Як новий закон про інвестиційні фонди відкриє українцям шлях до інвестицій у бізнес

Україна готує реформу ринку інвестиційних фондів за європейськими стандартами. Законопроєкт №16137 має розширити можливості приватних інвесторів, створити нові механізми фінансування бізнесу, нерухомості та інфраструктури. Що зміниться після ухвалення закону та чи зможуть заощадження українців стати джерелом капіталу для відбудови економіки?

Українці дедалі активніше інвестують, але вибір доступних інструментів залишається обмеженим. Державні облігації стали масовим інвестиційним продуктом, тоді як корпоративні облігації, акції та інвестиційні фонди поки не отримали співмірного поширення.

За даними депозитарію Національного банку України, станом на 1 листопада 2026 року портфель ОВДП у власності фізичних осіб досяг 173,1 млрд грн. Лише за жовтень він збільшився приблизно на 5,6 млрд грн.

Водночас інфраструктура колективного інвестування розвивається нерівномірно. В Україні зареєстровано понад 2 100 інститутів спільного інвестування, але майже 98% їхніх активів зосереджено у венчурних фондах, які переважно не орієнтовані на масового роздрібного інвестора.

Цю ситуацію має змінити законопроєкт №16137 «Про інвестиційні фонди», який передбачає впровадження європейських моделей управління активами.

4 листопада 2026 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував ухвалити документ у першому читанні.

Якщо реформа буде реалізована, в Україні можуть з'явитися нові можливості для інвестування в диверсифіковані портфелі цінних паперів, приватні компанії, венчурні проєкти, нерухомість та інфраструктуру.

Однак головне питання полягає не лише у створенні нових фінансових інструментів, а й у тому, чи зможуть вони спрямувати приватні заощадження у фінансування реального сектору економіки.

Українці накопичили 173 млрд грн в ОВДП: чому інвестиційний ринок залишається обмеженим

Інвестиційна поведінка українців суттєво змінилася протягом останніх років.

Раніше більшість приватних заощаджень традиційно зосереджувалася на банківських депозитах, готівковій валюті та нерухомості. Сьогодні державні облігації дедалі частіше використовуються як інструмент збереження капіталу й отримання інвестиційного доходу.

Популярності ОВДП сприяли відносно висока дохідність гривневих випусків, особливості оподаткування доходів фізичних осіб, державні гарантії погашення боргових зобов'язань та спрощений доступ до придбання через банки, брокерів і застосунок «Дія».

За інформацією НКЦПФР, лише за січень–липень 2026 року фізичним особам було відкрито 153,5 тис. нових рахунків у цінних паперах. Цей показник характеризує кількість відкритих рахунків, а не обов'язково нових унікальних інвесторів.

Водночас структура ринку цінних паперів залишається надзвичайно концентрованою.

За даними, наведеними Forbes Ukraine, у січні–серпні 2026 року:

• 80% обсягу торгів на ринку цінних паперів припадало на ОВДП — близько 1,4 трлн грн;

• 1,8% — на інвестиційні сертифікати;

• 1,2% — на корпоративні облігації.

Ці цифри демонструють значну перевагу державних боргових інструментів над іншими сегментами організованого ринку капіталу.

Для української економіки така структура має неоднозначні наслідки.

З одного боку, ОВДП залишаються важливим джерелом фінансування державного бюджету та оборонних потреб. З іншого — приватні компанії мають значно менше можливостей залучати капітал безпосередньо через ринок цінних паперів.

У результаті промислові підприємства, девелопери, інфраструктурні оператори та технологічні компанії переважно змушені покладатися на банківські кредити, власний капітал, фінансування міжнародних організацій або окремих приватних інвесторів.

Розвинений ринок інвестиційних фондів міг би стати додатковим каналом фінансування таких підприємств.

Парадокс українського ринку: понад 2 100 інвестфондів, але майже немає масового інвестування

На перший погляд, український ринок інвестиційних фондів уже досить великий.

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, на початок листопада 2026 року в Україні було зареєстровано понад 2 100 інститутів спільного інвестування, а кількість компаній з управління активами становила 264.

Сукупні активи в управлінні КУА, за звітністю на 31 серпня 2026 року, досягли приблизно 791,2 млрд грн з урахуванням інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів і відповідних страхових активів.

