Контакти
Як інвестувати у бізнес, що приносить мільярди — досвід «Моршинської», «Трускавецької», готелів та сироваріння

Як інвестувати у бізнес, що приносить мільярди — досвід «Моршинської», «Трускавецької», готелів та сироваріння

Микола Кміть, засновник «Моршинської» Микола Кміть про інвестиції у виробництво, розвиток водного бізнесу на 400%, готельні проєкти з операційною дохідністю до 30% та стратегію масштабування ...

Український підприємець Микола Кміть, який стояв біля витоків бренду «Моршинська», а нині розвиває бізнеси у сферах виробництва мінеральної води, готельної нерухомості та сироваріння, поділився власною філософією інвестування й управління компаніями.

В інтерв'ю Андрію Федоріву для FEDORIV VLOG підприємець розповів, як із початкових інвестицій у десятки тисяч доларів створити великий виробничий бізнес, чому іноді вигідніше вкладати капітал у дистрибуцію, а не в нові заводи, та як готельний проєкт із початковими інвестиціями близько $10 млн може генерувати $3 млн операційного прибутку на рік.

Окрему увагу приділено розвитку «Трускавецької», готельних комплексів «Плай», «Мармуровий палац» і «Святий Шарбель», а також інвестиціям у виробництво козячих сирів.

InVenture відібрав головні тези розмови, що стосуються інвестицій, економіки бізнесу та стратегічного управління капіталом.

Від $40 тисяч до великого виробничого бізнесу

— Як починався бізнес «Моршинської» і скільки коштів знадобилося для старту?

Історія «Моршинської» починалася з відносно невеликих інвестицій. Початковий капітал становив приблизно $35–40 тисяч, які вдалося залучити переважно від родичів.

Першу виробничу лінію потужністю близько 300 пляшок на годину придбали в Угорщині за $7 тисяч.

На початковому етапі компанія працювала в умовах обмеженого фінансування та ще несформованого ринку бутильованої води. Український споживач не був звиклим до негазованої води у невеликих пляшках, а дистриб'ютори скептично оцінювали перспективи продукту.

Одним із важливих комерційних рішень став вихід у сегмент п'ятилітрової тари, а також розвиток позиціонування продукту як якісної природної води.

Проте справжнє масштабування бізнесу відбулося завдяки зміні підходу до інвестицій.

— Чому замість нарощування виробничих потужностей ви вирішили інвестувати у власну дистрибуцію?

Ключова проблема полягала не стільки у виробництві, скільки в можливості доставити продукцію споживачу.

Замість концентрації інвестицій виключно на заводах компанія почала створювати власну систему дистрибуції. У результаті було сформовано мережу з 28 філій по Україні, а чисельність персоналу в цьому напрямі досягла близько 3 тисяч осіб.

Це дозволило значно прискорити розвиток продажів. В окремі періоди темпи зростання компанії сягали 300% на рік.

Головний принцип такого підходу полягає в тому, що капітал потрібно спрямовувати не обов'язково в найочевидніший актив, а насамперед у той елемент бізнесу, який стримує його подальше зростання.

Як залучити фінансування під вартість бренду

— Яку роль у масштабуванні «Моршинської» відігравало банківське фінансування?

Для підтримки швидкого зростання компанії були потрібні значні обсяги оборотного капіталу.

Одним із нестандартних фінансових рішень стало використання торговельної марки як забезпечення банківського кредиту.

Компанія залучила близько $3 млн кредитного фінансування під заставу бренду.

Для українського ринку того часу це був нетиповий підхід, адже банки традиційно орієнтувалися насамперед на матеріальні активи — нерухомість, обладнання або інші фізичні об'єкти застави.

Цей досвід показав, що інвестиційна вартість компанії формується не лише її виробничими потужностями. Сильний бренд, ринкова позиція та налагоджена система продажів також можуть бути важливими економічними активами.

«Трускавецька»: зростання бізнесу та інвестиції у нові заводи

— Як розвивається ваш нинішній бізнес із виробництва мінеральної води?

Одним із головних напрямів залишається виробництво та продаж мінеральної води, зокрема під брендами «Трускавецька» і «Поляна Квасова».

За оцінкою підприємця, за останні чотири роки водний бізнес продемонстрував зростання на 400%.

Обсяг реалізації «Трускавецької» досяг приблизно 80 млн пляшок на рік.

На цьому етапі компанія зіткнулася з новим обмеженням: існуючі виробничі потужності вже не дозволяють повністю задовольняти потенційний попит.

Саме тому наступним етапом розвитку стало будівництво нового виробничого майданчика.

