За оцінкою представника України в МВФ Владислава Рашкована, приватний капітал може забезпечити 75–85% фінансування відбудови України, потреби якої Світовий банк оцінює у $588 млрд. Проте залучення таких інвестицій вимагатиме не лише міжнародної підтримки, а й структурних реформ, захисту прав власності та створення якісних інвестиційних проєктів.
Владислав Рашкован, заступник виконавчого директора від України в Міжнародному валютному фонді, в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» розповів про майбутню модель фінансування відбудови, інструменти залучення приватного капіталу та перспективні напрями інвестування.
Окремо він пояснив, як Україна планує залучити необхідне бюджетне фінансування у 2027–2028 роках, яку роль можуть відіграти заморожені російські активи та міжнародні фінансові інструменти.
InVenture публікує скорочену версію двох частин інтерв'ю з акцентом на інвестиції та економічні аспекти відновлення України.
$588 млрд на відбудову: звідки надійде фінансування
— Уявімо, що війна завершується. Україна має величезні бюджетний і торговельний дефіцити, а потреби у фінансуванні відновлення Світовий банк оцінив у $588 млрд. Де взяти ці гроші? Чи продовжать партнери фінансування?
— Гроші треба розглядати як частину ширшої моделі та інституційної архітектури реконструкції.
Реконструкція є завданням не на день чи кілька місяців, а на десятиліття, якщо не на покоління. Її неможливо здійснити нашвидкуруч: потрібно планувати й заздалегідь будувати необхідні інституції.
Реконструкція потребує передумов. Програма МВФ, зосереджена на макрофінансовій стабільності, є однією з них, адже неможливо планувати довгострокові інвестиції на хиткому ґрунті. Для приходу іноземних інвесторів також бажані безпекові гарантії.
Чи обов'язкове завершення війни для початку реконструкції? Не обов'язково. Ми вже багато відбудовуємо попри війну. Не в тих масштабах, яких хотілося б, але на відбудову вже витрачено мільярди доларів.
Нам більше потрібні гранти та інвестиції, ніж кредити й гарантії. Про це зараз говорить і МВФ. Водночас кожен вид фінансування має свій час.
Ще один ключовий принцип — українська відповідальність за процес, Ukraine ownership. Ніхто замість нас не сформує бачення майбутнього України.
МВФ забезпечує поточну макрофінансову стабільність: запобігає високій інфляції, різкій девальвації, кризам у банківському секторі, бюджеті та платіжному балансі. Але це лише основа для подальшого розвитку.
Україні бракує $32,6 млрд бюджетного фінансування на 2027 рік
— Чи зможе Україна залучити необхідне зовнішнє фінансування у 2027 році?
— У бюджеті на 2027 рік закладена потреба в невійськовому фінансуванні на $52,5 млрд. Із них $20 млрд уже знайдено або принаймні щодо них є запевнення в межах чинних інструментів підтримки.
Міністр фінансів Сергій Марченко озвучив суму $32,6 млрд, якої бракує на невійськові видатки.
МВФ оцінює потребу в зовнішньому фінансуванні бюджету наступного року в межах $30–35 млрд.
Україна та МВФ разом збирають кошти серед міжнародних партнерів. Саме так ця система працює впродовж усіх років війни.
Думаю, приблизно третина цих коштів надійде від неєвропейських країн, передусім Японії, а також Британії та Канади. Країни Скандинавії й Балтії також готові підтримати Україну.
Йдеться про різні інструменти: гарантії, трастові фонди Світового банку, інструмент SPUR із мультиплікатором.
Більша частина коштів має надійти від Європейського Союзу, і в ЄС це розуміють.
Важливо розрізняти фінансові інструменти. Наприклад, Ukraine Facility на €50 млрд і Ukraine Support Loan (USL) на €90 млрд мають різну природу.
Pillar 1 Ukraine Facility, спрямований на бюджетне фінансування, є платним кредитом, який треба повертати. Ukraine Support Loan є умовним зобов'язанням, фактично безоплатним для України, оскільки партнери покривають витрати на нього. Україна має повернути ці кошти лише після отримання доступу до російських активів або компенсацій чи репарацій від Росії.
