Виручені кошти від продажу конфіскованих російських активів в Україні є одним із джерел наповнення Фонду ліквідації наслідків збройної агресії Росії проти України.
За словами Дениса Шмигаля, у держбюджеті України вже є 17 млрд грн, конфіскованих у російських банків. «Ми заморозили та конфіскували сотні об'єктів, які належали російському уряду чи російським олігархам в Україні. Багато з цих об'єктів зараз фактично простоює. Уряд запустить відкритий та абсолютно прозорий продаж цього майна», – сказав глава уряду.
Прем'єр-міністр наголосив, що всі виручені кошти від цього продажу будуть спрямовані на відновлення України, енергосистеми, житла людей та розмінування.
Денис Шмигаль також додав, що аукціони з продажу відбуватимуться за таким же принципом, що й мала приватизація. Відповідатиме за них Фонд державного майна.
Кабмін України також затвердив порядок використання коштів Фонду для ліквідації наслідків збройної агресії Росії. Порядок визначає, зокрема, питання використання коштів на відновлення, відбір проектів та пріоритетність відновлення об'єктів, прозорість звітності.
Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm про те, як буде відбуватися продаж конфіскованого майна росіян та українських олігархів
Нещодавно Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку рекомендував депутатам підтримати законопроєкт №8311.
У разі його ухвалення українці зможуть купувати в системі Prozorro.Продажі майно російських та українських підсанкційних олігархів та бізнесменів; майно, що знаходиться в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів, а також майно, що продається в рамках виконавчого провадження.
Як, у разі ухвалення законодавчої ініціативи, відбуватимуться продажі активів у кожній зі сфер?
Попри війну та значний економічний спад, ринок електронних торгів в Україні живе, а бізнес-активність демонструє непогані (як для такого часу) результати.
Доведено приватизацією, яка після понад піврічної перерви з початку широкомасштабної російської агресії, стартувала у вересні 2022 року. За попередніми даними Кабміну, минулого року переможці приватизаційних аукціонів перерахували до держбюджету 1,7 млрд грн, тоді як перед стартом приватизації планувалося залучити усього 600 млн грн.
Грандіозним продажем в рамках приватизації розпочався і 2023 рік. Вперше за часи незалежності України було приватизовано морський порт. В ході торгів його ціна зросла більш ніж у тричі – з 60 млн грн до 201 млн грн.
Одну з ключових ролей в досягненні таких результатів, на моє переконання, відіграв факт того, як саме відбуваються подібного роду аукціони. Вам необхідно придбати приміщення під виробництво?
Викинути Скабєєву з телевізора: чи можливо позбавити українців доступу до російського ТБ
Ви не бігаєте по різних сайтах, не шукаєте продавців. Ви заходите у систему Prozorro.Продажі, знаходите там приміщення (які можуть бути виставлені на аукціон як в рамках приватизації, так і в рамках продажу активів банків-банкрутів чи в комерційних продажах), реєструєтесь на одному з близько 40 акредитованих там майданчиків, сплачуєте гарантійний внесок і берете участь у торгах.
Приватизаційні процеси – це лише один з прикладів роботи системи Prozorro.Продажі. Не меншу ефективність протягом останніх років демонстрували аукціони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, аукціони з продажу та оренди сільськогосподарської землі, аукціони з реалізації майна в процедурах банкрутства тощо.
За даними цієї системи, за 6 років в них було проведено понад 70 тисяч аукціонів, що принесло до бюджетів різних рівнів та приватних компаній 69 млрд грн.
Враховуючи вищенаведені цифри, питання щодо перенесення процедур реалізації майна в інших сферах, таких як, наприклад, виконавче провадження, було лише справою часу. І так, наприкінці минулого року з’явилася ідея законопроєкту №8311.
Законодавча ініціатива вносить зміни до Законів України "Про санкції", "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", "Про виконавче провадження" та Земельного кодексу.
Санкційні розпродажі
Механізм стягнення активів підсанкційних осіб в дохід держави – новий для України. Вищий антикорупційний суд ухвалив низку рішень про таке стягнення у декількох осіб, включаючи експрезидента Януковича, російських олігархів Євтушенкова та Шелкова. Долю ж їхніх активів (порядок та строки передачі) має визначати Кабінет міністрів України.
Наприклад, ВАКС задовольнив позов Мін’юсту, стягнувши в дохід держави майно Януковича. Серед такого майна – колекція витворів мистецтва.
Уряд має ухвалити рішення: кому саме на баланс перейде ця колекція, який державний орган буде здійснювати управління таким майном. І тут виникає логічне питання: а чи є сенс взагалі визнавати ці витвори мистецтва державною власністю та витрачати бюджетні кошти на їх утримання, передпродажну підготовку, оцінку, інвентаризацію?
Не легше було б одразу їх продати, а кошти перенаправити в державний бюджет на потреби військових або у фонд відновлення України?
