний портфель, ніж у 2024 році. Тобто обсяги кредитування суттєво скоротилися. Процес ішов з двох сторін: банки були дуже обережні і консервативні. І клієнти також були досить обережні. Брати кредити під час повномасштабної війни, коли дуже багато невизначеності — складна історія, попиту насправді майже не було. Потихеньку з 2024 року кредитування почало відновлюватись, всі банки більш активно на нього дивляться. Більше того, портфель відроджується, нові бізнеси відкриваються, хоча, відверто кажучи, далеко не всі виживають і переживають жахи війни.
Банківський сектор України залишається прибутковим. Зокрема ми маємо дуже високу якість кредитного портфелю, одну з найкращих на ринку. 99,9% нашого кредитного портфелю — це малий та середній бізнес. Мати NPL (непрацюючі кредити — ред.) на рівні чотирьох-п'яти відсотків — навіть у довоєнний час такі показники були рідкістю.
Ми ніколи не відчували страху, що щось піде не так. Робимо багато нових проєктів. Що стосується обсягів бізнесу, ми ще не повернулися до бажаного рівня, навіть не дійшли до обсягів періоду до повномасштабного вторгнення. Але це ніби ми відшліфовуємо свій автомобіль в гаражі перед тим, як виїхати. Почнеться справді щось хороше — де потрібні будуть наші ресурси, наша кваліфікація, капітал, нові інвестиції і так далі. Готуємо себе до кращих часів.
Основним сектором для нас, як і до повномасштабної війни, залишається аграрний сектор — близько 48% нашого портфелю. Аграрний сектор адаптувався, на мій погляд, досить непогано. Так, були просідання, проблеми, які трапляються і без війни: засуха, надмір опадів, неврожай, певні перебої з поставками тощо. Але країна досить швидко повертається до приблизно тих самих об'ємів виробництва та експорту. Принаймні, спостерігається тренд.
Інше питання — промисловість. Для нас вона завжди була цікавим напрямком, тому що це додана вартість і довгострокові кредити. Для банку це привабливо: один раз інвестуєш на 10 років — і отримуєш відсотки або бонуси протягом цього часу. Промисловість адаптується дещо гірше, ніж агро, принаймні в нашому сегменті — кредити до 10 мільйонів євро. Чому так? Через перебої з логістикою, проблеми в енергетиці — навіть невеликі перебої дають суттєві збитки. Перевести велике виробництво в інше місце дорого, не всі можуть це зробити.
ІТ-сектор для нас і для країни насправді є дуже перспективним. Це один з напрямків, який найкраще підлаштувався під реалії війни: диджиталізація, дистанційна робота. Замовлення залишаються від європейських компаній, які платять в валюті.
В енергетиці ситуація складніша, але бачимо постійний імпорт нового обладнання. Багато підприємств кредитується на альтернативні джерела енергії для власного споживання".
Максим Цимбал, перший заступник голови Правління банку Південний
«Сьогодні, мабуть, найкращий час для бізнесу, щоб залучати фінансування у банках. Більшість фінансових установ відкриті до співпраці, і умови для розвитку — максимально сприятливі.
Зростання кредитування бізнесу в Україні нині рекордне. Лише за вісім місяців 2025 року обсяг кредитного портфеля бізнесу збільшився на 114 млрд грн — удвічі більше, ніж торік. Банк Південний утримує високу динаміку, демонструючи понад 30% приросту кредитного портфеля щороку.
Ми вирішили, що не будемо чекати кращих часів. Працюємо активно навіть в умовах війни. Цього року очікуємо приріст бізнес-портфеля приблизно на 9 млрд грн — це близько 35%.
Близько 30% проєктів, що проходять через банк, мають інвестиційний характер — модернізація основних засобів, розширення виробництва, нові напрями розвитку. Найактивнішими залишаються агросектор, логістика, енергетика та переробна промисловість. При цьому понад 70% інвестицій бізнесу фінансуються власним коштом — компанії накопичують ліквідність і спрямовують її в розвиток.