Проте детальніша статистика демонструє суттєву диспропорцію.

Структура українського ринку інвестиційних фондів

За звітними даними УАІБ станом на 31 серпня 2026 року:

Таблиця охоплює фонди, щодо яких наявні звітні дані в управлінні КУА, тому кількість відрізняється від загальної кількості зареєстрованих ІСІ.

Таким чином, венчурні фонди акумулюють приблизно 97,9% активів українських інститутів спільного інвестування, тоді як частка відкритих фондів становить лише близько 0,03%.

Це один із найпоказовіших структурних дисбалансів українського інвестиційного ринку.

Важливо розуміти, що український венчурний фонд не обов'язково є фондом фінансування технологічних стартапів у класичному міжнародному розумінні.

Значна частина таких структур використовується для управління корпоративними активами, інвестиційними проєктами, нерухомістю та капіталом бізнес-груп. Вони можуть виконувати важливі функції, але здебільшого не є відкритими масовими продуктами для домогосподарств.

Натомість сектор відкритих фондів, через які приватний інвестор може отримати доступ до професійно керованого портфеля, залишається дуже невеликим.

Саме цей дисбаланс є однією з причин необхідності реформи.

Що змінює законопроєкт №16137 «Про інвестиційні фонди»

12 жовтня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №16137 «Про інвестиційні фонди».

Документ розроблено за участю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за підтримки Світового банку та з урахуванням коментарів Європейської комісії.

Законопроєкт має оновити правові засади колективного інвестування, які сьогодні значною мірою базуються на законодавстві 2012 року.

Основна ідея полягає у переході до моделі, близької до європейської, з розмежуванням інвестиційних фондів за їхніми стратегіями, ризиками, цільовими інвесторами та вимогами до управління.

Публічні інвестиційні фонди UCITS

UCITS (Undertakings for Collective Investment in Transferable Securities) — поширений у Європі формат колективного інвестування в ліквідні фінансові інструменти.

Такі фонди орієнтовані, зокрема, на роздрібних інвесторів і передбачають стандартизовані вимоги щодо диверсифікації, ліквідності, розкриття інформації та управління ризиками.

Фонд може формувати портфель із державних і корпоративних облігацій, акцій та інших дозволених фінансових інструментів.

Для звичайного інвестора це потенційно означатиме можливість придбати частку в диверсифікованому портфелі, не здійснюючи самостійного відбору десятків окремих цінних паперів.

Водночас наявність професійного управління не гарантує прибутку або збереження початкової суми інвестиції.

Альтернативні інвестиційні фонди AIF

Друга категорія — альтернативні інвестиційні фонди, діяльність яких у європейській системі регулюється директивою AIFMD.

Такі структури можуть використовувати ширший набір інвестиційних стратегій, зокрема вкладення у приватні компанії, нерухомість, інфраструктуру та інші активи.

Вони особливо цікаві для великих приватних інвесторів, інвестиційних компаній, девелоперів і спеціалізованих керуючих.

Водночас доступ роздрібних інвесторів до конкретних альтернативних фондів визначатиметься встановленими правилами, типом фонду та обмеженнями щодо продажу його інвестиційних продуктів.

Спеціалізовані фонди за європейськими регламентами

Окремий напрям законопроєкту — розвиток спеціалізованих моделей колективного інвестування.

Венчурні фонди європейського формату (EuVECA) можуть сприяти залученню капіталу в молоді інноваційні компанії та перспективні стартапи.

Фонди соціального підприємництва (EuSEF) орієнтовані на бізнес-проєкти із соціальною метою, зокрема у сфері інклюзивного працевлаштування, соціальних послуг та розвитку громад.

Європейські довгострокові інвестиційні фонди (ELTIF) створені для вкладень у довгострокові активи та проєкти, включаючи інфраструктуру і приватний бізнес.

Для України останній формат може мати особливе значення з огляду на потребу у фінансуванні відбудови та модернізації економіки.

Разом із тим необхідно розрізняти ліквідні публічні фонди та структури, які інвестують у довгострокові неліквідні активи. В останньому випадку можливість дострокового повернення коштів може бути істотно обмежена.