А якщо мова йде не про витвори мистецтва, а про підприємство? Та сама історія, але набагато дорожча для бюджету. Й взагалі навіщо плодити нові ДПшки, коли Україна й так має чи не найбільшу кількість державних підприємств у світі (за винятком країн з авторитарними режимами, як рф) та намагається їх позбутися?
Для розуміння: на сьогодні в нашій країні налічується близько 3,5 тисяч ДП і понад 13 тисяч комунальних підприємств. Управляти цим майном може бути для України дорожче, ніж продати його навіть під час війни.
Звісно, я не стверджую, що продавати необхідно 100% санкційних активів, оскільки тут можуть бути і активи, необхідні, наприклад, для забезпечення оборони. Тому в цьому питанні держава повинна мати дискрецію щодо вибору конкретного виду санкції: стягнення в дохід держави або примусовий продаж.
Законопроєкт №8311 має на меті розв’язати цю проблему. Законотворці пропонують додати новий підвид санкції. Так, якщо раніше санкція називалась "стягнення у дохід держави", то у разі ухвалення законопроєкту, це може звучати таким чином: "cанкція у вигляді стягнення в дохід держави або примусова реалізація активів".
Відповідно до законопроєкту, примусова реалізація відбуватиметься в системі Prozorro.Продажі.
Законопроєкт не розв’язує питання, хто має визначати, яку підсанкцію і коли застосовувати. Очевидно, що це не може бути суд.
Якщо Мін’юст просить стягнути у дохід держави, то суд вирішує: стягувати чи ні, але не вирішує – стягнути чи продати. Також цього не може зробити й РНБО.
У момент ухвалення рішення про санкцію, РНБО часто не має інформації про всі активи, які можуть бути в підсанкційної особи.
Таким чином в нас залишається проміжна ланка – Мін’юст. Здавалося, що він міг би обґрунтовувати у позові, яку саме підсанкцію застосувати. Але ж так само це не належить до компетенції цього відомства, адже Мін’юст — це про право, а не про економіку.
В результаті ми підходимо до логічного висновку, що це компетенція Уряду або Міністерства економіки. І це питання не має розв’язуватись законодавчим регулюванням, оскільки може бути регламентоване постановою Уряду.
Наприклад, таким чином, що до моменту звернення Мінʼюсту до суду, Уряд на підставі подання Міністерства юстиції ухвалює рішення про те, який підвид санкції просити в суду.
Серед того, що, на моє глибоке переконання, має бути доопрацьоване в законі "Про санкції", так це норма про те, що стягнення в дохід може бути застосована лише в період дії воєнного стану.
Враховуючи глобальність санкційної політики, а це тисячі фізичних та юридичних осіб, яких треба перевірити за всіма реєстрами, відшукати їхні активи (не тільки в Україні, а й за кордоном), на це потрібно багато часу.
І ми можемо стикнутися із ситуацією, що санкції на осіб накладені, а до суду про стягнення активів звернутися просто не встигнуть, адже закінчиться строк дії воєнного стану.
Крім цього, якщо ж ми прив’язуємо стягнення активів до строків дії воєнного стану, то воно нагадує механізм примусового стягнення за спеціальним Законом "Про правовий режим воєнного стану".
Але ж наша мета – стягнути майно не тільки для потреб оборони, мета – значно ширша. По-перше, це покарання осіб, які сприяють агресії. По-друге, враховуючи, що цих активів дуже багато, то кошти від їх реалізації мають направлятися у тому числі й у фонд відновлення України, а не тільки на оборонні потреби. Очевидно, що часу дії воєнного стану буде недостатньо.
Скоро буде рік, як діє оновлений Закон "Про санкції". І за цей час підготовлено всього до десяти позовів до ВАКС про стягнення майна підсанкційних осіб в дохід держави. І це не тому, що Мін’юст бездіяльний чи повільний, а тому, що це дуже глобальна, складна та кропітка робота.
І щоб розібратися з активами тисяч підсанкційних осіб в Україні, має бути або дуже тривала війна, або ж у ВАКС, правоохоронних структурах та в Мін’юсті має бути необмежений штат працівників. В іншому ж випадку значній частині осіб, які сприяють російській агресії, пощастить уникнути покарання.
І в результаті з одного боку це може стати корупційним механізмом, а з іншого — певним козирем для тих, до кого санкції будуть застосовані, адже в судах в них буде аргумент щодо вибірковості підходів, порушення рівності, а відтак і необхідності повернути актив назад колишньому власнику.
Тому строки щодо стягнення та реалізації активів точно потрібно переглядати і, сподіваюсь, це буде зроблено до голосування законопроєкту №8311 у другому читанні.
АРМА, закон та порядок
Основна глобальна зміна – переведення продажу активів, що перебувають в управлінні АРМА на систему Prozorro.Продажі.
Ще одна революційна норма, яка пропонується як в розрізі АРМА, так і в розрізі виконавчого провадження – це продаж активів за балансовою вартістю без здійснення їх оцінки.