Окрема увага сьогодні — до мілтех-сектора, який стає одним із найдинамічніших в Україні. Оборонно-промислова індустрія — серед найважливіших для країни. Вона розвивається найшвидшими темпами, з бюджетами понад трильйон гривень на рік. За останніми даними, в Україні у цій сфері вже працює близько 600 приватних компаній. Для банків це нові можливості — кредитування, розрахунки, валютні операції.
Ми уже працюємо з компаніями цієї галузі й робимо усі необхідні кроки, щоб розширити можливості співпраці з підприємствами, які працюють на збільшення обороноспроможності України. Бачимо перспективу в розвитку цієї галузі та плануємо бути активним партнером для клієнтів мілтех-сектора".
Вадим Уткін, радник генерального директора ДТЕК ВДЕ
«Як формуються зараз енергетичні ринки? Я бачу два великих табори. Перший — це люди, які шортять волатильність, а другий — це ті, хто грають «в довгу» на волатильність. У нас ринок стартував завдяки двом факторам. Перший — це довгострокові аукціони на допоміжні послуги Укренерго. Мова йде про прогнозований кешфло, який ми можемо надати нашим партнерам в банках. Інший табір — це ті, хто вірять, що нові спреди ставатимуть вище й вище і буде дуже гарна можливість заробити на таких операціях, робити штуки, які ми, з моєї точки зору, неправильно називаємо «арбітраж». І батареї, акумулюючі установки, будуть новим asset class в нашій енергосистемі, їх буде багато. Немає офіційного підтвердження, але я сподіваюся, що до кінця цього року буде десь 500 МВт таких установок введено в експлуатацію, і наступного року ми також отримаємо десь біля 500 МВт батарей в енергосистемі України, що, звісно, допоможе дуже сильно.
Що відбувається в Європі? Подивімось на той ринок, який я більш-менш добре знаю, — це Польща, by default дуже вугільна країна, майже 60% генерації з вугілля досі іде. Європа досі сильно тисне на цю країну, аби цей тренд зламати, і вони дотиснуть. Найбільший польський оператор теплових електростанцій PGE зараз будує дві найбільші системи накопичення енергії у Польщі, кожна з них майже по 800 МВт. Це великий обсяг.
Ми повинні розуміти, що кіловат-година — це неоднорідний продукт, дуже різний кожної години. Ба більше, він буде дуже різним продуктом кожні 15 хвилин. Десь за два роки Україна перейде на 15-хвилинні розрахункові періоди, як Європа, і буде ще більше волатильності. Це точно, й до ворожки не ходити.
Цікавинкою українського енергоринку є дуже велика базова генерація від атома. Це досить незвично для більшості енергосистем, бо в Україні стільки атомних електростанцій будувалось, аби втопити Східну Європу, тодішні країни Варшавського договору, в електроенергії".
Артем Конік, директор комерційного напряму Філіп Морріс Україна
«Інвестиції в часи війни — цікава тема, тому що війна — це криза, але, поряд із випробуваннями, це і місце для нових можливостей.
Що стосується Філіп Морріс Україна, я би розділив наші інвестиції на три великих напрямки.
Перший — це люди. Ми з початку війни інвестували 25 мільйонів доларів в підтримку працівників нашої компанії. Чому це важливо? На початку війни близько 100 наших співробітників виїхали за кордон, і зараз вони працюють в офісах Філіп Морріс у Мексиці, Бразилії, Європі, Африці, Азії і так далі.
Як це вплинуло на український ринок? Ми надали робочі місця для нових людей та інвестуємо в їхній розвиток. Окремий напрямок нашої уваги — це співробітники на прифронтових територіях. Там проживає 30% населення України, і для нас це велика частина бізнесу. Тому в нас є програми з фінансової допомоги та підтримки ментального стану цих працівників.
Другий важливий напрямок інвестицій — розвиток наших продуктів і категорій. За останні три роки ми інвестували близько 16 мільйонів доларів у розвиток інфраструктури для повнолітніх споживачів наших бездимних продуктів. Ми бачимо, що це користується попитом, люди готові пробувати нове.
І третій напрямок — ми одні з небагатьох на ринку України, хто інвестує у виробництво під час війни. Минулого року ми відкрили нову фабрику на Львівщині, вартістю 30 мільйонів доларів. Чому ми це робимо? Тому що бачимо великий потенціал українського ринку.
