Український ринок промислових активів переживає одну з наймасштабніших структурних трансформацій за останні десятиліття. Повномасштабна війна, релокація виробництв, зміна логістичних маршрутів, дефіцит трудових ресурсів і необхідність модернізації підприємств сформували нову економіку купівлі-продажу заводів.
Сьогодні інвестори купують заводи в Україні не лише заради продовження традиційного виробництва. Дедалі частіше предметом інвестиційного інтересу стають промислові майданчики із земельними ділянками, потужною енергетичною інфраструктурою, залізничними під'їздами, можливістю розміщення нового виробництва або перетворення на логістичні комплекси.
Водночас на ринку можна знайти успішні промислові компанії зі стабільним прибутком, експортними контрактами, сучасним обладнанням і налагодженими технологічними процесами. Такі підприємства залишаються привабливими об'єктами для стратегічних інвесторів, які прагнуть швидко масштабувати бізнес або отримати доступ до нових ринків.
Окремий сегмент — проблемні заводи, підприємства з надмірним борговим навантаженням, застарілими виробничими потужностями або призупиненою діяльністю. Вони можуть продаватися з істотними дисконтами, однак потребують додаткових інвестицій, реструктуризації та переосмислення бізнес-моделі.
За оцінками InVenture, у 2026–2028 роках саме поєднання цих трьох напрямів — придбання діючого виробництва, купівля промислової нерухомості під нові потреби та інвестиції у проблемні активи — формуватиме значну частину попиту на українські заводи.
1. Ринок продажу заводів в Україні: від воєнного шоку до нової хвилі M&A
Як війна змінила ринок промислових підприємств
- До повномасштабного вторгнення український ринок продажу промислових підприємств значною мірою формувався навколо приватизації державних активів, консолідації виробничих груп, придбання регіональних заводів і стратегічного розширення великих компаній.
- Після лютого 2022 року ця модель суттєво змінилася. У перший період війни значна частина інвесторів призупинила переговори щодо придбання підприємств. Для власників заводів на перший план вийшли питання збереження активів, евакуації обладнання, забезпечення безперервності виробництва та утримання персоналу
- Протягом 2023–2024 років ринок почав адаптуватися. Виник попит на виробничі майданчики в центральних і західних регіонах, а частина інвесторів повернулася до розгляду придбання промислових компаній.
- У 2025–2026 роках дедалі виразнішою стала нова тенденція: промислові активи купують не лише для підтримання існуючої діяльності, а й для реалізації нових інвестиційних стратегій. Наприклад, колишній машинобудівний завод може бути цікавим виробнику металоконструкцій, оборонному підприємству, логістичному оператору або інвестору, який планує розділити територію на окремі виробничо-складські блоки та здавати їх в оренду. Цінність такого активу залежить уже не тільки від його виробничої історії, а й від альтернативних можливостей використання.
2. Які заводи та виробничі підприємства продаються в Україні
Сучасний ринок продажу заводів доцільно розділяти на кілька основних категорій.
Діючі прибуткові виробничі підприємства
Найбільш привабливий сегмент для стратегічних покупців — підприємства, які мають налагоджене виробництво, стабільну клієнтську базу та прогнозовані фінансові результати.
Це можуть бути:
- харчові підприємства, молокозаводи, м'ясокомбінати та кондитерські фабрики;
- виробники будівельних матеріалів;
- машинобудівні та металообробні заводи;
- деревообробні та меблеві підприємства;
- виробники пакування, полімерної продукції та побутової хімії;
- агропереробні підприємства, комбікормові та олійноекстракційні заводи.
Головна перевага таких об'єктів — можливість отримувати операційний дохід одразу після придбання.
Покупець фактично отримує готову виробничу платформу: персонал, обладнання, технології, контракти, дозвільні документи та сформовану ринкову позицію.
За наявності конкурентоспроможної продукції й експортних можливостей вартість такого підприємства може суттєво перевищувати ліквідаційну або відновну вартість його матеріальних активів.