Чому європейська модель інвестфондів важлива для України

Європейський ринок інвестиційних фондів є одним із найбільших у світі.

За даними Європейської комісії, у 2024 році сукупні чисті активи інвестиційних фондів ЄС становили приблизно €20,5 трлн, а кількість фондів перевищувала 65 тис.

Через ці структури домогосподарства, пенсійні інвестори та інституційні учасники отримують доступ до широкого спектра фінансових активів.

Для України впровадження подібних правил має декілька потенційних переваг.

По-перше, міжнародним інвесторам буде простіше оцінювати українські фонди, які працюють за знайомими принципами управління та розкриття інформації.

По-друге, українські компанії з управління активами зможуть розвивати інвестиційні продукти, орієнтовані на міжнародні стандарти.

По-третє, гармонізація законодавства сприятиме поступовій інтеграції ринку капіталу України до фінансового простору ЄС.

Проте важливо не перебільшувати безпосередні наслідки.

Запровадження європейських стандартів саме по собі не означає, що українські фонди автоматично отримають право вільно продавати свої інвестиційні продукти в усіх країнах ЄС.

Для транскордонного доступу до європейського ринку необхідне виконання відповідних регуляторних вимог і процедур.

Інвестиційні фонди та відбудова України: куди може піти приватний капітал

Найбільший економічний потенціал реформи полягає в можливості створення додаткових каналів фінансування бізнесу.

За умов обмеженого банківського кредитування довгострокових інвестиційних проєктів і високих воєнних ризиків альтернативні джерела капіталу можуть стати важливими для окремих секторів економіки.

Промисловість і виробничі підприємства

Спеціалізовані фонди можуть фінансувати придбання промислових компаній, розширення виробничих потужностей, модернізацію обладнання або реалізацію нових інвестиційних проєктів.

Наприклад, інвестиційний фонд може придбати частку в прибутковому виробничому підприємстві та профінансувати його подальший розвиток.

Інша модель — придбання декількох підприємств однієї галузі з метою їх консолідації, підвищення операційної ефективності та подальшого продажу стратегічному інвестору.

Це вже сфера private equity та промислових M&A, яка в Україні залишається недостатньо розвиненою порівняно з ринками Західної Європи.

Комерційна нерухомість

Інвестиційні фонди можуть виступати механізмом залучення капіталу для придбання та розвитку дохідної нерухомості: офісних центрів, торговельних об'єктів, складів, логістичних комплексів і виробничих приміщень.

Певний досвід колективного інвестування в нерухомість в Україні вже існує.

Зокрема, згідно з оглядом УАІБ за серпень 2026 року, фонд «ІНЖУР REIT» отримав близько 133 млн грн чистого припливу капіталу завдяки додатковому розміщенню інвестиційних сертифікатів.

Це приклад того, що інтерес до колективного інвестування в реальні активи вже формується навіть у межах чинної законодавчої моделі.

Енергетика та інфраструктура

Для України можуть бути особливо актуальними фонди, орієнтовані на довгострокові інвестиційні проєкти.

Потенційні напрями фінансування включають:

• будівництво нових енергетичних потужностей, зокрема об'єктів розподіленої генерації;

• розвиток систем зберігання енергії;

• модернізацію логістичних терміналів і промислової інфраструктури;

• інвестиції у транспортні та комунальні об'єкти;

• фінансування промислової нерухомості та виробничих парків.

Такі проєкти зазвичай потребують значних капіталовкладень і мають тривалі строки окупності.

Тому їх фінансування більше відповідає інвестиційним стратегіям довгострокових фондів, ніж класичних відкритих фондів із високими вимогами до ліквідності.

Венчурний капітал та технологічні компанії

Окремі перспективи відкриваються для технологічного сектору.

Фонди європейського формату можуть забезпечити нові механізми залучення капіталу в українські стартапи, технологічні компанії, виробників інноваційного обладнання та окремі напрями dual-use технологій.

Для інвесторів це спосіб формувати портфель перспективних компаній, а не вкладати всі кошти в один стартап.

Водночас венчурні інвестиції залишаються високоризиковими, а повернення капіталу зазвичай залежить від успішного продажу часток у компаніях або інших подій ліквідності.

Чи можуть українські інвестори спрямувати частину коштів з ОВДП у бізнес?