Якщо взяти за приклад ринок сигарет, то 15−20% — це контрафакт. А оскільки до 70- 80% ціни пачки становлять податки, то держава свідомо втрачає щонайменше 70%. Багато це чи мало? Це 25 мільярдів гривень на рік лише від сигарет. І дуже просто зробити так, аби держава отримувала ці кошти. Найбільший відсоток нелегального продукту, контрафакту, ми бачимо на прифронтових територіях. У Запоріжжі, Дніпрі, Харкові. Дуже цікаво, що найбільше нелегальної продукції ми бачимо у Кривому Розі, на батьківщині президента. Там відсоток перевищує 40%. Неможливо було б займатися таким «бізнесом», якби була б якась протидія з боку держави.
Другий момент стосовно тіньового ринку — вейпи. Там ситуація взагалі поза межами добра і зла, бо 93% — це чорний ринок. Якщо подивимось на фінансовий вплив на державу — це 7,5 млрд грн втрат.
Крім того, нелегальні вейпи не мають сертифікатів якості. Люди фактично вдихають незрозуміло що і наражаються на небезпеку. Розумію, що під час війни з постійними ракетними обстрілами ця тема може виглядати дивною і несвоєчасною. Але, повірте, все це матиме довгостроковий ефект".
Ігор Мазепа, засновник та СЕО компанії Concorde Capital
«Ми в Concorde разом з аналітиками ще десь півтора року тому сіли і подумали: а що буде з країною, коли закінчиться війна, коли настане довгоочікувана реконструкція, які сектори взагалі будуть робочі, хто буде бумити, а хто — так собі? У фінансовому аналізі є така історія як бета. Індустрії з високою бетою перші здуваються, коли в країні трапляється якесь лайно, як-от війна, і перші, які виходять з цього лайна, коли воно закінчується. І ми дійшли висновків, що в країні є три індустрії з дуже високою бетою. Перше — це банківський сектор, але банківський сектор для інвестування у нас в Україні — болото. Доля держави дуже велика, кептивний бізнес, зарегульовано. Також це будівельні матеріали. Колись ми разом з нашими партнерами з OKKO Group інвестували в Криворізький цементний завод, потім купили ще багато активів, зараз докуповуємо, розвиваємо. І — енергетика. Тобто ми намагаємося зараз зловити цикли, які принесуть будь-яку інвестицію або вгору, або вниз.
Ми вважаємо, що енергетика — це цикл підйомний. Москалі зруйнували вже 8−10 ГВт потужностей. Ці гігавати — маневрова електрична енергія. Тобто, наприклад, у вересні кіловат взагалі нічого не коштував. Коли світило сонце, коли трохи піддував вітер, коли працювала «атомка». Але в пікові часи ціни були на максимумі дев’ять гривень, зараз вони 15 гривень за кіловат. Ми вважаємо, що це дуже великий тренд. Принаймні він буде тривати, допоки ринок не насититься тими потужностями, які зможуть збалансувати його, вирівняти пропозицію протягом дня.
Думаю, що два, а то і три роки йтиме дуже активна робота. Я вже бачу інвестовані сотні мільйонів, може, навіть мільярди доларів у цей ринок. І думаю, що ці гігавати потужності, яких не вистачає зараз, скоріш за все, будуть компенсовані через будівництво і через інвестиції в нову розподільчу генерацію. Тому ми вийшли на ринок, зібрали пул інвесторів. До кінця року ми, я думаю, дамо можливість трохи меншим інвесторам співінвестувати в цей ринок, дуже позитивно на це дивимося".
Ігор Ліскі, засновник інвестиційної компанії EFI Group
«Майбутнє України полягає в новій індустріалізації. Ми можемо обговорювати банківський сектор або енергетику, але якщо не буде індустріального розвитку України, країна зменшиться в рази. Тому що просто не буде кому працювати, не буде де працювати, не буде податків і всього іншого, що забезпечують виробництво і додана вартість.