Заводи з частково зупиненим виробництвом
Другу категорію формують підприємства, які зберегли виробничу інфраструктуру, але працюють із неповним завантаженням або тимчасово припинили основну діяльність.
Причинами можуть бути втрата традиційних ринків збуту, зміна структури попиту, дефіцит оборотного капіталу, проблеми з персоналом або зростання енергетичних витрат.
Такі заводи можуть бути привабливими для інвесторів, здатних забезпечити нові замовлення, інтегрувати підприємство у власну виробничу систему або модернізувати його технологічні процеси.
Старі заводи та універсальні промислові майданчики
Один із найбільш специфічних сегментів українського ринку — промислові комплекси, створені ще за радянських часів або у 1990-х роках.
Вони можуть мати значні площі, високі виробничі корпуси, потужні електричні підстанції, кранове господарство, залізничні колії та великі земельні ділянки.
Водночас частина обладнання може бути морально застарілою, а первинний профіль виробництва — економічно неактуальним.
У таких випадках завод доцільно оцінювати насамперед як промислову інфраструктуру, а не як діючий бізнес.
Покупцями виступають компанії, які планують розмістити власне виробництво, перенести обладнання з інших регіонів або перепрофілювати майданчик.
Проблемні підприємства та distressed assets
Окрема категорія — заводи, що перебувають у фінансово складному становищі.
Йдеться про підприємства з кредитною заборгованістю, судовими спорами, дефіцитом оборотного капіталу, низьким завантаженням або необхідністю значної модернізації.
Такі активи іноді можна придбати дешевше за їхню відновну вартість. Однак низька ціна сама по собі не означає вигідну інвестицію.
Покупець повинен оцінювати загальний бюджет: придбання, погашення або реструктуризація боргів, ремонт, модернізація, запуск виробництва та фінансування оборотного капіталу.
Підприємства, що продаються через приватизацію
Додатковим джерелом промислових активів залишається державна приватизація.
Інвесторам можуть бути доступні спиртові заводи, комбінати хлібопродуктів, виробничі бази, підприємства переробної промисловості, об'єкти незавершеного будівництва та інші цілісні майнові комплекси.
Приватизаційні аукціони створюють можливості для придбання виробничих потужностей і промислової нерухомості, але вимагають уважного аналізу умов продажу та інвестиційних зобов'язань.
3. Чому інвестори купують старі заводи: основні мотиви придбання
Купівля застарілого або частково непрацюючого заводу далеко не завжди означає намір відновити первинне виробництво. У сучасних умовах інвестори можуть переслідувати зовсім інші стратегічні цілі.
Релокація виробництва з небезпечних регіонів
Один із найважливіших мотивів — перенесення виробничих потужностей із прифронтових або більш ризикових регіонів України.
Підприємства з Харківської, Запорізької, Сумської, Дніпропетровської та інших областей шукають готові промислові приміщення в центральних і західних регіонах.
Для них купівля існуючого заводу може бути вигіднішою за будівництво нового.
Головні переваги — наявність будівель, підключених комунікацій, промислового призначення території та можливість швидше встановити обладнання.
За інформацією InVenture, у 2025 році компанія супроводила сім угод із продажу виробничо-складської нерухомості, пов'язаних із переміщенням і розвитком бізнесів.
Цей попит зберігатиме актуальність доти, доки безпековий фактор впливатиме на географію промисловості.
Зміна профілю виробництва
Колишній завод металевих конструкцій може використовуватися для виробництва сільськогосподарської техніки, модульних будівель або промислового обладнання.
Машинобудівні підприємства можуть бути адаптовані під нові технологічні процеси, а частина харчових заводів — під суміжні напрями переробки.
Важливо, що зміна профілю не завжди потребує повного демонтажу існуючої інфраструктури.
Якщо корпуси, підлоги, комунікації та енергетичні потужності відповідають потребам нового виробництва, інвестор отримує можливість істотно скоротити капітальні витрати.
Водночас необхідно оцінювати вартість переналаштування технологічних процесів, отримання нових дозволів і відповідності об'єкта екологічним вимогам.
