У 2026 році інвестиції в сільгоспземлю в Україні дедалі більше переходять із сегмента “пасивного збереження капіталу” в категорію конкурентного інвестиційного активу. Ринок уже перетнув позначку в 1 млн га проданих земель: станом на 3 березня 2026 року з моменту відкриття ринку укладено 334 803 угоди купівлі-продажу загальною площею 1,001 млн га. За цей період середня ціна гектара зросла на 96% у гривні — до 64 631 грн, або близько $1501 за гектар.
Головна зміна 2025–2026 років — різке посилення ролі юридичних осіб. За даними Міністерства економіки, з січня до середини грудня 2025 року в Україні було відчужено 115,6 тис. земельних ділянок загальною площею понад 340 тис. га. Юрособи викупили 43 012 ділянок площею 128 212 га, тоді як фізособи — 72 597 ділянок площею 211 962 га. Середня ціна, яку платив бізнес, становила 74 323 грн за гектар проти 47 246 грн у фізичних осіб, тобто приблизно на 57% більше.
Це підтверджує, що ринок дедалі більше рухається в бік великих і професійних покупців. Ще в середині 2025 року частка юросіб у купленій площі сягнула 33,2%, а в травні — рекордних 38% за весь період після відкриття ринку для компаній. Для порівняння: у січні 2024 року, в перший місяць після допуску юросіб, вони купили лише 1461 га, або 10,4% від усіх проданих тоді земель.
Із появою компаній на ринку почали активніше формуватися й нові великі гравці. За оцінкою KSE Агроцентру, за перший рік після відкриття ринку для юросіб компанії, що належать до агрохолдингів, придбали 11,7 тис. га. Водночас KSE фіксувала, що вже до серпня 2024 року 953 компанії скористалися правом купівлі сільгоспземлі, що показує швидке інституціоналізування попиту.
Для інвестора це означає просту річ: земля в Україні дорожчає швидше, ніж генерує поточний орендний потік. За оцінкою KSE, середньомісячна ціна гектара за перші п’ять місяців 2025 року становила 50,2 тис. грн, що на 13,3% більше, ніж роком раніше, а в травні 2025 року був встановлений на той момент рекорд — 52,1 тис. грн/га. Загальна капіталізація ринку сільгоспземель на кінець травня 2025 року сягнула 2,154 трлн грн, або $51,9 млрд.
Регіональний спред цін залишається дуже широким, а отже саме він формує інвестиційну логіку. За Мінекономіки, найдорожчі землі у 2025 році були в Івано-Франківській області — до 165 615 грн/га, Тернопільській — до 126 068 грн/га, а у Львівській та Вінницькій областях — понад 80–100 тис. грн/га. Натомість у прифронтових Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях вартість залишалася в межах 35–38 тис. грн/га.
Цей розрив підтверджують і дані KSE: на півдні ціни часто залишалися нижчими за 40 тис. грн/га, тоді як у найпривабливіших для агровиробництва регіонах вони перебували в діапазоні 60–70 тис. грн/га. За оцінкою KSE, найдорожчим регіоном на початку 2025 року була Івано-Франківщина із середньозваженою ціною близько 78 тис. грн/га, що також вказує на вищу премію за якісні та дефіцитні ділянки у безпечніших регіонах.
Окремий індикатор інвестиційної привабливості — державні земельні аукціони. За підсумками першого півріччя 2025 року в межах проєкту «Земельний банк» у системі Prozorro.Продажі було оголошено аукціони суборенди держземель на 48 390 га у 19 областях. Було проведено 388 успішних аукціонів, а середня вартість одного гектара за підписаними договорами становила 17,4 тис. грн. У середньому на кожен лот претендували 4 учасники, а ставка суборенди в ході торгів зростала майже у 5 разів.
Наприкінці 2025 року конкуренція на окремих аукціонах лишалася дуже високою. Лише за один тиждень грудня 2025 року 20 аукціонів суборенди державних сільгоспземель на 468,53 га дали середню ставку 12 191 грн/га, а в окремих лотах ціна гектара сягала 25 063 грн. Це важливий сигнал для ринку: коли оренда стрімко дорожчає, агровиробники та інвестори дедалі частіше обирають купівлю як спосіб зафіксувати доступ до активу на тривалий горизонт.
Загалом 2025 рік був рекордним для земельних онлайн-аукціонів: у системі Prozorro.Продажі вони принесли організаторам майже 3,6 млрд грн. Це означає, що земля та права користування нею стають одним із найліквідніших типів публічних активів в Україні.
Ще один фактор, який інвестори вже мають враховувати у 2026 році, — нова офіційна категоризація зон ризикованого землеробства. Це посилює розшарування ринку: безпечні ділянки з якісною логістикою можуть отримувати ще вищу премію, тоді як активи у зонах ризику — торгуватися з дисконтом.
Для приватного інвестора висновок у 2026 році виглядає так: земля залишається привабливим активом, але вже не “дешевим і очевидним”. Поточна орендна дохідність за приватними паями зазвичай помірна, тоді як основна ставка робиться на капіталізацію. При цьому конкуренція з боку агрокомпаній, фондів і структурованих покупців посилюється, а ринок дедалі більше винагороджує швидкість ухвалення рішень, доступ до якісних ділянок і правильний вибір регіону. На цьому тлі найбільш перспективними виглядають безпечні центральні та західні області, тоді як високоризикові регіони залишаються історією для інвесторів із вищою толерантністю до ризику та довшим горизонтом входу.