Заморожені російські активи як джерело фінансування України
— Які ще джерела фінансування є на горизонті? Чи може Україна отримати додаткові кошти завдяки замороженим російським активам?
— Я впевнений, що і зараз, і в майбутньому нашою ключовою темою залишатимуться російські активи.
Більшість цих коштів зараз зберігається в Бельгії, у міжнародному депозитарії Euroclear.
На основі доходів від заморожених активів створили механізм ERA, завдяки якому Україна отримала $50 млрд. Формально це умовні позики, що обслуговуються доходами від активів, але де-факто для нас це безоплатні й безумовні кошти.
Зараз розглядаються нові механізми фінансування, зокрема ERA-2 та розширення Ukraine Support Loan.
Щодо ERA-2 — це знову інструмент фінансової інженерії, побудований на оцінці майбутніх грошових потоків. Якщо для ERA ми рахували їх на 30 років, то тепер можемо розрахувати модель на 50 років.
Середня дохідність інвестованих заморожених російських активів зараз становить 2,8%. Якщо закласти в модель очікувану дохідність у 4%, це забезпечить додатковий дохід.
За допомогою такого планування та фінансової інженерії можна мобілізувати близько $20 млрд для України.
Другий варіант — збільшення ліміту Ukraine Support Loan. Інструмент і його юридична база вже існують, необхідно підвищити кредитний ліміт.
Європейському Союзу доведеться залучити додаткові кошти на ринку. Тому важливо забезпечити розподіл фінансового навантаження між партнерами G7.
Фінансування України після 2027 року
— Що буде з фінансуванням у 2028 році, коли завершаться поточні програми підтримки?
— МВФ і міжнародні партнери зараз більше зосереджені на 2026–2027 роках, хоча програма з Україною діє до 2029 року.
Навіть якщо війна завершиться у 2027 році, це не означає, що вже 2028-го публічні фінанси нормалізуються.
З урахуванням 2028 року загальна додаткова потреба у фінансуванні бюджетних видатків становить орієнтовно $50–55 млрд: $30–35 млрд у 2027 році і ще $20 млрд у 2028-му та на початку 2029-го.
У 2028 році починає діяти новий середньостроковий бюджет Європейського Союзу до 2034 року. У поточному проєкті для України закладено €100 млрд.
Поки остаточно не зрозуміло, чи йдеться лише про бюджетну підтримку, чи також про реконструкцію. Адже реконструкція потребуватиме значно більше коштів, хоча більшість із них, я впевнений, буде приватною.
До 85% фінансування відбудови може забезпечити приватний капітал
— Якою має бути модель залучення інвестицій та фінансування відбудови України?
— Для формування ширшого бачення є ініціатива «Економіка майбутнього». Є й дискусія навколо Prosperity Plan, тобто Плану процвітання: якою має стати Україна після війни та скільки фінансування й інвестицій потрібно, щоб вона стала новим європейським тигром.
Утім, ані він, ані «Економіка майбутнього» поки не є планом Маршалла. Це радше ідеї, які треба розвивати. Адже гроші вирішують не все: потрібна інституційна архітектура, здатна підтримувати реконструкцію впродовж кількох політичних циклів в Україні та країнах-партнерах.
Якщо ми йдемо до Європейського Союзу, реконструкцію слід планувати за його стандартами. Ми вже маємо багато регіональних і секторальних стратегій, але їх потрібно узгодити.
Далі постає питання фінансування. Сьогодні вже існує чимало інструментів:
-
Інвестиційний компонент Pillar 2 у межах Ukraine Facility;
-
European Flagship Fund for the Reconstruction of Ukraine обсягом €1 млрд під управлінням Dragon Capital та Amber Infrastructure;
-
Проєкти DFC та IFC;
-
Ресурси Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) та ЄБРР;
-
Co-Investment Platform, що об'єднує 19 агенцій фінансування розвитку з різних країн.