Переорієнтація заводів на складську та логістичну нерухомість
Окремий напрям — придбання старих промислових підприємств для створення складських комплексів, логістичних терміналів і виробничо-розподільчих центрів.
Інвестори розглядають можливість переобладнання корпусів під склади готової продукції, сировини, комплектуючих, запчастин, будівельних матеріалів або продукції електронної комерції.
Особливу цінність мають об'єкти поблизу великих міст, транспортних розв'язок, міжнародних автомагістралей та залізничних вузлів.
Проте не всі заводські приміщення однаково придатні для сучасної логістики. Покупець має оцінити висоту складування, крок колон, навантаження на підлогу, можливість облаштування докових воріт, під'їзд великовантажного транспорту та пожежну безпеку.
Іноді економічно вигіднішим рішенням є знесення частини старих корпусів і будівництво сучасних складських приміщень на вже підготовленій промисловій території.
Купівля промислової землі та інженерної інфраструктури
У певних випадках головною цінністю заводу є не будівлі та обладнання, а земельна ділянка й комунікації.
Особливо це стосується підприємств із великими територіями, власними трансформаторними підстанціями, залізничними під'їздами, газопостачанням і водозабезпеченням.
Створення подібної інфраструктури на новому майданчику може потребувати значного часу та додаткових погоджень.
Тому інвестори фактично купують не старий завод, а можливість швидше реалізувати новий виробничий проєкт.
Водночас сам факт наявності підстанції не гарантує доступності заявленої потужності: необхідно перевірити договірні ліміти, технічний стан обладнання та умови приєднання.
Розміщення декількох виробництв на одній території
Великі радянські промислові комплекси часто проєктувалися під потреби одного підприємства, яке займало десятки тисяч квадратних метрів.
Сьогодні ці площі можуть бути надлишковими для одного виробництва.
Інвестор може розділити територію на окремі функціональні зони, створивши виробничо-складський комплекс для кількох орендарів.
Наприклад, на одному майданчику можуть працювати виробник металоконструкцій, складський оператор, ремонтне підприємство та компанія з фасування продукції.
Для власника це спосіб диверсифікувати орендний дохід і поступово модернізувати територію.
Фактично йдеться про розвиток приватних промислових кластерів або багатофункціональних виробничих парків.
Придбання проблемних підприємств за зниженою ціною
Інвестори, які мають власний капітал та управлінську експертизу, можуть розглядати distressed assets — проблемні промислові підприємства, що продаються через фінансові труднощі.
Причини можуть бути різними: збитковість, накопичення боргів, конфлікти між власниками, потреба в значних інвестиціях або неспроможність фінансувати подальшу діяльність.
Потенційна інвестиційна стратегія полягає у придбанні активу за зниженою ціною, реструктуризації зобов'язань, модернізації виробництва та подальшому відновленні прибутковості.
Проте такий сегмент потребує найглибшої перевірки.
В окремих випадках більш доцільним є придбання конкретного майнового комплексу без купівлі корпоративних прав юридичної особи, що має складну кредитну, податкову або судову історію.
Інвестиції в очікуванні зростання вартості промислових активів
Ще один мотив — придбання заводу з розрахунком на його подальше подорожчання.
Інвестори можуть виходити з припущення, що після стабілізації безпекової ситуації зростатиме попит на виробничі майданчики, а частина воєнних ризиків перестане настільки сильно впливати на їхню оцінку.
Ця стратегія особливо актуальна для інвесторів із довгим горизонтом вкладень.
Водночас розрахунок виключно на майбутнє зростання цін без зрозумілої моделі використання активу створює ризик низької ліквідності та значних витрат на утримання.
4. Чому купують сучасні конкурентоспроможні заводи
На іншому полюсі ринку перебувають діючі виробничі компанії, які демонструють позитивні фінансові результати, мають сильні ринкові позиції та перспективи масштабування.
Мотиви їх придбання принципово відрізняються від інвестицій у проблемні або застарілі промислові комплекси.
