Інвестиції в агросектор України у 2025–2026 роках: ставка на земельний банк, консолідацію та вертикальну інтеграцію

Агросектор України залишається однією з небагатьох галузей, яка навіть в умовах повномасштабної війни зберігає стратегічну інвестиційну привабливість. Попри безпекові ризики, валютні обмеження, нестабільну логістику та волатильність світових цін на агропродукцію, сектор рослинництва у 2025–2026 роках став одним із ключових драйверів ринку злиттів і поглинань в Україні.

За даними дослідження InVenture, за підсумками 2025 року в секторі рослинництва України було зафіксовано 18 угод M&A на загальну суму близько $167 млн. Водночас лише за перші чотири місяці 2026 року було закрито понад 10 угод M&A загальною вартістю понад $525 млн. Така динаміка свідчить не просто про відновлення активності, а про якісну зміну структури попиту: інвестори дедалі більше концентруються навколо великих земельних банків, операційно ефективних агрокомпаній та активів, інтегрованих із елеваторною, логістичною або переробною інфраструктурою.

Додатковим аргументом на користь агросектору є його роль у валютних надходженнях країни. За даними Ukrainian Agricultural Outlook 2025, агропродовольчий сектор у 2025 році забезпечив 56,1% експортної виручки України, або близько $22,5 млрд, що істотно перевищує довоєнну частку 2021 року. Це пояснює, чому агроактиви залишаються в полі зору стратегічних інвесторів навіть за умов воєнної економіки.

2026 рік: ринок переходить у фазу великої консолідації

Головною угодою 2026 року стало придбання Kernel 100% агрохолдингу Enselco за $348 млн. До периметра угоди увійшов аграрний холдинг із земельним банком 190 000 га, мережею елеваторів, технікою, обладнанням і власним парком зерновозів.

Ця угода є показовою для всього ринку. Kernel фактично повертає до своєї структури частину активів, які були продані у 2022–2023 роках, але вже в розширеному форматі — з додатковими земельними, елеваторними та логістичними потужностями. Вона демонструє, що для найбільших гравців земельний банк перестає бути лише виробничим ресурсом і стає елементом контролю над усім ланцюгом створення вартості — від вирощування сировини до зберігання, транспортування, експорту та переробки.

Другим важливим маркером ринку стала угода з продажу агрохолдингу Agro-Region на користь того ж Enselco за ціною близько $120 млн. На момент угоди Agro-Region мав земельний банк близько 41 000 га у чотирьох областях України та майже 200 000 тонн потужностей одночасного зберігання зерна.

Також варто відзначити перехід прав власності на низку агроактивів у Рівненській, Кіровоградській та Київській областях із сукупним земельним банком близько 25 000 га, які ринок пов’язує з екс-міністром аграрної політики Миколою Сольським. За наявною інформацією, зміна контролю над цими активами зумовлена необхідністю реструктуризації боргових зобов’язань.

ТОП-10 найбільших угод в агросекторі України у 2026 році

ТОП-10 найбільших угод в агросекторі України у 2025 році

Частина сум не має офіційного публічного підтвердження та базується на експертних оцінках InVenture, ринкових припущеннях і доступній інформації про периметр активів.

Чому інвестори знову купують агроактиви

Ключовою причиною активізації M&A стала переоцінка ролі земельного банку в бізнес-моделі агрокомпаній. Якщо раніше покупці часто оцінювали активи переважно через поточну операційну прибутковість, то у 2025–2026 роках дедалі більшу вагу має стратегічний контроль над якісним масивом орендованих земель. Земельний банк стає дефіцитним активом, який складно швидко сформувати органічно, особливо в центральних і західних регіонах України.

Додатковим фактором стала стабілізація морської логістики. За даними Ради ЄС, у березні 2026 року близько 80% експорту зерна, олійних та пов’язаної агропродукції здійснювалося через Чорноморський коридор. Для агрохолдингів це суттєво покращило прогнозованість експортної моделі, а отже — підвищило готовність інвестувати в розширення земельного банку.

Водночас відкриття другого етапу ринку землі для українських юридичних осіб посилило інтерес до контролю над земельними масивами. За даними Держгеокадастру, станом на 3 березня 2026 року обсяг угод купівлі-продажу сільськогосподарської землі з моменту запуску ринку перевищив 1 млн га, а середня ціна одного гектара на початок 2026 року становила 64 631 грн, або близько $1 501.

Проте M&A в рослинництві й ринок купівлі-продажу землі — це не тотожні процеси. Більшість великих транзакцій в агросекторі, як і раніше, структуровані навколо корпоративного контролю над компаніями, які мають довгострокові договори оренди, виробничу інфраструктуру, команду, техніку, елеватори, логістику та операційні процеси.

Регіональна структура: премія за безпечніші області

Однією з ключових особливостей 2025–2026 років стала різка регіональна диференціація попиту. Активи у прифронтових областях — зокрема Чернігівській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській і частково Миколаївській — продавалися з підвищеним дисконтом або потребували значно довшого переговорного процесу. Для частини власників рішення про продаж було вимушеним через ризики обстрілів, мінування, дефіцит кадрів, складність фінансування посівної та зростання витрат на логістику.