Успішний досвід таких продажів в процедурах приватизації продемонстрував Фонд держмайна. Більшою мірою ціна лотів зростала до ринкової.
Безумовні плюси такого продажу – це економія часу та коштів, які б пішли на оцінку та підготовку активу до аукціону. Проте, незважаючи на прогресивність і безумовні плюси ідеї, на мій погляд, від неї слід відмовитись в цілому або частково.
Все-таки мова йде про примусовий продаж, а не добровільну приватизацію, де держава готує всі необхідні документи, розрахунки, інформацію.
В примусовому продажі майже завжди інформація про балансову вартість відсутня, оскільки активи примусово вилучаються у власника і, звісно ж, власник не поспішає передати державі бухгалтерську та іншу документацію.
Ще одна вкрай важлива зміна щодо діяльності АРМА. У разі ухвалення законопроєкту, Агентство нарешті муситиме завершити формування реєстру активів – тобто оприлюднити усе, чим управляє, а також обов’язково вказати, хто саме управляє.
Заради справедливості зазначу, що до початку повномасштабного вторгнення рф, цей реєстр перебував на стадії підготовки, проте минулого року АРМА своїм наказом взагалі обмежила доступ до такого роду інформації.
При цьому, чи не навипередки та ледь не щодня правоохоронні органи звітують про передачу майна в АРМА на мільярди гривень. Відповідно до нового законопроєкту такий реєстр має бути відкритим і він буде продубльований на сайті Prozorro.Продажі.
Не менш важлива зміна, запропонована проєктом закону №8311, – відбір управителя майном на конкурсних засадах в системі Prozorro.Продажі. Це необхідна норма, адже наразі критерії відбору – незрозумілі.
Також, законопроєкт передбачає наділення Кабміну ширшими повноваженнями щодо передачі в управління активів з АРМА до державних органів чи підприємств. Тобто, наприклад, в управлінні АРМА опинився патронний завод.
У разі запровадження норм законопроєкту №8311, Кабмін своїм рішенням зможе передати цей завод в управління Міністерству оборони чи Укроборонпрому. Поза режимом воєнного стану ця норма була б досить небезпечною, але в умовах війни вона виправдана.
Прозоріше стане і у виконавчому провадженні
Головна зміна в розрізі виконавчого провадження, як і у вищенаведених сферах, стосується повного переведення продажу майна у виконавчому провадженні з системи СЕТАМ на Prozorro.Продажі.
Тут зазначу, що раніше вже були спроби інтеграції аукціонів у виконавчих провадженнях в Prozorro.Продажі, але це були часткові зміни, які передбачали, що державні та приватні виконавці взаємодіятимуть з Prozorro.Продажі через СЕТАМ.
Тобто адміністратором торгів та тримачем основної інформації залишався саме СЕТАМ. Це створювало певні незручності, це було й економічно недоцільно.Своєю чергою, думаю, що СЕТАМ залишиться зберігачем всіх арештованих активів, адже реальної альтернативи йому немає. По факту це велика логістична компанія, яка має власні та орендовані складські приміщення, майданчики для зберігання автотранспорту в кожному регіоні України тощо.
В той же час, законопроєктом передбачено, що винагорода майданчика Prozorro.Продажі за продаж арештованого майна становитиме 5%.
На мій погляд це призведе до значного здорожчання процедури примусового виконання судового рішення, оскільки ці 5% не враховують вартість зберігання. Так, наразі СЕТАМ отримує 5% від продажу майна, але, ця сума включає в себе як винагороду за проведення аукціону, так і вартість зберігання арештованого майна.
Також важлива зміна, яку запроваджує законопроєкт №8311, стосується регулювання продажу іпотеки. У разі, якщо законопроєкт буде ухвалений, то всі питання, що стосуються примусового продажу, міститимуться тільки в Законі "Про виконавче провадження". Закон "Про іпотеку" більше не регулюватиме це питання.
В цілому законопроєкт №8311 — це інтеграція практично всіх аукціонів в систему Prozorro.Продажі. А коли правила аукціонів по усіх сферах уніфіковані, це нівелює значну кількість ризиків.
В результаті в одному місці буде зібрано буквально усе, що продається в межах приватизації, процедур банкрутства, оренди держмайна, комерційних продажів, продажів майна банків-банкрутів, примусових продажів у виконавчих та кримінальних провадженнях, продажів активів підсанкційних осіб.
Це, своєю чергою, може призвести до збільшення попиту на ринку електронних торгів через збільшення аудиторії аукціонів, а відтак і підвищення вартості виставлених на продаж активів.
Адже, коли є єдина система, куди можна знайти, шукаючи певне майно, і одразу отримати перелік лотів з усіх можливих сфер, це значно спрощує задачу пошуку та пришвидшує ухвалення рішення про покупку.
Безумовно, законопроєт може сприяти підвищенню ефективності управління майном підсанкційних осіб та посилить управлінські спроможності АРМА, що своєю чергою також вплинуть на підвищення результатів продажів.