Швидке розширення виробничих потужностей
Для промислової групи придбання готового заводу може бути значно швидшим способом нарощування виробництва, ніж реалізація нового будівельного проєкту.
Покупець отримує діючі технологічні лінії, персонал, виробничі приміщення та необхідну інфраструктуру.
Крім того, придбання підприємства дозволяє скоротити період виходу на ринок і знизити частину ризиків, пов'язаних із запуском нового виробництва.
Консолідація галузі та придбання конкурентів
Великі виробники можуть купувати менші підприємства для збільшення ринкової частки, розширення географії продажів або отримання доступу до нових клієнтів.
Такі угоди дозволяють оптимізувати закупівлі, логістику, адміністративні витрати та використання обладнання.
Особливо актуальною ця стратегія може залишатися у харчовій промисловості, агропереробці, виробництві будматеріалів і промислових компонентів.
Вертикальна інтеграція виробничих ланцюгів
Один із найважливіших мотивів M&A — прагнення контролювати не лише фінальне виробництво, а й суміжні етапи створення доданої вартості.
Наприклад:
- аграрна компанія купує елеватор, млин або переробний завод;
- виробник меблів придбаває деревообробне підприємство;
- будівельна група інвестує у виробництво бетону, залізобетонних виробів чи металоконструкцій;
- харчовий виробник купує підприємство з пакування;
- промислова компанія придбаває виробника ключових комплектуючих.
Вертикальна інтеграція може знизити залежність від сторонніх постачальників, покращити контроль якості та підвищити стійкість бізнесу.
Вихід на експортні ринки
Для іноземних стратегічних інвесторів придбання українського заводу може стати способом інтеграції виробництва в міжнародний ланцюг постачання.
Україна має потенціал для виробництва окремих видів промислової продукції, орієнтованих на європейські ринки, зокрема у деревообробці, меблевій промисловості, машинобудуванні, харчовій переробці та виробництві компонентів.
Однак конкурентоспроможність українського виробництва залежатиме від логістики, енергетичних витрат, продуктивності праці, якості продукції та відповідності вимогам ЄС.
Придбання технологій, компетенцій і персоналу
Не всі цінні виробничі активи мають великі площі або дороге обладнання.
У деяких випадках інвестор купує насамперед команду інженерів, технологічні розробки, власні конструкції, сертифікацію продукції та виробничу експертизу.
Цей мотив особливо актуальний для складного машинобудування, електроніки, спеціалізованих промислових компонентів та оборонних технологій.
Найбільші угоди з продажу заводів і промислових підприємств в Україні у 2025-2026 роках
«Івано-Франківськцемент»: стратегічна угода вартістю до €750 млн
Однією з найпоказовіших подій 2026 року стало оголошення про заплановане придбання тайванською TCC Group Holdings української промислової групи «Івано-Франківськцемент».
Максимальна заявлена вартість підприємства в межах угоди становить €750 млн, або приблизно $860 млн.
До периметра транзакції входять цементні та суміжні виробничі активи. Остаточна сума придбання може коригуватися з урахуванням боргу та оборотного капіталу.
Цей приклад демонструє, що навіть під час війни великі конкурентоспроможні українські виробники можуть бути цікавими міжнародним стратегічним інвесторам.
Водночас ідеться про оголошену угоду, а не підтвердження її остаточного закриття станом на початок листопада 2026 року.
Bunge — ViOil: придбання олійнопереробного бізнесу за $138 млн
У 2025 році міжнародна агропромислова компанія Bunge придбала 85% Вінницького олієжирового комбінату (ViOil) приблизно за $138 млн.
Ця транзакція стала найбільшою завершеною угодою з придбання українських активів іноземним інвестором у 2025 році за даними KPMG.
Її стратегічна логіка пов'язана з консолідацією олійнопереробних потужностей та посиленням позицій у міжнародних виробничих і торговельних ланцюгах.
Це приклад придбання заводу, де основну цінність формують діючий виробничий бізнес, масштаби переробки та стратегічні синергії.