Це ілюструє послідовність інвестиційних рішень: спочатку бізнес розвиває канали збуту, формує попит і лише після цього нарощує виробництво, коли наявні потужності стають обмежувальним фактором.

Інвестиції у готельну нерухомість: обороти понад 1 млрд грн

— Чому ви вирішили інвестувати в готельний бізнес і наскільки цей напрям прибутковий?

Готельна нерухомість стала одним із ключових напрямів диверсифікації бізнесу.

До портфеля входять курортні та готельні комплекси «Плай», «Мармуровий палац» і «Святий Шарбель». Сукупний номерний фонд становить близько 500 номерів.

Попри війну, окремі об'єкти демонструють суттєве зростання фінансових показників.

Зокрема, за сім місяців 2026 року оборот комплексу «Плай» досяг приблизно 330 млн грн, тоді як за весь попередній рік становив близько 200 млн грн.

Водночас «Мармуровий палац» згенерував близько 85 млн грн обороту за наведений в інтерв'ю період.

За представленими підприємцем даними, річний виторг готельного напряму перевищує 1 млрд грн.

Основою бізнес-моделі є розвиток комплексного курортного продукту: проживання, SPA, оздоровлення, ресторани та супутня інфраструктура.

Готель за $10 млн із річним операційним прибутком $3 млн

— Який із ваших готельних проєктів найкраще демонструє ефективність інвестицій?

Показовим прикладом є готельно-оздоровчий комплекс «Святий Шарбель» у Моршині.

Спочатку ділянка для будівництва не вважалася особливо привабливою через близькість до залізничної інфраструктури.

Проте замість відмови від проєкту було прийнято рішення створити комплексний курортний продукт із високим рівнем сервісу, розвиненою SPA-інфраструктурою та продуманою організацією простору.

Початкові інвестиції у проєкт становили близько $10 млн.

За наведеними в інтерв'ю показниками:

  • Номерний фонд — 94 номери з перспективою розширення.
  • Інвестиції — приблизно $10 млн.
  • Річний операційний прибуток — близько $3 млн.
  • Середньорічне завантаження — близько 96%.
  • Відношення річного операційного прибутку до початкових інвестицій — приблизно 30%.

Останній показник характеризує операційну віддачу на вкладений капітал, але не є тотожним чистій дохідності інвестора або IRR.

Важливим фактором успіху проєкту стала не лише сама нерухомість, а й створення цілісного сервісного продукту.

Інвестиції спрямовувалися в ті елементи інфраструктури, які підвищують комфорт гостей, формують лояльність і дозволяють підтримувати високий рівень завантаження.

Чому прибутковість готелю залежить не лише від економії витрат

— Які управлінські рішення найбільше впливають на економіку готельного бізнесу?

Одна з поширених помилок — намагання підвищувати прибутковість виключно шляхом скорочення витрат.

У готельному бізнесі такий підхід може призвести до погіршення якості послуг, втрати клієнтів і зниження середнього доходу від гостя.

Альтернативна стратегія полягає у створенні продукту, за який клієнт готовий платити більше та до якого хоче повертатися.

Тому інвестиції в комфорт, SPA, інтер'єри, якісне обслуговування та зручну інфраструктуру можуть мати більший економічний ефект, ніж оптимізація незначних операційних витрат.

Для інвестора це означає, що оцінювати готельний проєкт потрібно не лише за вартістю будівництва одного квадратного метра або номера, а й за потенціалом генерування операційного прибутку.

Сироваріння: інвестиції в нішевий продукт із довгим горизонтом окупності

— Навіщо інвестувати в сирний бізнес, який протягом багатьох років не приносив прибутку?

Виробництво козячого сиру стало прикладом інвестицій у нову для українського ринку нішу.

Ініціатива розвитку цього напряму виникла після ознайомлення з європейською моделлю виробництва фермерських сирів.

На старті проєкт вимагав значних капітальних вкладень: створення ферми, закупівлі поголів'я, будівництва переробних потужностей, обладнання та формування ринку збуту.

Перші шість років бізнес працював зі збитками. Сукупні вкладення в розвиток оцінювалися приблизно у $1,5–3 млн.

Фінансування забезпечувалося насамперед за рахунок прибутків інших бізнес-напрямів.

Попри тривалий інвестиційний цикл, компанія продовжувала розвивати виробництво, орієнтуючись на формування нової категорії споживання.

За наведеними оцінками, підприємство зайняло близько 70% українського ринку козячого сиру.

— Яких масштабів досягло виробництво і які його фінансові показники?

Фермерське господарство налічує близько 2 тисяч кіз.