Усі вони працюють для України, але до необхідних масштабів нам ще далеко.
Треба розуміти: ймовірність того, що всі $588 млрд надійдуть із публічних коштів міжнародних партнерів, дорівнює нулю. Історичний досвід свідчить, що 75–85% становитимуть приватні кошти.
Зазвичай приватні інвестиції приходять значно пізніше за донорське фінансування. Тому нині ми більше орієнтуємося на донорські ресурси, але так триватиме не завжди.
Щоб залучити приватний капітал, потрібно провести структурні реформи, захистити право власності, продовжити земельну й антикорупційну реформи.
Приватні гроші не приходять за вказівкою урядів інших країн.
Чехія та Польща залучили більшість приватних інвестицій ще до вступу до НАТО та ЄС, завдяки високим очікуванням інвесторів. Якщо світ очікуватиме вступу України до ЄС, а ми збережемо темп реформ, це може повторитися і в нас, особливо в умовах френдшорингу — перенесення виробництва й закупівель до геополітично дружніх країн.
Хто стане основним донором відбудови України
— Хто, на вашу думку, стане основним донором?
— Не думаю, що буде єдине джерело фінансування, як за Плану Маршалла. Тепер буде багато каналів та інструментів фінансування.
Проте це різноманіття може спричинити хаос і неефективність. Тому масштабні проєкти, як-от повоєнна реконструкція, потребують ретельної координації партнерів.
На міжнародному рівні вже існує Ukraine Donor Platform. Планується 18-та зустріч за участю 25 країн і майже десяти міжнародних фінансових інституцій.
Поки платформа більше обговорює бюджетне фінансування, ніж реконструкцію, але може стати основою для її подальшого планування.
Її слабке місце — відсутність повноважень ухвалювати рішення. Це радше майданчик для обміну інформацією.
Я працюю над тим, щоб платформа переросла в інституцію на зразок Economic Cooperation Administration часів Плану Маршалла.
Така агенція могла б координувати реконструкцію та акумулювати міжнародну експертизу, мати власний бюджет і фінансувати технічну допомогу. Це дозволило б уникати дублювання витрат і підвищити ефективність використання ресурсів.
Україні потрібні інвестиційно готові проєкти, а не просто ідеї
— Яка українська інституція має відігравати головну роль у відновленні?
— В Україні вже є Агентство відновлення. Ми виходили з двох принципів: потрібен центр, де фахівці думатимуть і плануватимуть реконструкцію, і він має бути централізованим, рівновіддаленим від міністерств та, бажано, підпорядкованим прем'єр-міністру.
І точно не йшлося про створення будівельної компанії — будувати повинен усе ж таки приватний бізнес.
Паралельно Міністерство економіки працює над створенням Project Preparation Facilities (PPF).
Це правильний напрям: потрібно переходити від ідей і мрій до інвестиційно готових проєктів на місцях.
Реконструкція полягає не в мріях, а в продуманих проєктах, що пройшли техніко-економічне обґрунтування і можуть фінансуватися банками чи фондами прямих інвестицій.
Адже реконструкція значною мірою спиратиметься на приватні кошти. Хотілося б, щоб PPF розвивалися швидше.
Водночас за підтримки Світового банку та ЄС здійснюється реформа управління публічними інвестиціями — Public Investment Management (PIM). Вона має забезпечити прозорість і пріоритизацію інвестицій у відновлення, а також їх узгодження між міністерствами, місцевою владою та міжнародними партнерами.
Регіони мають навчитися працювати з інвесторами
— Наскільки важливим є залучення громад та місцевої влади?
— Дуже важливим. Реконструкція за своєю природою локальна.
Щоб відбудовувати міста по всій країні, потрібно підготувати тисячі фахівців у регіонах. Саме вони мають формулювати завдання, перетворювати їх на проєкти й вести переговори з донорами та інвесторами.
Найбільше відбудови потребуватимуть схід, південь і центр України. Там мають бути люди, здатні говорити з інвесторами та міжнародними партнерами зрозумілою їм мовою.