«Аерок»: придбання виробника газобетону за 1,89 млрд грн
У грудні 2024 року на приватизаційному аукціоні було продано державну частку в розмірі 100% статутного капіталу виробника газобетону «Аерок». Договір купівлі-продажу було укладено у січні 2025 року.
Переможна пропозиція становила 1,89 млрд грн.
Покупцем виступила структура BGV Group.
Ця угода стала важливим прикладом придбання промислового активу через відкриту приватизацію. Вона також продемонструвала зацікавленість приватного капіталу у виробниках будівельних матеріалів.
У липні 2026 року стало відомо, що Геннадій Буткевич продає ці заводи «Аерок» ірландській будівельній групі CRH, яка отримала дозвіл від Антимонопольного комітету України на цю угоду.
«Вінницяпобутхім»: придбання виробничого активу через приватизацію
Ще одним прикладом продажу промислового підприємства став приватизаційний аукціон щодо ПрАТ «Вінницяпобутхім».
За даними Фонду державного майна України, у 2025 році вартість продажу підприємства становила 608 млн грн.
Подібні угоди відображають можливість повернення промислових активів до активної господарської діяльності через зміну власника, відновлення виробництва та залучення інвестицій.
Угоди малого та середнього промислового бізнесу
Поряд із великими корпоративними транзакціями відбуваються менш публічні угоди у сегменті виробничих підприємств вартістю до декількох мільйонів доларів.
За інформацією InVenture, у 2025 році компанія брала участь у продажу багатьох підприємств харчової промисловості та металообробки, а також виробничо-складських комплексів, які купувалися для релокації та подальшого розвитку бізнесу.
Такі транзакції рідко потрапляють у міжнародні рейтинги M&A, але є важливим елементом формування сучасного українського ринку промислових активів.
Які галузі будуть найбільш цікаві покупцям заводів у 2027–2028 роках
Агропереробка та харчова промисловість
Україна має потужну сировинну базу для розвитку переробки сільськогосподарської продукції.
У перспективі інвестори можуть приділяти більше уваги підприємствам, які дозволяють отримувати вищу додану вартість порівняно з експортом сировини.
Серед перспективних напрямів — виробництво харчових інгредієнтів, рослинних олій, кормових компонентів, борошна, молочної та м'ясної продукції, продуктів глибокої переробки зерна.
Особливо цікавими можуть бути підприємства з доступом до стабільної сировинної бази та експортної логістики.
Будівельні матеріали
Виробники цементу, бетону, газобетону, металоконструкцій, теплоізоляційних матеріалів, сухих будівельних сумішей, скла та інших компонентів можуть отримувати додаткові можливості в міру збільшення обсягів відбудови.
За оцінкою Світового банку RDNA5, потреби України у відновленні та реконструкції протягом наступного десятиліття наближаються до $588 млрд.
Із цієї суми понад $63 млрд припадає на потреби сектору торгівлі та промисловості, а значні обсяги фінансування необхідні для житлового фонду, транспорту й енергетики.
Водночас потреби відбудови не дорівнюють гарантованому попиту на продукцію конкретного заводу: реалізація проєктів залежатиме від фінансування, безпеки та темпів будівництва.
Машинобудування та металообробка
Потенційний попит може концентруватися навколо підприємств, здатних виробляти обладнання для енергетики, агросектору, транспорту, відбудови інфраструктури та промислової автоматизації.
Конкурентну перевагу матимуть виробники з сучасним обладнанням, інженерними компетенціями та можливістю гнучко змінювати номенклатуру продукції.
Оборонна промисловість і виробництво подвійного призначення
Оборонні технології та суміжне промислове виробництво формують додатковий попит на виробничі майданчики, механічну обробку, електроніку, металоконструкції й технологічні компоненти.
Частина промислових підприємств може бути адаптована для випуску продукції подвійного призначення.
При цьому покупці мають враховувати спеціальні вимоги до безпеки, дозволів, контролю доступу та виробничої інфраструктури.
Деревообробка та меблева промисловість
Українські деревообробні та меблеві підприємства можуть бути цікавими для придбання з метою розширення експортного виробництва та інтеграції в європейські ланцюги постачання.