Поточний обсяг вкладень населення в державні облігації дозволяє оцінити потенційний масштаб розвитку нових інвестиційних продуктів.

Припустімо, що в перспективі лише 1% від нинішнього портфеля ОВДП фізичних осіб буде спрямовано в альтернативні фінансові інструменти.

За обсягу портфеля 173,1 млрд грн це еквівалентно приблизно 1,73 млрд грн.

Якщо частка становитиме 5%, йтиметься вже про 8,66 млрд грн.

Це не прогноз перерозподілу заощаджень, а умовний розрахунок, який демонструє масштаб потенційного приватного інвестиційного капіталу.

Звичайно, далеко не всі ці кошти можуть або повинні перейти в корпоративні інвестиції.

Державні облігації залишаються важливим інструментом для бюджету та приватних інвесторів. Крім того, інвестиційні фонди також можуть вкладати частину активів у державні цінні папери.

Тому саме створення нових фондів не гарантує збільшення фінансування приватного бізнесу.

Вирішальне значення матиме те, чи виникне достатня кількість якісних інвестиційних продуктів, здатних спрямовувати капітал у корпоративні облігації, акції, приватні компанії та довгострокові інвестиційні проєкти.

Інвестиційні рахунки та податкові стимули: ще один елемент реформи

Розвиток інвестиційних фондів розглядається разом з іншими законодавчими ініціативами щодо модернізації українського ринку капіталу.

Однією з них є законопроєкт №15314 про особові інвестиційні рахунки.

Його концепція передбачає запровадження спеціального інвестиційного рахунку, через який фізична особа зможе вкладати кошти в дозволені фінансові інструменти.

За запропонованою моделлю, якщо інвестиції утримуватимуться протягом щонайменше трьох років і виконуватимуться інші встановлені вимоги, відповідний інвестиційний дохід може звільнятися від оподаткування.

Це потенційно дозволить зменшити податкову перевагу, яку сьогодні мають ОВДП порівняно з окремими іншими фінансовими інструментами.

Водночас законопроєкт ще не став законом, тому конкретні податкові умови можуть змінитися в процесі його розгляду.

Інша важлива реформа — Закон України «Про сек'юритизацію та облігації з покриттям» №4985-IX, ухвалений 16 вересня 2026 року.

Він має набрати чинності 1 липня 2027 року.

Сек'юритизація дозволяє формувати цінні папери на основі визначених фінансових активів, зокрема грошових потоків за кредитами та іншими вимогами.

Це створює додаткові інструменти для фінансування економіки та потенційно розширює перелік фінансових активів, доступних інституційним інвесторам.

Разом із реформою інвестиційних фондів такі зміни можуть стати елементами нової фінансової інфраструктури України.

Нові фонди грошового ринку: альтернатива депозитам?

Ще один напрям, який обговорюється в межах підготовки реформи, — запровадження фондів грошового ринку.

За словами голови НКЦПФР Олексія Семенюка, відповідні положення планують опрацювати разом зі Світовим банком до другого читання законопроєкту.

Фонди грошового ринку зазвичай інвестують у короткострокові ліквідні фінансові інструменти.

Їхня потенційна перевага для інвесторів — можливість отримувати дохід від консервативнішого портфеля цінних паперів із професійним управлінням.

Однак такі фонди не слід ототожнювати з банківськими депозитами.

Інвестиційний фонд не гарантує фіксованої дохідності, а його активи можуть змінюватися у вартості. Механізми гарантування банківських вкладів не поширюються автоматично на інвестиційні сертифікати фондів.

Тому розвиток фондів грошового ринку потребуватиме не лише законодавчого регулювання, а й належних правил управління ліквідністю, розкриття інформації та контролю ризиків.

Захист інвесторів: хто контролюватиме кошти?

Одним із ключових елементів європейської моделі є розмежування функцій управління активами та їхнього зберігання.

Компанія з управління активами приймає інвестиційні рішення відповідно до визначеної стратегії фонду.

Незалежний депозитарій (зберігач) здійснює передбачені законодавством функції зберігання активів, контролю операцій та нагляду за дотриманням визначених правил.

Це має обмежувати можливості неправомірного використання активів фонду та підвищувати прозорість операцій.