Нині більшість таких фахівців зосереджена у Львові, Києві, Одесі, Дніпрі та Харкові.
Навчання вже розпочалося. Є проєкт Київської школи економіки та Світового банку I_CAN, а також подібні освітні ініціативи.
Ми обговорювали ідею, щоб кожен муніципалітет завдяки програмі навчання та сертифікації мав необхідний набір компетенцій. Тоді міжнародні партнери знатимуть, що на місці є фахівці, здатні професійно працювати з інвестиційними проєктами.
Не менш важливим є створення системи підзвітності — Accountability Framework. Для багаторічного й багаторівневого фінансування потрібні механізми запобігання зловживанням і контролю за ефективністю використання коштів.
Що заважає залучати масштабні інвестиції вже зараз
— Бізнес каже, що без завершення війни та безпекових гарантій вкладатися у масштабну відбудову немає сенсу. Коли можуть бути створені необхідні передумови?
— Якщо нічого не робити й сподіватися, що інерційний сценарій сам приведе до доброго результату, цього не станеться.
Виклики настільки великі, що потребують величезних і, головне, скоординованих зусиль.
Над кожним із напрямів уже хтось працює: безпекою, фінансуванням реконструкції, євроінтеграцією, побудовою інституцій, антикорупцією та координацією.
Проблема в тому, що багато процесів відбуваються окремо, а мали б бути поєднані.
Україні потрібно одночасно забезпечувати макрофінансову стабільність, вести швидке відновлення, будувати інституції великої реконструкції та модернізувати економіку.
Україні бракує великих інвестиційних проєктів на $50 млн і більше
— Які завдання має вирішити наступна Конференція з відновлення України URC 2027?
— Вважаю URC важливим інструментом координації.
У Гданську організатори намагалися подолати розрив між загальною сумою у $588 млрд, яка лякає, та конкретними проєктами, що її формують.
Ми з радницею президента з питань відбудови та залучення інвестицій Оксаною Маркаровою також над цим працюємо.
Нині багато проєктів мають обсяг $2–3 млн, тоді як проєктів на $50 млн майже немає.
Один із напрямів, над якими ведеться робота, — створення нового міста, яке могло б стати великим інвестиційним проєктом.
Будівництво нових міст: до 85% фінансування може бути приватним
— Тобто ідея нових міст в Україні, яку ви останнім часом просуваєте, належить до таких великих проєктів?
— Так. Оскільки реконструкція відбувається на місцях, ідея будівництва нових міст видається мені перспективною.
На рівні міста можна реалізувати зелену розподілену енергетику, сучасні інфраструктурні рішення та принципи безбар'єрності.
З нуля можна закласти технології для ефективного функціонування міста: раціонального використання води й електроенергії, управління відходами, організації транспорту.
Хотілося б створити самодостатнє місто, яке не потребуватиме додаткового фінансування з Києва, саме створюватиме робочі місця й стане магнітом для талантів і бізнесу, прикладом дерегуляції та сприятливого інвестиційного клімату.
Ми також працюємо з фінами й корейцями над концепцією дворівневого безпечного міста.
— Наскільки далеко просунулася реалізація цього проєкту?
— Над проєктуванням міста працює міжнародна група німецьких, італійських, французьких і японських архітекторів. Ми координуємося щотижня.
Поки всі вони працюють безоплатно. Щоб професіоналізувати проєкт і прив'язати його до конкретної території, потрібне фінансування міжнародних організацій.
Європейській комісії подобається ця ідея як показовий проєкт, адже в Європі також немає сучасного досвіду будівництва таких нових міст.
Оксана Маркарова планує представити ініціативу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі та на URC у Таллінні, можливо, навіть показати фізичний макет міста.
Я оптимістично оцінюю перспективу такого проєкту: його має підтримати уряд, але на 80–85% він фінансуватиметься приватним капіталом, інвестиціями, комерційними кредитами, фондами прямих інвестицій тощо.