Найбільший потенціал мають виробники, які можуть забезпечити стабільну якість, стандартизовану продукцію, прогнозовані строки поставок та достатній масштаб виробництва.
Енергетика, біопалива та промислова декарбонізація
Окремим напрямом стає придбання або модернізація підприємств із потенціалом виробництва біоетанолу, біогазу, біометану, твердого біопалива та інших продуктів переробки.
Наприклад, InVenture представляє інвестиційний проєкт розвитку біоетанольного комплексу на Львівщині.
На базі діючого спиртового заводу планується розвиток виробництва паливного біоетанолу та супутньої продукції. Проєкт передбачає залучення $4 млн стратегічних інвестицій, а заявлена вартість проєкту становить $9,8 млн.
Це приклад інвестиційної стратегії, в якій існуючий завод стає основою для нового технологічного напряму. Важливо, що йдеться про залучення капіталу, а не про оголошення продажу підприємства за $9,8 млн.
Як оцінюють вартість заводів: ключові підходи інвесторів
Універсальної формули оцінки українських виробничих підприємств не існує.
Метод визначення вартості залежить насамперед від того, що саме купує інвестор: нерухомість, обладнання, повноцінний бізнес або можливість перезапуску виробництва.
Оцінка промислової нерухомості та майнових комплексів
У разі придбання заводу як сукупності матеріальних активів інвестори аналізують:
- ринкову вартість земельної ділянки або прав користування нею;
- вартість будівель і споруд з урахуванням фізичного стану;
- вартість наявного технологічного обладнання;
- інженерні мережі та доступні електричні потужності;
- можливості альтернативного використання;
- витрати на модернізацію або демонтаж;
- ліквідність об'єкта та безпекові ризики.
Особливе значення має порівняння з вартістю створення аналогічного виробничого майданчика з нуля.
У разі distressed assets центральним показником стає не тільки поточна ринкова вартість, а й потенціал відновлення. Інвестор повинен сформувати фінансову модель, що враховує витрати на придбання, погашення боргів, капітальний ремонт, модернізацію, додаткове фінансування та термін виходу на операційну прибутковість.
Водночас ці діапазони є орієнтовними, а кінцева вартість об'єкта визначається індивідуально з урахуванням сукупності його характеристик та інвестиційного потенціалу.
Із досвіду InVenture, вартість заводу або промислового комплексу визначається за одним із двох основних підходів залежно від того, які активи становлять його ключову інвестиційну цінність.
Якщо основну цінність об'єкта формують виробничі будівлі та споруди, ціна зазвичай розраховується на основі вартості квадратного метра нерухомості й може коливатися від $30 до $800 за м² залежно від регіону розташування, технічного стану, функціональності приміщень та наявної інженерної інфраструктури.
Якщо ж головну цінність становить земельна ділянка промислового призначення з інженерною інфраструктурою, оцінка може здійснюватися з розрахунку на гектар. Залежно від розташування, форми власності або землекористування, доступної електричної потужності, забезпеченості комунікаціями та транспортної доступності вартість таких майданчиків може коливатися від $10 000–30 000 за га у менш привабливих локаціях до $150 000–400 000 за га і більше поблизу великих міст та ключових логістичних маршрутів.
Оцінка діючого бізнесу
Для прибуткових виробничих підприємств ключовими показниками є виручка, EBITDA, операційний грошовий потік, рентабельність, структура клієнтів і стабільність замовлень.
Інвестори можуть застосовувати методи порівняльних мультиплікаторів, дисконтованих грошових потоків та оцінку матеріальних і нематеріальних активів.
Однак застосування однакового мультиплікатора EBITDA до різних підприємств може призвести до суттєвих помилок.
Наприклад, завод із міжнародними контрактами, сучасним обладнанням і низьким борговим навантаженням може оцінюватися значно дорожче за підприємство з аналогічним поточним прибутком, але застарілими потужностями та високою залежністю від одного покупця.