Починаючи з переробки приблизно однієї тонни молока на день, бізнес розвинув потужності до 30 тонн щодня.

Довгострокова мета — досягти 100 тонн переробки на добу.

Фінансові показники, наведені в огляді інтерв'ю:

  • Щомісячний оборот — близько 32 млн грн.
  • Річний виторг у перерахунку з місячного показника — понад 380 млн грн.
  • EBITDA-маржа — орієнтовно 12–14%.
  • Вартість продукції, що одночасно перебуває у камерах визрівання, — близько $2 млн.

Особливістю сирного бізнесу є необхідність фінансувати значні товарні запаси. Частина продукції проходить тривалий період визрівання, протягом якого вкладений капітал залишається фактично замороженим.

Таким чином, для розвитку такого виробництва потрібні не лише інвестиції у ферму й обладнання, а й достатній обсяг оборотного капіталу.

Водночас наявність значних товарних запасів і позитивної EBITDA не обов'язково означає швидку окупність початкових інвестицій.

Головний принцип інвестування: знайти «вузьке місце»

— Що є основою вашого підходу до інвестицій та розвитку компаній?

Одним із ключових управлінських принципів Миколи Кмітя є пошук обмежень, які стримують зростання бізнесу.

Цей підхід пов'язаний із теорією обмежень, розробленою Еліяху Ґольдраттом.

У будь-якій компанії є процес або ресурс, який визначає максимальну продуктивність усієї системи.

Якщо інвестувати в інші елементи бізнесу, не усунувши головне обмеження, додатковий капітал може не принести очікуваного результату.

Цей принцип простежується в різних проєктах підприємця.

У «Моршинській» вузьким місцем була дистрибуція, тому інвестиції спрямували на створення власної мережі продажів.

У сучасному водному бізнесі після зростання попиту обмеженням стали виробничі потужності, тому виникла потреба у будівництві нового заводу.

У готельному бізнесі ключовими факторами економічного результату стали якість сервісу, комплексність продукту та завантаження номерного фонду.

У сироварінні — розвиток виробництва, формування попиту та забезпечення оборотного капіталу для тривалого циклу виготовлення продукції.

Відповідно, інвестиційна стратегія має починатися з аналізу того, який саме фактор сьогодні обмежує прибутковість компанії.

Як управляти портфелем бізнесів у різних галузях

— Як вдається одночасно розвивати виробництво води, готельну нерухомість та агропереробку?

Управління різнопрофільними бізнесами потребує насамперед стратегічного підходу.

Завдання власника полягає не в тому, щоб особисто контролювати кожну операцію, а в тому, щоб правильно визначати пріоритети розвитку, формувати команду та спрямовувати ресурси на найбільш важливі завдання.

Окреме значення має підбір керівників і працівників відповідно до особливостей конкретного бізнесу.

Зокрема, підприємець приділяє увагу психологічним характеристикам кандидатів, їхньому способу мислення, орієнтації на результат і здатності працювати в команді.

Для інвестора, який розвиває кілька активів одночасно, важливо створити систему управління, що дозволяє кожному бізнесу функціонувати без постійного втручання власника в операційні процеси.

Які висновки можуть зробити інвестори з досвіду Миколи Кмітя

Досвід підприємця демонструє кілька різних моделей інвестування.

Історія «Моршинської» показує, як порівняно невеликий початковий капітал у поєднанні з правильною стратегією масштабування може стати основою великого бізнесу.

Розвиток «Трускавецької» ілюструє доцільність нарощування виробничих потужностей після формування достатнього попиту.

Готельні комплекси демонструють потенціал інвестицій у курортну нерухомість, де основна додана вартість створюється не лише будівлями, а й сервісом, інфраструктурою та бізнес-моделлю.

Сироварний напрям є прикладом довгострокових інвестицій у нішевий продукт, які можуть потребувати багаторічного фінансування до виходу на стабільні фінансові результати.

Об'єднує ці бізнеси головна інвестиційна ідея: прибутковість залежить не лише від обсягу вкладеного капіталу, а й від правильного визначення напряму, в якому інвестиції створять найбільшу додану вартість.

Матеріал підготовлено InVenture за мотивами інтерв'ю Миколи Кмітя Андрію Федоріву для FEDORIV VLOG. Запитання та відповіді скорочено й редакційно адаптовано з акцентом на інвестиції, фінансові результати та розвиток бізнесу. Наведені фінансові показники ґрунтуються на публічних висловлюваннях підприємця та їхніх медійних переказах і не є результатами незалежного аудиту.

Оригінал інтерв'ю: https://www.youtube.com/watch?v=HFVlmjrifUo

Читайте також