Натомість у центральних і західних областях України попит залишався стабільно високим. Інвестори були готові платити премію за компактний земельний банк, якісну структуру договорів оренди, високу частку оброблюваних земель, прогнозовану врожайність, наявність елеваторів і менші безпекові ризики.

У західних регіонах України ціна прав оренди сільськогосподарських земель у якісних угодах могла наближатися до $3 000 за гектар. У чорноземних регіонах Центральної та Західної України більшість транзакцій укладалися в діапазоні $1 500–2 500 за гектар залежно від якості активу, строку договорів оренди, структури земельного банку, фінансового стану компанії та наявності інфраструктури.

Які активи отримують премію до оцінки

Найбільш ліквідними у 2025–2026 роках стали агрокомпанії, які мають не просто земельний банк, а повноцінну операційну платформу. Покупці найвище оцінюють активи з компактним розташуванням земель, прозорою юридичною структурою, контрольованою орендною базою, відсутністю критичних судових спорів, сучасною технікою, елеваторною інфраструктурою та зрозумілою історією врожайності.

Окрему премію отримують активи, які можуть бути інтегровані в існуючу модель великого агрохолдингу. Для таких покупців синергія може виникати не лише на рівні EBITDA, а й через оптимізацію логістики, централізацію закупівель, використання власних елеваторів, збільшення завантаження переробних потужностей і посилення експортної позиції.

Ризики, які стримують закриття угод

Попри високий попит, ринок залишається складним і вибірковим. Як показує практика InVenture, значна частина переговорів не доходить до фінального закриття через розрив в очікуваннях між продавцями та покупцями. Продавці часто орієнтуються на довоєнні мультиплікатори або на вартість відновлення активу, тоді як покупці закладають у модель воєнні ризики, обмеження фінансування, валютні бар’єри, можливі втрати врожаю, логістичні перебої та дисконти ліквідності.

Показовим прикладом є ситуація навколо потенційної угоди Kernel та ІМК. У травні 2025 року АМКУ надав дозвіл Kernel на набуття контролю над ІМК, однак переговори були призупинені. Цей кейс демонструє, що навіть наявність регуляторного дозволу не гарантує закриття угоди, якщо сторони не узгодили економіку, стратегічні умови або бачення майбутнього активу.

Ще одним стримуючим фактором залишається структура розрахунків. Частина продавців прагне отримати кошти за межами України або використовувати іноземні юрисдикції для фінального закриття. Для покупців це створює додаткові комплаєнс-ризики, валютні обмеження та складність юридичного структурування.

Роль InVenture на ринку аграрного M&A

За спостереженнями InVenture, у 2026 році попит на купівлю агрокомпаній із земельним банком істотно зріс. З початку року InVenture вже закрила чотири M&A-угоди в секторі рослинництва із земельними банками у Кіровоградській, Рівненській, Волинській та Черкаській областях, а ще кілька угод перебувають на стадії підготовки.

Ця активність підтверджує, що ринок не обмежується лише великими публічними угодами. Паралельно формується значний сегмент середніх транзакцій із земельними банками від кількох тисяч до кількох десятків тисяч гектарів. Саме цей сегмент може стати основою аграрного M&A-ринку у найближчі роки, оскільки він доступний ширшому колу українських стратегічних інвесторів, регіональних агрогруп і непрофільних покупців.

Прогноз: що визначатиме ринок у 2026–2027 роках

У середньостроковій перспективі аграрний M&A в Україні визначатимуть п’ять ключових факторів: безпекова ситуація, стабільність експортної логістики, доступ до фінансування, динаміка світових цін на зернові та олійні, а також якість земельного банку і договорів оренди.

Найбільший попит збережеться на агрокомпанії у відносно безпечних регіонах із компактним земельним масивом, прозорою структурою власності, стабільною командою та власною інфраструктурою. Активи з елеваторами, логістикою або потенціалом інтеграції в переробку отримуватимуть додаткову премію до оцінки.

Водночас ринок залишатиметься прагматичним. Інвестори готові платити за якість, але не готові ігнорувати воєнні, юридичні та операційні ризики. Саме тому успішне закриття угод дедалі більше залежатиме не лише від розміру земельного банку, а й від якості підготовки активу до продажу: прозорої фінансової звітності, аудиту земельного банку, юридичної чистоти, зрозумілої структури власності та реалістичних очікувань продавця щодо ціни.

Висновок

Ринок M&A в агросекторі України у 2025–2026 роках демонструє стійкість і поступовий перехід до нової фази консолідації. Якщо у перші роки повномасштабної війни інвестори діяли переважно обережно, то у 2026 році на ринок повернулися великі стратегічні угоди, орієнтовані на контроль над земельним банком, логістикою та виробничими потужностями.

Агросектор залишається одним із небагатьох секторів української економіки, де навіть в умовах війни можливі великі угоди, стратегічні інвестиції та довгострокова консолідація. Проте ринок стає дедалі більш вибірковим: капітал концентрується навколо якісних активів, а слабко підготовлені або переоцінені пропозиції залишаються поза фокусом покупців.