Проте навіть ефективний регуляторний контроль не усуває ринкових ризиків.

Вартість цінних паперів може знижуватися, емітенти можуть не виконувати зобов'язання, а інвестиції у приватні компанії чи нерухомість можуть залишатися неліквідними протягом тривалого часу.

Для розвитку масового ринку не менш важливими будуть прозорість комісій керуючих компаній, достовірна оцінка активів, якість аудиту та можливість інвестора зрозуміти фактичні ризики продукту до здійснення вкладення.

Що може стримувати розвиток інвестиційних фондів навіть після ухвалення закону

Європейська законодавча модель створює необхідну основу, але сама по собі не забезпечує появу ліквідного та конкурентного ринку.

Для України залишаються актуальними декілька структурних проблем.

Недостатня кількість ліквідних корпоративних інструментів. На українському ринку відносно мало акцій та корпоративних облігацій, придатних для формування великих диверсифікованих інвестиційних портфелів.

Воєнні ризики. Пошкодження активів, нестабільність логістики, енергетичні обмеження та невизначеність можуть суттєво впливати на оцінку інвестицій.

Обмежена ліквідність. Для приватних компаній, окремих об'єктів нерухомості та інфраструктурних інвестицій вихід із проєкту може потребувати багатьох років.

Вартість управління. Невеликі фонди можуть мати високі відносні витрати на адміністрування, аудит, депозитарні послуги та професійне управління.

Довіра до ринку. Інвестори мають отримати підтвердження, що правила захисту капіталу, розкриття інформації та відповідальності професійних учасників діятимуть не лише формально.

Без вирішення цих питань нові законодавчі конструкції можуть залишитися переважно інструментами для обмеженого кола професійних інвесторів.

Коли запрацює новий закон про інвестиційні фонди?

Станом на 5 листопада 2026 року законопроєкт №16137 перебуває на стадії парламентського розгляду.

4 листопада профільний комітет рекомендував Верховній Раді ухвалити його за основу в першому читанні.

Це означає, що реформа пройшла важливий підготовчий етап, але закон ще не прийнятий.

До другого читання документ може бути доповнений новими положеннями, зокрема щодо фондів грошового ринку.

Крім того, згідно з оприлюдненими висновками до законопроєкту, Міністерство фінансів вважає, що документ потребує доопрацювання, а Міністерство цифрової трансформації надало свої зауваження та пропозиції.

Після остаточного ухвалення закону необхідний час для розроблення підзаконних нормативних актів, адаптації компаній з управління активами та підготовки інфраструктури ринку.

Тому можливе розширення пропозиції інвестиційних продуктів у 2027 році слід розглядати як очікуваний напрям розвитку, а не як гарантований строк запуску всіх нових видів фондів.

Висновки: чи зможуть інвестиційні фонди стати новим джерелом капіталу для України?

Український ринок інвестицій поступово змінюється.

Понад 173 млрд грн у портфелях ОВДП фізичних осіб демонструють, що в країні вже сформувався значний попит на фінансові інструменти.

Проте структура інвестиційного ринку залишається нерівномірною: державні облігації домінують у біржовій торгівлі, тоді як відкриті інвестиційні фонди управляють лише невеликою часткою активів індустрії колективного інвестування.

Законопроєкт №16137 має створити правові передумови для розвитку інвестиційних фондів за європейськими стандартами, розширення інвестиційних стратегій та залучення капіталу в бізнес.

Для приватних інвесторів це потенційно означатиме ширший вибір фінансових інструментів і доступ до професійного управління активами.

Для підприємств — появу додаткових джерел фінансування через корпоративні цінні папери, приватні інвестиційні фонди та довгострокові інвестиційні структури.

Для економіки загалом — можливість поступового розвитку внутрішнього ринку капіталу, менш залежного від банківського кредитування.

Однак реальний результат залежатиме не стільки від кількості нових фондів, скільки від їхньої здатності залучати інвесторів, забезпечувати прозорість, професійне управління та фінансувати економічно життєздатні проєкти.

Головний виклик для України — не просто створити більше інвестиційних фондів, а перетворити внутрішні заощадження на довгостроковий капітал для розвитку бізнесу, інфраструктури та відбудови країни.