Аналітики нам сказали, що першою буде відтворюватися будівельна галузь. Але як можна будувати, наприклад, не маючи свого виробництва скла або свого виробництва цементу? Слава Богу, з цементом нам трохи пощастило. А скла в нас просто немає. Ми зараз сто відсотків скла завозимо в Україну. У 2023 році я особисто писав СБУ доповідну, що ми імпортуємо з Білорусі, вибачте, це взагалі підривна діяльність. Зараз ми завозимо з Китаю, з Туреччини, з Азербайджану, з Польщі, з Румунії. Вставляючи вікна після вибуху, українці переплачують у середньому 30% від європейської ціни. Про яку ефективну відбудову йдеться?
Тому ми ґрунтуємося на філософії, що нам потрібні проєкти, які створюють додану вартість. Звідси наш проєкт з виробництва листового скла. Починаємо друге підприємство Фіднова будувати, вироблятимемо високопротеїнові добавки, які використовуються в харчовій промисловості, фармацевтиці і таке інше.
Купа проєктів, які базуються на сировині в Україні, але виробляють кінцевий продукт, — це основа майбутнього країни. Зараз у нас є доступ до всіх західних технологій, включаючи військові. Україна — вже частина цивілізованого світу. Давайте це використовувати. Інакше справдиться найнегативніший сценарій для України, коли залишиться 15 мільйонів, вони будуть обслуговувати штучний інтелект, на якому трактори їздитимуть і вивозитимуть сировину — руду, кукурудзу або що там ще ми будемо тут викопувати і вирощувати.
У чому головна проблема України і головний виклик, із яким ми зараз боремося і, сподіваюся, зробимо тут маленький прорив? В Україні немає проєктного фінансування, майже зовсім. Головна причина — війна, але не таємниця, що і до війни в нас із проєктним фінансуванням були великі проблеми. Банкіри скажуть, що в нас зараз філософія виживання. Втриматись, дожити до перемоги. Можливо, воно і правильно було б, якби війна тривала рік або два. Вже четвертий рік закінчується, а як людина з Донбасу скажу, що вже 12-й рік. І «дожити до перемоги» — це неправильна стратегія, яка веде в нікуди.
В України не буде майбутнього без нових проєктів. А нових проєктів без проєктного фінансування не буде, тому що ми просто програємо конкуренцію іншим територіям, тій самій Польщі чи Румунії. Тому ми працюємо з IFC, DFC, із фондами, Ukraine Facility, з Європейським інвестиційним банком, просуваючи ідеї, що якщо є правильний проєкт, дуже потрібний країні, і якщо є правильний партнер, то ми просто зобов’язані знаходити проєктне фінансування. Нехай проєкт підтримує Українська держава через інвестняню чи ще якусь інституцію.
Не знаю, чи нам так пощастило, але нас чують. Наш проєкт затвердили в IFC, сподіваюся, найближчим часом, не можу поки офіційно сказати коли, будемо підписувати. У нас є розуміння з DFC, велика історія з мінеральною угодою, але насправді вона докотиться і до інфраструктурних, і до інших проєктів, не тільки щодо критичних матеріалів.
Ми бачимо, що активізувались різні агенції. Наприклад, у нас зараз великий проєкт, який має профінансувати німецьке обладнання для нашого спецскляного виробництва. Якщо раніше була позиція не більше 10 млн євро на один проєкт в Україні, можете собі уявити зміни, коли в нас тільки німецького обладнання на 120 млн євро. Ми починаємо цю кригу ламати.
Уже всі розуміють, що війна закінчиться рано чи пізно. Думаю, і в Кремлі немає інших сценаріїв, навіть у брудних снах, що України не залишиться. Україна стане частиною ЄС і цивілізованого світу, найгарячішою країною для інвестицій. Мінімум 200 мільярдів євро репараційних коштів на 10 років — їх треба буде засвоїти. Фонд ЄС теж має виділити кошти як країні — потенційному члену, наприклад, Польщі було надано 120 млрд на 10 років. Ці гроші будуть фундаментом для приватних інвестицій, які мають заходити до країни. Імовірність цього позитивного сценарію ми оцінюємо у 80+%, це робить Україну дуже цікавою для інвесторів з усього світу.
Інша справа — наскільки український бізнес та Українська держава з її регуляціями зможуть із цим попитом впоратись. Всі знають, що у нас уміють навіть хороші історії псувати дуже швидко. Я сподіваюся, цього разу нарешті, заплативши таку високу ціну, нам удасться побудувати країну мрії".
