Кожен рибалка мріє про великий улов, фермер — про врожай, а венчурний інвестор — про екзит
Екзитом називають момент, коли інвестор продає свою частку в компанії. Взагалі, вся суть венчурної індустрії зводиться до бажання отримати так багато вигідних екзитів, скільки взагалі можливо. Врешті-решт саме так ми й заробляємо гроші. Однак не все так просто, як хотілося б.
По-перше, екзити не завжди бувають успішними. А по-друге, треба мати безмежне терпіння і витримку, адже, стартапу для самореалізації знадобляться роки. У цій статті ми розповімо для чого потрібні екзити та розглянемо їх основні види.
Окрема вдячність інвестиційному директору TA Ventures Елі Чеченєвій за допомогу у підготовці матеріалу.
Зона (не) комфорту
Чимало читачів напевно поставлять логічне запитання: а навіщо взагалі продавати свою частку і прощатися з компанією? Адже якщо стартап стабільно приносить гроші й все гаразд, чи не краще залишити все як є? У інвесторів є три основні причини, які змушують рано чи пізно робити екзит.
Почнемо з того, що венчурні фонди мають зобов'язання перед своїми партнерами, грошима яких вони керують. Партнери хочуть отримати прибуток в осяжному майбутньому та в узгоджені терміни. Такі правила гри тримають фонди в тонусі та змушують активно реалізовувати активи за найбільш вигідним сценарієм.
Важливо пам'ятати, що в короткостроковій перспективі жоден операційний прибуток не зрівняється з кількістю грошей, отриманих від екзиту. Чекати декілька років, щоб заробити це швидше необхідність. Якби була воля інвесторів, ми б продавали активи хоч щомісяця за відмінною ціною.
Друга причина – це управління ризиками. Якщо стартап показує хороші результати зараз, це не означає, що вони завжди будуть такими. Інвестори регулярно аналізують внутрішні та зовнішні фактори, щоб визначитися з найкращим моментом для екзиту. Нерідко бувають ситуації, коли над певними індустріями чи компаніями нависають темні хмари. Передбачивши такий сценарій, інвесторам краще зробити непоганий екзит зараз, ніж почекати та зіткнутися з кризою. Також управління ризиками безпосередньо стосується третього пункту нижче.
Для подальших інвестицій фонди потребують грошей, які за іронією теж заробляються шляхом екзитів. Тобто йдеться про операційні витрати. Отримані гроші від одних стартапів вкладаються у наступні. Таким чином ми диверсифікуємо свій портфель та мультиплікуємо інвестиції. Більше перспективних компаній у портфелі – більше шансів на успіх. Але щоб вкластися у другий та третій стартапи, для початку треба отримати гроші від умовного першого.
Як бачимо, засидітися в стартапах не вийде. Інвестування потребує постійного руху. Тепер розглянемо, які саме варіанти екзитів існують.
Види екзитів
Вторинний ринок. Класика венчурної індустрії та найпоширеніший варіант екзиту, коли інвестори продають свою частку іншим інвесторам. Як правило, такий екзит реалізується у момент підняття стартапом нового раунду. Однак технічно це можливо коли завгодно.
Залучення стартапом нових інвестицій завжди супроводжується підвищеним інтересом гравців на ринку, що дозволяє пропонувати активи за вигідною ціною. Робимо ми це з кількох причин.
Можливо стартап вже себе окупив і ми отримали умовні 5x, як і планували на початку. Можливо також, що інвестори скептично ставляться до майбутнього компанії та хочуть вийти раніше.
Крім цих двох сценаріїв, інвестори можуть побоюватися розмиття часток, адже з кожним новим раундом у стартап заходить новий капітал. Ще одна причина – стратегія самого фонду. Наприклад, TA Ventures спеціалізується на ранніх стадіях, тому з переходом компанії на пізню ми зазвичай робимо екзит незалежно від успішності стартапу.
Злиття та поглинання (M&A). Більша компанія купує увесь стартап або його частини, щоб отримати над ним контроль. Один бізнес купує інший із низки причин. Наприклад, вихід на новий ринок, скорочення конкуренції, набуття інноваційних технологій чи інтелектуального потенціалу, тобто команди.
В інвестиціях навіть існує стратегія, коли стартапи вирощують спеціально для продажу корпораціям. Як правило, мова йде про deep tech сектор. Тут стартапи можуть роками показувати низький або нульовий дохід, але бути цікавими корпоративним гігантам.
Один з неочевидних плюсів M&A полягає у його використанні для позбавлення від сумнівних активів. За допомогою лікувального дисконту інвестори спроможні розпродати стартап або його частини (технологія, команда) корпоративному сектору, щоб вийти хоча б у нуль. Для інших інвесторів подібні активи є нецікавими, тоді як бізнес може їх використовувати для власних потреб.
Вихід на біржу. Кульмінація інвестування та найбажаніший варіант екзиту, яким фонди шалено пишаються. Акції стартапу стають доступними для публічних інвесторів. Дивно, але цей апогей несе у собі стільки ж плюсів, як і мінусів.
З одного боку, капіталізація стартапу може зрости в десятки, якщо не сотні разів. Приплив нових інвестицій множить ваші власні, акції ростуть як гриби після дощу. Проте публічність компанії означає її вразливість до всього, що тільки можливо. Преса, кон'юнктура ринку, тенденції чи просто невдача. Непоодинокі випадки, коли вихід на біржу тільки шкодив компаніям та інвесторам.
Для загального розвитку згадаємо варіанти виходу біржу. Їх три:
- SPAC. Створюється “порожня” публічна компанія, яка поглинає стартап;
- IPO. Стартап продає акції за допомогою андеррайтерів;
- Direct. Стартап продає акції самостійно.
Вихід на біржу – тривалий процес та рідкісне явище в принципі. Абсолютній більшості стартапів, як і інвесторів, не судилося з ним зустрітися. За понад десять років роботи наш фонд TA Ventures реалізував шість IPO. І це з більш ніж двох сотень інвестицій.
"Негативний" екзит
Зробити екзит необов'язково означає заробити та отримати вигоду. Кожен із вищеописаних видів екзиту може нести успішний чи провальний характер. Можна вийти на біржу, а акції замість зростання покотяться вниз. Планували зробити 10x, а вийшли в нуль. Подякуйте, що залишилися живі. Найгірше це банкрутство. Неприємне, але, на жаль, неминуче явище у світі венчурних інвестицій.
Річ у тім, що у разі банкрутства інвестори здебільшого не отримують жодних виплат чи компенсацій, оскільки є акціонерами, а не кредиторами. Хай там як, досягти 100% статистики успіху тут неможливо. Головне, щоб прибуток від угод перевищував збитки. На десять збиткових стартапів цілком може бути один надприбутковий, який покриє всі витрати.
Різним стартапам потрібен різний час для екзиту. Ця характеристика залежить від індустрії, продукту, тенденцій, макроекономічної ситуації у світі, геополітики чи банального збігу обставин. Медіанна оцінка часу, потрібного для екзиту становить 5 років. Деякі стартапи можуть бути в портфелі інвесторів і по 10 років. Стратегія нашого фонду TA Ventures, наприклад, передбачає час окупності в середньому за 4-5 років.