За оцінками InVenture, під час продажу діючих прибуткових промислових підприємств в Україні мультиплікатор EV/EBITDA може становити орієнтовно 4–6× залежно від галузі, масштабу бізнесу, стабільності фінансових результатів, технічного стану виробничих потужностей, експортного потенціалу та рівня воєнних ризиків.
Водночас для невеликих підприємств, проблемних бізнесів або виробництв із підвищеними безпековими ризиками оцінка може знижуватися до 2–4× EBITDA, тоді як великі конкурентоспроможні підприємства, зокрема, у високотехнологічних сферах зі стабільною прибутковістю, сучасним обладнанням, експортними контрактами та стратегічною цінністю для покупця можуть оцінюватися і вище 7× EBITDA.
Що зміниться на ринку продажу заводів у 2027–2028 роках
На думку InVenture, протягом 2027–2028 років український ринок промислових активів може розвиватися за декількома сценаріями, залежно від безпекової ситуації, доступності фінансування та загальної динаміки економічного відновлення.
Тренд 1. Подальше зростання попиту на готові промислові майданчики
Одним із ключових напрямів залишатиметься придбання існуючих заводських територій для релокації, розширення та запуску нових виробництв.
Найбільш конкурентоспроможними будуть майданчики з готовими інженерними комунікаціями, достатніми електричними потужностями, якісними під'їзними шляхами та юридично впорядкованими земельними правами.
Попит може зростати у регіонах із розвиненою транспортною інфраструктурою та відносно нижчими безпековими ризиками.
Тренд 2. Поділ ринку на якісні та проблемні активи
Імовірно, поглиблюватиметься розрив між оцінками сучасних прибуткових підприємств і застарілих промислових комплексів.
Заводи з підтвердженим грошовим потоком, конкурентною продукцією, експортними контрактами та якісним корпоративним управлінням можуть зберігати відносно високі оцінки.
Натомість підприємства, які потребують значної модернізації, можуть залишатися на ринку тривалий час навіть за відносно невисокими заявленими цінами.
Тренд 3. Консолідація промисловості
Очікується продовження угод між великими промисловими групами та регіональними виробниками.
Особливо це стосуватиметься секторів, де масштаб виробництва, закупівель і логістики забезпечує суттєві конкурентні переваги.
Потенційними напрямами залишаються харчова переробка, будівельні матеріали, деревообробка, виробництво компонентів і промислових виробів.
Тренд 4. Переобладнання старих заводів у промислові та логістичні парки
Частина великих майнових комплексів може змінити функціональне призначення.
Інвестори розглядатимуть можливість створення виробничих кластерів, логістичних баз, сервісних центрів та майданчиків для кількох промислових орендарів.
Така стратегія може бути привабливою в регіонах із високим попитом на готову виробничу інфраструктуру.
Водночас успішність проєктів залежатиме від розташування, технічної придатності будівель та можливості забезпечити необхідну орендну дохідність.
Тренд 5. Розвиток промисловості на базі індустріальних парків
Індустріальні парки стають одним із механізмів створення нових виробничих потужностей в Україні.
Станом на початок листопада 2026 року в Україні офіційно зареєстровано 130 індустріальних парків. Водночас лише частина з них перейшла до фактичної операційної діяльності: за різними оцінками, активно розвиваються або функціонують близько 40–50 майданчиків.
Для учасників передбачені певні податкові та митні стимули за умови виконання встановлених вимог.
У перспективі індустріальні парки можуть конкурувати з традиційними заводськими територіями за інвесторів, які планують створення нових виробництв.
Водночас уже готові старі промислові комплекси часто мають перевагу у вигляді наявних будівель і комунікацій.
Тренд 6. Енергетична автономність стає частиною вартості заводу
Покупці дедалі більше враховуватимуть здатність промислового об'єкта забезпечувати безперервність виробничих процесів.
Наявність власної генерації, резервного живлення, енергоефективного обладнання та можливостей встановлення накопичувачів енергії може впливати на інвестиційну оцінку підприємства.
Для енергоємних виробництв ці фактори можуть бути важливішими за формальну площу нерухомості.
Тренд 7. Європейська інтеграція та нові вимоги до промисловості
Поступове наближення України до європейського регуляторного середовища стимулюватиме модернізацію виробництв.
Зокрема, з 1 січня 2026 року в ЄС діє основний режим механізму вуглецевого коригування імпорту CBAM для визначених категорій товарів.
Це підвищує значення енергоефективності, контролю промислових викидів та екологічної модернізації для частини українських експортерів.
У майбутньому конкурентоспроможність підприємств дедалі більше залежатиме не лише від собівартості продукції, а й від здатності відповідати міжнародним стандартам.
Тренд 8. Повернення міжнародних стратегічних інвесторів
Великі міжнародні корпорації зберігають інтерес до українських виробничих активів, однак прийняття інвестиційних рішень залишається вибірковим.
Ключовими умовами розширення їхньої участі можуть стати покращення безпекової ситуації, доступність страхування воєнних ризиків, відновлення інфраструктури та стабільність регуляторного середовища.
За сприятливих умов це може підтримати нову хвилю стратегічних придбань українських заводів.
Тренд 9. Приватизація та придбання проблемних виробничих підприємств
Державні активи, підприємства з фінансовими труднощами та промислові об'єкти, що втратили первинне призначення, можуть створювати додаткові можливості для інвесторів.
Проте для їх реалізації потрібні не тільки кошти на придбання, а й капітал на модернізацію та перезапуск.
Важливою конкурентною перевагою інвесторів стане здатність проводити комплексну реструктуризацію підприємства.
Як купити завод в Україні та правильно організувати угоду
Купівля виробничого підприємства — складніша транзакція, ніж придбання звичайної комерційної нерухомості.
Успішна угода потребує узгодження економічної моделі інвестиції, аналізу технічного стану, юридичної перевірки та правильної структури придбання.
Зазвичай процес включає декілька етапів.
Перший — визначення інвестиційної стратегії. Покупець має розуміти, чи шукає він прибутковий бізнес, готове виробництво, промислову нерухомість, земельну ділянку або проблемне підприємство для перезапуску.
Другий — пошук і відбір активів. Оцінюються регіон, площа, технічні характеристики, доступ до комунікацій, виробничі можливості та очікування продавця щодо вартості.
Третій — попередня оцінка та переговори. Сторони погоджують основні комерційні умови, можливу структуру угоди, порядок перевірки та графік розрахунків.
Четвертий — Due Diligence. Проводиться юридичний, фінансовий, податковий, технічний та, за необхідності, екологічний аудит підприємства.
П'ятий — структурування й завершення угоди. Визначається оптимальний предмет придбання, погоджуються гарантії продавця, механізм платежів, порядок передачі активів та управління перехідним періодом.
У випадку купівлі діючого заводу важливо також заздалегідь врегулювати питання передачі клієнтських контрактів, управлінських функцій і збереження ключових працівників.
Продаж і купівля заводів через InVenture
InVenture спеціалізується на супроводі інвестиційних угод, продажу діючого бізнесу, виробничих підприємств та промислової нерухомості в Україні.
На платформі InVenture представлені різні категорії активів: від невеликих виробничо-складських комплексів до великих промислових майданчиків, підприємств харчової промисловості, агропереробки, машинобудування, деревообробки та інших секторів.
Для покупців важливою перевагою є можливість відбирати об'єкти відповідно до конкретної інвестиційної стратегії — придбання готового бізнесу, релокації виробництва, розширення потужностей або перепрофілювання промислового комплексу.
Для власників заводів професійна підготовка підприємства до продажу дозволяє визначити реалістичну ринкову вартість, сформувати інвестиційну пропозицію та організувати системний пошук покупців.
Залежно від характеристик активу покупцями можуть виступати українські промислові групи, стратегічні іноземні інвестори, приватні інвестиційні компанії, підприємці, що розширюють виробництво, або девелопери промислової нерухомості.
Переглянути заводи, виробничі підприємства та промислову нерухомість на продаж в Україні
